Головна » Статті » Волинський краєзнавчий музей
МУЗЕЇ ВОЛИНІ В КОМПЛЕКТУВАННІ І ДОСЛІДЖЕННІ ЕТНОГРАФІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ
Євгенія КОВАЛЬЧУК
(м. Луцьк)
МУЗЕЇ ВОЛИНІ* В
КОМПЛЕКТУВАННІ
І ДОСЛІДЖЕННІ
ЕТНОГРАФІЧНИХ
МАТЕРІАЛІВ
Етнографічні дослідження займають важливе місце в науково-дослідницькій роботі історичних та краєзнавчих музеїв Волині. Це, – етнокультурна науково-пошукова робота, комплектування, вивчення та каталогізація фондових зібрань, науково обгрунтоване експозиційне розкриття етнографічної тематики через стаціонарні експозиції і тематичні виставки.
У статті проаналізовано етнографічну тематику в роботі музейних закладів Волині, досліджено процеси формування музейних збірок етнографічних пам’яток, визначено їх специфіку, створення різних видів музейного продукту (експозиції, виставок, наукових статей, каталогів, путівників, ін.). Дослідження проведено на основі джерельних ресурсів самого музею, в тому числі документів наукового архіву музею.
Нині у Волинській області діє 17 комунальних музеїв та 78 музейних закладів на громадських засадах. У музеях області зберігається майже 300 тис. пам’яток матеріальної та духовної культури волинського краю [1, арк. 1]. У збірках волинських музеїв як державних, так і громадських значну частку становлять етнографічні матеріали. За профільною характеристикою – це історичні та комплесні (в основному краєзнавчі) музеї, які мають тимчасові або постійнодіючі етнографічні експозиції. Окрім того на 1 січня 2013 року в музейній мережі Волинської області серед громадських музеїв є хоч і незначна кількість (біля десяти) визначених за профілем як етнографічні, серед них: етнографічний музей «Світлиця» НВК «Гімназія № 14» і музей «Світлиця» гімназії № 4. м. Луцька, Цегівський етнографічний музей в Горохівському, етнографічний музей села Личини в Камінь-Каширському, етнографічні музеї в ЗОШ сіл Забужжя, Гуща, Куснище в Любомльському; етнографічний музей «Берегиня» в Маневицькому районах [2, арк. 3]. Етнографічна тематика є ключовою в роботі музейних закладів у системі освіти. Серед 9 музейних закладів освіти удостоєних почесного звання «Зразковий музей» є 2 етнографічні музеї, а саме НВО «ДНЗ-ЗОШ І ступеня – гімназія № 14 м. Луцька та ЗОШ І-ІІІ ступенів № 5 м. Володимира-Волинського [3, 171].
Музеї є справжньою скарбницею історико-культурної спадщини краю, значним осередком вивчення і популяризації пам’яток. Дослідженням науковців сприяють глибокі музейні традиції в розвитку культури Волині. Розгляд означеної теми розпочнемо з часу заснування у червні 1929 року в Луцьку Волинського музею, який започаткував Волинський краєзнавчий музей (ВКМ)* [4]. На прикладі ВКМ ми можемо прослідкувати загальні напрямки і основні тенденції в розробці етнографічної тематики в регіональному музеї. Це стосується наукової концепції створення і розбудови музею, науково-дослідницької роботи (профільних і музеєзнавчих досліджень), комплектування фондової збірки, експозиційної роботи, питань музейної комунікації.
У вересні 1928 року Волинське товариство краєзнавців та опіки над пам’ятками старовини організувало в Луцьку Рільничо-промислову виставку, на якій були представлені вироби народних майстрів Волині й Полісся. За офіційними даними, у виставці взяли участь 62 майстри, які подали зразки ткацтва, вишивки, деревообробки, лозоплетіння, ковальства, різьблення, писанки. Етнографічна виставка продемонструвала високий художній рівень і самобутність населення краю. Це була перша експозиція пам’яток старовини і народних виробів регіону.
Під час роботи виставки народних промислів були підведені підсумки дискусії щодо музейного будівництва на Волині. Насамперед враховувалось розмаїття представлених пам’яток, що відображали специфіку історичного розвитку та культурної спадщини Західної Волині і могли стати базою для започаткування музейного закладу. Узгодивши погляди науковців щодо комплексного профілю майбутнього музею, як регіональної установи такого зразка, Волинське товариство краєзнавців та опіки над пам’ятками старовини вирішило організувати музей у Луцьку. Для майбутнього музею була придбана частина експонатів виставки 1928 року. Саме ці пам’ятки започаткували етнографічну збірку музею.
