Головна » Статті » Володимир-Волинський історичний музей
З ЖИТТЯ ЄВРЕЇВ НА ВОЛОДИМИРЩИНІ

У нинішньому, 2019 році минуло 75 років від часу визволення Володимира-Волинського від нацистів. Друга світова війна торкнулася і міста над Лугою. З давніх часів на наших теренах мирно проживали українці, поляки, євреї та інші народи. Особливо болючою є тематика Голокосту – знищення євреїв. Від цього нацистського свавілля постраждало багато євреїв з Володимирщини. Нижче подаю життєві невигадані історії про місцеве єврейство, якими зі мною колись поділився світлої пам'яті краєзнавець і музейник Петро Михайлович Заклекта (1944–2015), а йому розповіли місцеві старожили.

Трагедія у П'ятиднях

Цю історію розповів бджоляр Савицький – старожил з міста Устилуга. В час створення гетто (1942 р.) мій сусід отримав наказ від нацистських окупантів, щоб перевезти до П'ятидень сім'ю хірурга-єврея. У лікаря була дружина та підліток – син. Сусід виріс разом з євреями, тому добре розумів єврейську мову. В дорозі лікар звернувся до сина зі словами батьківської любові: «Наш рід, сину, був лікарями з діда-прадіда. Я думав, що ти будеш достойно продовжувати родову традицію і теж станеш лікарем. Але сьогодні настає наш судний день. На березі Луги приготовлені ями-могили для нашого народу. Ми з мамою, щоб померти в здоровому глузді і не бачити мук і знущань, вирішили прийняти смертельну ін'єкцію. Я пропоную тобі страшне – розділи нашу участь. Прийми рішення зараз, адже до ям залишилося 5 км. Син відповів швидко: «Дорогі, тату і мамо! Можна я Вас зараз поцілую». Всі вони міцно обнялися і надовго завмерли. Син поштовхом звільнився від обіймів батьків і твердо промовив: «Дорогі батьки! Ваше рішення правильне. Робіть цей укол вже зараз!». Батько кілька разів, витираючи сльози зробив усім смертельні ін’єкції. Син притулився до матері і скоро затих з усмішкою на обличчі. Ймовірно то було тільки снодійне. Батьки попрощалися між собою. Лікар швидко повторив ін’єкції.

Їздовий розповідав, що він тремтів від побаченого і за сльозами не бачив дороги, але страхіттю ще не було кінця. При переїзді мосту, де дошки були нерівні, колеса загуркотіли, віз затрусився. Син стрепенувся із заплющеними очима і сказав: «Тату, а куди ми їдемо?» Батько з натугою розплющив очі і піднісши руки до небес, заволав: «Мій Боже! Я дав сину половину норми, а він не хоче вмирати! Я не можу поворушити рукою, я вмираю сам. Мій любий сину! Поцілуй маму і мене. Прости мені і прощай!».

Їздовий виконав свою страшну місію і повернувся додому, але тієї ночі він так і не зміг заснути…

Клятва Гіпократа

Цю історію розповіла світлої пам'яті старожилка Сусанна Володимирівна Мерзлова.

На Горохівщині (колись історична Володимирщина) жив лікар-єврей з Миропілля. Він зробив нечувану річ. Вночі 23 червня 1941 року поблизу села сів палаючий німецький літак-бомбардувальник. Через деякий час у його двері постукали. Він побачив обгорілих німецьких льотчиків, які попросили його про допомогу. «Я дав клятву допомагати усім стражденним людям, тому я допоможу Вам», – сказав лікар-єврей. Їх опіки були оброблені і забинтовані.

Розбиті дивізії генерала Сущого були змушені відступати, щоб не потрапити в оточення. Через добу тут були підрозділи вермахту. Врятовані пілоти дякували, хотіли залишити лікарю гроші, але він відмовився. Вони попрощалися і німці повернулися на Батьківщину. Невдовзі окупанти почали організовувати гетто і СС прийшла, щоб арештувати лікаря. Лікар сказав: «Я лікар, згідно даної клятви, допомагаю усім стражденним, допоміг і вашим льотчикам. Свідки – усі сусіди». Настала мовчанка. Офіцер-есесівець згодом відповів: «Я вірю, що Ви добрий чоловік і спеціаліст і дотримуєтеся клятви. Але я теж давав клятву як слуга фюрера і дотримуюся її». Невдовзі лікаря-рятівника повезли до гетто.

