Головна » Статті » Волинський краєзнавчий музей
ТЮТЮНОВА КОЛЕКЦІЯ ЗІ ЗБІРКИ ВОЛИНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ

Наталія КАРАБІН (Луцьк)

ТЮТЮНОВА КОЛЕКЦІЯ ЗІ ЗБІРКИ ВОЛИНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ

Тютюнова колекція, яка зберігається у Волинському краєзнавчому музеї, нараховує 37 одиниць. Це табакерки, портсигари, попільнички та запальнички. Колекція музею поповнювалася різними способами. Перший портсигар потрапив до музею у березні 1964 року. Його подарував власник – Сидоренко Василь Якович, підполковник, редактор фронтової газети «За Родину», учасник визволення Волині від німецько-фашистських загарбників, після війни – директор Рівненського краєзнавчого музею. У травні 1992 року після розформування Музею бойової техніки було передано портсигар льотчика Чичіринди І. С. з гравіруванням.

У музейній збірці зберігаються не лише іменні портсигари, але й запальнички, які належали героям воєнної доби. У травні 1975 року «колекцію з димком» поповнила запальничка, яку особисто передав учасник визволення Волині від німецько-фашистських загарбників Юдін Володимир Васильович. Нею він користувався у роки війни. 1992 року музейні фонди поповнилися ще однією запальничкою, яка належала учасникові Великої Вітчизняної війни Великолєпову М. М. У музейній колекції зберігається декілька портсигарів та запальничок з іменними написами, які були подаровані з приводу якихось подій. Колекція почала активно поповнюватися в кінці 1990-х на початку 2000-х років. Портсигари та табакерки в основному були передані до музею Ягодинською, Ратнівською і Волинською митницями.

У музейній колекції зберігаються запальнички воєнного часу, всі вони саморобні, виготовлені солдатами і партизанами з підручних матеріалів. Найчисельнішу групу у музейній збірці становлять табакерки і портсигари.

Перші табакерки-коробочки, що з’явилися в ХVII столітті, призначалися для зберігання нюхального тютюну. Конструкція табакерок охороняла вміст від намокання. Табакерка була не лише функціональною річчю для зберігання тютюну, а й ознакою елегантності і смаку, невід’ємною частиною костюма.

У колекції маємо вироби, на яких позначене авторство (майстер, підприємство чи країна). В Україні майстерень з виготовлення табакерок не було, як і традиції нюхання тютюну. Історично відомо, що з ХVII століття на територіях сучасних Тернопільщини, Хмельниччини, Вінничини були великі тютюнові плантації, але місцеве населення тютюну практично не вживало. Тютюн був популярним у гірських районах. А табакерки –  це предмет саме міського виробництва.

Поступово табакерка стала виходити з моди і забуватися. Починався новий вік. Вік портсигара.

Портсигар – коробка для кабінетного або кишенькового зберігання сигар, а пізніше – цигарок або сигар. З’явився в давні часи, коли куріння стало повсякденним явищем у суспільстві. Портсигар по-своєму унікальна річ. Практично без усяких змін він існує вже більше 300-х років.

Перші згадки про портсигари історики відносять до ХVII ст. Уже тоді ними користувалися заможні і знатні європейці. Найперші портсигари нічого особливого собою не представляли, але вже у ХVІІІ ст. – це не просто коробочка для зберігання тонких паперових трубочок, наповнених запашним тютюном, а й справжні витвори мистецтва. Портсигари виготовляли з різних матеріалів, включаючи золото і срібло, прикрашали коштовним камінням, перлами і розписами, однак у повсякденному житті найчастіше вони були хромованими або алюмінієвими. Відповідно портсигари підкреслювали суспільний статус і багатство свого власника. Так тривало до тих пір, поки не з’явився інший вид тютюнових виробів – цигарки, а куріння стало популярним серед усіх верств суспільства, незалежно від достатку, статі і віку.

Наприкінці ХІХ – поч. ХХ століття портсигар уже був звичайним предметом особистого використання. Після революції портсигари не зникли, а пристосувалися до нового часу. На них з’явилися нові радянські символи – серп і молот, герб СРСР, літаки та інше. Таким чином, крім практичного використання портсигари служили також агітаційним цілям. Для активних учасників революції були виготовлені подарункові портсигари. Під час Першої світової війни почали виробляти зброю, але не забували і про ювелірні вироби та портсигари. Останні, виготовлені зі срібла, дарували офіцерам, а солдатам, які відзначились у війні, вручали мідні.

