| Головна » Статті » Володимир-Волинський історичний музей |
СУСАНА МЕРЗЛОВА. ДОЛЯ З ПРИСМАКОМ ПОЛИНУ
|
СУСАНА МЕРЗЛОВА. ДОЛЯ З ПРИСМАКОМ ПОЛИНУ
Цю правдиву життєву історію розповіла мені Наталія Назарівна Цинкаловська-Грабарчук, оскільки Сусана Мерзлова (Герштанська) була її близькою подругою.
Кожен, хто приходить помолитися до Василівської церкви, помічає на її подвір'ї кілька скромних могил. Під однією з них похований священик Даміан Герштанський. Отець Даміан понад 50 років служив Православній церкві і людям, був депутатом української фракції ІІ Думи у Російській імперії та сенатором польського Сейму. У цих держустановах захищав інтереси простих володимирчан, за це і заслужив їх повагу. Разом з дружиною виховав 5 доньок і сина Володимира.
Володимир Герштанський одружився з Оленою Павлівною Бабій, котра була заможною землевласницею у селі Квасів Горохівського району. Від цього шлюбу народилася донька Сусана – онука отця Даміана (на фото вона зі своїм дідусем).
Юна Сусана навчалася в Львівській українській гімназії. Там викладали переважно дипломовані черниці, які мали по дві-три вищі європейські освіти. Католики і православні дуже толерантно ставилися один до одного. Навчання перервала ІІ Світова війна.
З приходом радянської влади родина Герштанських зазнала політичних репресій. Її батька, Володимира, як сина священика, розстріляли у Катині.
Мама – Олена Павлівна, як власниця великого маєтку була заслана до Казахстану. Сусану – 12 річну дівчинку, забрали зі школи і повели під конвоєм до володимирського вокзалу, де у вагонах, у яких перевозили худобу, вже були під вартою її мама, тітка і двоюрідна сестра. Азіат-конвоїр, котрий супроводжував її на вокзал, шкодуючи дитину, радив утікати: «Беги, беги! Там тебе плохо будет... Хочешь есть? Я тебе булочку куплю». Сусана відповіла: «Я хочу бути з мамою!». Прибули до Казахстану. Жити ніде. Самотужки копали землянку. Чудом дістала від засланих, здебільшого дружин будівельників Дніпрогресу, розстріляних після закінчення будівництва, насіння мальви. Посіяла, говорячи: «Нехай нам ці квіти нагадують Україну». А далі важка, виснажлива праця, голод, холод, болячки.
Одного разу її тітку, котра несла букетик з 5 колосками і волошками для п'ятилітньої донечки, арештували за «расхищение государственного имущества». Під арештом вона і померла. Дитина залишилася напризволяще. І тоді Сусана, долаючи 10 кілометрову відстань, на плечах перенесла двоюрідну сестричку у свою землянку. Героїня нашої розповіді була свідком знищення чеченців.
Витерпівши усі випробовування і дивом уцілівши, Сусана з мамою повернулася додому, у Володимир, до рідного будинку (нині на провулку Парковому).
Здібна юнка навчалася на філологічному факультеті Львівського університету, опанувала фах вчителя російської мови і літератури. Мала велику бібліотеку. У студентські роки також була свідком багатьох трагічних подій. Один з їх викладачів – син Івана Франка – став жертвою політичних репресій. Співробітники НКВС забрали його прямо з викладацької кафедри.
По закінчені вузу молода жінка викладала у Володимир-Волинській вечірній школі, була адміністратором у кінотеатрах «Космос» і імені Т.Шевченка. Одружилася із радянським офіцером Мерзловим, народила сина Олександра. Працювала на Далекому Сході. Повернулася до рідного Володимира.
Минуло вже кілька років, як Сусана Мерзлова відійшла у Вічність. Багато володимирчан пам'ятають про цю чудову, освічену, інтелігентну жінку, якій випала доля з присмаком полину. Помер і її син. Проте, невістка Ганна – працьовита і хороша людина, онуки Олександр і Володимир з сім'ями бережуть добру пам'ять про Сусану Володимирівну.
Нещодавно на їх подвір'ї зрізали останнього ясена з колись розкішної алеї отця Даміана, проте, на стовбурі проростають молоді пагони. Це дуже символічно, адже могутнє дерево роду Герштанських продовжує жити завдяки внукам і правнукам.
Богдан Янович,
науковий співробітник
Володимир-Волинського історичного музею
|
|
|
|
|
| Переглядів: 1006 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |