Сто двадцять п’ять років тому – 26 серпня 1890 р. – відбулось освячення піднятої з руїн луцької церкви Воздвиження Чесного Хреста – головної святині історичного Луцького братства. На урочистостях того року, окрім духовних осіб, були присутні дійсні члени тогочасного братства, зокрема міський голова та численні представники місцевого окружного суду. Наступного дня на літію до відновленої братської церкви прибув російський імператор Олександр ІІІ з сім’єю та почетом. Зустрічати осіб найвищого державного рангу довелось луцькому братчику Петру Антоновичу Косачу, так як ця місія входила до його обов’язків предводителя повітового дворянства. Подія викликала неабиякий ажіотаж і серед простих лучан. У наші дні інтерес до історії культової братської споруди тільки зростає…

   Щойно в Музеї історії Луцького братства – відділі Волинського краєзнавчого музею – відкрилася виставка „Історія Луцької Хрестовоздвиженської церкви в історичних джерелах та світлинах”, присвячена ювілейній даті в житті визначної пам’ятки. Співорганізатором акції виступив Державний архів Волинської області, у зібранні якого зберігаються маловідомі джерела з історії братського храму кінця XVIII–ХХ ст.

   В цей раз гостями музею стали студенти Луцького національного технічного університету, колеги з обласного архіву та Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. Не обійшли стороною музейну виставку також колеги з обласного музею.

   Першу екскурсію провів автор виставкової експозиції – Андрій Боярчук, молодший науковий співробітник Музею Братства. Він підкреслив, що луцький Хрестовоздвиженський храм зводився в часи Речі Посполитої, у 30-40-х рр. ХVII ст., як особлива культова споруда Волинського воєводства. Її на свої кошти будувало утворене 1617 р. Луцьке Хрестовоздвиженське братство організація, що взяла на себе обов’язок зберегти і примножити православ’я на Волині. Братчики розглядали спорудження православної церкви як одне із першочергових своїх завдань, про що свідчить документ 1619 р., з яким можна познайомитись на виставці. Отримавши в 1620 р. від Константинопольського патріарха Феофана право ставропігії братство, й, відповідно, братська церква, стали незалежними від місцевих уніатських єрархів, перетворившись таким чином на потужний «автономний бастіон» Української Православної Церкви. Цим унікальним привілеєм в місті володіла лише братська церква.

   Важливо, що спеціально для виставки працівниками обласного архіву були виготовлені фотодокументальні матеріали, котрі відображають історію Хрестовоздвиженської церкви в ХІХ – ХХ ст. Насамперед це клірові відомості церкви за 1801, 1805, 1809, 1826, 1846 роки, в яких міститься маловідома інформація про настоятелів, причетників, розмір церковного земельного фундушу, величину парафії. Унікальним для цього часу є детальний опис храму, зроблений у 1806 р. його настоятелем о. Григорієм Корнаковським. Вочевидь це перший дуже детальний опис церкви після пожежі 1803 р. Аналіз вказаних матеріалів вперше дозволяє стверджувати, що Хрестовоздвиженська церква, навіть після руйнації ще п’ятдесят років поспіль зберігала статус соборного православного храму міста Луцька. Утримувала також окрему парафію; приписною до неї була Покровська церква.

   Матеріалами виставки підкреслюється важливість храму Воздвиження Чесного Хреста у розвитку Української Автокефальної Православної Церкви в період 1921–1939 рр., коли Волинь входила до складу Другої Речі Посполитої. Саме у братській церкві її настоятелем Павлом Пащевським вперше у Луцьку почали читати літургію українською мовою; голова тодішнього Чеснохресного братства Сергій Тимошенко – відомий український архітектор, котрий уславився відродженням українського стилю при відновленні волинських православних культових споруд, у 1935–1937 рр. зініціював зміну силуету купола і західного фронтону у братському храмі.

   Цікавість у відвідувачів виставки викликав стародрук Львівського Євангелія 1640 р., подарованого Хрестовоздвиженському храму міщанкою Іриною Кравцовою; факт дарування вона засвідчила відповідним записом на сторінках книги. Інтерес викликали також вотиви ХVIII ст. – пожертви вірян до церкви у вигляді металевих табличок із зображеннями постатей людей, тварин, окремих частин людського тіла (ніг, рук, серця, очей), які приносились з вдячністю за порятунок чи зцілення від тяжких хвороб. Предмети церковного культу кінця ХІХ – початку ХХ ст. (дарохранильниці, дароносиці, ложиці, копіє, дискос із звіздицею, чаша для теплоти) наблизили аудиторію до розуміння ролі Церкви в житті людини.

   У підземеллі братського храму – в підвівтарній крипті – братчики ховали своїх побратимів. Завдяки старанням музейного мецената Андрія Івановича Бондарчука братський крипторій тепер удоступнений для відвідувачів. Варто відмітити, що після екскурсії виставкою студенти ЛНТУ відвідали місце останнього спочинку луцьких братчиків. Більшість із них були подивовані, тому що вперше дізнались про унікальну пам’ятку минувшини в Старому Луцьку.

   Тож запрошуємо лучан і гостей міста оглянути виставку з історії луцького братського храму, яка є органічним продовженням експозиції Музею історії Луцького братства.

Андрій Боярчук,

молодший науковий співробітник Музею історії Луцького братства

Фото – Леоніда Максимова

Адреса музею: м. Луцьк, вул. Йова Кондзелевича 5.

Телефон для замовлення екскурсій – 72-33-71.