Головна » Статті » Володимир-Волинський історичний музей
ЖИТТЄВА МУДРІСТЬ СІМ'Ї ШУРОВСЬКИХ
                         ЖИТТЄВА МУДРІСТЬ СІМ'Ї ШУРОВСЬКИХ
Давня східна мудрість гласить: «Кожна людина тобі не друг, кожна людина тобі  не ворог, кожна людина тобі вчитель». Справді, серед людей, які живуть поміж нас є багато таких від яких можна чимало навчитися. До таких особистостей належить сім'я старожилів Шуровських, котрі мешкають у Володимирі-Волинському на вулиці Поштовій.
Я розмовляю з главою сімейства Ганною Дормидонтівною Шуровською. Ця мудра, приємна у спілкуванні, інтелігентна жінка ділиться спогадами про минулі часи.
Її дідусь по материнській лінії Михайло Олександрович Балицький приїхав на Волинь наприкінці 19 ст. з російського міста Ордатово. Царський уряд в той час проводив русифікацію на приєднаних до Російської імперії землях.
Михайло Балицький був сином міщан. Від першого шлюбу мав трьох дітей. Перебував на посаді міського казначея у Володимирі, нагороджений двома царськими орденами святої Анни. Перша дружина померла під час пологів і він одружився з жінчиною сестрою, яка народила йому ще 3 дітей. Балицькі не цуралися фізичної праці біля землі-годувальниці, обробляли її, доглядали худобу, у с.Заріччя посадили великий сад. Їм допомагали господарювати наймані працівники. Михайло Балицький особисто бачив уславленого полководця Семена Будьонного, який у часи радянсько-польської війни 1920 року проходив з військом через Володимир, прямуючи на Варшаву. Втомлені, голодні солдати-будьонівці часто силою відбирали у приміських селах будь-яку поживу для себе і коней. Тоді селяни звернулися до Михайла Балицького і він запропонував будьонівцям їжу і фураж для худоби (був добрим господарем). Вдячні селяни приносили Балицькому і його родині харчі, адже після постою будьонівців він залишився значно біднішим.
Дядько Дмитро – брат мами – у часи фашистської окупації повертався зі Львова до Володимира разом з дружиною Наталею – донькою священика з Кременця і був розстріляний фашистами на вулиці Городельській (тепер – Драгоманова). Дядько Андрій – ще один брат мами – начався у ветеринарній академії у Львові, загинув у в'язниці в Рівному.
Дідусь Ганни Дормидонтівни – Наполеон-Вікентій Шуровський був дворянином і служив у міському уряді Володимира за польських часів. У 1924 р. разом з іншими посадовцями він зустрічав у Володимирі Президента ІІ Речі Посполитої Юзефа Пілсудського. Наполеон Шуровський одружився з сиротою Людмилою Соловйовою, а заручився з нею, коли дівчина ще була дитиною.
Батько героїні нашої розповіді – Дормидонт Шуровський – яскрава особистість, людина, яку знали і поважали володимирчани і мешканці довколишніх сіл. Він працював завідуючим ветеринарною аптекою по вулиці князя Василька (раніше – Фарна). Мав глухоніму сестру Наталію, яка за царських часів навчалася у Варшаві, де здобула 7 спеціальностей(кравчиня, фотограф та ін.). Її життєва історія свідчить, що царська влада дбала за таких людей. Наталя на благодійному балу виграла значну суму грошей і її батько Наполеон збудував  у 1909р. будинок для родини Шуровських де й нині вони проживають.
А ще Дормідонт Шуровський був сміливою людиною, бо рятував євреїв на горищі власного будинку на Поштовій, а поряд ж знаходилася фашистська комендатура...
Син Дормідонта – Олексій – страждав від нариву на нозі, його вночі оперував єврейський лікар Бебчик. Було це в 1943 р. Коли лікар вийшов на вулицю, аби вилляти воду і засвітив світло, то з вежі пожежної частини пролунала автоматна черга – стріляли фашисти.
Одного дня Дормідонт Наполеонович взяв у дім єврейську дівчину, рідні якої загинули у П'ятиднях. Дівчина намагалася дістатися до Німеччини, де проживав її заможний дідусь, але не змогла одразу знайти його. Єврейка поверталася до Володимира через Польщу, йшла пішки, захворіла на тиф. Її врятувала польська сім'я, яка визнала юнку за доньку, бо свою дитину втратили.
Кілька років назад у гості до Ганни Дормидонтівни приїхала група євреїв – 16 людей. Серед них була й старша жінка (саме та дівчинка, котру врятував Д.Шуровський). Вона приїхала з дітьми, онуками і правнуками, щоб вклонитися своїм рятівникам Шуровським. У Пятиднях єврейка цілувала землю, рясно зрошену кров'ю найрідніших їй людей...
Окрім того, Дормідонт Шуровський рятував в'язнів-втікачів з місцевого концтабору «Норд-Офлаг-365». Серед врятованих – лікар Оболенський, дитячий фельдшар Федір Слободенюк...
Ганна Дормидонтівна виховала сина Андрія, доньку Тетяну, дочекалася внуків. Усіх їх навчила жити по совісті.
...Кожна людина для тебе вчитель... У Шуровських ми можемо навчитися працьовитості, порядності, доброті, мудрості і людяності, бо справжніми людьми слід залишатися за будь-яких обставин.
Видатний вчений А.Енштейн сказав: «Людина повинна повернути світові стільки, скільки ж узяла з нього».
Шуровські віддають себе сповна, за це їх шанують мудрі люди.
Богдан Янович,
науковий співробітник
Володимир-Волинського
історичного музею
Категорія: Володимир-Волинський історичний музей | Додав: volyn-museum (12.11.2013)
Переглядів: 1061 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]