Під час Великої Вітчизняної війни портсигари зберегли не лише свою основну естетичну функцію, але й знайшли новий сенс. Щоб цигарки не м’ялись, не промокали, їх використовували і у фронтових умовах. У непростий воєнний час з’явилась велика кількість саморобних портсигарів, які бійці майстрували з фляжок і уламків військової техніки. Ці портсигари цікаві тим, що кожен з них виготовляли індивідуально, для певної марки сигарет чи цигарок, які курив власник. Двох ідентичних портсигарів просто не могло бути, адже це ручна робота з підручних матеріалів.

У післявоєнні роки кількість випущених портсигарів значно збільшилась. Було налагоджено їх масове виробництво з недорогих матеріалів. Сюжети карбування на кришках портсигарів СРСР носили іноді пропагандистський характер, а також використовували сюжети вітчизняного живопису і скульптури, на спортивну тематику, присвячені містам і діячам мистецтв. З часом портсигарами перестали користуватись лише чоловіки, з’явилися жіночі. Вони відрізнялися вишуканістю форм, кольоровою гамою і матеріалами.

У другій половині ХХ-го століття у зв’язку з жорсткістю правил продажу тютюнових виробів портсигари знову стали користуватись великим попитом і популярністю. Адже на сигаретних пачках з’явився напис-попередження про шкоду куріння. І курці знову стали користуватися портсигаром і викидати сигаретні пачки з неприємними застережними написами.

На початку 1990-х років портсигарів, на яких зображені пізнавальні та краєзнавчі мотиви, вже не зустрінеш. Нині портсигарів в Україні не виробляють, було б непогано, якби в нашій країні почали їх випускати із зображенням національних героїв і подій, які зараз розгортаються в державі, щоб закарбувати цей період нашого життя.

Для виготовлення портсигару ідеально підходило срібло, яке є не тільки благородним металом, що має гарний колір і блиск, але й володіє стійкістю до впливу навколишнього середовища, зручне в обробці. Крім того, портсигари виготовляли із золота (рідко), срібла з позолотою або без неї; з мідних сплавів – посрібленими; з анодованого алюмінію, пофарбованого під колір золота, та інших матеріалів. Випускали портсигари з різними видами художньої обробки корпусу: з карбованим, гравірованим або рельєфним штампованим малюнком; оксидованим, рифованим, емалево-філігранним, з перегородчастою, що просвічує, або живописною емаллю, із черню. Портсигари бувають гладкими полірованими, матовими або такими, що нагадують по формі самородки золота; останні виготовляли переважно зі срібла.

Для виготовлення виробів зі срібла застосовувалися різні способи: лиття, кування, штамповка, зборка та інші.

У музейній збірці переважають портсигари, виготовлені в основному зі срібла і срібла з позолотою. Вони різняться за сюжетами, за розмірами та за матеріалами виготовлення.

На виробах із золота і срібла обов’язково ставились клейма, що засвідчували пробу, місце виробництва, ім’я майстра. Клейма ставили там, де вони є малопомітними і не псували загального виду дорогоцінного предмета.

У музейній колекції зберігаються вироби ювелірних майстрів: Данила Петрова, Федора Овчинникова, Полікарпа Григор’єва та постачальника Найвищого Двору його Імператорської Величності Павла Овчинникова. Клеймо будь-якого з цих ювелірів означало найвищу якість.

Портсигари з клеймами зберігаються і у фондах Волинського краєзнавчого музею.

Серед музейних предметів – портсигари досить великого хронологічного періоду, які датуються кін. ХІХ – сер. ХХ ст. ст.

Принцип каталогізації колекції тематично-хронологічний. За фізичним станом предмети збереглися відносно добре.

Список скорочень:

ВКМ – Волинський краєзнавчий музей

Інв. – інвентарний номер

Р4 – група збереження «Метали, зброя, військове спорядження»

Вироби майстрів ювелірної справи:

  1. Портсигар.

Матеріал: срібло 84 (875); замок – метал.

Техніка виготовлення: лиття, зборка; тиснення, гравірування.

Розміри: 8,5 х 9,5 х 1,6 см.

Портсигар прямокутної форми. На верхній кришці зображено птаха-пугача на гілці дерева. На нижній кришці гравірування: «Ветерану Красной Армии от шефов 4-ой артшколы. 1918 23. ІІ. 1923 г. З. Н. Маршак». Замок кнопочний, відкривається вліво.

Клейма:

  • Іменник П. О. – майстра Овчинникова Павла Акимовича, засновника фабрики золотих і срібних виробів у 1853 р. Фабрика була відома до 1916 р.
  • Московського пробірного управління 1899 – 1908 рр. з ініціалами И.Л. – Івана Лебядкіна – керуючого округом.

ВКМ, інв. № Р4 – 1801.

  1. Портсигар.

Матеріал: срібло 84 (875); замок – метал.

Техніка виготовлення: штамповка, зборка; ручне гравірування, чорніння. Розміри: 9,5 х 6,5 х 1,8 см.

На верхній кришці орнамент стилізований геометрично-рослинний: площина поділена на п’ять орнаментальних косих смуг; центральна орнаментована плетінкою, посередині залишена чиста площина для монограми; над і під нею вінки аканту; верхній і нижній трикутні площини заповнені стилізованими гілочками з листям; всі рамочки орнаментовані зигзагом. Нижня кришка так само поділена на косі площини: середня – плетінка, під і над нею – прямокутна спіраль, трикутні площини аналогічні тим, що на верхній кришці. Замочок має металеву кнопку, відкривається догори і вліво.

Клейма:

  • Іменник ДП – Петрова Данила, власника ремісничого закладу, 1880 – 1886 рр., Москва.
  • Московського окружного пробірного управління 1899 – 1908 рр. з ініціалами И.Л. – керуючого округом Івана Сергійовича Лебядкіна, призначеного 1899 р.

ВКМ, інв. № Р4 – 2609.

  1. Портсигар.

Матеріал: срібло 84 (875); замок – метал.

Техніка виготовлення: штамповка, зборка; ручне гравірування, чорніння. Розміри: 8,7 х 7,5 х 1,5 см.

Портсигар прямокутної форми; зовнішні кришки багато орнаментовані, чернені. Верхня: в овалі, у досить широкій, прикрашеній рапортним орнаментом рамці – сценка жанрова: тройка на повному скаку і троє сідоків у санях; по кутах за овальною рамкою орнамент рослинний типу акант.

Нижня кришка орнаментована подібно до верхньої; в овалі прочеканено квадрати, в центрі – чисте овальне клеймо. Замок кнопочний.

Клейма:

  • Іменник ДП – Петрова Данила, власника ремісничого закладу, 1880 – 1886 рр., Москва.
  • Іменник невідомого майстра (не читається). ВКМ, інв. № Р4 – 2148.
  1. Портсигар.

Матеріал: срібло 84 (875); вставка – з зеленого скла. Техніка виготовлення: штамповка, зборка.

Розміри: 11 х 7 х 1,5 см.

Портсигар у вигляді коробочки прямокутної форми, верхня кришка прикрашена гравіровкою рослинно- геометричного характеру. Замок із вставкою зеленого скла, відкривається вліво.

Клейма:

  • Іменник ОФ – майстра Овчинникова Федора Олексійовича, власника фабрики золотих, срібних і бронзових виробів, заснованої в 1881 р., в 1897 р. мав 60 робітників, було вироблено продукції на 32 000 рублів. Москва.
  • Московського пробірного управління 1898 – 1908 рр. ВКМ, інв. № Р4 – 2309.
  1. Портсигар.

Матеріал: срібло 84 (875); вставка – скло синього кольору. Техніка виготовлення: штамповка, зборка, лиття.

Розміри: 8 х 11,1 х 1,6 см.

Портсигар має форму прямокутника з заокругленими кутами. На верхній кришці зображено двох німф у картуші круглої форми, обрамленому рослинним орнаментом. Замочок зі вставкою з синього скла, відкривається вліво.

Клейма:

  • Іменник ИБ – Івана Бутузова, власника майстерні золотих і срібних виробів, 1895 – 1917 рр., Москва.
  • Московського пробірного управління. ВКМ, інв. № Р4 – 2076.
  1. Портсигар.

