Головна » Статті » Волинський краєзнавчий музей
РОЗПОРЯДЖЕННЯ ОКУПАЦІЙНОЇ ВЛАДИ ЛУЦЬКА 1941 – 1944 рр. У ФОНДАХ ВОЛИНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ

Богдан ЗЕК (Луцьк)

РОЗПОРЯДЖЕННЯ ОКУПАЦІЙНОЇ ВЛАДИ ЛУЦЬКА 1941 – 1944 рр. У ФОНДАХ ВОЛИНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ

Період німецько-радянської війни продовжує залишатись актуальною темою наукових досліджень. Не менш дискусійними є роки нацистської окупації України. Це пов’язано не тільки з відсутністю достовірної джерельної бази, але й з викривленим уявленням суспільства про цей період. Головна причина цієї тенденції полягає у радянській ідеології, принципами якої продовжують послуговуватися не тільки рядові громадяни, але й науковці і представники політичних кіл. Останні, часто використовуючи історію, створюють ту чи іншу штучну проблему, яка допомагає їм формувати власний електорат. Тому, саме популяризація об’єктивних результатів наукових досліджень перешкоджатиме виникненню такого роду маніпуляцій свідомістю і дозволить уникнути можливих конфронтацій у середовищі українського суспільства. Для досягнення цих результатів, дослідникам конче необхідно використовувати широку джерельну базу у тому числі і матеріали локального характеру, які можуть зберігатися у фондах музеїв.

Особливий інтерес становлять розпорядження німецької та української допоміжної влади Луцька періоду нацистської окупації, які зберігаються у фондах Волинського краєзнавчого музею. Загалом вони мають вигляд афіш, які могли поширюватись на території міста різними способами. У тому числі і шляхом їх розклеювання на дошках оголошень, стінах будинків, стовпах і т. п. Розміри цих документів не уніфіковані, відрізняються вони і за своїм тематичним спрямуванням.

Варто нагадати, що місто було окуповане військами вермахту 25 червня 1941 р. [80, с. 106]. Від початку вся повнота влади зосереджувалась у руках військового командування, яке 4 липня призначило посадником Луцька (тобто головою – авт.) інженера М. Єрмолаєва [57]. Копія цього документу зберігається у фондах музею. Там же ж ми знаходимо підтвердження про те, що 11 вересня 1941 р. цивільна влада на теренах утвореної Луцької округи переходить до рук підполковника Лінднера [2].

У перші дні війни місто зазнало значних руйнувань. Власне із цією проблемою фактично відразу довелось зіштовхнутись новій владі. Це доводять і матеріали фондів Волинського краєзнавчого музею. Постанова міської управи від липня 1941 р. повідомляє про загострення житлової проблеми у зв’язку з військовими діями. Усім хто втратив житло, управа обіцяла по-можливості виділити нове, а також пропонувала орендувати належні їй приміщення. Ціни були представлені в рамках наступного діапазону: кімната житлового приміщення у тому числі і кухня – 3 крб. за м2, нежилого торгового приміщення – 0,5 крб. за м2, нежилого промислового приміщення – 1 крб. за м2. Власникам будівель заборонялось здавати в оренду приміщення особам, які не мають на те дозволу міської управи [1].

Про гостроту житлової проблеми свідчать також інші документи. Зокрема, німецький начальник уряду парці в Луцьку Неуманн 20 жовтня 1941 р. видав заклик до всіх будівельників негайно прибути до реєстрації в уряді праці [46]. Розбирання знищених війною будинків проводилося за дорученням гебітскомісара будівельним відділом міської управи. Останній також міг видати дозвіл на розбірку будинку власними силами [75]. Водночас, дозвіл на ремонт, перебудову, встановлення парканів і т. п. видавав технічний відділ управи [76]. Брак житла відчувався і в наступному часі. Третій за рахунком посадник міста П. Скоробогатов закликав лучан реєструвати у житловому відділі управи всі вільні і недостатньо використовувані житлові приміщення [73]. Останній 8 серпня 1942 р. у ролі ще виконувача обов’язків посадника міста також інформував про можливість довготривалої оренди націоналізованих і так званих «пожидівських» будинків [74]. Це говорить про те, що у розпорядженні управи з’явилось нове житло після виселення євреїв Луцька до гетто у грудні 1941 р., яке було розташоване на території Старого міста [81, с. 18].

Із документів музею ми бачимо, що окупаційний режим прагнув здійснювати тотальний контроль над населенням міста. Це проявлялося в обов’язковій реєстрації всіх жителів, яка була оголошена посадником 15 липня 1941 р. [50]. Вдруге лучан змушували реєструватись у прописному відділі міської управи 12 серпня 1941 р. Під цим документом стоять прізвища посадника Єрмолаєва і доктора Люкаса [55]. Останній вочевидь був військовим комендантом міста. Процедура обліку населення ставала дедалі всеохоплюючою. Так, постановою нового посадника Луцька адвоката Є. Тиравського від 17 січня 1942 р. вимагалось реєструвати навіть тих, хто прибув до міста на тимчасовий термін. Цю процедуру потрібно було здійснити впродовж 48 год. Реєстрації не підлягали німці, які прибули з Рейху, а також ті хто лікувався в лікарнях [45]. Хоча 1 грудня 1941 р. гебітскомісар Лінднер наказував реєструватися в поліції усім рейхсдойчам і представникам німецьких будівельних фірм, які не відносяться до вермахту та прибули в округ на короткий або тривалий термін [70].

