Головна » Статті » Волинський краєзнавчий музей
РЕСТАВРАТОР ВІД БОГА. АНАТОЛІЙ КВАСЮК. ДО 60-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

Євгенія Ковальчук,

кандидат історичних наук, заступник директора з наукової роботи Волинського краєзнавчого музею, м. Луцьк

РЕСТАВРАТОР ВІД БОГА.

АНАТОЛІЙ КВАСЮК. ДО 60-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

Завжди хочеться сказати добре слово про людей-подвижників, працелюбів. Вони є в різних сферах діяльності, працюють поруч з нами, маючи чітку громадянську позицію, чесно і віддано виконуючи свій професійний обов’язок. До цього звикаєш і ніби й не помічаєш. Таких людей не треба хвалити, адже вони сприймаються цілісно, іншими їх не уявляєш і лише при якійсь нагоді, як от ювілей, більш детально придивляєшся й оцінюєш. Хочу сказати добре слово про свого колегу художника-реставратора Анатолія Квасюка, завідувача реставраційною майстернею Волинського краєзнавчого музею, який більше 30 років життя віддав реставрації пам’яток.

Реставраційна справа в Україні є складовою частиною національної музейної політики, яка регламентується вимогами Закону України “Про музеї та музейну справу”. Реставрація і музеєфікація об’єктів історико-культурної спадщини є важливою складовою роботи зі збереження пам’яток. Реставрація дає можливість зберегти пам’ятку старовини, як історичний документ і донести її до сучасника. Дослідження реставраційних втручань, що їх пережила пам’ятка дозволяє відтворити етапи її побутування, точно визначити межі автентичного та привнесеного, зумовлює адекватне сприйняття її історичних та естетичних ознак. Таке дослідження дає матеріал і для ціннісного осмислення самої реставраційної діяльності, зокрема її впливу на стан збереження творів мистецтва [1, 81]. Нечасто тема реставрації потрапляє до кола уваги дослідників.

Музейний фонд України нараховує понад 15 млн. пам’яток, з них біля 2% знаходяться в аварійному стані і потребують реставрації чи консервації. У цьому процесі важливе значення має особистість реставратора, його роль у врятуванні пам’яток. В Україні працює лише біля 500 реставраторів. Збереження сакральної спадщини Волині пов’язане з життям і професійною діяльністю Анатолія Квасюка, художника-реставратора, який практично започаткував реставраційну справу на Волині. Реставрація стала справою його життя (іл. 1).

А. Квасюк народився у 1954 р. у с. Миски Мисківського району Кемеровської області. У 1958 р. родина Квасюків повернулася на свою малу батьківщину у с. Мухарів Славутського району на Хмельниччині. З дитинства у хлопчика виявилися здібності до малювання [2]. А. Квасюк отримав спеціальну художню освіту. У 1973 р. після успішного закінчення середньої художньої школи ім. Т. Г. Шевченка у Києві він навчався на живописно-педагогічному факультеті Кримського художнього училища ім. М. С. Самокиша. У 1983 р. закінчив реставраційне відділення живописного факультету Київського державного художнього інституту (КДХІ), отримавши кваліфікацію художника-реставратора темперного і олійного живопису. Дипломними роботами випускника були реставрація картини “Портрет польського короля Станіслава Августа Понятовського” (твір олійного живопису ХVІІІ ст.) та композиція «Євхаристія» з Успенського собору Києво-Печерської Лаври (твір темперного живопису першої половини ХVІІІ ст.). Нині ці твори знаходяться в експозиції і на виставках Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (НКПІКЗ).

У трудовій біографії А. І. Квасюка різні посади і місця праці, однак всі вони пов’язані з мистецтвом, художньою творчістю. У 1989–1993 роках він працював художником-реставратором у кооперативі «Відродження» при Українському товаристві охорони пам’яток історії та культури у Києві, займався реставрацією творів з багатьох музеїв України. Цей період 1980–1990-і роки був вельми плідним. А. Квасюком було відреставровано біля півсотні пам’яток. Це твори живопису різні за жанром і змістом, технікою виконання (темпера, олія), часом створення, походженням. У цій групі пам’яток є галерея портретів польських та українських історичних і церковних діячів, ікони, інше. Майстром було відреставровано картини “Портрет Архієпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського Лазаря Барановича” ХІХ ст., “Портрет Стефана Чарнецького” ХVІІІ ст. для НКПІКЗ (1979, 1980 рр.); ікони “Зішестя Святого Духа” та “Хрещення Ісуса Христа” ХVІІ ст. зі збірки Рівненського обласного краєзнавчого музею (1989, 1990 рр.); 8 ікон з Державного історико-культурного заповідника «Переяслав» (1978, 1980 рр.); 6 ікон з Музею народної архітектури і побуту УРСР (1981, 1982 рр.; картина “Алегорія” ХVІ ст. з Київського музею східного і західного мистецтва (1981 р.); 27 ікон зі збірки музею Івана Гончара у Києві (1987 р.).

Волинська біографія реставратора розпочалася у 1993 р., коли родина Квасюків переїздить до Луцька, рідного міста дружини Анатолія Івановича – Олени Федорівни Романюк, мистецтвознавця за фахом, теж випускниці КДХІ. Він працює художником-реставратором у Волинському краєзнавчому музеї (ВКМ), очолює організовану тут реставраційну майстерню. Разом з реставраторами Лесею Обухович та Оленою Романюк розбудовує її [3].

Праця реставратора в музеї – це не лише реставрація (реконструкція, тобто відновлення первісного вигляду) чи консервація музейних предметів, а ще й поточна робота, забезпечення аварійних ділянок, виконання багатьох інших обов’язків та навантажень. У першу чергу – це підготовка музейних предметів до експонування, контроль за умовами і станом їх зберігання у фондах і експозиції, при транспортуванні, участь у збиральницькій роботі, експедиції та багато ін.

Реставраційна майстерня у Волинському краєзнавчому музеї була створена у 1993 році. Це був складний період, як для життєдіяльності музейних закладів області в цілому, так і для Волинського краєзнавчого музею зокрема. Проблеми виникли з фондовими приміщеннями для зберігання музейних предметів, експозиційними площами, станом збереження пам’яток, можливістю їх розпорошення, тобто йшлося про збереження колекцій релігійного мистецтва в музейних збірках як кількісно, так і якісно. Першочерговим завданням було переміщення колекції сакрального мистецтва в нове фондосховище і відкриття експозиції Музею волинської ікони (МВІ). У роботі реставраторів була нагальна потреба. Всього у фондах знаходилось 353 музейних предмети (ікони, царські двері, скульптура, картуші, підсвічники). Значна частина колекції перебувала у складному технічному, а окремі пам’ятки – в аварійному стані, і потребувала попередніх консерваційно-реставраційних робіт. Особливу тривогу викликали так звані „лежачі” (з пошкодженою основою, значними втратами фарбового шару, лущенням) та „мозаїчні” ікони, фарбовий шар яких поділений кракелюрами і втратив зв’язок з основою – левкасом [3, 20].

Перевезенню фонду передувала праця реставраторів з пам’ятками (іл. 2). А. Квасюком були розроблені методика та конкретний план перевезення, який передбачав проведення профілактично-консерваційних робіт з музейними предметами, що готувались до переміщення. Реставратори А. Квасюк і О. Романюк згадують: „Найбільш напруженим був останній період (вересень-жовтень 1994 р.). Ми намагалися перевезти всі експонати до настання холодів. Майже два місяці довелось працювати без вихідних, 10–12 годин на добу. Крім проведення власне реставраційних робіт постало питання транспортування. Стан багатьох експонатів та їх габарити не дозволяли знести їх донизу. Щоб винести ікону з фондосховища, необхідно було пройти шестеро дверей, довгу вузьку галерею і вузькі гвинтові сходи, тому встановили конструкцію з блоків, за допомогою якої вдалось спускати ікони в горизонтальному положенні. Потім автобусом на дуже малій швидкості попередньо упаковані експонати доставляли у нове фондосховище” [3, 20].

Перша група музейних предметів була перевезена до нового фондосховища в серпні 1993 р. Ними стали 63 відреставровані у попередні роки твори. Саме вони склали основу експозиції Музею волинської ікони в Луцьку, відкритого у цьому ж році. Попередньо реставраторами була проведена робота по підготовці творів іконопису до експонування. Перевезення колекції було успішно завершене у жовтні 1994 р.

Особливе місце в житті А. Квасюка займає реставрація найдавнішої збереженої в Україні ікони темперного письма. Родина Романюків-Квасюків долучилася до врятування унікальної пам’ятки візантійського мистецтва Чудотворного образу Хомської Божої Матері ХІІ ст., сприяла її переданні до музею. Повернення ікони, що вважалася назавжди втраченою, стало особливою подією нашого часу. Холмська Чудотворна ікона є однією з найвідоміших і найбільш шанованих у християнському світі. О. Романюк пише: “Власне, усвідомлення цієї події в духовному та культурному житті ще триває. Минув час перших емоцій і вражень, настала пора глибокого осмислення, вивчення, дослідження, визначення місця і значення цієї пам’ятки в контексті української та світової історії” [4, 3]. О. Романюк і А. Квасюк першими атрибутували ікону після її віднайдення. Пам’ятка була в аварійному стані. Верхній шар живопису мав суцільний грубий запис олійними фарбами. Тло і поля ікони записані бронзовою фарбою, що місцями окислилась (іл. 3). Лише основа ікони, що складалася з трьох кипарисових дощок, наявність ковчегу, золотих та срібних прикрас вказували на давнє походження ікони [4, 21].

