ГРИГОРІЙ МАКОВСЬКИЙ – ЛЮДИНА-ЕПОХА

   Ім'я цієї людини добре відоме багатьом міським старожилам, адже він належав до когорти непересічних особистостей, які залишили слід в історії Володимира-Волинського у неспокійному 20 столітті.

На життєвих перехрестях

   Перегортаю пожовклі від часу аркуші автобіографії, написаної рукою Маковського, і доля цієї людини оживає у його ж спогадах.
   Григорій Лаврентійович Маковський народився 2 лютого 1898 року на околиці Володимира-Волинського, на Білих Берегах. Його батько – Лаврентій усе життя працював на водяному млині.
   Григорій Лаврентійович навчався у Володимир-Волинському вищому початковому училищі,яке закінчив у 1916 році у Житомирі, оскільки його родина була евакуйована туди через воєнні дії Першої світової.
   Молодий чоловік спробував вступити до Одеського художнього училища, і навіть витримав екзамени, але будучи сином селянина, не мав змоги платити за навчання.
   У 1917 році Маковського призвали до царської армії і він служив у 2-му запасному телеграфічному батальйоні в Києві. Служба телеграфістом дала йому можливість бути обізнаним з усіма тогочасними політичними подіями, зокрема і з тими, які стосувалися революції 1917року в Росії.
   У 1919 році Маковські повертаються до Володимира-Волинського, який вже був зайнятий поляками і займаються обробітком власної землі.
У вільний час Григорій спілкується з друзями, які бували у Радянській Україні, зокрема, з Миколою Панасевичем, займається в драматичному гуртку.
   Спілкуючись з комуністами, Григорій Лаврентійович стає прихильником лівих ідей і входить до лав Комуністичної Партії Західної України. Ця партія була створена у лютому 1919 року на установчому з'їзді в Станіславові (Івано-Франківськ).Свою діяльність поширювала на Волині,частині Полісся, на Холмщині і Підляшші. Активісти партії брали участь у виборах до сейму Польщі. У 1938 році рішенням Комінтерну КПЗУ розпустили,а  її членів репресували.
   Живучи у передмісті Володимира, Григорій Лаврентійович з колегами організував мережу підпільних організацій КПЗУ в селах Лобачин, Федорівка, Хрипаличі, Новосілки, Микуличі.
   1 квітня 1925 року польська влада організувала масові арешти підпільників, серед яких, 6 квітня арештували і Маковського. Наприкінці 1926 року у Володимирі-Волинському розпочався судовий процес 151-го над активістами КПЗУ. Про цей процес активно писала преса не лише в Польщі, але і у багатьох європейських країнах, на самому засіданні були присутні депутати-лейбористи з англійського парламенту.
   Герой нашої статті відбував покарання 10 років і 9 місяців і у 1938 році у віці 38 років повернувся з ув'язнення з Грудзендзької в'язниці (Польща).
   З початком війни Маковський був мобілізований (15.08.1941р.) до 87 дорожньо-експлуатаційного полку, у якому служив художником. На початку 1942 року його як «західняка» відправили служити до будбату в Новосибірську.
   У 1945 році Григорій Лаврентійович повернувся до Володимира. Працював художником. Виховав доньку Тамару, онуків, правнуків.
   У фондах історичного музею зберігається кілька речей нашого незабутнього земляка: портрет Шевченка (його роботи), гітара, фото з особистого архіву. Наталія Назарівна Грабарчук (племінниця історика Цинкаловського) розповідала, що Маковський приятелював з її батьком Назарієм Васильовичем, подарував йому власну картину «Сосновий бір», яка донині прикрашає їх оселю.
   Спогади Маковського цікаві ще й тим,що завдяки їм ми можемо уявити, яким був Володимир-Волинський у 20 ст., адже Григорій Лаврентійович прожив довге життя і багато побачив.
   З його рукописів дізнаємося, що у нашому місті перед 1914 роком діяли чоловіча гімназія імені Мономаха (у приміщенні педколеджу), приватна жіноча гімназія Біньковської (у споруді колишнього медвитверезнику), єврейське училище, церковно-приходська школа при замочку, жіноча школа при Зимненському монастирі. У районі офісу ПП «Універсам» на початку 20 ст. знаходився кінотеатр «Уранія» (у 30-х роках там діяла організація «Мацєж школьна», де й відбувався суд над учасниками КПЗУ), поруч розташувалася цукерня (кондитерська) Ройтера, а ще був у місті кінотеатр «Сфінкс».
   ...І хоча нині ми живемо в незалежній Україні, але ідеали соціальної справедливості, рівності, братерства серед людей, за які боровся Маковський та його однодумці не втрачають актуальності.
   Саме ж життя Григорія Лаврентійовича – людини-епохи – це історія, яку читаєш із захопленням.

Богдан Янович

На фото:
1. Григорій Маковський (ліворуч) з товаришем по службі (Перша світова війна).

2.Г.Маковський (ліворуч) у в'язниці м. Грудзьоне (Польща).

3.Будинок Маковського на Білих Берегах, у якому в 1923-1925рр. відбувалися збори підпільників КПЗУ.

______________________________

Стаття надана сайту Богданом Яновичем, науковим співробітником Володимир-Волинського історичного музею.