Головна » Статті » Володимир-Волинський історичний музей
РЕАБІЛІТОВАНІ ІСТОРІЄЮ.
Богдан Янович (Володимир-Волинський)
РЕАБІЛІТОВАНІ ІСТОРІЄЮ
Двадцяте століття потривожило світ двома Світовими війнами, Голокостом, репресіями і голодоморами. Трагічні події не оминули України і Володимирщини. Нещодавно польські та українські археологи розкопали останки жертв сталінських репресій на території колишньої володимирської в'язниці. Краєзнавець Ярослав Царук працював з архівними документами по згаданій темі. Його дослідження підтвердили слова з Євангелії: «Нічого бо немає таємного, щоб не стало явним...»
Ярослав Васильович Царук активно працював в архіві СБУ, де зберігаються матеріали колишнього КДБ УРСР, які висвітлюють трагічні долі жертв тоталітарних репрпесій. Він проводив велику пошуково-дослідницьку роботу з місцевим населенням Володимирщини, родичами, сусідами загиблих, аби встановити істину. Краєзнавець не має великих коштів, але озброївшись любов'ю до України, прагненням знайти правду і маючи у своєму розпорядженні лише велосипед, об'їздив майже усі села Володимир-Волинського району. Результатом пошуків стала картотека «Реабілітовані історією», яку пан Царук передав до історичного музею.
Аналізую ці матеріали і стає моторошно. Серед постраждалих як окремі люди, так і цілі сім'ї – родини членів ОУН-УПА, учасники самооборони, заможні та інакодумаючі громадяни. За національністю – здебільшого українці, але трапляються й поляки та євреї. Перегортаю кілька карточок. Оживають трагічні долі людей. Юрій Вишневський, 1922 року народження, уродженець Устилуга, неодружений, за спеціальністю – бухгалтер. До арешту займався також сільським господарством. Засуджений в листопаді 1944 року як учасник ОУН. Покарання відбував у Кіровській області. Звільнений в 1956 року Марчак Олександр Васильович, 1931року, уродженець села Бегета. 8 липня 1950 року засуджений за статтею 5-33 Кримінального Кодексу УРСР як «соціально небезпечний елемент». Висланий в Новосибірську область. В 1989 року справа припинена Волинською облпрокуратурою за відсутністю складу злочину. Недбайло Михайло Михайлович, 1923 року народження, уродженець села Осередок, член ВЛКСМ, згодом - чотовий УПА (псевдо Вишня, Березенко, Степовий), неодружений. Засуджений до найвищої міри покарання – розстрілу. Шелейда Михайло Іванович, 1888 року народження, з села Старий Осередок володів власним господарством, член сім'ї ОУН. Відправлений на спецпоселення до Архангельської області, де й помер в 1947р.
Цей перелік можна продовжувати, адже картотека містить сотні імен.
У матеріалах зафіксовані долі людей з сіл Тростянка, Галинівка, Писарева Воля, Вощатин, Дубники, Божа Воля... Тобто з більшості населених пунктів Володимир-Волинського району. Багатьох з цих людей вже немає серед живих – хтось загинув на спецпоселенні, когось розстріляли у володимирській в'язниці, дехто був реабілітований після смерті Сталіна, інші – вже у часи незалежної України, дехто таки побачив Україну незалежною як результат своєї боротьби і покладених на її вівтар молодих років. Немає вже й багатьох сіл, де колись жили люди, згадані в картотеці...
Тож хочеться щиро подякувати Ярославу Васильовичу Царуку за надані музею матеріали, адже дослідження політрепресій – тема складна і довгі роки вимушено замовчувана у вітчизняній історіографії, а усіх, хто цікавиться згаданою темою – запрошуємо до музею.
Функціонери НКВС, згодом КДБ тримали цю інформацію під сімома замками, але через 70 років вона дійшла до народу. Правда про злочини проти мирних людей відкрилася. «Немає бо нічого таємного, щоб не стало явним...»
______________________________________
Стаття надана сайту Богданом Яновичем, науковим співробітником Володимир-Волинського історичного музею.
Категорія: Володимир-Волинський історичний музей | Додав: volyn-museum (24.10.2011)
Переглядів: 664 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]