Головна » Статті » Волинський краєзнавчий музей
„ОБЕРЕГИ МИЛОСЕРДЯ” НАДІЇ ГОРЛИЦЬКОЇ
Тетяна ХОМОВА
(м. Луцьк)
„ОБЕРЕГИ МИЛОСЕРДЯ”
НАДІЇ ГОРЛИЦЬКОЇ
„Вишивка – це диво з див. В ній і музика, і поезія, і доля людська та доля народна. Вишиванки таять в собі душу їх творця і розкриваються вони перед поглядом небайдужим, перед людьми, які вміють бачити не лише поверхове, а й глибинне… Вишивка Надії Горлицької – то справді музика, і поезія, і світ довколишній, в якому і радісне, і печальне.” [11; 6]
Волинській письменниці, заслуженому журналісту України Анастасії Філатенко вдалося підібрати надзвичайно влучні слова, щоб передати той душевний стан та піднесені емоції, які, не лише вона, а й усі небайдужі до високого мистецтва люди, переживають, споглядаючи досконалі та вивершені роботи знаної вишивальниці Надії Гаврилівни Горлицької. І хоч самої майстрині уже більше шести років немає серед живих, вона залишила по собі неоціненний скарб, велику колекцію високохудожніх робіт, яку бережуть рідні, як невмирущу пам’ять про маму і бабусю.
У Волинському краєзнавчому музеї неодноразово на суд глядачів виставлялася колекція робіт Надії Гаврилівни. Ось і тепер, напередодні 90-ї річниці від дня народження майстрині, з ініціативи її родини та працівників відділу етнографії ВКМ було розгорнуто благодійну виставку з метою вшанування пам’яті відомої волинської вишивальниці, заслуженого майстра народної творчості України, берегині Чудотворної ікони Холмської Богородиці, відомої патріотки рідного краю, активної громадської діячки, члена ради товариства „Холмщина” та Союзу Українок і просто чудової людини Надії Гаврилівни Горлицької.
Відкриття виставки розпочалося благословенням отця Богдана, настоятеля Святофеодосіївської церкви, прихожанами якої була і залишається родина Надії Гаврилівни. У цьому храмі після депортації із Холмщини на Волинь відправляв службу її батько отець Гавриїл Коробчук.
На захід були запрошені відомі люди краю, науковці, дослідники, краєзнавці, майстри народної творчості, керівники громадських об’єднань, рідні та друзі. Присутні мали змогу поділитися спогадами про непросту долю майстрині та ще раз доторкнутися до її неоціненного спадку.
Надія Гаврилівна Горлицька народилася 19 грудня 1922 року в селі Кульно Білгорайського повіту Люблінського воєводства на Холмщині в сім’ї православного священника Гавриїла Олександровича Коробчука.Батько закінчив семінарію у Вільно. Він добре знав і навчав дітей математиці, гарно малював, палко підтримував українську культуру, боровся за права українців та право мати українську церкву, любив носити вишиту сорочку, дітей – сина Левка і доньок Любу, Надію та Віру - виховував у національному дусі. „Краса духу, вчинку, думки, мистецтва – саме ці поняття були піднесені до культу в родині Коробчуків.” [4; 6] Отця Гавриїла за патріотичні настрої переслідувала польська влада, він змушений був часто міняти приходи, а в кінці 30-х років переховувався від поліції. Лише після обрання владики Іларіона (професора Івана Огієнка), хорошого приятеля родини, архієпископом Холмським і Підляським, отець Гавриїл став настоятелем храму святого Іоана Хрестителя у Холмі, а у листопаді 1940 року – помічником настоятеля кафедрального православного собору на Святій Даниловій горі. У крипті собору знаходилась домовина із прахом засновника Холма – князя Галицько-Волинського – Данила. Тут відправляли богослужіння, на які часто ходила Надія та інші українці-холмщаки. [12;120]
Мама – Віра Павлівна (дівоче прізвище Міклашевич) гарно вишивала, вела гурток вишивки для сільських дівчат. З раннього дитинства своїм донькам вона прищеплювала любов до української вишивки.
Надія навчалася у місцевій школі, а пізніше у польській гімназії у Замості, яку закінчила у 1939 році, отримавши крім знань із загальноосвітніх предметів професію кравчині. Вона була єдиною дитиною українців у класі, але завжди гордилася, що українка. Вечорами батько чи брат Левко читали вголос твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, а вона з мамою і сестрами слухали і вишивали. Мама любила вишиванки, носила український одяг і дітей одягала у вишивані українські костюми, які сама шила і оздоблювала. Доньки також гарно вишивали. Свою вишиту у 17 років сорочку Надія Гаврилівна зберегла, а на початку 2000 років створений нею цілий костюм передала до фондів Волинського краєзнавчого музею. Будучи ще зовсім юною, Надія зібрала цілий альбом українських візерунків, часто сама їх розробляла. Не оминули родину Коробчуків трагічні події воєнних і повоєнних часів. У 1942 мало не потрапила на примусові роботи до Німеччини, знову допоміг Іван Огієнко. Він влаштував її на роботу в Духовну Консисторію. Згодом Надія працює у Холмському повітовому Союзі українських кооператорів, яким керував сотник армії УНР Іван Лютий (Лютенко). Важко пережила дівчина трагічну смерть брата – отця Левка Коробчука, який загинув у 1944 році разом з парафіянами (263 людини) села Ласкова на Грубешівщині.[9;4] Через усе своє життя вона пронесла пам’ять про нього. На початку 2003 року Надія Гаврилівна отримує листа із Англії від Лідії Коломиєць, у якому та повідомляє, що „канонізація мучеників Холмщини Автокефальною Православною церквою Польщі має відбутися 8 червня 2003 року в Холмі”. „Рішення про причислення Мучеників Холмських і Підляських ХХ століття до лику святих Священний Собор Єпископів Автокефальної Православної Церкви в Польщі прийняв 20 березня 2003 р. в Люблині. До лику святих зачислено вісім осіб, котрі прийняли мученицьку смерть на Холмщині та Підляшші в сорокових роках минулого століття: (називаються імена мучеників, в тому числі і отець Лев Коробчук). Установлено Собор Святих Мучеників Холмських і Підляських, „об’єднуючи в ньому Тих, імена котрих знаємо та Тих, чиї імена не знаємо, а відомі вони тільки Всемогутньому Богові ”.Затверджено також літургічні тексти та ікону нових святих. Свято Собору Святих Мучеників Холмських і Підляських встановлено на першу неділю червня.” – Зазначає Григорій Купріянович у брошурі під назвою „Прославлення Мучеників Холмських і Підляських”, що була видана українською та польською мовами Люблинсько-Холмською православною єпархією з нагоди урочистостей. [10] У 2004 році з ініціативи та за кошти Лідії Коломиєць (колишньої жительки Ласкова, а нині громадянки Англії, родина якої теж там загинула) на місці, де колись було село і де страшною хвилею прокотилися ті трагічні події, було відкрито пам’ятний знак з написом „Всім тут спочилим від часу заснування Ласкова до трагічного дня 10 березня 1944року”.[8; 6] Надія Гаврилівна разом з Холмщанами, які проживають на Волині, відвідали етнічну батьківщину, побували на відкритті пам’ятника та віддали шану загиблим землякам.
Під час масової депортації українського населення з Холмщини і Підляшшя родина на початку грудня 1945 року потрапила до Луцька, який згодом став для них рідним. Тут у1946 році Надія вийшла заміж за артиста Волинської філармонії Олексія Горлицького, тут народилися син Данило та донька Наталя. Та біль за покинутою Батьківщиною залишився на все життя. Лише вишивка і стародавня ікона Холмської Богородиці, збережені серед небагатьох пожитків, єднали з рідним краєм [1; 39].
З родиною Коробчуків та ім’ям Надії Гаврилівни пов’язана благочестива справа – збереження і безкоштовна передача в Музей волинської ікони Чудотворного образу Холмської Божої Матері. Яка є пам’яткою візантійського мистецтва ХI–XII століть і однією із чотирьох апостольських ікон, якими колись володіла Київська Русь.[13; 1] Вважалося, що у роки Другої світової війни ікона була знищена під час одного з нальотів німецької авіації. Однак отець Гавриїл зумів таємно під час депортації вивезти святиню в Україну. Довгі півстоліття, поки були „непевні” часи, в родині берегли таємницю образу. Пізніше Надія Гаврилівна розповіла історію ікони починаючи з 1944 року. А реставратору Анатолію Квасюку вдалося відновити давній образ, на що пішло чотири роки копіткої праці. „Аналіз пошкоджень і втрат живопису показав, що їх характер повністю співпав з описами, залишеними ще Яковом Сушею у 1646 році (ним була видана книга, в якій на той час найбільш повно викладена історія ікони, поданий її опис і перелік сотворених нею чудес). Отже, всі зібрані в процесі реставрації факти свідчили на користь того, що ця святиня є саме тією легендарною Чудотворною іконою Холмської Богородиці і унікальною пам’яткою. [13; 5]
15 вересня 2000 року відбулося оприлюднення ікони та офіційна її передача до Волинського краєзнавчого музею за умови створення безпеки зберігання, завершення реставрації, дослідження та довічного перебування у межах міста Луцька. 19 вересня 2000 року святиню вперше було виставлено для поклоніння в одному із залів Музею волинської ікони. Про ці факти щодо святині на відкритті виставки розповіла завідувач Музею волинської ікони Тетяна Єлисєєва. Вона наголосила, що чудотворне повернення святині до людей стало не тільки сенсаційним відкриттям і яскравим явищем в культурному житті краю, яке викликало зацікавлення серед науковців, але і надзвичайно значимою подією в духовному житті християн різних конфесій. Музей став місцем паломництва.
За таку благодійну справу Надія Горлицька стала переможцем обласної програми „Людина року Волинського краю – 2000”в номінації „гуманна справа року” і нагороджена відзнакою „Крило натхнення”.
Згодом пані Надія передала до фондів музею два рушники на ікону. Один із них був вишитий Надією Гаврилівною та її мамою Вірою Коробчук ще у 30-ті роки ХХ століття. Цей рушник – особливий витвір мистецтва. У ньому вміло й досконало поєднані кілька вишивальних технік та мережки. Інший рушник вишитий майстринею на початку 2000-х років технікою „занизування” темно-червоними та чорними нитками, багатий візерунок якого був самостійно нею розроблений.
З кінця 1960-х років Надія Гаврилівна цілеспрямовано займається вишивкою, знайомиться з творчістю майстринь-вишивальниць, переймає досвід, вивчає місцеві традиції, освоює нові техніки, шукає власне, індивідуальне бачення краси у підборі барв і візерунків. Творчість була її внутрішньою потребою, без неї вона не уявляла свого життя. Вишивала для себе, для душі, залучаючи до народної творчості і своїх дітей.
У роботах майстрині помітне прагнення до збереження традиційності та класичної довершеності. Ознайомившись із взірцями давньої волинської техніки „занизування”, ставить собі за мету її відродження. Сотні забутих візерунків віднайшли своє нове життя на полотні завдяки її невтомним рукам. Надія Гаврилівна досконало оволоділа десятками різноманітних вишивальних технік: хрестик, занизування, гладь, лічильна гладь, поверхниця, штапівка, набирування, виколювання, вирізування, зерновий вивід, філей, змережування, мережки… Двадцять зразків такими техніками були передані майстринею до фондів Волинського краєзнавчого музею.
Мистецький почерк Надії Гаврилівни складався роками. Більшість робіт (рушники, серветки, скатертини, доріжки, сорочки чоловічі і жіночі, комплекти вбрання) виконані геометризованими орнаментами, у яких „різноманітність і варіативність композицій досягається простим чергуванням фігур в орнаментальних рядах, їх розміщенням, змінами ритмів і масштабів візерунка”.[5; 171] У її вишивках кольорова гама є продуманою і вишуканою, а кількість барв – обмеженою. Майстрині завжди вдавалося досягати гармонії кількох кольорів і уникати строкатості. Такий дар є свідченням високого художнього смаку, неповторності та досконалості.
Після серйозних занять вишивкою Н. Г. Горлицька вперше заявила про себе у 1977 році, взявши участь в обласній виставці народної творчості. Того ж року її роботи експонувалися на всесоюзній виставці в Москві й були відзначені дипломом і мистецьким значком. З тих пір Надія Гаврилівна – постійний учасник усіх обласних, всеукраїнських і всесоюзних виставок народного декоративно-ужиткового мистецтва, на яких її роботи неодноразово відзначалися дипломами, грамотами, подяками. Вона – лауреат обласних премій „Надія” та „Одержимість”, а у 1990 році удостоєна звання „Заслужений майстер народної творчості України”.
Персональні виставки майстрині демонструвалися в багатьох містах України, її роботи придбані музеями Волині, Львова, Києва, а також знаходяться у приватних колекціях в Україні та за рубежем.
Свій досвід і навички Надія Гаврилівна передавала молодому зацікавленому поколінню на заняттях гуртків у школах міста Луцька, на курсах при обласному управлінні культури. Кілька років вона викладала курси вишивки для студентів Волинського державного університету та гуртківців Волинського центру народної творчості, давала уроки вишивального мистецтва дітям-інвалідам.
Надія Гаврилівна натхненно віддавала себе творчій праці. Її талант високо оцінений знавцями народного мистецтва, дослідниками народної культури, мистецтвознавцями: Лідією Орел, Раїсою Захарчук-Чугай, Юрієм Лащуком, Ганною Горинь, Оленою Никорак, Наталією Даниленко та ін… Ім’я Н. Г. Горлицької занесено до Енциклопедії сучасної України. [3; 267]
Р. В. Захарчук-Чугай у книзі „Українська народна вишивка. Західні області УРСР” зазначає: „Індивідуальними творчими пошуками виділились роботи провідних вишивальниць Волині З. Магеровської, Н. Горлицької… Широко відновлюється типове для Волині занизування, настилування, вирізування, філейна вишивка... Як своєрідне відкриття звучить творчість вишивальниць О. Ольхової та Н. Горлицької в справі відродження волинської білої вишивки, верхоплута, гладі, мережки… У роботах Надії Горлицької широкі смуги із ажурних сіток – квадратів заповнюються павутинними узорними сполученнями ниток. По сітці вишиваються геометричні розетки, ромби, геометризовані деревця, квіткові галузки. Сітка, мотиви, фон тканини утворюють строгу архітектоніку єдиного цілого…” [5; 172]
Надія Гаврилівна відома на Волині як громадська діячка. Вона була членом ради Волинського обласного громадсько-культурного товариства „Холмщина” та членом Союзу українок. На урочистість з нагоди ювілею побратими прийшли вшанувати пам’ять про неї. Від імені товариства виступив його голова Микола Онуфрійчук, який зазначив, що ще при житті Надія Горлицька стала символом духовного надбання нашого народу. Написаний ним вірш на честь пані Надії став піснею, якою розпочинається фестиваль „Ти не згасла, зоре ясна”. Микола Антонович запропонував запровадити іменний диплом Надії Горлицької для переможців фестивалю в номінації „Декоративно-ужиткове мистецтво”.
Волинські поети Йосип Струцюк, Євген Назарук, Наталя Денисюк присвятили Надії Гаврилівні свої вірші. На відкритті заходу вірш І. Засадко прочитав правнук майстрині Анатолій.
Створена працівниками відділу етнографії виставка діяла протягом двох місяців(з 18грудня по 20 лютого). На ній було представлено близько 130 вишиваних робіт майстрині, кілька десятків прикрас із бісеру, серед яких особливо відзначалися ґердани. Значиме місце в експозиції виставки посідали старі сімейні фото родини Коробчуків і Горлицьких, костюм в народному стилі, який належав мамі пані Надії, вишиванки раннього періоду, альбом із зразками вишивок. На чільному місці було розташовано фотокопію ікони Холмської Божої Матері та два вишиті для неї рушники. Окрасою виставки став і портрет Надії Горлицької, намальований відомою волинською художницею Зіновією Рубан. Десятки дипломів, грамот, подяк, вітальних адрес є свідченням високої оцінки таланту майстрині. Велика кількість каталогів мистецьких виставок, до яких були включені її роботи, та каталоги персональних виставок свідчать про участь у чисельних презентаційних заходах. Остання каталогізація робіт Надії Гаврилівни була здійснена у 2008 році етнографом Наталією Гатальською. Стаття „Мистецький світ Надії Горлицької” та власне каталог, до якого включено 134 роботи, були опубліковані у збірнику наукових праць „Українці Холмщини і Підляшшя: історична доля, духовна і матеріальна культура впродовж віків”. [2; 120]
Щаслива та людина, яка за життя зуміла виховати послідовників, передати свій талант молодим. Його отримали у спадок і онучки майстрині, роботи яких завершують експозицію виставки.
Щирі і захоплюючі записи шанувальників її таланту можна прочитати у книгах відгуків. Ось деякі з них; з підписами і без них, де пишуть, як звичайні пересічні громадяни, так і відомі дослідники, письменники, художники, а також гості з інших держав, які мали змогу побачити роботи майстрині.
„Дорога Надіє Гаврилівно, щиро вдячні Вам за дивовижні роботи, які дарують людям радість, піднесений, хороший настрій…
Будьте завжди здорові, примножуйте славу нашої неньки України”.
„…Вдячні за хвилини радості від спілкування з вашим мистецтвом…”.
„Захоплення, радість, здивування, милування – ось далеко не всі ті слова, якими можна висловити враження від знайомства з Вами і Вашими творами…”.
„Під великим враженням від побаченого. Все настільки прекрасно, шо не доберу слова… Щиро вдячний Вам, Надіє Гаврилівно, Ви зберегли для нас Україну. Нехай дає Вам Бог здоров’я.”
Василь Слапчук
„…Щиро подивовані, ба зачаровані майстерністю Ваших невтомних рук, витонченістю Ваших смаків, надто ж – висотою Вашого духу та щедрістю душі. Припадаємо душею до Ваших розкрилених взорів, у яких виспівано душу нашого народу, його мрії та смаки. Дай, Боже, Вам добра, довголіття, крилатих мрій та їх здійснення! Невтомності Вашим золотим рукам!”
З глибокою повагою О. Кондратович
„Дорога мила жінко. Дякуємо Вам за добро, радість, красу, що Ви несете людям. Дякуємо за Вашу чудову душу. Хай буде стільки ж сонця у Вашому житті, як у Ваших роботах.”
Валя Михальська
„Дорогенька, рідна моя краянко Надієчко! Я зачарована і приголомшена Вашим талантом і працелюбством. Думаю, що це Холмська наша Земля породила Вас для того, щоб Ви її прославили. Земно вклоняюся Вам і цілую Ваші руки. ”
Галина Вишневська (Левчук) з Києва
„…Пишаємось, що Україна народжує таких майстрів…”
Академік АНУ Тхоржевський Д. О.
„Шановна майстрине, Надіє. Мені пощастило побачити Ваші прекрасні вишивки і ґердани. І я прошу прийняти від мене найщирішу подяку і уклін Вашому надзвичайному талантові. Такі люди, як Ви – це і є гордість і слава України. Канада повинна і мусить побачити Ваші вишиванки. Бажаю кріпкого здоров’я і наснаги на дальшу працю. ”
З великою повагою і любовю Наталя Мохорук,
диригент хору „Гачілки” в Торонто – Канада
„Зачарована Вашою країною та і чудовою роботою. Щасти Вам Боже.”
Алла Данченко. USA [7]
Як уже зазначалося, виставка „Обереги милосердя” була благодійною. Родина майстрині, яка неодноразово брала участь у благодійних заходах, запропонували проведення такої акції для збору коштів на лікування онкохворої дитини. Півтора року дівчинка бореться за своє життя, перетерпіла багато хіміотерапій, однак хвороба не відпускає зі своїх лабет. Діагноз виявився серйозним: лімфогранулематоз. Його підтвердили в Інституті онкології в Києві. Лікування стовбуровими клітинами потребує 70 тисяч гривень. Завдяки пресі і телебаченню акція прозвучала як резонансна подія. За період роботи виставки на лікування дитини було зібрано потрібні кошти, які, є надія, допоможуть побороти страшну хворобу.
_____________
1. Гатальська Н. Залишити пам’ять / Н.Гатальська // Народне мистецтво. – 2004. – № 3 – 4. – С. 39.
2. Гатальська Н. Мистецький світ Надії Горлицької :кат. Вишиваних робіт майстрині / Н. Гатальська // Українці Холмщини і Підляшшя : історична доля, духовна і матеріальна культура впродовж віків : зб. наук. пр. – Луцьк, 2008. – С. 410 – 420.
3. Горний М. М. Горлицька Надія Гаврилівна / М. М. Горний // Енциклопедія сучасної України. – К, 2006. – Т. 6. – С. 267.
4. Гуменюк Н. Берегиня / Н. Гуменюк // Народна трибуна. – 1991. – 25 травня. – № 22. – С. 6.
5. Захарчук-Чугай Р. В. Українська народна вишивка. Західні області УРСР / Р. В. Захарчук-Чугай. – Київ : Наукова думка, 1988. – 190 с.
6. Каталог персональної виставки творів вишивальниці Н. Г. Горлицької. – Луцьк, 1988. – 14 с.
7. Книги відгуків Надії Горлицької.
8. Кравчук Н. Тіло священника впізнали по… шкарпетках / Н. Кравчук // Високий Замок . – 2006. – 2 верес. – С. 4.
9. Кравчук Н. Небесні заступники / Н. Кравчук // Високий Замок. – 2006. – 2 верес. – С. 4.
10.Прославлення Мучеників Холмських і Підляських / За редакцією Г. Купріяновича. – Холм, 2003. – 7–8 черв.
11. Філатенко А. Життя мов барви вишиванок / А. Філатенко // Волинь. – 1992. – 19 груд. – С. 6.
12. Хмелярська Л. Її диво-вишивки як джерельна вода / Л. Хмелярська // Минуле і сучасне Волині й Полісся: народна культура – шлях до себе: матеріали Волин. обл. наук.-етногр. конф. – Луцьк, 2003. – Вип. 11. – С. 119–122.
13. Чудотворна ікона Холмської Богородиці: Повернення з небуття / Текст О. Романюк. – Луцьк: Ініціал, 2003. – 35 с.
________________________________
Минуле і сучасне Волині та Полісся. Народна культура і музеї. Науковий збірник. Випуск 44. Матеріали Четвертої Всеукраїнської науково-етнографічної конференції, присвяченої 80-річчю від дня народження Олекси Ошуркевича, 16-17 квітня 2013 року, м. Луцьк. Упоряд. Є. І. Ковальчук, Л. А. Мірошниченко-Гусак. – Луцьк, 2013. – С. 277-281.
Категорія: Волинський краєзнавчий музей | Додав: volyn-museum (01.08.2013)
Переглядів: 517 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]