При детальному обстежені виявилось, що ікона зазнала значних руйнувань, відбулося відшарування паволоки та левкасу від основи. Всю поверхню вкривав крупно і дрібносітчастий кракелюр з піднятими краями ґрунтового та фарбового походження. Існувала реальна загроза повного знищення пам’ятки [4, 22]. Процес реставрації був складний і довготривалий [5]. Національним науково-дослідним реставраційним центром України були проведені техніко-технологічні дослідження ікони. Інформація про технологію, фізичний стан та збереженість авторського живопису ікони була отримана в результаті її повного рентгенографування [6] та зйомки в ультрафіолетовому випромінюванні та інфрачервоному спектрі [7]. Визначилися чіткі межі втрат живопису, виявилась структура деревини, кракелюр левкасу, розташування численних цвяхів, що були вбиті в поверхню ікони. Були зроблені стратиграфічні дослідження живопису, складу ґрунту та пігментів в окремих шарах з застосуванням комплексу фізичних, хімічних і фізико- хімічних досліджень. Це дозволило більш точно атрибутувати ікону, а саме як пам’ятку візантійського мистецтва константинопольської школи ХІІ ст. та визначити шляхи її подальшої реставрації [8]. З метою визначення плану і методики реставрації при ВКМ була створена реставраційна рада, до якої увійшли провідні реставратори і науковці України.

Реставрація пам’ятки проводилась А. Квасюком протягом 9 років (1996–2009 рр.) (іл. 4). У листопаді 2009 р. було оголошено про завершення реставрації ікони (іл. 5). Під час роботи ХVI міжнародної наукової конференції з волинського іконопису у Луцьку відбулася презентація пам’ятки. Ця подія є важливою віхою в історії українського сакрального мистецтва. Ікона Хомської Богородиці нині представлена в експозиції МВІ.

А. Квасюк працює з творами, як темперного так і олійного живопису. Це пам’ятки різних часу створення і періоду побутування, авторські роботи і твори невідомих майстрів. У збірці ВКМ знаходяться унікальні пам’ятки – фрагменти іконостасу з Троїцької церкви с. Городище Луцького району. Це – одвірки царських врат та двох дияконських дверей роботи іконописця Й. Кондзелевича попередньо датовані ХVІІІ ст. У процесі реставрації А. Квасюком була відкрита дата – “1696”, написана кіновар’ю (іл. 6.), що внесло свої корективи в дослідження життя і творчості Й. Кондзелевича та пам’яток пов’язаних з комплексом Городищенського іконостасу [10, 34].

За 20 років праці у ВКМ А. Квасюком було відреставрована, законсервовано, підготовлено до експонування на численних виставках та забезпечене зберігання у фондах сотень музейних предметів. У 2013 році він трудився над підготовкою творів живопису для нової експозиції Художнього музею в Луцьку, відділу ВКМ, який був успішно відкритий у грудні 2013 року. Через руки реставратора пройшло майже сотня творів. Було замінено підрамники, вставлено картини в нові рами. Майстром була розроблена своя методика запакування картини у раму і кріплення до підрамника.

А. І. Квасюк займається не лише музейною реставрацією. Окрема сторінка його діяльності – робота з рухомими пам’ятками в діючих храмах. Майстром було відреставровано сотні пам’яток у церквах України, Польщі, Росії. Більшість з них знаходились в аварійному стані, в тому числі такі унікальні твори монументального і образотворчого мистецтва, як фреска «Богородиця» початку ХVІ ст. (іл. 7) у Миколаївській церкві Мильцівського монастиря; ікони Св. Миколай та Апостоли Петро і Павло першої половини ХVІІІ ст. у Михайлівській церкві с. Білосток [9], Чудотворний образ Бучинської Богоматері ХVІІІ ст. (іл. 8) у Миколаївській церкві с. Бучин, унікальний Хрест-Розп’яття ХV ст. в Успенському соборі у м. Володимирі-Волинському. А. Квасюком спільно з реставраторами Л. Обухович і О. Романюк відреставровано (фактично врятовано від перемалювання) настінний живопис художниці Лідії Спаської у церкві Святого Феодосія в Луцьку (іл. 9) [11].

Подвижницька праця А. Квасюка на реставраційній ниві відмічена державними і церковними нагородами. Він нагороджений почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України «За досягнення в розвитку культури і мистецтва» (2004 р.), грамотами і подяками Міністерства культури і мистецтв України, Волинської обласної Ради і обласної державної адміністрації, став лауреатом Волинської мистецької премії імені Йова Кондзелевича (2009 р.), а також був визнаний «Людиною року Волинського краю 2009» у номінації «Митець року».

