Так називають подію, коли підлеглі матроси не виконують волю чи наказ капітана корабля. Так поступають нині депутати Волинської обласної ради на чолі з Григорієм Недопадом всупереч позиції свого патрона, засновника і голови партії «За майбутнє».

Не пройшло і трьох років, коли Ігор Петрович Палиця зустрічався зі мною і в кабінеті, і у музеї, і в скансені. Там він не тільки оглянув, а й прискіпливо ознайомився зі всією експозицією цілісного музейного комплексу, що в селищі Рокині Луцького району. Ознайомився і, як історик за першою освітою, зробив твердий висновок, що цей Музей потрібно не тільки зберігати, а й розвивати до світових масштабів, щоб він був привабливим і респектабельним.

Через декілька днів ми знову зустрілися у його кабінеті. Там у присутності В.Рубльова та О.Товстенюка, ми обговорили детально наші плани і перспективи розвитку музейного комплексу. Наші проекти було погоджено і схвалено.

Музей ніби отримав «друге дихання». Знову повернулися до роботи з біржі науковці, які змушені були розрахуватись через нестачу фінансів. З цього приводу я написав навіть статтю вдячності під назвою «Музей рятує Палиця».

Здавалося, що нарешті, після дворічних «наїздів», Музей-скансен зможе спокійно працювати, виконуючи свої статутні обов’язки. Був доукомплектований штатний розклад, накреслені плани і перспективи та почалась інтенсивна робота музейної справи. А це – реставрація вітряного млина, стародавньої хати середина Х1Х століття, що перевезена із села Теклине Камінь-Каширського району, курної хати, покриття гонтою церкви-каплички, виготовлення огорожі-частоколу Волинської січі на площі 1,5 га, вітрин нової експозиції залу «Історія сільського господарства за радянські роки і в часи незалежності» тощо. Майже по всіх показниках музейної діяльності, ми виконували та перевиконували план і впевнено тримали третє місце серед музеїв краю.

Але не так сталося, як гадалося. Після від’їзду Ігора Палиці до Києва, як народний депутат Верховної ради України, де переміг у загальнодержавному виборчому окрузі № 22, м.Луцьк, набравши 37,17%, у Музеї почалися відбуватися дії з точністю до навпаки щодо прийнятих планів з екс-головою обласної ради.

Наприкінці 2019 року комісія з бюджету, фінансів і цінової політики, яку очолював Михайло Імберовський подає на сесію проект про зняття з Музею-скансен 150 тисяч гривень фінансової дотації. Ми встигаємо звернутися до Ігоря Палиці, який прибув тоді на сесію. І він оперативно, як депутат уже Верховної ради подав ініціативу, щоб депутати виправили непопулярний проект. Виправили і… затаїли злість на директора музею.

Над музеєм знову нависли сумні чорні хмари. «Друзі» музею не заспокоюються. Українські патріоти (УКРОП) роблять «ревізію», ними ж прийнятої у 2016 році «Регіональної програми розвитку культури, мистецтв і охорони культурної спадщини на 2016-2020 рр». На своїй сесії (№ 28/11) 12 лютого 2020 року, приймаючи обласний бюджет на поточний рік, вони забирають у музею-скансен 550 тисяч гривень фінансової дотації.

Музей знову опиняється на грані занепаду і банкрутства. Так як працювати без зарплати, утримувати худобу і коні, охороняти музейні цінності, проводити екскурсії, крім директора-фаната, який 40 років працює і будує музей, ніхто тепер не буде. Не тому що не хоче чи не може, а тому, що важко вижити на одну пенсію цим дядькам. Вони змушені йти шукати собі нового заробітку для виживання.

А у директора настають проблеми: як утримати цей науково-культурний заклад, забувши при цьому про реставрації і розвиток експозиції? Звідки взяти кошти, хоч для сторожів, щоб не рознесли музей, як колгоспну ферму?

