| Головна » Статті » Волинський регіональний музей українського війська та військової техніки |
АНТОН БАЙКОВСЬКИЙ – ЗАБУТЕ ІМ’Я ІКОНОПИСЦЯ.
|
Ігор ПАСЮК
(Луцьк)
АНТОН БАЙКОВСЬКИЙ –
ЗАБУТЕ ІМ’Я ІКОНОПИСЦЯ
Серед плеяди іконописців досі було маловідоме ім’я Байковського – польського дворянина, що працював в Оружейній палаті Москви. Прізвище Байковських скоріше всього походить від власної назви Байкова гора у Києві. Хоча існують і інші версії:
1) Прізвище Байковский утворена від прізвиська Байко, висхідного до дієслова «Байкати», тобто «говорити, базікати, розмовляти, розповідати». Отже, прізвисько Байко міг отримати говіркий, балакучий чоловік.
2) Менш імовірно, що в основі прізвиська лежить слово «байка» - «англійська м’яка, товста, дуже ворсиста вовняна тканина». В цьому випадку Байков (або байки) могли називати продавця такого виду тканини.
Фактично прізвище Байковский являє собою похідне другого порядку: Байковский - син Байкова, онук Байки. Це були прикметники з суфіксами-ов /-ев,-ск /-цьк,-ин, спочатку вказують на прізвисько батька. Байко, з часом отримав прізвище Байковский.
Серед представніків цього дворянського роду відомій і Антон Байковський.
Байковский Антон Павлов (? – 1693 р.), живописець Оружейної палати, за походженням поляк. Покинувши землі Речі Посполитої та прийнявши православ’я він був прийнятий в учні до живописця Івана Безміна в 1670 р.; з 80-х рр. XVII в. живописець першої статті. Брав участь в роботах по прикрасі житлових покоїв царських палаців і придворних храмів. Здійснював разом з іншими живописцями декоративні роботи в церкві Іоасафа царевича і Покровському соборі в Ізмайлові (1679 р.), в Голгофської молитовні при Розп’ятський церкві в Кремлі (1680 р.), церкві Спасителя «над Каретними воротами» в Кремлі (1686 р.), палацової церкви великомучениці Катерини (1687 р.), церкви Ризоположення в Кремлі (1687 р.). Брав участь в стінописних роботах палацової церкви святої Євдокії (1678 р.), «близько Гробу Господнього» в палаці (1685 р.). Поновлював і писав заново композицію «Притча про митаря і фарисея» в палацовій церкви на честь Нерукотворного образу Спасителя в Кремлі (1680 р.). Разом з іншими майстрами писав на полотнах образи для хором царівни Софії Олексіївни - «Розп’яття», «Успіння», «Ангел-охоронець» (1686 р.); на стінах хором царівни Марії Олексіївни написав «притчу Мойсея пророка до Авраама праведного з Лотом» (1688). На жаль до нашого часу роботи майстра не збереглися.
______________
1. Викторов А. Е. Описание записных книг и бумаг старинных дворцовых приказов, 1613-1725 гг. М., – 1883. – Вып. 2. – С. 443, 452.
2. Собко Н. П. Словарь русских художников, ваятелей, живописцев, зодчих, рисовальщиков, граверов, литографов, медальеров, мозаичистов, иконописцев, литейщиков, чеканщиков, сканщиков и проч. с древнейших времен до наших дней (XI-XIX вв.). Т. 1. Вып. 1. СПб. – 1893. – С. 9.
3. Успенский А. И. Царские иконописцы и живописцы XVII в. – М., – 1910. – Т. 2. С. 18-20.
____________________________________________
Волинська ікона: дослідження та реставрація. Науковий збірник. Випуск 19. Матеріали ХІХ міжнародної наукової конференції, м.Луцьк, 24 – 25 жовтня 2012 року. – Луцьк, 2012. – С.60.
|
|
|
|
|
| Переглядів: 916 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |