Головна » Статті » Волинський краєзнавчий музей
ВОЛИНСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ. ДО ІСТОРІЇ МУЗЕЙНОЇ ЕКСПОЗИЦІЇ

Євгенія КОВАЛЬЧУК (Луцьк)

ВОЛИНСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ. ДО ІСТОРІЇ МУЗЕЙНОЇ ЕКСПОЗИЦІЇ

Музеї відіграють важливу роль у збереженні, вивченні і популяризації історико-культурної спадщини. У 2014 році виповнюється 85 років від часу заснування Волинського краєзнавчого музею. Передісторія музею розпочалася у 1920-х роках, коли в середовищі інтелігенції Західної Волині визріла думка про необхідність організації музейних закладів на теренах тодішнього Волинського воєводства Другої Речі Посполитої. Питання музейного будівництва піднімалося на сторінках періодичної преси, обговорювалося у колі науковців і громадськості краю. Організації музею в Луцьку передувала дискусія на предмет, яким має бути майбутній заклад: його профіль, статус, форми роботи.

Створене у 1927 році у Луцьку, Волинське товариство краєзнавства та охорони пам’яток минулого (Wolyńskiem Towarzystwie Krajoznawczem i Opieki nad Zabytkami Przeszlości) цілеспрямовано займалось збором експонатів для майбутнього Волинського музею. У вересні 1928 року Товариством була організована Рільничо-промислова виставка. Виставка була розміщена у спеціально побудованих павільйонах. Це була перша експозиція пам’яток старовини і народних виробів регіону у Луцьку. Виставка носила комплексний характер, тематично показуючи різні типи і види пам’яток. Так, зокрема, на виставці були представлені зразки ткацтва і вишивки, лозоплетіння, різьблення, писанкарства, які знайомили з творчим доробком 62 народних майстрів Волині й Полісся. Окремо за колекційним принципом експонувались старожитності (рукописи, стародруки, ікони, природничі матеріали). Експозиція виставки засвідчила високий художній рівень і самобутність культури корінного населення краю. Розмаїття представлених пам’яток відображало специфіку історичного розвитку та культурної спадщини Західної Волині і стало базою для започаткування музейного закладу. Частина експонатів виставки 1928 року була придбана для майбутнього музею [1].

Під час роботи виставки були підведені підсумки дискусії щодо музейного будівництва на Волині. Волинське товариство краєзнавства та охорони пам’яток минулого постановило організувати музей як регіональну установу у Луцьку – центрі воєводства. До числа засновників Волинського музею (перша назва закладу) належать відомі дослідники природи та історії волинського краю, громадські діячі, серед них: історик і педагог Якуб Гоффман (1896–1964 рр.), лікар Адам Войніч (1864–1955 рр.), історик мистецтва і реставратор Збігнев Ревський (1905–1989 рр.), палеонтолог і педагог Казімеж Пшемиський (1882–1941 рр.), історик і бібліотекар Юліан Нєч (1908–1939 рр.). Першим директором новоствореного музею став польський етнограф і музеолог Олександр Прусевич (1878–1944 рр.). У становленні і розбудові закладу значну роль відіграли ботанік Стефан Мацко (1899–1967 рр.), археологи Ян Фітцке (1909–1940 рр.) і Зигмунт Леський (1896–1965 рр.), реставратор і мистецтвознавець Йозеф Дуткевич (1903–1968 рр.), історик Анатолій Дублянський (1912–1997 рр.), інженер-архітектор Леонід Маслов (1909–1943 рр.). Музей був відкритий 16 червня 1929 року. Він отримав назву – Волинський музей. Перше повідомлення про цю подію з’явилось у польськомовному часописі „Przegі№d Woіyсski” за 23 червня 1929 року. Видання писало: „Волинський музей за своїм змістом є строго регіональний і має завдання не лише збирати різноманітні зразки пам’яток, але й поширювати знання про пам’ятки культури і мистецтва і любов до них, досліджувати терен Волині, її природу, пам’ятки історії, етнографії ...”

У відкритті Волинського музею взяв участь Президент Речі Посполитої Ігнацій Мосціцький. Музей освячено 28 червня 1929 року, про що є записи у Пам’ятній книзі музею (“Księga pamiątkowa Muzeum Wolyńskiego przy Wolyńskiem Towarzystwie Krajoznawczem i Opieki nad Zabytkami Przeszlości w Lucku”) за 1929 рік [2].

В історії музею можна виділити кілька історико-хронологічних періодів, кожен з яких має свої особливості, пов’язаний з особистостями музейників і вніс свій вклад у створення і розбудову закладу. Діяльність музею регламентувалась статутом, який визначав профіль і напрямки роботи закладу, ставив завдання у збиральницькій, експозиційній, популяризаторській роботі.

Польський період історії музею (червень 1929 – вересень 1939 років) бере відлік з часу заснування музею і завершується приходом на Західну Волинь Червоної Армії. Серед головних статутних завдань новоствореного музею було збирання і зберігання пам’яток історико-культурної, природничої спадщини краю та оприлюднення й популяризація музейних надбань. З часу створення музею поступово вироблялися науково обґрунтовані критерії комплектування фондів, збиральницької роботи, вивчення пам’яток з історії, культури, народного побуту, природи краю. Профіль музею визначився, як комплексний. Перша експозиція розміщувалася в приміщенні у провулку від вулиці Ягелонська, 91 (нині вулиця Лесі Українки).

Музей розширювався, поповнювались його фонди і в 1933 році він переїхав у будинок по вулиці Сєнкевича, 31 (нині вулиця Богдана Хмельницького). З 1935 року Волинський музей було передано у підпорядкування Волинському товариству приятелів наук. У 1930-х роках музейні працівники зробили значний внесок у вивчення історії та природи Волині. Дослідження знайшли відображення в наукових публікаціях та експозиційній роботі. У 1935 році була створена нова експозиція музею, яка складалася з чотирьох розділів природничого (завідував Стефан Мацько), археологічного (завідував Зиґмунд Ленський), етнографічного (завідував Олександр Яворчак) та історико-мистецького (завідував Анатолій Дублянський).

Музей став членом Спілки польських музеїв. Його працівники брали участь у з’їздах українських музейників у Львові 1931 року і Самборі 1933 року.

Волинський музей, маючи значні наукові здобутки в пошуково-дослідницькій праці, став одним із значних культурних осередків Західної України й Польщі. Напередодні Другої світової війни завдяки стараннями музейних працівників і представників громадськості Волині у музеї були зібрані колекції предметів старовини, частина яких уціліла, й сьогодні знаходиться у збірці.

З вересня 1939 року в історії Волинського музею розпочинається радянський період. На діяльність закладу в нових умовах вплинули ліквідація Волинського воєводства, встановлення радянської влади, створення 4 грудня 1939 року Волинської області. Радянська влада ставила власні завдання перед освітою, наукою і культурою. Усі галузі суспільного життя підпорядковувались політиці радянізації тобто здійсненню соціалістичних перетворень. У Волинській області розгорнулось будівництво мережі закладів освіти та культури. Історія музейного будівництва радянського періоду на Волині започатковується створенням згідно постанови Ради Народних Комісарів УРСР від 8 травня 1940 року двох музеїв – Волинського музею у Луцьку та міського історичного музею у Володимирі-Волинському. Згідно рішення Волинського облвиконкому від 15 червня 1940 року на базі існуючого Волинського музею було організовано „державний краєзнавчий музей в м. Луцьку з такими відділами: краєзнавчий, історичний, етнографічний, надавши йому приміщення колишнього Луцького музею”. (До початку 1990-х років відлік історії музею вівся саме від літа 1940 року). Заклад отримав нову назву – Волинський обласний історико-краєзнавчий музей. З вересня 1939 по червень 1940 року музей підпорядковувався органам народної освіти. У цей час історичні та мистецькі цінності, зібрані за перші 10 років його існування, залишалися в експозиції і фондах. Згідно постанови виконавчого комітету Луцької міської ради від 14 квітня 1941 року краєзнавчий музей пропонувалось розмістити в будівлях, які розташовувались на території Луцького (Верхнього) замку. Однак, у зв’язку з початком воєнних дій це рішення не було реалізовано.

Політика нової влади була спрямована на збереження музейних цінностей. Здійсненню музеєм в цей час пам’яткоохоронних заходів сприяла відповідна політика партійно-державних структур. 31 серпня 1940 року при РНК України засновується Комітет охорони та збереження історико-культурних, архітектурних і археологічних пам’ятників УРСР. Урядовою постановою передбачалося створення відповідних комітетів охорони пам’яток при всіх виконавчих комітетах обласних рад депутатів трудящих Перед війною на Волині була проведена важлива пам’яткоохоронна і дослідницька робота з обстеження та обліку історико-культурних пам’яток. Факти засвідчують значну активізацію в цей період роботи музею. Значно поповнились фонди музею за рахунок націоналізованих колекцій. Так, у 1940 році до музею надійшли колекції князів Радзивілів з Олицького замку. Це твори живопису, скульптури, історичні пам’ятки. Окремі з них знайшли своє місце у передвоєнній експозиції музею.

