Про це пише Наталія Малімон у газеті «День»:

150-річний ювілей Лесі Українки відзначали і в селі Колодяжне на Волині, де родина Косачів прожила пів століття, а сама Леся Українка – з перервами 25 років, з 1882 по 1907-й. У своєму «білому» будиночку, на ремонт якого, на превеликий жаль, до ювілею так і не виділили кошти, вона написала понад 80 поезій, готувала до друку першу поетичну збірку «На крилах пісень», підручник «Стародавня історія східних народів», записувала пісні від місцевих селян, на волинському ж матеріалі написана і її безсмертна «Лісова пісня».

У день народження Великої Українки у Колодяжному на базі літературно-меморіального музею Лесі Українки пройшла всеукраїнська науково-практична конференція «Леся Українка і родина Косачів в історії української та світової культури». Хвилюючим моментом став виступ Віри Михайлівни Комзюк, колишньої завідувачки музею, яка віддала йому 37 років життя, є відомим дослідником творчості Лесі Українки та життя і діяльності  Косачів загалом. І її велика заслуга у тому, що меморіальний музей у Колодяжному був і є найвідвідуванішим на Волині, Леся Українка актуальна й сьогодні, і будемо сподіватися, що інтерес до цієї постаті не стане меншим і після 150-річного ювілею. В одному з коментарів газеті «День» нинішня завідувачка музею у Колодяжному Ольга Бойко повідомила, що щороку музей відвідують до 30 тисяч людей із різних куточків світу, бувають дні, коли одночасно прибуває і по десять екскурсійних груп. І коли тільки послаблюють карантин, відразу ідуть і їдуть люди.

Тому у планах відзначення ювілею Лесі Українки були не лише наукова конференція, виставки і т.п., а й видання двох подарункових путівників – для дорослих і дітей. Бо путівники – це та річ, які завжди охоче купують, це своєрідна візитівка музею.

Путівник по Колодяжному, Лесиній «домі», як вона називала це волинське село, з інформацією про роль Волині у житті родини Косачів був готовий задовго до ювілею. Його ще у 2017 році підготували Віра Комзюк та світлої пам’яті (пішла з життя лише рік тому) Наталія Пушкар, також лесезнавець, багаторічний головний хранитель фондів Волинського краєзнавчого музею. Путівник Віра Михайлівна видала за власні кошти, цього й не афішувала, просто вручила під час урочистостей у Колодяжному свій безцінний подарунок.

У коментарі «Дню» вона сказала, що зробила це з пошани до Лариси Косач (відомої як Леся Українка) і світлої пам’яті Наталії Пушкар, за її працю. А кошти... Знайшла таку можливість, та й усе. От і виходить, що колишня завідувачка, пенсіонерка, знайшла можливість, а при великих коштах, виділених все ж на відзначення ювілею Лесі Українки на Волині,  на путівник і забракло. Путівник – лише маленька річ у великій потребі музею наразі. Багато говорилося, не один рік, що меморіальні будиночки в Колодяжному потребують вже капітального ремонту. Та лише буквально напередодні ювілею об’єкт все ж включили у перелік тих, які відреставрують за бюджетні кошти. Але доки роботи не почалися, будемо говорити про це обережно. Бо знаємо, що сталося це включення у перелік  бюджетного фінансування лише завдяки великим зусиллям народного депутата Ірини Констанкевич. Включити включили, а ось коли кошти підуть?..

Бо вже знову музей іде з простягнутою рукою, шукаючи спонсорів на придбання комп’ютерного обладнання, відео, фототехніки, всього того, без чого сьогодні не може бути прогресивним музей, а Колодяжненський навіть поки не має власного сайту. Зате має надзвичайно цікаву експозицію (підготовлену ще за Віри Михайлівни Комзюк), і цілком міг би проводити віртуальні екскурсії, у чому також є потреба.

Тому відсутність фінансування на путівник, то крапля у морі. Але дуже показова ситуація. Легше, образно кажучи, побити у бубни, вшановуючи людину, завдяки якій українці відчувають свою національну ідентичність, а ремонти, реставрації, путівники і т.п., це вже потім... Якщо колись.

Оксана Важатко, директор Волинського краєзнавчого музею, якому підпорядковується музей у Колодяжному, повідомила, що намір видати путівник все ж був. Але на нього не дали фінансування. Тому плекали надію видати за власні кошти, які мали б заробити, коли зменшиться карантинний тиск і в музеї підуть відвідувачі.