Але не дивлячись на карантині обмеження у зв’язку з коронавірусом, на фінансові утиски обласної ради, Музей живе, хоч і не процвітає. Тоді депутати обласної ради уже нової каденції, починають і далі затягувати фінансовий зашморг. Наприкінці 2020 року знову забирають, мов «злодюги у законі на зоні», 108 тисяч гривень фінансової дотації. Ці кошти ледь «назбирала» управління культури ОДА, щоб закрити у музеї, хоч зарплату за поточний 2020 рік. Та реінкарнований «обком партії», який тепер іменується Постійною комісією з питань бюджету, фінансів і цінової політики, піл головуванням Ореста Маховського («За майбутнє») експропріює ці рятівні для музею кошти.

Напередодні Нового року працівники залишаються без доплати, зарплати, грошової допомоги за два останні місяці 2020 року. Надія залишається на наступний рік, де на поточне фінансування мають виділити згідно нашої заявки та на прохання наших кураторів - обласного управління культури ОДА. А це лише 750 тисяч гривень, що складає лише 50 відсотків захищених статей.

Ова-а! З неофіційних джерел нам стає відомо, що з них знову всемогутня Постійна комісія з бюджеті фінансів і цінової політики (О.Маховський), вилучає 400 тисяч гривень! І що ж залишається? Лише 350 тисяч на рік. А це при скороченому штатному розкладі музей ще може протягнути 3-4 місяці, при умові, якщо його не покинуть сторожі-пенсіонери, які ще виходять на роботу на пів-ставки.

Та депутатам байдуже, що Музей історії сільського господарства Волині – єдиний Музей такого типу на Україні, як діючий скансен. Його експозиція включає понад 171 тисячу кв.м., в тому числі – стаціонарна експозиція, яка знаходиться у приміщенні Рокинівського будинку культури та експозиція просто неба – «Козацький зимівник» і експозиція «Млини Волині» у вітряку. Тобто, це уже цілісний музейний комплекс. До нього, як до духовного центру горнеться не тільки вся Волинь, а й гості із сусідніх областей та зарубіжжя. Згідно нормативних норм охорони праці тут повинні працювати біля 40 осіб обслуговуючого, охоронного та наукового персоналу (так було узгоджено з Ігорем Палицею). Але лише 12 чоловік самовіддано і патріотично здійснювали музейно-екскурсійну справу згідно статутних положень. Нині уже 7 чоловік залишилося для утримання цього передового рубежу ідеологічного фронту.

Їх не бентежить, що Музей є неприбутковим, науково-дослідним, культурно-освітнім закладом, без мети отримання прибутку. Вони не бачать, що Музей-скансен є таким же комунальним закладом як і ВКМ, філармонія, драмтеатр, наукова бібліотека і т.п., де у первинних документах музею стоїть код 430, тобто – комунальна власність! Щораз на комісіях і зустрічах із депутатами обласної ради доводиться нагадувати про цю істину. Але більшість із них слухають та не чують, дивляться і не бачать. Що головним із співзасновників його є - Волинська обласна рада, яка, на жаль, забула про ці пріоритети.

П’ять років проти Музею історії сільського господарства Волині–скансен Волинська обласна рада проводить «експерименти», неоголошену «війну», позбавляючи музей фінансової підтримки. Так, за останніх за 5 років з музею було безпідставно і підступно знято понад 1,5 млн.грн. фінансової дотації, які були передбачені «Регіональною програмою розвитку культури, мистецтв і охорони культурної спадщини на 2016-2020 рр.».

Надзвичайно привабливий музейно-туристичний об’єкт, що розташований неподалік від обласного центру Волині, поруч із міжнародною автомагістраллю, з мальовничим парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Байрак» площею 13 га , поряд з орнітологічним заказником «Рокинівський», що налічує декілька ставків, разом з невеликою річкою Сарна, давно не дає спокою місцевим можновладцям.

Не озброєним оком стає зрозуміло, що метою позбавлення фінансування Музею є доведення до банкрутства з подальшим рейдерським захопленням. Підставою для такого висновку є чималі факти, які викладемо по суті у моїх статтях і публікаціях. Такі дії обласної ради обласної ради і тих, хто за цим стоїть, як мені повідомили досвідчені адвокати, підпадають під статтю 219 Кримінального Кодексу України.