З початком Великої Вітчизняної війни вже 25 червня 1941 року Луцьк був окупований гітлерівцями. За таких обставин радянська адміністрація не встигла організувати евакуацію музейних експонатів (як практично і зі всіх інших музейних установ західних областей України). Після від’їзду з міста радянських адміністративних установ музей фактично припинив свою роботу. В окупаційний період історії музею (червень 1941 – лютий 1944 років) основним завданням було зберегти пам’ятки з музейних фондів. Працівник музею А. Дублянський згадував, що з початком німецької окупації він, повернувшись до Луцька і побачивши музей у бездоглядному стані, вжив запобіжних заходів: почепив на вхідних дверях шнурок і скріпив його сургучем, на якому поставив печатку ХVІІІ ст. з зображенням подібним до німецького герба.

15 серпня 1941 року німецькою адміністрацією на посаду директора музею призначено В. Чубинського, а його заступником – А. Дублянського. Восени 1941 року музей заново розпочав свою роботу. У номері за 6 листопада 1941 року газета „Український голос” в рубриці „Хроніка” інформувала, що „2 листопада ц. р. після проведення реорганізації було проведено відкриття Волинського краєзнавчого музею в Луцьку. На відкритті були присутні представники німецької влади і українського громадянства”. Експозиція музею почала приймати відвідувачів. Так, як найголовнішим завданням працівників музею в цей період було збереження історичних і культурних цінностей, то ще в перші дні німецької окупації найцінніші експонати були вилучені з експозиції і заховані. Пізніше директор музею В. Чубинський згадував про наявність маленької кімнати, в якій зберігався архів і ці музейні експонати. Однак, втрат пам’яток уникнути не вдалось. У постанові Волинського облвиконкому від 15 червня 1944 року „Про відкриття Волинського державного обласного історико-краєзнавчого музею” зазначалося: „Німецько-фашистські варвари пограбували історичні цінності обласного історико-краєзнавчого музею…”. Найповнішими щодо встановлення розмірів збитків, понесених ВКМ у роки Другої світової війни і укладання переліку втрачених експонатів, є радянські документи, які зберігаються у фондах Волинського краєзнавчого музею та Держархіві Волинської області за липень-серпень 1944 року. Це – акт від 30 травня 1944 року про прийняття музею представником радянської адміністрації, згодом директором музею Володимиром Засядчуком, загальний акт комісійної реєстрації збитків, нанесених німецько-фашистськими загарбниками музею, списки й акти, що фіксують втрати музейних експонатів за окремими відділами відповідно до інвентарної книги надходжень за 1940 рік підпорядкування Волинської області” за 1945 рік. Акти і реєстри збитків, завданих музею, засвідчують, що в останній період окупації музей втратив 4094 експонати, серед них: 1776 археологічних пам’яток, 607 – з історичного відділу, 1209 монет з нумізматичної колекції, 807– з етнографічного відділу.

Після визволення Луцька виконком Волинської обласної Ради депутатів трудящих прийняв рішення про відкриття з 17 червня 1944 року Волинського державного історико-краєзнавчого музею та передачу для його потреб приміщень замку Любарта, затвердити директором музею В. Засядчука, зобов’язати відділ народної освіти укомплектувати музей науковими працівниками. Документи розповідають про різноманітні форми роботи, що їх використовували музейні працівники. Особлива увага в експозиційній роботі приділялася висвітленню подій Великої Вітчизняної війни, героїзму радянських воїнів. Згідно звіту 1944–1945 років заклад був відкритий 177 днів. За цей час його відвідало 12 373 особи, з яких 8 031 особа була охоплена екскурсіями. Серед відвідувачів нараховувалось 4 342 учні. Діяльність музею забезпечував колектив з 8 осіб, з них: 3 – наукові працівники, 5 – науково-технічний персонал.

З 1953 року музей був підпорядкований Міністерству культури УРСР і отримав нинішню назву – Волинський краєзнавчий музей. У ці роки до музею прийшли працювати Тетяна Андреєва та Римма Кашевська, які віддали музейній справі на Волині більше сорока років свого життя, розбудовуючи музей, комплектуючи фонди, створюючи нові експозиції.