На 1935 рік у структурі музею серед чотирьох основних відділів був етнографічний, який згідно звіту про діяльність Товариства «Презентує усе розмаїття культури волинян». Відділ, укомплектований матеріалами ткацтва і вишивки, рільництва і рибальства, гончарними виробами з Кульчина та Рокити, займав два експозиційні зали [5].
Першим директором новоствореного Волинського музею був відомий колекціонер, дослідник народнопобутової культури Олександр Прусевич (1879–1944 рр.), польський етнограф, музеолог, дослідницька діяльність якого йшла паралельно з копіткою працею в галузі охорони пам’яток історії і культури [6; 7]. Серед етнографів, які працювали в 1940-х роках у музеї був Олександр Марткович, дослідник і автор праць з побуту луцьких караїмів. Етнографічна тематика займала важливе місце в дослідженнях музею.
У 1940 році на основі діючого Волинського музею було створено державний обласний краєзнавчий музей. Постанова Раднаркому від 8 травня 1940 року «Про організацію державних музеїв і бібліотек у західних областях України» передбачала створити «державний обласний краєзнавчий музей у м. Луцьку з такими відділами: краєзнавчий, історичний, етнографічний, археологічний, надавши йому приміщення колишнього Луцького музею» [8, 813–814].
Музей від початків був науковою установою, надавав першочергове значення комплектуванню і дослідженню етнографічних матеріалів. Комплектування фондів музею йшло різними шляхами, як через надходження окремих пам’яток, так і комплексного збору в наукових експедиціях. Перші етнографічні експедиції музею були проведені ще в передвоєнний час. Восени 1940 і навесні 1941 років працівники музею зробили експедиційні виїзди у Берестечко і сусіднє село Перемиль. Їх метою було вивчення топоніміки краю, збір історичного фольклору. У фондах Волинського краєзнавчого музею зберігаються фольклорні записи з експедиції 1940 року, зокрема «Стародавні народні українські пісні» (20 пісень) і вірші складені Ніною Фурманюк і Катериною Денисюк з с. Перемиль Берестечківського району Волинської області (записав 18. IX. 1940 року А. Дублянський); "Дума про Перемиль» з розповіді Фадея Борисюка з с. Пляшева Козинського району Рівненської області [9].
У 1950-ті роки на Волинь приїзджали по збору етнографічних матеріалів працівники Львівського музею етнографії і художнього промислу, Київського музею народної архітектури та побуту. Досліджували Волинське Полісся, зокрема, Любешівський район.
Перші експедиції за участю працівників Волинського краєзнавчого музею були проведені в 60-х роках XX століття, спираючись на досвід і при участі відомих львівських дослідників Бориса Возницького та Павла Жолтовського. В експедиціях брали участь наукові співробітники музею Олекса Ошуркевич та Йосип Струцюк. У результаті експедицій по Волині 1965–1968 років до музею було передано пам’ятки декоративно-прикладного мистецтва.
У 1970-х роках у культурній політиці держави звертається увага на віднайдення і збереження етнографічних пам’яток. Відділ етнографії Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського підготував «Перелік старовинних пам’ятників народного будівництва, знарядь праці, виробів ремесла, побутового начиння, творів мистецтва, тощо, які необхідно виявляти, брати на облік, зберігати та збирати» [10]. У документі, який отримали обласні управління культури, пояснювалась методика збору та обліку експонатів. До виявлення і збору пам’яток на місцях долучились культосвітні працівники (бібліотекарі, завідувачі клубами) у сільській місцевості. Ця організаційна і методична робота дала добрі результати. У фондах Волинського краєзнавчого музею зберігаються зроблені тоді фольклорні записи з Камінь-Каширського та Іваничівського районів області.
1970-ті роки позначені значною науково-пошуковою збиральницькою роботою Волинського краєзнавчого музею. У 1971 році
була організована експедиція обласного музею в Ратнівський район по збору і виявленню етнографічних матеріалів: чоловічого і жіночого одягу, народних інструментів, знарядь орного і ручного обробітку грунту, сівби, молотьби, рибальства, засобів пересування, побутових речей, зразків народної архітектури. Маршрут експедиції проходив через м. Ратно, села Замшани, Гірники, Здомишель, Заліси, Заболоття. Було зроблено замальовки і складено списки старовинних знарядь праці, виробів та предметів побуту, споруд народної архітектури Волині. Так, зокрема, були поставлені на облік: хата з колешнею поч. XIX ст. у с. Замшани; хата, хлів, сіни 1874 р., свининець, пудок XIX ст. у с. Гірники, кузня початку ХX ст. у с. Заліси [11]. 2–5 квітня 1974 року була проведена експедиція ВКМ у Ківерцівський і Маневицький райони. Експедиція носила комплексний характер, проводився збір краєзнавчих матеріалів, читання лекцій, експонування виставок.
Одним з напрямків збиральницької роботи художнього відділу Волинського краєзнавчого музею, створеного у 1973 році, стало виявлення творів традиційного народного мистецтва, а також творів сучасних майстрів із центрів художніх промислів Волині. Наукові співробітники Микола Черенюк, Лариса Войницька, Тамара Левицька здійснювали виїзди в райони області. Йшло формування колекції декоративно-прикладного мистецтва. Як згадує завідувач відділу Микола Черенюк: «Найактивніше і цілеспрямоване формування колекції припадає на 70–80-ті роки (ХХ ст.). За цей період працівники відділу зібрали 1500 експонатів вишивки, ткацтва, кераміки, виробів з дерева. Це дало змогу на основі нашого зібрання створити відділ етнографії та художніх промислів Волинського краєзнавчого музею. В музеї на основі зібраних експонатів організовуються виставки народного мистецтва, ведеться науково-дослідна робота» [12, 123].
Експедиції Волинського краєзнавчого музею з обстеження пам’яток культової архітектури під науковим керівництвом доктора мистецтвознавства Павла Жолтовського у 1981–1985 роках, за участю працівників відділів атеїзму і художнього, значно поповнили етнографічну збірку пам’ятками декоративно-прикладного мистецтва і живопису (різьблення, металопластики, народних тканин, народної ікони).
1990-ті роки характеризуються відновленням як комплексних наукових експедицій музею так й індивідуальних виїздів працівників. Експедиція 7–10 липня 1992 року займалася збором фольклорно-етнографічних матеріалів у Маневицькому (села Троянівка, Хоцунь, Сваловичі, Великий Курінь), і Любомльському (Цир, Велика Глуша, Невір) районах. Були зібрані експонати (вила дерев’яні, ярмо, олійниця, колиска, солом’яник); зроблено фольклорні записи радянських побутових пісень, народних переказів, казок, оповідань, календарно-обрядових пісень у селах Троянівка, Велика Глуша і Хоцунь, а також були обліковані пам’ятки народної архітектури у селах Сваловичах та Невір.
У 1992 році було проведено дослідження місць поселень етнічних меншин Волині (євреїв, німців, поляків) у Маневицькому (с. Троянівка) та Любешівському (с. Люб’язь, с. Великий Курінь, с. Мала Глуша) районах. У с. Троянівка було виявлено єврейське кладовище. До війни тут було до 90 єврейських та 10 польських дворів.
Етнографічні експедиції Волинського краєзнавчого музею 2002 року за участю працівників відділу давньої історії займались вивченням історико-етнографічного середовища проживання чехів на Волині і збором експонатів. Зокрема, досліджувалось с. Купичів Турійського району.
У 1994 році комплексна історико-краєзнавча експедиція Волинського краєзнавчого музею працювала в Любомльському, Шацькому і Ковельському районах, зокрема в м. Любомль, селах Штунь, Городне, Куснише, Згорани, Забужжя, Нудиже, Уховецьк, смт. Шацьк. Досліджувалась топоніміка краю, вивчались місцеві промисли на селі, пам’ятки декоративно-прикладного мистецтва, місце вий побут, фольклор (пісні, звичаї, обряди). Так, у с.Куснище були зроблені записи пісень, звичаїв, весільного обряду, свят Стрітення і Сорока святих, христинних пісень, записи замовлянь у костоправа.
Влітку 2001 року працівники відділу етнографії музею брали участь у другому етапі фольклорно-етнографічної експедиції «Народи Прибужжя», організованої Волинським центром народної творчості. Експедиція працювала у селах Любомльського, Володимир-Волинського районів. Досліджувались матеріальна і духовна культура (фольклор, зви
чаєвість, обрядовість, мовна традиція, особливості місцевої говірки), традиційні засоби сполучення і пересування, народна іграшка, писанки, музичні інструменти, кінська упряжі т. інше.