Як бачимо, народним обранцям краю не потрібні ні книжкові магазини (закрили і ліквідували магазин «Планета» і взялися за «Освіту»), ні музеї, ні видання книг місцевих письменників і поетів, ні виховання нового покоління. Їм ближче «своя сорочка до тіла». Так, наприклад, для свого утримання обласна рада заклала на цей, 2021 рік, 22,9 млн. гривень, проти 19 млн. грн. у 2020 році. Менше не можна, бо зарплата деяких клерків (наприклад, керуючого справами Д.Дубняка) складає понад 40 тисяч гривень на місяць…

Ігор Палиця тут виявився безсилим перед бунтом своїх «солдат і матросів», однопартійців, яких привів під своїм прапором до місцевої ради?

Наші Звернення до волинських депутатів Верховної ради України розбилися у їхню довготривалу «мовчанку». Тоді ми почали писати Звернення до голів комісій, фракцій і впливових депутатів. І знову наштовхнулися на повну байдужість. Пройшовши горнило засідань Постійних комісій обласної ради з питань бюджету…, і культури…, зустрічаючись із Головою обласної ради Григорієм Недопадом та депутатом Верховної ради В’ячеславом Рубльовим, коли ще жевріла надія, що «українські патріоти», які нині боряться «за майбутнє» у союзі зі «Свободою» і «Батьківщиною» зрозуміють проблему Музею-скансен і нададуть, хоч невелику фінансову дотацію для підтримання своєї ж комунальної власності, розтанула, мов сніг навесні.

Ні усної, ні письмової відповіді ми не отримали. Таке ставлення можновладців є кричущим порушенням Закону України «Про звернення громадян».

Обласна рада 11.02.2021р.

Тому напередодні сесії обласної ради, ми підготували ЗВЕРНЕННЯ до найбільш активних і впливових депутатів ради (О.Пирожику, В.Рубльову, І.Мирці, А.Козюрі та ін.), щоб хоч на сесії, найвищому органу законодавчої влади у самоврядуванні, озвучити це питання про музей-скаснен, щоб

- недопустити руйнації Волинського музейного комплексу – скансен, та передбачити в бюджеті на 2021 рік фінансову дотацію в сумі - 1431667,50 грн. (на захищені статті), або

- прийняти рішення про вихід із засновників музею.

Очільники обласної ради.

Майже через дві години підійшло і питання про «Обласний бюджет на 2021 рік», проект якого доповідав директор Департаменту фінансів ОДА Ігор Никитюк. Запитання-відповідь, запитання-відповідь. Голова ради ставить на голосування. «За» – 50 чоловік. Рішення прийнято. А де ж наше звернення, на яке ми надіялись, що хтось із активних і прогресивних депутатів його озвучить?

Дубняк Д, Імберовський М, Рубльов В. під час сесії 11.02.2021 р.

«Торпеда» пройшла мимо. Тоді я сам, мов «торпеда-камікадзе» пішов до трибуни.

– Прошу надати мені слово для виступу, – звернувся я до голови ради Григорія Недопада. – Раз не озвучили моє Звернення, то я сам його озвучу, щоб підняти для всіх депутатів дану проблему.

Ігор Никитюк та О. Середюк.

Далі – із стенографії сесії:

– «Олександре Миколайовичу, після цього виступу ні в кого не виникне питань щодо фінансування музею-скансену в цьому році, оскільки треба, перш за все, бути людьми. І крім того, що Дажбогу поклонятися, треба ще поважати всіх депутатів і людей, які тут зібралися. Бюджет ми вже прийняли, користуйтеся цією сумою. Приходьте, будь ласка, на наступну бюджетну комісію», – сказав Недопад.

«Я за вас голосував, я за вас агітував», – почав Середюк, що викликало сміх у присутніх у залі депутатів.

«Я попрошу апарат ради викликати охорону чи поліцію, щоб все-таки показали Олександру Миколайовичу, як себе вести», – сказав у свою чергу голова облради.

У цей час у сесійній залі і справді з’явилися нацгвардійці.