Завершення А. І. Квасюком реставрації Холмської Чудотворної ікони Богородиці ХІІ ст. було відзначено дипломом І ступеня Першої Волинської обласної акції «Музейна подія року – 2009», присвяченої Міжнародному дню музеїв, а експерти газети «День» назвали А. Квасюка «Людина 2009 року».

А. І. Квасюк нагороджений церковними орденами Св. Архистратига Михаїла УПЦ КП та Рівноапостольного Князя Володимира ІІ ступеня УПЦ. У грудні 2011 р. А. Квасюку присвоєно звання «Заслужений працівник культури України».

________

  1. Тимченко Т. Церква – ікона – музей: вузол протиріч // Роль музеїв у збереженні пам’яток сакрального мистецтва : матеріали наук.-практ. конф. (Луганськ, 5–9 серп. 1999 р.). Луганськ, 1999. – С. 81–83.
  2. Онуфрійчук М. А., Журавльова Н. М. Квасюк Анатолій Іванович // Нас поріднили Холмщина й Волинь: розповіді про депортованих українців з Холмщини, Підляшшя, Надсяння та їх нащадків. – Луцьк, 2010. – С. 93–95.
  3. Квасюк А., Романюк О. Реставраційна майстерня при Волинському краєзнавчому музеї // Волинська ікона: питання історії вивчення, дослідження та реставрації : тези та матеріали II Міжнар. наук. конф., (Луцьк, 29 лист. – 1 груд. 1995 р.). – Луцьк : Ініціал, 1995. – С. 20–21.
  4. Чудотвона ікона Холмської Богородиці. Повернення з небуття. – Луцьк : Ініціал, 2009. – 35 с.
  5. Квасюк А., Романюк О. Перший етап реставрації та досліджень Чудотворної Холмської ікони Божої Матері // Сакральне мистецтво Волині : матеріали ХІ Міжнар. наук. конф. – Луцьк, 2002. – С. 43–48.
  6. Бредіс Н. Дослідження ікони “Богоматір Холмська” методами неруйнівної рентгенодіагностики // Волинська ікона: дослідження та реставрація: матеріали Х міжнар. наук. конф. (Луцьк, 17–19 верес. 2003 р.). Наук. зб. – Луцьк, 2003. – Вип. 10 – С. 93–94
  7. Цитович В. Братушко Ю., Тимченко Т. Технологічні особливості дослідження ікони “Богоматір Холмська” // Сакральне мистецтво Волині: матеріали ІХ міжнар. наук. конф. з волинського іконопису. (Луцьк, 31 жовт. листоп. 2002 р.). – Луцьк, 2002. – С. 48–52; Цитович В. Дослідження ікони “Богоматір Холмська” в ультрафіолетових променях // Волинська ікона: дослідження та реставрація: матеріали Х міжнар. наук. конф. (Луцьк, 17–19 верес. 2003 р.). Наук. зб. – Луцьк, 2003. – Вип. 10 – С. 98
  8. Цитович В. До проблеми датування ікони “Богоматір Холмська” // Волинська ікона: дослідження та реставрація: матеріали ХІ міжнар. наук. конф. (Луцьк, 3–4 листоп. 2004 р.). Наук. зб. – Луцьк, 2004. – Вип. 11. – С. 138–142.
  9. Квасюк А. Реставрація ікон “Апостоли Петро і Павло” та “Святий Миколай” ХVІІІ ст. з села Білосток / Волинська ікона: питання історії вивчення, дослідження та реставрації : тези та матеріали IIІ Всеукр. наук. конф., (Луцьк, 12–13 груд. 1996 р.). – Луцьк, 1996. – С. 78.
  10. Квасюк А., Романюк О. Реставрація одвірок царських врат Йова Кондзелевича // Волинська ікона: питання історії вивчення, дослідження та реставрації : доповіді та матеріали ІV наук. конф., (Луцьк, 17–18 груд. 1997 р.). – Луцьк, 1997. – С. 34.
  11. Квасюк А., Романюк О., Обухович Л. Розписи Свято-Феодосівської церкви в м. Луцьку. Проблеми збереження та реставрації // Пам’ятки сакрального мистецтва Волині : матеріали VIII Міжнар. наук. конф. – Луцьк, 2001. – С. 143–144.

____________________________

Минуле і сучасне Волині та Полісся. З історії національних меншин на Волині. Науковий збірник. Випуск 49. Матеріали Міжнародної наукової історико-краєзнавчої конференції „Минуле і сучасне єврейської громади на Волині”, 20-21 серпня 2013 року, смт. Маневичі та Міжнародної наукової конференції „Польська культура в контексті волинського тексту”, 3-4 квітня 2014 року, м. Луцьк. Упоряд. А. Силюк. – Луцьк, 2014. – С. 263-269.

Категорія: Волинський краєзнавчий музей | Додав: volyn-museum (20.10.2014)
Переглядів: 487 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]