Головна » Статті » Володимир-Волинський історичний музей
МИКОЛА ВАВРИСЕВИЧ – ПЕДАГОГ, КРАЄЗНАВЕЦЬ, ЛІТЕРАТОР
Богдан Янович (Володимир-Волинський)
 
МИКОЛА ВАВРИСЕВИЧ – ПЕДАГОГ, КРАЄЗНАВЕЦЬ, ЛІТЕРАТОР
 
Наукові співробітники Володимир-Волинського історичного музею працюють над каталогом видатних людей з Володимирщини. Пропонуємо розповідь про одну з таких непересічних особистосте, оскільки в 2011 році минає 120 літ з дня народження Миколи Михайловича Ваврисевича – унікальної, талановитої людини, уродженця Холмщини, для якого Волинь стала другою домівкою.
 
Славний син Холмщини
Микола Ваврисевич народився 1891 року в містечку Городло на Холмщині. Колись то були етнічні українські землі і згадка про це є в давньоруських літописах, документах Богдана Хмельницького, працях Михайла Грушевського. Містечко розташовувалося на високому лівому березі річки Західний Буг, було там 3 вулиці, хати, вкриті соломою, церква святого Миколи. Його батько – Михайло був талановитим вчителем, а наприкінці життя – священиком. Сповідаючи в Устилузі хворого на тиф, отець Михайло сам підхопив цю хворобу і помер в 1922 році. Похований в Городлі. Матір’ю Миколи Ваврисевича була Анастасія Степанівна з роду Прокоповичів, котра залишившись сиротою, вийшла заміж у 16 років.
З автобіографії, написаної Ваврисевичем наприкінці життя (під псевдом Микола Королько), дізнаємося, що в 1910 році він закінчив Холмську гімназію і вступив на філологічний факультет Київського університету імені святого Володимира, але вже у 1912 році виключений з вузу і засуджений на півроку за виступи проти російського царизму. Доля звела його з професором Миколою Перетцом, у якого довелося працювати. Саме при  підтримці вченого, молодий Ваврисевич вступає до Петроградського університету та вечірнього Археологічного інституту. Закінчує ці виші у 1917 році.
Маючи ґрунтовну, освіту наш земляк досконало володів французькою, німецькою та латиною. Непрості життєві обставини змусили його повернутися на Холмщину, де разом з дружиною, Марією Адамівною та синами Миколою і Михайлом працює у власній господарці, там же скалічив руку. Дітей теж привчав до фізичної праці. Микола Михайлович був автором та редактором Волинського та Холмського народного календарів –порадників на різні випадки селянського життя, котрі видавав з 1923 по 1939 рр. і в 1942 р. за підтримки Православної церкви. Грамотною людиною була і його сестра – Ганна Михайлівна (в одруженні – Кікіц), яка закінчила Маріїнське училище, згодом викладала французьку мову у школах Володимира-Волинського.
На Холмщині пан Микола збирає і видає українські народні пісні, які об’єднав  у пісенник «Поширюймо нашу народну пісню». До нього увійшли такі народні перлини як «Тиха вода бережки зносить», «Пішла мати на село», «Ой, ходила дівчина бережком» та ін.
 
«У праці і борні»
З осені 1917 року Ваврисевич працює інспектором народної освіти в Черкасах, а з 1918 року завідує Смілянськими українськими педагогічними вчительськими курсами.
Працював вчителем в приватній українській гімназії у Рівному, але в 1930 році був звільнений за приналежність до КПЗУ і засланий до каторжного табору в Березі Картузькій.
 Відчуваючи переслідування зі сторони властей ІІ Речі Посполитої, Микола Михайлович стає прихильником комуністичних ідей. В 1939 році оселяється на постійно у Володимирі-Волинському, де навчалися його сини. Працює вчителем німецької мови у механічній гімназії (тепер – агротехнічний коледж). Певний час працював у Львівському історичному музеї.
Будучи людиною сміливою, володіючи невсипучою енергією, написав листа до Сталіна, у якому скаржився на Корнійчука, В.Василевську,Тичину, які, мовляв, не хочуть допомогти йому в письменництві, надіслав «батькові народів» свої п’єси. За невдоволення Ваврисевича засудили на 10 років. І лише завдяки клопотанням сестри Ганни Михайлівни, яка звернулася до Верховного Суду СРСР, був звільнений у 1954 р. Відтоді працює у школах Володимирщини – у Суходолах і Лудині, читаючи біологію і німецьку мову.
Літературний талант нашого героя виявився у написанні п’єс. Перу Миколі Михайловича належить 25 багатоактових п’єс, 7 комедій, 25 сценаріїв для клубів. Серед них – «В тилу ворога», «Сватання незграби», «Бачили очі» та ін. Надзвичайно цікавими є мемуари холмщака «У праці і борні», читаючи які можна збагнути непросте життя українського інтелігента кінця 19 – першої половини 20 ст. На жаль, загубилася бібліотека краєзнавця, котра налічувала понад 1000 томів, серед них – знаменитий словник Брокгауза –Ефрона…
Прожив Микола Ваврисевич 87 років і помер у 1978 р. Похований на Ладомирському кладовищі у Володимирі-Волинському.
 
«По ділах Ваших, пізнають Вас…»
А ще Ваврисевич написав листа до Президента США Дж. Кеннеді, застерігаючи від ядерної війни, листи політичного змісту надіслав до Хо-Ши-Міна і Мао-Цзе-Дуна, підтримував Міжнародний жіночий конгрес.
І чи не найважливіше. У роки Голокосту, разом з синами та дружиною, врятував у Володимирі кілька єврейських сімей. Вже по смерті батька, його сини – Микола Миколайович та Михайло Миколайович отримали звання праведників світу, на їх честь зростають дерева на алеї праведників у Єрусалимі…
У Біблії сказано: «По ділах Ваших, пізнають Вас…», а Томас Едісон мовив: «Достоїнства людини визначаються її справами…». Микола Ваврисевич залишив по собі багато добрих справ і залишився у пам’яті нащадків достойною людиною.
 
На фото:
1.Микола Ваврисевич.
2.Батьки Миколи Ваврисевича.
3.М.Ваврисевич з дружиною – Марією Адамівною та синами.
 
P.S. Щира вдячність Миколі Миколайовичу та Марії Макарівні Ваврисевичам за надані матеріали.
______________________________
Стаття надана сайту Богданом Яновичем, науковим співробітником Володимир-Волинського історичного музею.
Категорія: Володимир-Волинський історичний музей | Додав: volyn-museum (24.06.2011)
Переглядів: 1330 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]