Матеріал: срібло 84 (875); вставка – скло синього кольору. Техніка виготовлення: штамповка, зборка.

Розміри: 8,3 х 11,1 х 1,6 см.

Форма портсигара прямокутна, кути заокруглені. На верхній кришці рельєфне зображення бога Меркурія з жезлом. Під зображенням гравірований напис: «На память от М. Т.». Замок зі вставкою синього скла, відкривається вліво.

Клейма:

  • Іменник П.Г. – Полікарпа Григор’єва, срібної справи цеховий майстер.
  • Московського пробірного управління. ВКМ, інв. № Р4 – 2075.
  1. Шкатулка для папірос.

Матеріал: срібло 84 (875); листове срібло.

Техніка виготовлення: штамповка, зборка; профілювання, ручне гравірування. Розміри: 10,2 х 8,7 х 5 см.

Форма прямокутна. Верхня кришка, дно, передній і задній торці прикрашені ручною гравіровкою; напис на імітованій стрічці по периметру: «Папиросы акц. 10 коп. 50 шту.»

Клейма:

  • Іменник КІА, можливо, Кулакова Івана Андрійовича, московського срібних справ майстра і ювеліра, 1883 – 1897 рр.
  • Московське міське клеймо 1880 – 1890 рр. ВКМ, інв. № Р4 – 2227.

Фабрики-виробники:

  1. Портсигар.

Матеріал: срібло 84 (875); вставка – скло жовтого кольору. Техніка виготовлення: штамповка, зборка.

Розміри: 10,2 х 8,8 х 1,5 см.

На верхній кришці сюжет: «Північне сяйво або білий ведмідь на крижині».

Білий ведмідь на крижині, за ним між айсбергами північне сяйво. Замочок зовні має овальну кнопку “під топаз”, відкривається вліво.

Клейма:

  • Московська ювелірна фабрика, 1943 р., (МЮФ 43).
  • Пробірного закладу для виробів вагою понад 10 грамів 1927 – 1954 рр., Москва. ВКМ, інв. № Р4 – 2612.
  1. Портсигар.

Матеріал: срібло 84 (875); позолота, вставка – скло червоного кольору. Техніка виготовлення: штамповка, зборка; гравірування.

Розміри: 10,4 х 7,8 х 1,6 см.

Портсигар прямокутної форми, всередині позолочений. Верхня кришка прикрашена гравіровкою: гілка троянди (гілка, листя і бутон золочені) обвиває прямокутник для монограми. Застібка з невеликою овальною вставкою зі скла, відкривається вліво.

Клейма:

– Московська ювелірна фабрика. ВКМ, інв. № Р4 – 2311.

  1. Портсигар.

Матеріал: срібло 84 (875); позолота, емаль, вставка –скло червоного кольору. Техніка виготовлення: штамповка, зборка; емалювання.

Розміри: 10,5 х 8,2 х 1,5 см.

Портсигар прямокутної форми. На верхній кришці малюнок: зображення Великого Театру в Москві, в овалі, на нижньому краї підпис: «Федоскіно – 53 г. Пучков П.»; овал в синій емалевій рамці з орнаментованими кутами. На нижній кришці – синя емаль.Замок – кнопочка з червоною вставкою.

На внутрішній кришці гравірований напис: «В. С. Хинскому в день 50-летия от сотрудников». Клейма:

  • Московська ювелірно-годинникова фабрика, 1953 – 1955 рр.;
  • Московського пробірного управління. ВКМ, інв. № Р4 – 2149.
  1. Портсигар .

Матеріал: срібло 84 (875); вставка – скло червоного кольору. Техніка виготовлення: штамповка, зборка.

Розміри: 10,5 х 8,5 х 1,7 см.

На верхній кришці сюжет «Тетерук на сосні». Зображено птаха з розпростертими крилами на гілці сосни. Замочок має кнопку з овальною вставкою «під рубін», відкривається вліво.

Клейма:

  • Свердловська ювелірно-гравірувальна фабрика, (СЮ) 1953-1967 рр.
  • Свердловська пробірна інспекція. ВКМ, інв. № Р4 – 2605.
  1. Портсигар.

Матеріал: срібло 84 (875); вставка – скло червоного кольору. Техніка виготовлення: штамповка, зборка.

Розміри: 10,5 х 8,5 х 1,6 см.

Верхня кришка орнаментована композицією, яка має в своїй основі знамениту картину Васнецова

«Три богатирі». На нижній – вигравірувано дарчий підпис: «На память Гл. врачу А. А. Гриненко от коллектива Успенской больницы 19. V. 51 г.»

Портсигар закривається на замочок – заскочку (внутрішній), який зовні має овальну вставку зі скла, відкривається вверх.

Клейма:

  • Артіль Московський ювелір, (АМЮ) 1951 рр.
  • Московського пробірного закладу СРСР 1927 – 1954 рр. для виробів вагою більше 10 грамів. ВКМ, інв. № Р4 – 2645.
  1. Портсигар.

Матеріал: срібло 84 (875); вставка – скло синього кольору. Техніка виготовлення: штамповка, зборка, лиття.

Розміри: 10,2 х 7,8 х 1,6 см.

На верхній кришці сюжет «Геологи». На верхній кришці рельєфне зображення двох чоловіків на фоні гір та неба, обрамлене незамкнутим вінком з листків і плодів, що формою нагадують хвою і шишки. На нижній кришці гравіювання: «От Командующего войсками СКВО. 1957 г.» Замочок зовні має овальну кнопку, прикрашену синім скельцем «під сапфір», відкривається вліво.

Клейма:

  • Артіль Московський ювелір, (АМЮ6) 1954 – 1955 рр.
  • Московська пробірна інспекція, 1927 – 1955 рр. ВКМ, інв. № Р4 – 2602.
  1. Портсигар.

Матеріал: срібло 84 (875); вставка – скло синього кольору. Техніка виготовлення: штамповка, зборка.

Розміри: 10,2 х 7,6 х 1,6 см.

На верхній кришці сюжет «Геологи»; зображення обрамлене незамкнутим вінком з листків і плодів, що формою нагадують хвою і шишки. Замочок зовні має овальну кнопку, прикрашену синім скельцем

під «сапфір», відкривається вліво.

Клейма:

  • Артіль «Московський ювелір», (АМЮ4) 1954 – 1955 рр.
  • Московська пробірна інспекція, 1927 – 1955 рр. ВКМ, інв. № Р4 – 2603.
  1. Портсигар.

Матеріал: срібло 84 (875); вставка – скло зеленого кольору. Техніка виготовлення: штамповка, зборка.

Розміри: 11 х 8,5 х 1,5 см.

На верхній кришці сюжет «Тетерук на сосні». Замочок зовні має кнопку з вставкою «під бірюзу», відкривається вліво.

Клейма:

  • Артіль «Московський ювелір», (АМЮ4) 1954 р.
  • Московська пробірна інспекція, 1927 – 1955 рр. ВКМ, інв. № Р4 – 2604.

Невідомі майстри:

(чиї монограми на авторських клеймах поки не вдалося розшифрувати, або не мають авторських клейм)

  1. Шкатулка (табакерка) для нюхального тютюну.

Матеріал: срібло 84 (875).

Техніка виготовлення: штамповка, ковка, пайка; ручне гравірування. Розміри: 6 х 4,3 см.

Шкатулка овальної форми; по бічних периметрах верхньої і нижньої кришки штампований орнамент

  • стилізований віночок; на верхній кришці – ручна гравіровка пізнішого походження, сюжет прсвячений 300-річчю дому Романових – герб Російської іпперії, на стрічці дати: «1613 – 1913».

Клейма:

  • Іменник ХГ – невідомого майстера.
  • Одеського пробірного управління з ініціалами пробірного інспектора М.О., 1899 – 1910 рр.

ВКМ, інв. № Р4 – 2244.

  1. Портсигар.

Матеріал: срібло 84 (875); замок – метал.

Техніка виготовлення: штамповка, зборка; гравірування, чорніння. Розміри: 6,2 х 4,5 х 1 см.

Форма портсигара прямокутна, кути заокруглені. Зовнішня поверхня прикрашена черню; орнамент рослинний, стилізований, основний елемент – акант.

Клейма:

  • Іменник НаС – невідомого майстера, 1883 р.
  • Клеймо АА в одному щитку з датою – Арцибашева Анатолія, пробірного майстра 1886 – 1898 рр., з 1898 р. – управляючого Віленським пробірним округом.

ВКМ, інв. № Р4 – 2245.

  1. Портсигар.

Матеріал: срібло 84 (875); вставка – скло червоного кольору. Техніка виготовлення: штамповка, зборка.

Розміри: 10,5 х 7,2 х 1 см.

Портсигар – шкатулка для цигарок прямокутної форми, з ледь заокругленими горизонтальними боками, кришка у вигляді невеликої загортки, на магніті (втрачений), прикрашений вставкою зі скла. Лицева поверхня прикрашена монограмою з жовтого металу з фігурних орнаментованих літер Б і К.

Клейма:

  • Іменник А.Г.Ш.– невідомого майстера.
  • Московського пробірного управління 1899 – 1908 рр., Москва. ВКМ, інв. № Р4 – 2310.
  1. Портсигар.

Матеріал: срібло 84 (875); замок – метал.

Техніка виготовлення: штамповка, зборка; чорніння.

Розміри: 12 х 7,6 х 9 см.

Портсигар прямокутної форми, плоский, для тоненьких жіночих сигарет. Орнаментовку поверхні складають чорнені і світлі смуги, що чергуються. Кнопка замка овальна, металева.

Клейма:

  • Майстер невідомий, кін. XIX – поч. XX ст.
  • Московського окружного пробірного управління з ініціалами керуючого округом Івана Сергійовича Лебядкіна.

– Переклеймлення: АОАМЗ – ювелірної майстерні Алма – Атинської фабрики «Металло- бытремонт».

  • Ташкентської інспекції пробірного нагляду з 7.01.1954 по 1958 рр. ВКМ, інв. № Р4 – 2614.
  1. Портсигар.

Матеріал: срібло 84 (875); вставка – скло червоного кольору. Техніка виготовлення: штамповка, зборка; чорніння.

Розміри: 10,5 х 8,2 х 1,4 см.

На верхній кришці композиція, яка має в своїй основі знамениту картину І.Д. Репіна «Іван Грозний убиває свого сина». Замочок зовні має овальну кнопку «під рубін», відкривається вліво.

Клейма:

  • Іменник ГР невідомого майстра.
  • Московського окружного пробірного управління 1908 – 1926 рр. ВКМ, інв. № Р4 – 2613.
  1. Шкатулка (табакерка для нюхального тютюну).

Матеріал: срібло 84 (875).

Техніка виготовлення: штамповка, зборка; ручне гравірування. Розміри: 9,2 х 4,6 х 2,3 см.

Шкатулка прямокутно – овальної форми, нагадує приплюснутий, скручений сувій полотна. Вся поверхня орнаментована; основний мотив – лінія (з зигзагом, хвилькою, гладенька; на петлях – з хрестовиною і колінцями). Застібка фігурна, орнаментована заглибленим зигзагом, відкривається догори.

Клейма:

  • Іменник майстра – монограма з літер І та S в щитку (майстер невідомий).
  • Пробірне клеймо: 1806 р. м. Львів. ВКМ, інв. № Р4 – 2611.
  1. Портсигар.

Матеріал: срібло 900; вставка – скло синього кольору. Техніка виготовлення: штамповка, зборка.

Розміри: 9 х 6,7 х 7 см.

Портсигар для дамських пахітосок, або сигарет. Верхня і нижня кришки виготовлені способом косого подвійного переплетення тоненьких смужок листового срібла; верхні орнаментовані 5-ма паралельними поздовжніми борозенками кожна; смужки сходяться до країв і скріплені рамочкою всередині портсигара. На внутрішній поверхні верхньої кришки вигравіювано: «И 1945» (гравіровка пізнішого часу). Замочок має овальну кнопку з вставкою «під сапфір», відкривається вліво.

Клейма:

– Іменник LR невизначеного майстра, міський герб; проба срібла – 900; номери 12 і 130 є частинами складного клейма. Швейцарія.

ВКМ, інв. № Р4 – 2610.

  1. Портсигар.

Матеріал: срібло 84 (875); замок – метал.

Техніка виготовлення: штамповка, зборка; ручне гравірування, чорніння. Розміри: 10,2 х 6,3 х 1,5 см.

На верхній кришці в овалі, вписаному у прямокутник, однокінні сані з двома їздцями; по кутках акант; рамочки прямокутника, овалу орнаментовані зигзагом. На нижній кришці cтилізований геометрично- рослинний орнамент: прямокутник, овал, коло, зигзаг, акант. Замочок має металеву кнопку, відкривається догори і вліво.

Клейма:

  • Іменник АП невідомого майстра кін. XIX – XX ст.
  • Московського окружного пробірного управління з ініціалами керуючого округом Івана Сергійовича Лебядкіна, призначеного в 1899 р. (1899 – 1908 рр.).

ВКМ, інв. № Р4 – 2608.

  1. Портсигар.

Матеріал: срібло 84 (875); вставка – скло червоного кольору. Техніка виготовлення: штамповка, зборка; чорніння.

Розміри: 11,5 х 9 х 1,5 см.

Верхня кришка орнаментована: жіноча голівка (профіль вліво) в пелюстках маку. Зовнішня поверхня портсигара зачорнена. На нижній кришці гравірування: «19 4/V 47 г. В день рождения любимому сыну от папы и мамы». Замочок має овальну кнопку «під рубін», відкривається вліво.

Клейма:

  • Іменник ГЕ невідомого майстра до 1926 р.
  • Московського окружного пробірного управління, 1908 – 1926 рр. ВКМ, інв. № Р4 – 2607.
  1. Портсигар.

Матеріал: срібло 84 (875); вставка – скло синього кольору. Техніка виготовлення: штамповка, зборка.

Розміри: 11,2 х 8,1 х 1,6 см.

Верхня кришка орнаментована: п’ятикутна зірка з серпом і молотом в обрамленні стилізованої гілки з листям (акант) і фантастичними квітами (радянська символіка, характерна для довоєнного часу). Замочок має овальну кнопку «під сапфір», відкривається вліво.

Клейма:

  • Іменник ГЕ невідомого майстра першої половини XX ст.
  • Московського окружного пробірного управління, 1927 – 1955 рр. ВКМ, інв. № Р4 – 2606.
  1. Портсигар.

Матеріал: сталь.

Техніка виготовлення: чеканка, зборка; хромування. Розміри: 10,5 х 8,5 х 1,3 см.

На кришках портсигару сюжети на мисливську тематику. На верхній кришці на фоні рослинності – дві перепілки. На нижній кришці рельєфне зображення мисливської собаки. Замок кнопочний металевий, відкривається вгору.

ВКМ, інв. № Р4 – 1773.

  1. Портсигар.

Матеріал: сталь.

Техніка виготовлення: штамповка, зборка; хромування. Розміри: 8 х 9,5 х 1 см.

Кришки портсигарів орнаментовані у вигляді «риб’ячої луски». На верхній кришці внизу геометричний малюнок (прямокутники, смуги, зигзаги). Зверху гравірування: «Музею боевой славы от Чичиринды И. С.». Замок кнопочний металевий, відкривається вгору.

ВКМ, інв. № Р4 – 1794.

Портсигар воєнного періоду, саморобний.

  1. Портсигар.

Матеріал: алюміній.

Техніка виготовлення: точіння, зборка; гравірування. Розміри: 11,3 х 7,8 х 2 см.

Прямокутної форми. На верхній кришці фігурний отвір, окантований насічками, в який вставлена фотографія із видами зруйнованих будівель. По кутах та периметру портсигара – насічки.

Портсигар належав Сидоренко Василю Яковичу – учасникові визволення Волині від німецько- фашистських загарбників.

ВКМ, інв. № Р4 – 686.

Запальнички воєнної доби, саморобні.

  1. Запальничка.

Початок XX століття. Російська імперія. Матеріал: мідь.

Техніка виготовлення: зборка, гравірування. Розміри: 1 х 5 см.

Запальничка прямокутної форми, із заокругленими кутами. Складається з корпуса і ковпачка. На кришці гравірування: «EMocar».

ВКМ, інв. № Р4 – 2650.

  1. Запальничка.

Початок XX століття. Російська імперія. Матеріал: мідь.

Техніка виготовлення: зборка, пайка. Розміри: 1 х 5 см.

