У Волинському краєзнавчому музеї впродовж жовтня — листопада працює виставка «Владика Андрей», присвячена 150–й річниці від дня народження митрополита Андрея Шептицького. Організатори її — Волинський краєзнавчий музей та Музей сакрального мистецтва Львівської архієпархії УГКЦ імені о. Антона Петрушевича.

    «Не хочемо чужої культури, хочемо жити своєю» — ці слова, сказані митрополитом Андреєм Шептицьким на відкритті Національного музею у Львові в 1913 році, актуальні й сьогодні. Більшість людей знають його, як митрополита Української греко-католицької церкви. Проте цей видатний син України був і талановитим мистецтвознавцем, музейником, меценатом.

   Одним із найбільших добродійств митрополита Андрея є його безпосередня участь у збереженні мистецьких пам’яток. Вершиною культурно-освітньої діяльності було заснування у 1913 році «Національного музею» у Львові (нині Національний музей імені Андрея Шептицького). Це був перший український музей у Галичині. На його створення митрополит витратив 2 млн довоєнних австрійських крон і забезпечував утримання музею впродовж усього життя.

   На початку ХХ століття за сприяння митрополита було створено також церковний музей сакральних пам’яток при монастирі студитів — «Студіон». Відроджений у 1990–х роках він (тепер Музей сакрального мистецтва Львівської архієпархії УГКЦ імені о. Антона Петрушевича) нині представляє пам’ятки зі своєї збірки на виставці у Луцьку.

   Саме Андрей Шептицький у 1909 році заклав основу колекції, а його брат, блаженний архімандрит Климентій, розстріляний згодом більшовиками, опікувався церковним музеєм. У 1940 році радянська влада, яка прийшла на Галичину, музей закрила, а більшість пам’яток у 1950–х роках була знищена (спалена).

   Однак збірка відродилася буквально з попелу. Легалізація в 1990 році греко-католицької церкви в Україні сприяла відновленню колекції «Студіон», яка практично була заново укомплектована працею ієромонаха, доктора богослів’я, отця Севастіяна (Степана Дмитруха). За п'ять років було зібрано 1500 музейних предметів сакрального мистецтва та етнографії.

   На виставці пам’яті Андрея Шептицького «Владика Андрей» з колекції «Студіон» представлено 50 пам’яток. Це — реліквії, зібрані у різний час монахами-студитами, які зберігали їх і в часи радянської України, коли діяльність греко-католицької церкви була заборонена. Історія кожного експоната особлива. Добре розуміючи і знаючи мистецтво, цінуючи його, митрополит Андрей допомагав талановитим митцям. Був меценатом таких відомих художників, як Модест Сосенко, Олекса Новаківський, Осип Курилас, Анатоль Яблонський, Михайло Бойчук, твори яких представлені в експозиції виставки.

   Ікона «Св. священномученик Йосафат» належить пензлю одного з кращих іконописців сучасності Модесту Сосенку. Митрополиту Андрею належить визначальна роль у його житті. Він допомагав художнику в роки навчання в Мюнхені й Парижі, і не лише фінансово, але й виявив щире зацікавлення його творчістю, поглядами на сучасний європейський мистецький процес. Митрополит підтримував Модеста Сосенка і залишався другом та поціновувачем його таланту до останнього подиху митця, який помер у митрополичих палатах на Святоюрській горі на руках у Андрея Шептицького 4 лютого 1920 року у віці неповних 45 років.

   Стипендіатом Андрея Шептицького був і художник Михайло Бойчук — маляр-монументаліст, лідер групи «бойчукістів», один із засновників монументального мистецтва України ХХ ст., представник «Розстріляного відродження». Митрополит відіграв важливу роль у житті і творчості митця, а також підтримував його матеріально.

   Вражають ікони ще одного знаного іконописця Анатоля Яблонського: «Богородиця Замилування» та «Христос Вседержитель», написані у 30–х роках ХХ століття. У колекції «Студіону» ці два твори займають особливе місце, вони пов’язані з останніми роками життя митрополита Андрея. Як свідчить о. Севастіян Дмитрух, саме ці ікони висіли в покоях митрополита, а по його смерті — стояли біля гробу та використовувались у поховальній процесії.

   Особливу роль відіграв Андрей Шептицький у житті видатного українського художника-імпресіоніста Олекси Новаківського. Невідомо, чи відбувся б взагалі митець як український художник, якби не зустріч з митрополитом. Центром експозиції виставки є знаменитий твір Олекси Новаківського «Мойсей», присвячений митрополиту Андрею, який зображений на картині у вигляді біблійного пророка Мойсея (образ запозичений з поеми Івана Франка «Мойсей»). Складною є доля цієї картини, яка знаходилась у Національному музеї у Львові. У 1952 році, коли з фондів музею вилучались «ідеологічно шкідливі твори», робота зникла і вважалася втраченою назавжди. Однак і в наш час бувають дива. У 2001 році о. Севастіян випадково знайшов картину... серед купи викинутого будівельного сміття на вулиці Львова. У світі народилася ще одна сенсація, а «Мойсей» поповнив збірку «Студіону».

   Ікона «Ісус Христос» ХV століття (флорентійська школа) та офорт «Благовіщення» ХVІІ ст. походять з родинного дому Шептицьких у селі Прилбичі. Зберігалися у місцевої жительки. Подані в експозиції особисті речі владики Андрея — плащ, омофор, підризник та єпітрахаль, були передані музею «Студіон» черницями-студитками у 1990–х роках. Цей одяг використовувався багато років. Зацерований та залатаний, він розповідає про Андрея Шептицького, як надзвичайно скромну людину.

Євгенія КОВАЛЬЧУК,

заступник директора з наукової роботи Волинського краєзнавчого музею

Джерело: газета «Волинь-нова»