«Чого ви мені не даєте слова сказати? Забрали в нас останні гроші, 400 тисяч. Там люди такі самі працюють, як і ви», – вів далі Середюк.

Врешті Григорій Недопад «здався» і дав директору музею хвилину, щоб той висловився.

Це було сигналом для бійців Національної гвардії, які швидко прибули до зали, щоб не перейшло до силового протистояння.

«Пані і панове, сорок років з чистого паперу я будую цей музей, створюю його. Це не просто музей, це музейний комплекс, який включає три музеї. Це стаціонарна експозиція в будинку культури в семи залах на площі 600 квадратних метрів, це експозиція просто неба – «Козацький зимівник» на 15 гектарів, і експозиція у вітряку.

Десять архітектурних споруд. Я не просто приніс два чемодани експонатів. Хочу вам довести до відома – перестаньте розповсюджувати чутки, що то приватна власність. Гляньте в геокадастр – ні землі, ні ставки, ні дендропарк Середюк не приватизував. Просто перевіз за свої кошти десять архітектурних споруд. Треба вам цей музей, чи не треба? Якщо треба, то виділяйте гроші на фінансування, а не треба – виходьте із засновників!».

Ніби «з барського плеча» голова ради надав ОДНУ хвилину ветерану праці і музейної справи, національно-визвольних змагань, доктору філософії, письменнику і публіцисту (видано - 30 книг і монографій), лауреату Республіканської премії Національної спілки краєзнавців України імені М.Сікорського лише ОДНУ хвилину для виступу. Ще й поставив на голосування. Це було низько і принизливо для воїна-козака, бійця ідеологічного фронту. Ну що можна було сказати за ОДНУ хвилину?

Олександр Середюк під час виступу в обласній раді.

Так була оцінена моя самовіддана і фанатична праця у розвитку музейної справи у Волинському краї і в Україні, зокрема.

Коли ігнорують члени партії програмні засади своїх рідних партій, від яких пройшли у парламент до Верховної ради і місцевих рад, коли діють всупереч рішень свого ж патрона і капітана (отамана), то це уже свідчить, що у команді почалась анархія.

Як можна не прислуховуватись до відомого політичного і громадського діяча, засновника партії «За майбутнє», як Ігор Палиця, коли він особисто обіцяв і навіть «підписав Договір» про розвиток Музею-скансен? Тому що уже давно закріпилась за ним легенда: «Палиця сказав – Палиця зробив!». В одному інтерв’ю на телеканалі Ігор Петрович наголосив, що йому не потрібно підписувати Договір. Вистачить лише дружній потиск руки, щоб закріпити домовленість чи обіцянку. Так він вчинив і у 2017 році при наших зустрічах по питаннях музею.

Тоді, як розуміти дії його найближчих соратників-однопартійців, які нині керують Волиню?

Як бунт на кораблі?

Зі всього сказаного виникає логічне питання: а хто керує цим всім процесом по ліквідації музею-скансен? Хто є «сірим кардиналом», постановником і режисером у цих підступних і кримінальних діях?

Тому, як засновник і автор експозиції, творець і хранитель Музею-скансен, звертаюсь відкритим текстом: Прошу нарешті визначитись: або ви, керуючись Законами України «Про культуру», «Про музеї і музейну справу», «Про охорону культурної спадщини», фінансуєте музей-скансен, як інші заклади культури комунальної власності, а не лише дотуєте на захищені статті і то лише на 20-50%, або приймаєте рішення і виходите із засновників. Я цей музей породив, я його і закрию, якщо не знайду достойного інвестора, який не буде змінювати цільове призначення.

Нагадую передбачення німецького поета А. Гріфіуса: «Розграбований і знищений культурний спадок – найгірше лихо, якого може зазнати людство».

А луцький художник і поет Іван Бойко влучно виклав такі рядки:
«Хай під скрип реставрованих крил,
Ми воскреснем з душевних могил!..»

Олександр Середюк,
директор і засновник музею,
автор експозиції, ветеран музейної справи,
член Національної спілки краєзнавців України,
т. 0503788524