Наймолодшому музеєві Волині (Музей історії Луцького братства) нема й п’яти років. Та він швидко став відомим шанувальником історії та культури. Цікавими і вдячними відгуками лише за два роки заповнений товстий том-альбом, небавом бракуватиме місця для записів у другому. Географія адрес широка. Це не лише регіони України, а й країни зарубіжжя. Від школяра і студента – до вченого, різнорангових посадовців, духовних осіб, депутатів тощо. Останні записи залишили жителі Одеси, Харкова, Якутії, Києва, Білорусії. Відвідав музей Надзвичайний і Повноважний посол Республіки Польща в Україні Генрик Літвін.

   До оригінального відгуку з теплими побажаннями працівникам музею додала написане тут же віршоване послання доктор біологічних наук, професор з Нижнього Новгорода Тетяна Щербатюк. Батько Тетяни Миколаївни був професійним військовим мав українське коріння, яке не знищила у його дітей отруйна пропаганда кремлівських геббельсів. Послання швидше всього адресоване своїм співвітчизникам, громадянам РФ. Однак його зміст, відвертість, сміливість власної думки свідчить про те, що інформація про масову підтримку політики Путіна далека від правди.

Да, эта война закончится тоже…

Но сможем ли стыд пережить?

Крови да лжи отпечатки в душе и на коже

Сможем ли смыть, позабыть и простить?

Что рассказывать будем детям мы

О соседях, о братьях, о родичах?

Как нам раны, рубцы и отметины

Залечить в наших душах и на плечах?

Эта война скоро тоже закончится,

Она меняет не только границы…

Что, если вдруг нам сильно захочется

Заглянуть в измененные лица?

Что там увидим? Символику митингов,

Зарево «Буков» и «Градов»?

Где там истоки и общие викинги,

Где похоронки из-под Сталинграда?
 

Одумайтесь и опомнитесь!

и прокляните тех, кто к бойне вас свел.

Одному вроде Богу молитесь,

Обое из похожих проблем и сел…

Да, эта война закончится тоже.

Но сможем ли стыд пережить?

Знаю и верю, что многое сможем

Если начнем по новому жить!

Андрій Бондарчук