Захований скарб

У 80-ті роки 20 століття по вулиці Чехова у Володимирі-Волинському розбирали старий будинок. Коли знімали дошки від софіту (нижня частина стелі) почувся гуркіт і на підлогу впав важкий предмет. Разом з ним впав сувій на добротному сукні. Предметом, який впав була брезентова торба , набита срібними монетами передвоєнної Речі Посполитої. Щоб не мати неприємностей господар здав це відро зі сріблом до державного банку. По місту пішов поголос, що то будинок старого єврея Кромара, який не поспішав здавати монети ні фашистам, ні радянській владі.

Малолітні жертви

У селі Мокреці, як і всюди на Володимирщині, фашисти організовували облави на євреїв і завозили їх до гетто. Сім’я волинських селян переховувала єврейських хлопчика і дівчинку у підвалі та на кухні власного будинку. Господарі в той день працювали на полі. Хлопчик допоміг сестричці вибратися з льоху і вони разом спостерігали, як фашистські машини курсують вулицею. На біду, зірке око фашиста-вояка побачило на голові хлопчика ярмулку-кибу. Він закричав: «Єврейський хлопчик у хаті!». Діти були схоплені. Так трагічно обірвалося життя двох єврейських дітей і їх рятівників – сім'ї волинських селян.

Пасхальний подарунок

Директор володимирського ресторану «Дружба», який був євреєм, у 70-х роках 20 століття розповідав. Місцеве гетто мали розстрілювати. Ця подія співпала з великим юдейським святом – Песах (Пасхою). Рабин просив коменданта перенести день страти і пообіцяв йому ювелірний сувенір. Комендант погодився. Володимирські євреї-умільці виготовили розкішне пасхальне яйце із чистого золота і піднесли коменданту. В'язні гетто прожили ще один день…

Цікава знахідка

У повоєнний час ( 50-ті роки 20 ст.) у російському місті Пскові проводилися археологічні розкопки. Студенти знайшли глиняний глечик. Керівник експедиції байдуже спостерігав за роботою. Коли студентка взяла глечика до рук, раптом з нього посипалися золоті червінці і розкішна алмазна брошка.

При уважному розгляді дослідники помітили літери – то було прізвище єврейського майстра-ювеліра і напис «Місто Володимир-Волинський».

Срібне озеро

Одне з озер на Волині стали називати Срібним. Хоча воно мало свою давню назву. Причина суттєва – щорічно в купальний сезон озеро міліє і місцеві хлопчаки, ходячи по мілководдю, часто знаходять монети і прикраси з дорогих металів. Причина проста – поблизу є дорога, по ній вели євреїв з містечка до ліску, щоб розстріляти. Ліс знаходився на протилежній стороні озера. Рабин дав наказ, аби євреї викинули дорогоцінності у воду, аби ті не дісталися нацистським окупантам. Нещасні євреї виконали наказ.

Батьківська любов

В одному з волинських гетто, зокрема у Любомлі, євреї вчинили мужній опір.

Розлючений комендант вивів усіх полонених євреїв і наказав розстріляти кожного десятого. Раптом почувся старечий жалібний голос людини:

– Пане коменданте, дозвольте звернутися з проханням…

– Що хочеш, старий?

– Я прошу Вашої ласкавої згоди стати на місце десятого чоловіка у шерензі…

– Навіщо?

– Бо він мій син…

Якою великою і жертовною буває батьківська любов!

Записав Богдан Янович,
науковий співробітник Володимир-Волинського історичного музею

Категорія: Володимир-Волинський історичний музей | Додав: volyn-museum (22.08.2019)
Переглядів: 16 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]