9 червня 1942 р. посадник Тиравський звертав увагу на те, що реєстраційні книги мешканців будинків ведуться з порушеннями. Через це він наказував до 25 червня 1942 р. провести переєстрацію, за ухилення від якої погрожував карними санкціями [59]. Незважаючи на попередні заходи, 24 жовтня було заплановано провести ще й сам перепис населення Луцька, для чого мобілізували учительський персонал [54]. Облік і переєстрація лучан проводилася регулярно. У цьому нас переконує оголошення нового посадника П. Скоробогатова від 1 березня 1943 р. Згідно цього повідомлення реєстрація лучан мала проходити у період з 4 по 9 березня. Вона не поширювалася на німців, які прибули з Німеччини. За невиконання розпорядження, Скоробогатов погрожував карними санкціями і позбавленням харчової картки [38]. Варто також зауважити, що для реєстрації шлюбів було створено Уряд громадянського стану, про це інформував 7 серпня 1942 р. виконувач обов’язків посадника міста П. Скоробогатов. Він розташовувався у будинку міської управи [31]. У пізнішому оголошенні уточнювалось, що Уряд громадянського стану проводить реєстрацію народження і смерті. Документ встановлював коло осіб, які зобов’язувались повідомляти про народження впродовж тижня, а про смерть – не пізніше наступного дня. Невиконання вказаних приписів загрожувало штрафом до 1500 крб. або арештом [32]. До цієї теми можна також віднести оголошення посадника Є. Тиравського від 5 травня 1942 р. про одержання нових особових посвідок, ціна яких складала 15 крб. Щоб одержати вказаний документ, управі потрібно було представити радянський паспорт або посвідку старішого зразка, документи про час і місце народження, заняття, віросповідання, а також надати дві фотокартки. Знову ж таки за ухилення від отримання посвідки передбачались карні заходи [52]. Обліку підлягали не тільки люди, але й тварини. Так, 15 грудня 1941 р. у Луцьку було заплановано провести перегляд всієї рогатої худоби (корови, бики, телята) на Гнідавській ярмарковій площі. Той, хто не приганяв тварин карався 100 крб. штрафу [34].

Особливо пильно німецька влада слідкувала і за транспортними засобами, якими користувались лучани. Посадник міста М. Єрмолаєв 6 жовтня 1941 р. видав оголошення у якому зобов’язував приватних осіб та цивільні установи впродовж десяти днів зареєструвати в міській управі самоходи, трактори, мотоцикли і ровери у тому числі ті, які потребують ремонту [47]. Обов’язковій реєстрації підлягали також візники – власники підвід, які пропонували свої послуги лучанам [48]. 29 вересня 1941 р. той же ж посадник М. Єрмолаєв заборонив продаж саней, полозів і лиж. Було також заборонено їхнє переміщення з місць попереднього збереження. Вказані транспортні засоби підлягали негайній реєстрації у голови міської управи [62].

Говорячи про засоби пересування, варто згадати і про регламентацію правил дорожнього руху. Окружний комісар Лінднер і посадник Луцька Є. Тиравський 18 вересня 1942 р. видали розпорядження у якому забороняли вільно гнати тварин на дорогах призначених для машинного руху. Вони мали бути прив’язані по правій стороні возів чи упряжок щоб не створювати небезпеки для проїжджих машин. Випадки недотримання розпорядження каралися за державними приписами руху доріг [71]. Посадник Луцька Є. Тиравський також суворо заборонив переганяти худобу вул. Штабовою і вулицями прилеглими до бувшого земського уряду [78]. Ще одне оголошення про рух на дорогах було зроблене посадником Луцька П. Скоробогатовим 10 березня 1943 р. Згідно із розпорядженням гебітскомісара, усі вершники, підводи і стада худоби повинні були користуватися трактом від 1 травня до 31 жовтня. У випадку відсутності останнього, рух міг здійснюватися лише поза брукованою шосою на небрукованій частині дороги (літній дорозі). Пішоходам та велосипедистам дозволялось використовувати літню дорогу також тоді, коли є тракт. Зазначені учасники дорожнього руху мали право користуватись мостами на прохідних і шосейних дорогах у тому випадку, коли тракти цих мостів не мали або ж не було можливості вбрід перейти водойму. Переходити прохідні дороги дозволялось на перехрестях і при можливості найкоротшою дорогою. Цікаво також й те, що у самому Луцьку заборонявся круговий рух підводами по вул. Шевченка. Він міг відбуватися вул. Лесі Українки та рівнобіжною, Новопроектованою вулицею. Штраф за невиконання цього розпорядження сягав 1500 крб., міг застосовуватись арешт або ж конфіскація підводи. Вказані заборони не поширювались на німецьких урядовців, підрозділи вермахту та інші союзні війська [72].

Чи не найбільша колекція окупаційних оголошень у фондах музею стосується так званих продуктових апровізаційних карток. Від початку їх видача проходила за національною ознакою. Згідно із оголошення голови міста М. Єрмолаєва та посадника доктора Люкаса від 28 липня 1941 р. апровізаційні картки видавались у такому порядку: 1 і 2 серпня для українців і росіян, 4 і 5 серпня – поляків, 6, 7 і 8 серпня – євреїв, 9 серпня – інших національностей. Видача такого документа на одне прізвище для цілої родини вартувала 3 крб. Стільки ж мала сплатити і одружена жінка, яка отримувала для себе власну картку [43]. Варто також звернути увагу на те, що у порівнянні з іншими національностями, на видачу апровізаційних карток євреям виділялось найбільше днів. У свою чергу це може опосередковано говорити про їхнє чисельне домінування в місті.

12 серпня 1941 р. Люкас і Єрмолаєв видають нове оголошення згідно якого до 18 серпня у місті повинні були з’явитись так звані листи покупців. У цьому документі продавець фіксував час і кількість проданих товарів покупцю, який виявляв бажання прикріпитись до його крамниці. Облік і перевірка вказаної документації проводилась апровізаційним відділом міської управи Луцька [66].

Про видачу апровізаційних карток на листопад 1941 р., посадник міста М. Єрмолаєв інформував 20 жовтня. Вона мала проходити у приміщенні міської управи на вул. Північній з 27 по 31 жовтня. Документ могли отримати тільки сталі мешканці Луцька. Картка видавалась на кожну особу окремо і вартувала 1 крб. У оголошенні Єрмолаєва також йшла мова про те, що мешканцям жидівської національності (тут і далі мовою оригіналу – авт.) у справі апровізаційних карток належало звернутися до Жидівської ради Луцька [42]. Фактично це говорить про відокремлення євреїв від інших жителів міста та початок їхніх утисків.

У фондах музею зберігається ще одне оголошення про видачу апровізаційних карток мешканцям- арійцям на грудень 1941 р. Вона мала проходити у період з 25 по 29 листопада, знову ж таки в приміщенні міської управи. У документі вказувалось про черговість отримання таких продуктових посвідок. Вона заключалась у тому, що на певну дату повинні були прийти жителів тих вулиць назва яких починалась із певних літер. Так, 25 листопада мали прийти жителі вулиць, назва яких починалась літерами: А, Б, В, Г, Д, Е і Ж. У той час на 29 число приходили всі ті, вулиця яких не була згадана. Оскільки у самому оголошенні зазначались не всі літери. Зокрема були відсутніми: Є, Й, Ї, Щ, Ь і Ю. Картки коштували так само 1 крб. і видавались поза чергою особам німецької національності і працівникам їхніх урядів [41]. Таким чином у місті створювались комфортні умови для проживання міфічної арійської раси.

Процес видачі продуктових карток еволюціонував у напрямку обмежень. Так, 17 січня 1942 р. посадник міста Є. Тиравський видав оголошення про видачу номерків на отримання продуктів, для осіб, які приписані на терені міста. Щоб одержати вказаний номерок потрібно було представити будинкову книгу і заявити до якої найближчої крамниці ти маєш бажання приписатись. Окрім того, кожна особа зобов’язувалася ще й заплатити 2 карб. 50 коп. На час видачі таких номерків, запис до будинкових книг не проводився [27], тобто можливості заселитись не було.

У новому оголошенні від 21 листопада 1942 р. про видачу харчових карток на 1943 р., встановлювалась черговість отримання продовольчої посвідки в залежності від прикріплення до тих чи інших крамниць [44]. Із пізніших документів, ми бачимо, що окупаційна влада експериментувала над організацією видачі апровізаційних карток. У цьому можна переконатися з огляду на оголошення посадника Луцька П. Скоробогатова 1943 р. Із цього документу ми бачимо, що видача харчових карток на місяці серпень, вересень і жовтень мала проходити від 15 по 21 липня. Для того аби отримати такий документ, голова родини мав показати довідку про роботу і старі апровізаційні картки. Нова черговість видачі визначалася наступним чином: на визначені дні до управи мали прибути особи, прізвища яких починаються на певні літери. Так, 15 липня картки видавали тим, у кого прізвища починались із букв А, Б і К [37]. За такою ж схемою мала проходити видача продуктових посвідок на місяці листопад, грудень 1943 р., січень 1944 р. [39], а також лютий, березень, квітень цього ж року [40].

Другий найбільший блок матеріалів фондів стосується санітарного стану міста. Незважаючи на військовий стан, значна увага приділялась чистоті. На підставі доручення гібітскомісара, посадник Луцька інженер Єрмолаєв 15 вересня 1941 р. оприлюднив санітарно-порядкові вимоги для міста. Кожному домовласнику наказувалось утримувати в чистоті, як саму будівлю так і прилеглу до неї частину вулиці. Узимку всі хідники мали бути розчищені від снігу і льоду та посипані піском. Замітати вказані місця наказувалось щоденно перед 7 год. ранку і 16 год. дня, попередньо покропивши їх чистою водою. Заборонялось викидати сміття і виливати нечистоти на вулицю, а також витрушувати одяг, килими, постіль з вікон балконів і ґанків, які виходять на вулицю. Кожний домовласник або управляючий зобов’язувався влаштувати щільну скриню на сім’я з покришкою, стояки для вивітрювання одягу, а також вичищати клоачні ями і смітники після 2/3 їх заповнення. У чистоті наказувалось утримувати підприємства і безпосередньо саме виробництво [12]. На підставі доручення гебітскомісара, 11 листопада 1941 р. Єрмолаєв видав ще одне оголошення, яке регламентувало прибирання в зимовий час. Згідно його, очистка від снігу хідників, вулиць і площ повинна була бути проведена до 7 год. ранку. Сніг наказувалось згортати на край хідника або зовсім прибрати. Під час ожеледиці хідники потрібно було посипати піском, попелом і т. п. За невиконання цих вимог передбачалось суворе покарання [16]. Оголошення такого самого змісту були видані наступними посадника міста – Є. Тиравським 20 квітня 1943 р. [17] і П. Скоробогатовим 15 серпня 1942 р. [77] та 25 лютого 1943 р. [15]. Більше того, у фондах музею зберігаються два розпорядження згадуваного посадника Є. Тиравського від 12 і 30 червня 1942 р. у яких він наказує мешканцям Луцька знищувати бур’ян на своїх городах, квітниках і прилеглих дорогах, погрожуючи при цьому можливими покараннями [13; 61].

Варто також звернути увагу на постанову П. Скоробогатова від 12 листопада 1943 р. у якій йшла мова про те, що гній із всього міста потрібно вивозити на площу по вул. Коперника. У текст цього оголошення меншими літерами було також додруковано: «з волі на Гнідаві на міський город, з центру на вильоті вул. Інженерної і на Красному на міському транспорті по вул. Володимирській нр. 47/49». Вивозити гній до інших місць суворо заборонялось [14]. Ці дані говорять про стан міської забудови того часу. Фактично, можна сказати, що вказані терени Луцька були незаселеними.

До окремого блоку джерел варто віднести документи, які розповідають про стан медичної сфери Луцька в роки німецької окупації. Завдяки їм ми дізнаємося про спалах епідемії ящуру в перші дні війни. У зв’язку з цим польовий комендант, підполковник доктор Гойк 4 серпня 1941 р. видав розпорядження в якому забороняв у можливих районах поширення епідемії випускати собак і домашню птицю, а також випасати, переганяти худобу та ін. Усім хто проживав на зараженому подвір’ї заборонялось виходити із дому не змінивши одягу і взуття [64]. Іншою виступила загроза поширення сказу. Розпорядженням голови міста Єрмолаєва і посадника доктора Люкаса від 2 серпня 1941 р. у Луцьку і його окрузі впроваджувався карантин з огляду на собачий сказ. Вільне пересування тварин було заборонене під загрозою їхнього фізичного знищення. Собаки повинні були мати намордник або знаходитись на повідку. Ввезення і вивезення тварин із зони карантину заборонялось. Про кожний новий випадок хвороби або її симптомів потрібно було негайно повідомити міського ветеринарного лікаря [65]. Захворювання поширювалось і надалі. Тому що 22 жовтня 1941 р. окружний комісар Лінднер видає розпорядження про подальшу боротьбу із хворобою. Всі собаки і коти мали бути прив’язаними або замкненими. Покаранню підлягали власники тварини, чиї улюбленці могли вільно бродити містом [63]. Попередньо 16 жовтня 1941 р. комісар Лінднер зробив оголошення про заборону ввезення рогатої худоби, овець, кіз і свиней до округу Волинь-Поділля. Дозвіл на пригін тварин до того чи іншого гебітскомісаріату надавав його комісар. При цьому худоба впродовж восьми днів мала перебувати під ветеринарним наглядом [36].

Серед інших хвороб, про які нам розповідають документи, варто назвати епідемію сипного тифу. Посадник Луцька Є. Тиравський у зв’язку з цим 27 січня 1942 р. зробив оголошення, де закликав лучан дотримуватися особистої гігієни та уникати місць скупчення людей. Заборонялось товпитися в чергах (тут і далі мовою оригіналу – авт.), впускати в хату чужих людей, особливо нічліжан – якщо існує підозра, що вони завошивлені, – входити до домів, де знаходяться хворі, або хворіли тифом. Про кожний випадок захворювання потрібно було негайно повідомити дільничну амбулаторію або відділ охорони здоров’я міської управи [30].

Попри військове становище, у місті не тільки вели боротьбу з хворобами, але й також проводили профілактику, яка могла запобігти їхньому подальшому поширенню. Зокрема, 20 квітня 1942 р. Є. Тиравський видав оголошення про проведення щеплень від віспи для дітей, які взагалі не були щеплені. Ця процедура мала проходити у період від 10 по 20 травня у приміщенні колишньої дитячої поліклініки на вул. Лесі Українки, 33. Батькам, які не приведуть своїх дітей загрожувало покарання [28]. Таке ж оголошення 29 квітня 1943 р. зробив і посадник П. Скоробогатов. Змінилася лише адреса проведення щеплень, відтер їх давали у приміщенні центральної поліклініки на вул. Київській, 177 [29]. З огляду на вище перелічені документи можна сказати, що влада Луцька у роки окупації вживала заходів для забезпечення жителів міста медичною допомогою.

Матеріали фондів розповідають і про німецьку економічну політику на окупованих територіях. Фактично відразу ж після закінчення бойових дій, управа Луцька почала відроджувати господарський потенціал міста. Посадник М. Єрмолаєв звернувся до всіх членів колишньої «Ізби Ремісничої», щоб ті 15 липня 1941 р. прибули до управи з метою створення при ній фахових і ремісничих цехів [49].

Рейхскомісар України Е. Кох своїм указом від 21 жовтня 1941 р. зберіг радянську податкову систему [3], чинними залишалися і норми союзного законодавства [58]. Вже 20 жовтня 1941 р. комісар Луцького округу Лінднер видає розпорядження про примусове стягнення податків. У ньому було передбачено, що за несвоєчасну сплату накладався 5 % штраф [9]. Тим же числом датується і розпорядження комісара Лінднера щодо стягнення грошових кар головами районних управ та посадниками міст. Останні могли призначати їх у випадку порушень в сумі до 5000 крб. Всі ці штрафи мали йти на користь бюджетів місцевих управ [8].

Викачування коштів із місцевого населення проводилося також шляхом обов’язкового страхування рухомого і нерухомого майна. Спеціальний указ про це видав комісар округу Волинь-Поділля 25 червня 1942 р. Страхові внески за 1942 р. потрібно було внести до 15 грудня. За кожний день спізнення накладався штраф у розмірі 0,05 % від загальної суми страхового платежу [33]. У окремому оголошенні про можливість такого покарання, мешканцям Луцька нагадував посадник міста Є. Тиравський 16 січня 1943 р. [21].

Поза увагою не можна залишити і оголошення тоді ще виконувача обов’язків посадника Луцька П. Скробогатова 14 серпня 1942 р. у якому вимагалось упродовж 10 днів подати перелік працівників установ і підприємств. Передбачалося, що із їхньої заробітної плати будуть забирати 5 % доходу на підтримку народного здоров’я. Це ж повідомлення зобов’язувало власників подати інформацію про прибутки від оренди нерухомості [7].

Система дозволів впроваджених німецькою владою охоплювала не тільки економічну сферу, але й повсякденне життя. Красномовно про це говорить оголошення П. Скоробогатова про видачу дозволів управою на ловлю риби вудками в р. Стир від 30 квітня 1943 р. Один такий дозвіл видавався терміном на один рік і коштував 10 крб. Ловля риби дозволялася лише в місцях зазначених у документі. Дозвіл заборонялося передавати іншій особі, він не був дійсний без пред’явлення особистої посвідки – аусвайсу. Оголошенням встановлювалася заборона на продаж і обмін впійманої риби. Рибалити дозволялось від години до сходу сонця і до години перед його заходом [60]. Такий же ж дозвіл потрібно було отримати і для убою тварин [18]. М’ясо худоби мало бути перевірене міським ветеринарним лікарем і відповідним чином оштампельоване [19]. При цьому сам убій можна було проводити виключно на бойні [18]. Станом на 1941 р. убій всієї худоби призначеної для Луцька здійснювався у міській бойні на вул. Дубнівській, 61 [19].

Життя в окупованому місті, навіть віддаленому від фронту, постійно нагадувало лучанам про війну. У цьому нас переконують розпорядження про затемнення вікон, які зберігаються у фондах Волинського краєзнавчого музею. Перше з них датується 13 травням 1942 р. У ньому йде мова лише про затемнення вікон у нічний час, а також передбачаються покарання за порушення вказаної вимоги. Порушника могли позбавити права користуватись електроенергією, а також оцінити його дії, як ворожі учинені у воєнному часі [10]. У другому документі, який датується 7 липням 1942 р. посадник Є. Тиравський окрім вікон, вимагає провести негайне затемнення у нічний час всіх доріг, площ, парків, пристаней, будинків і транспортних засобів [11].

У місті зберігалося централізоване водопостачання, однак скористатись водою можна було лише у визначені години. Так, від 8 жовтня 1941 р. вода подавалась у період від 6 до 8 год., далі від 9.30 до 13.00 і від 17.00 до 20.00 [23]. Нерегулярне водопостачання зберігалося і надалі. Оскільки від 20 травня 1942 р. інтервал подачі води мав наступні часові рамки: від 5 год. 30 хв. до 8 год., далі від 11.00 до 13.00 і від 16.30 до 19.30 [22].

Документи музею частково говорять про мережу освітніх закладів окупованого Луцька. Із оголошення посадника М. Єрмолаєва від 1 жовтня 1941 р. ми довідуємося про запис до початкових шкіл не жидівських дітей (мовою оригіналу – авт.). Місто поділялось на шість районів до кожного із яких закріплювалась певна школа. Останні мали наступне розташування: школа № 1 – вул. Шевченка, 12, школа № 2 – вул. Панська, 15, школа № 3 – вул. Замкова, 9, школа № 4 – вул. Спокійна, 10, школа № 5 – вул. Банкова, 5, школа № 6 – вул. Дубенська, 62 [4]. З дозволу гебітскомісара було відкрито і Луцьку середню сільськогосподарську школу із відділами агрономічним, садовим і водно-меліораційним. На навчання могли бути зараховані хлопці і дівчата 15 – 18 років із відповідним освітнім рівнем після здачі іспитів [5]. Для порівняння варто сказати, що комісар Брестської округи 14 листопада 1941 р. видавав оголошення у якому інформував про закриття всіх шкіл. Головними причинами стали брак опалювальних матеріалів та поширення інфекційних хвороб викликаних війною. Усім вчителям і старшим учням на цей час рекомендувалось зайнятись загальнокорисною роботою при посередництві урядів праці [6]. Вище перелічені документи є підтвердженням того, що освіта для українців в умовах німецької окупації будувалась на принципах обмежень, недоступності і заборон.

Військова промисловість Німеччини відчувала дефіцит сировини. Розв’язання цієї проблеми передбачалось знову ж таки за рахунок окупованих територій. Комісар Луцької округи Лінднер та посадник Є. Тиравський у спільному зверненні від 15 травня 1942 р. закликали мешканців міста здавати кольорові метали для потреб німецької армії. У цьому переліку були вироби з міді, свинцю, латуні, нікелю, бронзи і т. д. [26]. Із такою ж вимогою до лучан вже вкотре звертався 12 жовтня 1942 р. і окружний комісар Кольгоф [24]. Для того щоб стимулювати здачу необхідних речей, окупаційна влада застосовувала не лише погрози, але й обіцяла матеріальне заохочення. Так, у постанові посадника Є. Тиравського від 3 червня 1942 р. зверталася увага на те, що внаслідок військових дій на терені міста залишились розкидані колеса і бочки. Вказані предмети наказувалось здати на подвір’я міської управи до 15 червня. Для цивільного населення у якості премій військова влада встановлювала наступні винагороди за принесені речі: за цілу шину – 1 рейхсмарку, пошкоджену – 50 рейхспфенінгів; цілу бочку – 1 рейхсмарку, слабо ушкоджену – також 50 рейхспфенінгів. Водночас, якщо після 15 червня вказані предмети будуть знайдені на тих чи інших об’єктах, то їхні власники притягуватимуться до карно-адміністративної відповідальності в умовах воєнного стану [25]. У місті також організовували здачу ганчір’я і паперу. Особливо це стосувалось радянських газет, журналів і книжок [20]. Тут також варто згадати про розпорядження обласної сільськогосподарської управи стосовно здачі вовни 28 серпня 1941 р. Усі хто не виконував цю постанову мали бути покаранні згідно законів воєнного часу. Під вказаним документом стоїть прізвище Вітт – радник військової управи [35].

Збереглись також деякі документи, які розповідають про стан міської торгівлі. Зокрема, оголошення голови міста Єрмолаєва і посадника доктора Люкаса від 13 серпня 1941 р. про порядок на базарах. У ньому повідомлялося, що міські торги проводяться щотижнево по понеділках і четвергах. Продаж не міг починатися до 7 год. ранку. Євреям заборонялось купувати до 10 год. ранку.

Для міських торгів відводились площі на вулицях Інженерній, Шопена, Костюшки (Красне), Гнідавській. Продаж городніх продуктів міг здійснюватись тільки на вул. Костюшка. З огляду на санітарний огляд, постанова забороняла продаж м’яса і м’ясних виробів на тижневих базарах. Також заборонялося вести торгівлю на вулицях, у власних будинках, порушувати визначені німецькою владою ціни [67]. У наступному часі ринкова торгівля на території всієї Луцької округи була обмежена одним днем – четвергом. Про це нам повідомляє оголошення гебітскомісара Лінднера від 30 вересня 1942 р. [68].

Вже згадуваного 13 серпня 1941 р. Люкас та Єрмолаєв видають ще і промислово-поліційне розпорядження. У ньому вимагалось щоб всі торгівельні і промислові підприємства мали визначеного керівника або завідуючого. Ця інформація, а також перелік цін на товари, мали виставлятися на видному місці у німецькій або ж у німецькій та українських мовах. Особи, які займалися торгівлею або промислами зобов’язувались подати на затвердження перелік цін на товари, які виставлялись до продажу станом на 21 червня 1941 р. Вимагалось також щоб підприємства керовані євреями мали чіткий напис «Жидівське підприємство» [69]. Як бачимо політика обмежень євреїв ставала дедалі всеохоплюючою.

Власне й сама цінова політика нової влади будувалась шляхом директив, метою яких було викачування фінансових ресурсів із окупованих територій. У фондах музею зберігається розпорядження гебіцкомісара від 25 вересня 1941 р. про врегулювання цін. У ньому зазначалася максимально-допустима вартість товарів і послуг. Зокрема, ціна 1 кг пшеничної муки не мала перевищувати 1,8 крб., житньої – 1 крб., масла – 24 – 26 крб., сала – 15 – 20 крб., свинини – 8 – 10 крб., телятини – 7 – 9 крб.; 1 л молока – 1, 5 крб., олії – 16 крб., пива – 4 крб., нафти – 1 крб., пачка сірників – 0,05 крб. і т. д. Ціни у сфері послуг обмежувалися наступними значеннями: обід (борщ, м’ясо або риба, овочі, картопля) – 6 крб., вечеря (хліб, масло, 2 яйця або ковбаса, або сир, чай) – 5 крб., сніданок (хліб, масло, мармелад, 2 яйця або ковбаса, або сир, кава) – 3,50 крб., чоловіча стрижка – 2,50 крб. і т. д. [56]. Разом із тим цей документ опосередковано говорить про воєнне повсякдення лучан. Скажімо, що входило до їхнього раціону на сніданок, обід, вечерю. Хоча можливо і далеко не у всіх. Варто зауважити й те, що реальні ціни часто були далеко вищі дозволених, навіть попри загрозу серйозних покарань з боку влади.

Фонди музею дають змогу уявити рівень платоспроможності окупаційних робітників. Зокрема 5 грудня 1942 р. гебітскомісар Лінднер закликав зголошуватись на роботу до Української служби праці терміном на 12 років. Окрім безплатного помешкання, одягу і продуктів харчування добровольці мали отримувати наступні місячні оклади готівкою: кандидат на підвожатого – 240 крб., вожатий – 240 крб., десятник – 330 крб., керівник – 390 крб., провідник – 450 крб., надпровідник – 540 крб. [51]. Варто зазначити, що для обліку робочої сили Уряд праці вдався до запровадження «карток зголошення». З огляду на них видавалися й продукти харчування. У випадку відсутності останніх працівник не мав права влаштуватися на роботу. Йому загрожувало покарання у вигляді позбавленні волі, перебування у виховному таборі або грошовий штраф [53].

Загалом у процесі дослідження було опрацьовано 78 оголошень, розпоряджень і постанов німецької влади та української допоміжної адміністрації Луцька, які зберігаються у фондах ДМ і КДФ Волинського краєзнавчого музею. Аналіз документів здійснювався за тематичним принципом. Найраніший із них датується 4 липням 1941 р. [57], а найпізніший – 27 січням 1944 р. [40]. При цьому варто нагадати, що

період німецької окупації міста офіційно датується 25 червням 1941 р. [80, с. 106] – 2 лютим 1944 р. [79, с. 488]. Більшість документів розповідають про систему заборон і обмежень нової влади, яка була направлена на викачування матеріальних, людських і природних ресурсів із окупованих територій. Попри це матеріали фондів підтверджують також спроби української допоміжної адміністрації покращити рівень життя лучан.

_____

  1. Волинський краєзнавчий музей (далі – ВКМ), ф. Допоміжних матеріалів (далі – ДМ), інв. № 893/1. Постанова міської управи від липня 1941 р. про контроль над житловими і нежитловими будинками Луцька.
  2. ВКМ, ф. ДМ, інв. № 6369. Оголошення комісара Лінднера про перехід цивільної влади 11 вересня 1941 р.
  3. ВКМ, ф. ДМ, інв. № 60367. Оголошення рейхскомісара Е. Коха від 21 жовтня 1941 р. про побирання податків та інших данин.
  4. ВКМ, ф. Книги, документи, фото (далі – КДФ), інв. № 2300. Оголошення посадника Луцька про запис до початкових шкіл від 1 жовтня 1941 р.
  5. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2301. Оголошення посадника М. Єрмолаєва про запис до Луцької середньої сільськогосподарської школи від 3 жовтня 1941 р.
  6. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2302. Оголошення комісара Брест-Литовської округи про закриття шкіл від 14 листопада 1941 р.
  7. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2304. Оголошення П. Скоробогатова від 14 серпня 1942 р. у справі унормування податків та інших грошових оплат.
  8. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2305. Розпорядження окружного комісара Лінднера від 20 жовтня 1941 р. щодо стягнення грошових кар.
  9. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2306. Розпорядження окружного комісара від 20 жовтня 1941 р. щодо примусового стягнення податків і оплат.
  10. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2308. Розпорядження посадника Луцька про затемнення вікон від 13 травня 1942 р.
  11. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2309. Оголошення посадника Луцька про правила повітряної охорони від 7 липня 1942 р.
  12. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2310. Оголошення посадника Луцька від 15 вересня 1941 р. про дотримання санітарно- порядкових вимог.
  13. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2311. Оголошення посадника Луцька від 30 червня 1942 р. про очищення парцелей від бруду.
  14. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2312. Оголошення посадника Луцька від 12 листопада 1943 р. про вивезення гною.
  15. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2313. Оголошення про санітарно-порядкові вимоги посадника Луцька від 25 лютого 1943 р.
  16. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2314. Оголошення посадника Луцька від 11 листопада 1941 р. про прибирання снігу.
  17. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2315. Оголошення посадника Луцька від 20 квітня 1942 р. про санітарно-порядкові вимоги.
  18. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2316. Розпорядження гебітскомісара в справі дозволу на биття тварин від 20 грудня 1942 р.
  19. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2317. Розпорядження про убій худоби призначеної для Луцька від 9 серпня 1941 р.
  20. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2318. Зарядження посадника Луцька від 12 червня 1942 р. про здачу паперу й шмат.
  21. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2319. Оголошення посадника Луцька від 16 січня 1943 р. про закінчення терміну внесення обов’язкових страхових платежів.
  22. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2320. Оголошення посадника Луцька про подачу води від 20 травня 1942 р.
  23. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2321. Оголошення посадника Луцька про подачу води від 8 жовтня 1941 р.
  24. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2322. Оголошення окружного комісара від 12 жовтня 1942 р. про здачу кольорових металів.
  25. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2323. Зарядження посадника Луцька від 3 червня 1942 р. про здачу речей, які залишились після воєнних дій.
  26. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2324. Заклик до мешканців Луцька від 15 травня 1942 р. про здачу кольорових металів.
  27. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2325. Оголошення посадника Луцька про видачу номерів на одержання продуктів харчування від 17 січня 1942 р.
  28. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2903. Оголошення посадника Луцька від 20 квітня 1942 р. про проведення щеплень від віспи.
  29. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2904. Оголошення посадника Луцька від 29 квітня 1943 р. про проведення щеплень від віспи.
  30. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2905. Оголошення посадника Луцька від 27 січня 1942 р. про заборони у зв’язку із поширенням епідемії сипного тифу.
  31. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2906. Оголошення виконувача обов’язків посадника Луцька П. Скоробогатова про створення Уряду громадянського стану від 7 серпня 1942 р.
  32. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2907. Оголошення посадника Луцька 1943 р. про реєстрацію народження і смерті.
  33. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2908. Оголошення гебітскомісара Лінднера від 5 жовтня 1942 р. про загальнообов’язкове страхування майна.
  34. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2909. Оголошення посадника Луцька у справі перегляду рогатої худоби від 9 грудня 1941 р.
  35. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2910. Розпорядження керівника сільськогосподарської обласної управи про стрижку овець від 28 серпня 1941 р.
  36. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2911. Оголошення окружного комісара про ввіз худоби від 16 жовтня 1941 р.
  37. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2913. Оголошення посадника Луцька про видачу апровізаційних карток з 15 по 21 липня 1943 р.
  38. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2914. Оголошення посадника Луцька від 1 березня 1943 р. про реєстрацію мешканців міста.
  39. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2915. Оголошення посадника Луцька від 14 жовтня 1943 р. про видачу апровізаційних карток на місяці листопад, грудень 1943 р. і січень 1944 р.
  40. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2916. Оголошення посадника Луцька про видачу апровізаційних карток від 27 січня 1944 р.
  41. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2917. Оголошення посадника Луцька від 17 листопада 1941 р. про видачу апровізаційних карток арійцям.
  42. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2918. Оголошення посадника Луцька від 20 жовтня 1941 р. про видачу апровізаційних карток арійцям.
  43. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2919. Оголошення від 28 липня 1941 р. про видачу апровізаційних карток мешканцям міста.
  44. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2920. Оголошення від 21 листопада 1942 р. про видачу харчових карток мешканцям Луцька на 1943 р.
  45. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2921. Оголошення посадника Луцька про реєстрацію і облік людності 17 січня 1942 р.
  46. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2922. Заклик німецького начальника уряду праці в Луцьку від 20 жовтня 1941 р.
  47. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2923. Оголошення посадника міста від 6 жовтня 1941 р. про реєстрацію транспортних засобів.
  48. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2925. Оголошення посадника міста від 18 жовтня 1941 р. про реєстрацію всіх заробкових візників.
  49. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2926. Відозва посадника Єрмолаєва до всіх членів Ізби Ремісничої 1941 р.
  50. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2927. Оголошення посадника Єрмолаєв про реєстрацію жителів міста 15 липня 1941 р.
  51. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2929. Заклик зголошуватися на роботу до уряду Української служби праці в Луцьку від 5 грудня 1942 р.
  52. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2930. Оголошення посадника Є. Тиравського про видачу нових особових посвідок від 5 травня 1942 р.
  53. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 2931. Оголошення окружного комісара в справі видачі населенню карт зголошення від 10 листопада 1942 р.
  54. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 5066. Оголошення посадника Луцька про перепис населення 24 жовтня 1942 р.
  55. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 6290. Оголошення про реєстрацію жителів міста 12 серпня 1941 р.
  56. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 6291. Розпорядження гебіцскомісара від 25 вересня 1941 р. відносно регуляції цін.
  57. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 6667. Оголошення посадника Єрмолаєв про вступ на посаду 4 липня 1941 р.
  58. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 12862. Розпорядження окружного комісара про дію російського закону від 21 жовтня 1941 р.
  59. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 12864. Розпорядження Є. Тиравського про ведення реєстраційних книг від 9 червня 1942 р.
  60. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 12865. Оголошення посадника П. Скоробогатова про видачу дозволів на ловлю риби від 30 квітня 1943 р.
  61. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 12867. Оголошення посадника Луцька від 12 червня 1942 р. про нищення бур’янів.
  62. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 12868. Оголошення посадника Луцька про заборону продажу саней, полозів і лиж від 29 вересня 1941 р.
  63. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 12870. Розпорядження окружного комісара від 22 жовтня 1941 р. у справі боротьби із скажениною.
  64. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 12871. Розпорядження польового коменданта від 4 серпня 1941 р. у зв’язку із загрозою поширення ящуру.
  65. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 12872. Розпорядження від 2 серпня 1941 р. відносно заразливих хвороб тварин.
  66. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 12873. Оголошення для торговців і ремісників від 12 серпня 1941 р.
  67. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 12875. Розпорядження від 13 серпня 1941 р. про порядок на базарах.
  68. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 12878. Оголошення гебітскомісара Лінднера від 30 вересня 1942 р. про базарний день.
  69. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 12879. Промислово-поліційне розпорядження від 13 серпня 1941 р.
  70. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 12880. Оголошення гебітскомісара Лінднера про реєстрацію рейхсдойчів та представників німецьких будівельних фірм від 1 грудня 1941 р.
  71. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 12881. Розпорядження про рух на дорогах від 18 вересня 1942 р.
  72. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 12882. Оголошення посадника Луцька про рух на дорогах від 10 березня 1943 р.
  73. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 12883. Оголошення посадника міста про реєстрацію всіх вільних і недостатньо використовуваних житлових приміщень.
  74. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 12884. Оголошення про оренду націоналізованих і пожидівських будинків від 8 серпня 1942 р.
  75. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 12885. Оголошення посадника міста від 13 вересня 1941 р. про розбірку зруйнованих будинків.
  76. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 12887. Оголошення будівельних приписів посадником Луцька 19 вересня 1941 р.
  77. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 13628. Оголошення виконуючого обов’язків посадника Луцька П. Скоробогатова про прибирання вулиць від 15 серпня 1942 р.
  78. ВКМ, ф. КДФ, інв. № 13629. Оголошення посадника Є. Тиравського про перегін худоби.
  79. Західне Полісся: історія та культура: монографія / [Г. В. Бондаренко, О. Н. Гаврилюк, А. А. Дмитренко та ін.] / Наук. ред. В. К. Баран. – Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2012. – 784 с.
  80. Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні / [Пер. із фран. Р. Осадчука] / В. Косик. – Париж – Нью-Йорк – Львів: «Атлас», 1993. – 660 с.
  81. Наконечний В. Волинь – криваве поле війни / В. Наконечний. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. – 144 с.

_____________________________

Волинський музей. Історія і сучасність. Науковий збірник. Випуск 5. Матеріали V Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 23-й річниці Незалежності України та 85-й річниці створення Волинського краєзнавчого музею, м. Луцьк, 16 травня 2014 року. Упоряд. А. Силюк. – Луцьк, 2014. – С. 55-64.

Категорія: Волинський краєзнавчий музей | Додав: volyn-museum (03.06.2014)
Переглядів: 301 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]