Запальничка виготовлена з відстріляної гільзи вогнепальної зброї. На капсульній частині патрона дата «1915» та букви «ХW».

ВКМ, інв. № Р4 – 2651.

  1. Запальничка.

Початок XX століття. Російська імперія. Матеріал: мідь.

Техніка виготовлення: зборка, пайка. Розміри: 1 х 7,5 см.

Запальничка прямокутної форми із заокругленими краями. Складається з двох частин – корпуса та ковпачка.

ВКМ, інв. № Р4 – 2652.

  1. Запальничка.

Початок XX століття. Російська імперія. Матеріал: мідь.

Техніка виготовлення: зборка, точіння. Розміри: 1,5 х 5,5 см.

Запальничка циліндричної форми. Виготовлена з гільзи. На корпусі – дев’ять симетрично розміщених круглих отворів по 2 мм.

ВКМ, інв. № Р4 – 2653.

  1. Запальничка.

20-30 роки XX століття. Варшава. Матеріал: латунь.

Техніка виготовлення: зборка, точіння, пайка. Розміри: 5,2 х 2,8 х 0,9 см.

Запальничка у вигляді прямокутного плоского резервуара для пального, до якого приєднана циліндрична кришка для гноту і коліщатко для кремня. На дні гравірування: «SW. OCHR. URZ. PATENT. 463 WARSZAWA Z. KONOPCZUNSKI».

ВКМ, інв. № Р4 – 940.

34.Запальничка.

40 – роки  XX століття. СРСР. Матеріал: латунь.

Техніка виготовлення: зборка, точіння, пайка. Розміри: 7,3 х 2 см.

Запальничка кремньова бензинова, виготовлена з гільзи калібру 7, 62 мм. На капсульній частині патрона дата «1939».

ВКМ, інв. № Р4 – 1401.

  1. Запальничка.

40 – роки  XX століття. СРСР. Матеріал: латунь.

Техніка виготовлення: зборка, точіння, пайка. Розміри: 7 х 3 х 1,5 см.

Запальничка прямокутної форми із заокругленими краями. Складається з корпуса та ковпачка. Під ковпачком залізне коліщатко на стрижні та гніт. На корпусі в незамкненому прямокутнику – «KW». Запальничка належала Юдіну Володимиру Васильовичу – учаснику визволення Волині від німецько-фашистських загарбників.

ВКМ, інв. № Р4 – 687.

  1. Запальничка.

40 – роки  XX століття. СРСР. Матеріал: латунь.

Техніка виготовлення: зборка, точіння, пайка. Розміри: 6,5 х 3 см.

Прямокутної плоскої форми. Складається з корпуса та ковпачка. Під ковпачком залізне коліщатко на стрижні та гніт. На зйомній кришці запальнички накладна п’ятикутна зірка, з променями у вигляді насічок, з іншого боку – декоративна накладка з елементами рослинного орнаменту. На корпусі гравірування: «Гвардии Полковнику тов. Великолепову Н. Н.», з іншого боку – «от А. А. Р. М. а 273 1944 г.».

Запальничка належала Великолєпову М. М. – учасникові визволення Волині від німецько-фашистських загарбників.

ВКМ, інв. № Р4 – 1808.

  1. Попільничка.

XIX ст.

Матеріал: срібло 84 (875).

Техніка виготовлення: штамповка, плетіння, лиття. Розміри: 8,7 х 5 х 3,8 см.

Продовгуватої форми. Складається з 2-х частин: внутрішньої, власне попільнички, виготовленої з посрібленого металу і зовнішньої, футляру, виготовленого з срібного дроту різного перерізу, сформованого у вигляді кошичка, переплетеного срібною стрічкою.

Клейма відчитати неможливо. ВКМ, інв. № Р4 – 2619.

_____________________________

Волинський музей. Історія і сучасність. Науковий збірник. Випуск 5. Матеріали V Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 23-й річниці Незалежності України та 85-й річниці створення Волинського краєзнавчого музею, м. Луцьк, 16 травня 2014 року. Упоряд. А. Силюк. – Луцьк, 2014. – С. 64-73.

 

Категорія: Волинський краєзнавчий музей | Додав: volyn-museum (03.06.2014)
Переглядів: 320 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]