26 квітня 1986 р. сталася Чорнобильська катастрофа, спричинена вибухом і руйнуванням четвертого енергоблоку атомної електростанції, розташованої на території України. Реактор повністю зруйнувався. В довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Мирний атом вийшов із-під контролю. Радіоактивний пил розсіявся над європейською частиною СРСР, більшістю Європи та східними регіонами США. В музеї історії СНУ імені Лесі Українки студенти хімічного факультету зустрілись із завідувачем кафедри здоров’я та фізичної культури, доцентом Анатолієм Вольчинським.

Анатолій Ярославович безпосередньо у ліквідації наслідків на самій АЕС участі не брав, але відбудовував с. Козин Макарівського району Житомирської області, куди у серпні переселяли жителів спочатку 30-ти, а згодом 50-кілометрової зони.

Студенти тоді ще Луцького педагогічного інституту створили будівельний загін, командиром якого став А. Вольчинський. Працювали з 8 год. до 19-ї з перервою на обід. Молоді юнаки, не шкодуючи свого здоров’я, з великим ентузіазмом старалися до зими збудувати село, куди пізніше переселяли жителів, що постраждали від наслідків катастрофи. Сім’ї, що віками  проживали на своїй землі, були змушені покидати рідні домівки, все нажите майно, забравши тільки документи і то не завжди. Їх переселяли в готелі, придатні для житла приміщення або брали під опіку інші родини. Заборонялося їсти місцеві продукти, все завозилося з інших областей. Люди не завжди це розуміли, було психологічно тяжко дивитися на їхні страждання. Стандартні будиночки не всіх задовольняли, не хотілося залишати свої будівлі (часто набагато кращі). Анатолій Ярославович пригадав ті часи, коли йому, зовсім юному, потрібно було згуртувати свій колектив так, щоб у результаті зайняти І місце серед усіх 22-х загонів. У вересні загін був нагороджений перехідним Червоним прапором. Тоді це була найвища відзнака. Багатьом вручили путівки на відпочинок у Болгарію.

Студенти задавали багато питань, ділилися власними роздумами про техногенну катастрофу, висловлюючи сподівання, що в світі таких масштабних трагедій більше не повториться.

 

Г. ФІРС,

завідувач музею історії СНУ

імені Лесі Українки

 

Джерело: сайт СНУ імені Лесі Українки