У кінці 1950-х років музей переїхав уже в п’яте від початку функціонування закладу приміщення по вулиці Шопена, 7. Експозиція була доповнена новими матеріалами з огляду на збільшення експозиційних площ, хоча концепція її не мінялась. Особлива увага приділялась комплектуванню фонду історії радянського періоду. Це знайшло відображення і в експозиційній роботі, коли 70 % експозиційної площі згідно методичних рекомендацій Міністерства культури УРСР необхідно було присвятити радянській історії. Підтвердженням саме такого напрямку в роботі є спогади музейних працівників. Так, зокрема, Т. Андреєва, яка у 1960– 1970-ті роки працювала заступником директора музею з наукових питань згадувала: „Науковці музею працювали над дослідженням тем з історії та природи Волині, особливу увагу звертали на збір матеріалів по сучасності – про економічний і соціальний розвиток області, відомих людей краю…” і далі: „Значного розвитку набула музейна справа на Волині в 60–70-х роках ХХ століття. Це були роки небувалого піднесення рівня музейної та краєзнавчої роботи на Волині. На той час у Волинській області функціонував тільки один державний музей – Волинський краєзнавчий музей у місті Луцьку. У музеї працювало 4 наукових співробітники, які займались науковою, збиральницькою, експозиційною, фондовою, методичною, масовою роботою” [3]. Нова експозиція музею була відкрита в 1960 році при директорові Варварі Пономарьовій. Її авторами були Тетяна Андреєва, Марія Дмитрук та Римма Кашевська. Це була повноцінна природнича та історична експозиція. На першому поверсі п’ять залів займав відділ природи, шість – відділ історії, на другому поверсі – продовження експозиції відділу історії в шести залах та розміщена стаціонарна художня виставка,на якій вперше була представляла колекція західноєвропейського живопису, зокрема, твори Рібери, Маньяско, Снейдерса, Нейгебауера, Лондоніо, Тетмаєра, Айвазовського та ін. В експозиції було подано багато нових експонатів з історії, культури та природи краю, серед них: археологічні пам’ятки, етнографічні матеріали. Створені були експозиційні комплекси про утворення Волинської області, про економічний та соціальний розвиток краю, охорону природи. У новому приміщенні з’явилась можливість організувати виставку картин з фондових зібрань музею.

З 1970 по грудень 1983 року директором Волинського краєзнавчого музею працював Олексій Зарицький, який зробив значний внесок у розвиток музейної справи на Волині. Саме при ньому було створено ряд нових музеїв відділів Волинського краєзнавчого музею, зокрема, картинна галерея (нині Художній музей), музей атеїзму, на базі колекції якого у 1993 році відкрито Музей волинської ікони, Лопатенський і Лобненський музеї партизанської Слави, Кортеліський історичний та Маневицький краєзнавчий музеї, десятки громадських музеїв.

З великими труднощами, але саме завдяки наполегливості і старанням О. М. Зарицького Волинський краєзнавчий музей отримав нове триповерхове приміщення в центрі Луцька по вулиці Шопена, 20. Цей триповерховий будинок з колонами був побудований у 1928–1930-х роках за проектом луцького архітектора Казимира Яницького, як приміщення Волинського окружного земельного управління. У різні роки будівля використовувалась як адміністративний будинок. Перед Великою Вітчизняною війною тут був штаб 5-ої танкової армії під командуванням генерал-майора М.І.Потапова. Після війни розміщувався Волинський облвиконком Ради депутатів трудящих, пізніше – 2-га Луцька міська лікарня.

У будинку було проведено капітальний ремонт і з 1983 року розпочалося освоєння нового приміщення. Згідно розроблених тематико-експозиційних планів здійснювалося оформлення експозиції. Однак, обком партії не дозволив Олексію Максимовичу завершити цю роботу. Він змушений був піти з музею.

17 серпня 1985 року Волинський краєзнавчий музей було відкрито в новому приміщенні. Експозиція музею розгорнута на площі понад 2 тис. кв.м у 23 стаціонарних і 7 виставкових залах. Складається з розділів природи, давньої та новітньої історії, тематичних виставок. Побудована за тематичним – відділ природи, і тематично-хронологічним принципами. Матеріали відділу природи (автор експозиції Людмила Туліна) розміщені у 8 залах, доповнені озвученими діорамами, розповідають про природу волинського краю, знайомлять з геологічною будовою, кліматом, річками й озерами, багатою флорою і фауною Волинської області. Відділ історії дорадянського періоду (нині відділ давньої історії) охоплює період історії волинського краю від найдавніших часів до 1917 року (автори експозиції Римма Кашевська і Тамара Садовнік). Відділ історії радянського суспільства охоплював період з 1917 по 1985 роки, представляючи сторінки історії радянського будівництва Волині. Експозиція складалася з ряду розділів. Значні експозиційні площі займала тема присвячена історії Волині з 1917 по 1941 роки (автори експозиції Олександра Нагорна та Анатолій Огородній). Особлива увага приділялася періоду Великої Вітчизняної війни (автор експозиції Леонід Потапчук), відбудові народного господарства (автор експозиції Петро Троневич), розвитку промисловості (автор експозиції Ольга Гриморович), сільського господарства (автор експозиції Людмила Остапчук), культури (автор експозиції Тетяна Чирва). Завершувалась експозиція залом про керівну роль Комуністичної партії (автор експозиції Олександра Нагорна). Експозиція історії радянського суспільства будувалася під керівництвом завідувача відділом Олександри Нагорної. В цілому ж нова експозиція обласного музею створювалася під загальним керівництвом та при безпосередній участі заступника директора музею з наукових питань Тетяни Андреєвої. Оформлення здійснювали художники Волинського художньо-оформлювального комбінату (директор Анатолій Санілевич). З часу відкриття музею значних перебудов зазнав відділ радянської історії (нині відділ новітньої історії). Частина розділів його експозиції було ліквідовано, а замість них зробили виставкові зали та фондосховище. Нині новітню історію краю представлено експозиціями „Волинь у 1939–1941 рр.” (автор експозиції Ольга Гриморович), „Волинь у роки Великої Вітчизняної війни (1941–1945 рр.)” (автор Леонід Потапчук, часткова перебудова Олега Савчука і Володимира Комара), стаціонарною виставкою „Волинь: політика, економіка, культура” (1945– 2014 рр.) (автори Тетяна Дудар, Сергій Лис, Валентина Машлай). Експозиція постійнодіючої етнографічної виставки „Матеріальна і духовна культура Волині та Західного Полісся ХІХ – першої половини ХХ ст.” представляє народноужиткове мистецтво Волині – вироби ткацтва і вишивки, зразки волинського народного костюма, плетіння з соломки, коріння та лози, різьблення по дереву, гончарні вироби, писанки, розповідає про традиції та обряди волинян, музичне мистецтво. У музеї працює постійнодіюча меморіальна експозиція “Шевченківська світлиця Миколи Куделі” (автор Марія Філонюк), відкрита 14 березня 2007 року.

Щорічно Волинський краєзнавчий музей відвідує біля 100 тисяч чоловік. У фондах музею налічується більше 150 тисяч музейних предметів. Завдяки зусиллям науковців музею його зібрання не тільки примножуються, але й активно служать справі розвитку української культури та науки. Волинський краєзнавчий музей є значним науковим центром. Доробок музею в науково-дослідницькій, експозиційній, виставковій, збиральницькій, реставраційній, масово-освітній, методичній роботі знаходить своє відображення в нових експозиціях, наукових виданнях, що робить доступними музейні колекції для широкого загалу. В експозиції та на виставках протягом року експонується 8–10 % колекції музею.

Музей є головним музейним закладом у Волинській області. Нині він має у своєму складі п’ять окремих музеїв. Це – філія: Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки та відділи: Музей волинської ікони, Художній музей, Музей історії Луцького братства, Затурцівський меморіальний музей В’ячеслава Липинського. Волинський краєзнавчий музей відіграє важливу роль у збереженні, дослідженні і популяризації пам’яток історико-культурної і природничої спадщини волинського краю, займає ведуче місце в структурі музейних закладів України. Музей є визнаним науковим і культурним осередком волинського краю, справжньою скарбницею духовності.

_________

  1. Przegląd Wołyński. – 1929. – 23 czerwca.
  2. Фонди Волинського краєзнавчого музею. Ksiega pamiatkowa Muzeum Wolunskego. – ВКМ, Інв. № КДФ- 14085.
  3. Андреєва Т. Про роботу Волинського краєзнавчого музею в післявоєнні роки (1944–1961) / Т. П. Андреєва // Волинський музей. Історія і сучасність : наук. зб. – Луцьк : Б. в., 1999. – Вип. ІІ. – С. 27–29.

_____________________________

Волинський музей. Історія і сучасність. Науковий збірник. Випуск 5. Матеріали V Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 23-й річниці Незалежності України та 85-й річниці створення Волинського краєзнавчого музею, м. Луцьк, 16 травня 2014 року. Упоряд. А. Силюк. – Луцьк, 2014. – С. 250-255.

Категорія: Волинський краєзнавчий музей | Додав: volyn-museum (01.10.2014)
Переглядів: 608 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]