Експедиції по річці Турії, організовані відділом етнографії і народних промислів Волині Волинського краєзнавчого музею у 2003–2004 роках займалися дослідженням особливостей народно-побутової культури волинян і поліщуків. Впродовж 2002–2003 років було проведено I –й етап етнографічної експедиції "По Турії». Було обстежено 14 населених пунктів Локачинського, Володимир-Волинського і Турійського районів. Маршрут експедиції пролягав через Затурці – Маньків – Холопичі – Журавель – Запуст – Озютичі – Мовчанів–Тумин – Свійчівська-Воля – Свійчів – Галинівка – Ревушки – Оса – Бобли – Мокрець – Блаженик – Верба – Володимир-Волинський – Маковичі – Свинарин – Осекрів. 23–25 липня 2003 року проведено II етап етнографічної експедиції по Турії. Маршрут пройшов по річці Турії через села Турія, Туропин, Замостя, Руда, Гайки, Туричани, Дуліби Турійського і Доротище, Заріччя, Тойкут Ковельського районів. У ході експедиції проводились дослідження топоніміки місцевості, народних знань, громадського побуту (ярмарки), обжинкових традицій, засобів пересування, шляхів сполучення, домашніх ремесел народних промислів, зокрема, рибальства.
З 1997 року були відновлені щорічні наукові експедиції Волинського краєзнавчого музею з вивчення пам’яток сакрального мистецтва Волині, в яких брали участь працівники Музею волинської ікони відділу ВКМ. У процесі обстеження храмів Волині були виявлені цікаві об’єкти мистецької спадщини. Це – пам’ятки іконопису, скульптури, дерев’яного різьблення, металопластики, книгодрукування. Увагу дослідників привернуло широке використання в інтер’єрах волинських церков (особливо поліського регіону області) народних тканин. Це – традиційні домоткані і вишиті тканини**. Саме традиційні тканини, які побутують у конкретному регіоні чи населеному пункті, в поєднанні з канонічними створюють внутрішнє облаштування храму, його духовний образ, надають йому індивідуальності [13].
Експедиції дали багатий етнографічний матеріал. Було зібрано комплекс пам’яток народного малярства, зокрема, твори волинського іконопису. За результатами експедицій була сформована у фондах Волинського краєзнавчого музею збірка народної ікони ХVІІІ–ХІХ століть, значно поповнилась колекція тканин виробами ткацтва і вишивки.
Так, зокрема до фондів Волинського краєзнавчого музею були передані вишивані і ткані рушники з церков сіл Бучин і Деревок Любешівського району і самого Любешова, с. Волошки Ковельського і Смолигів Луцького районів.
З 1999 по 2008 роки були обстежені храми в населених пунктах Луцького, Локачинського, Рожищенського, Ківерцівського, Горохівського, Ковельського, Ратнівського, Старовижівського, Камінь-Каширського, Маневицького і Любешівського районів області.
Експедиції 2001–2002 років проводились спільно з Маневицьким і Камінь-Каширським краєзнавчими музеями.
Комплектування фондів музею історико-етнографічними матеріалами дає багатий експозиційний матеріал. Важливе значення у збереженні і популяризації етнографічних пам’яток має їх використання в музеях різного профілю та експозиціях різних типів (систематичних, тематичних, ансамблевих) шляхом створення етнографічних виставок, стаціонарних історичних різного хронологічного періоду, мистецьких або етнографічних експозицій. Етнографічні матеріали широко використовуються в експозиціях музеїв Волині.
Ще у структурі побудованої в 1960-х роках експозиції Волинського краєзнавчого музею один з залів (№ 4) представляв етнографічні матеріали (народний одяг, вишивка, предмети домашнього вжитку) кінця XIX – початку XX століття.
У 1985 році була відкрита нині діюча експозиція Волинського краєзнавчого музею в новому приміщенні по вул. Шопена, 20. Етнографічні матеріали представлені в структурі показу історії дорадянського часу. В експозиції відділу давньої історії зроблено етнографічні реконструкції майстерні гончара та інтер’єру селянської хати і створено постійнодіючу етнографічну виставку, на якій представлено знаряддя праці, предмети побуту, зразки народного одягу, ткацтва, вишивок, ужиткового мистецтва, музичні інструменти волинян.
На основі колекції декоративно-прикладного мистецтва (вироби ткацтва, вишивки, зразки народного костюму, плетіння з соломки, коріння та лози, різьблення по дереву, гончарні вироби, писанки та інше), яка нараховує більше 2000 експонатів організовувались численні виставки [12]. Так, зокрема, у 1970–1980-х роках у експозиційних залах художнього відділу в Луцькому замку розгортались щорічні обласні виставки самодіяльного образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва.
Сформована у Волинському краєзнавчому музеї велика збірка етнографічних пам’яток дозволяє створити у Луцьку етнографічний музей. У 1987 році працівники художнього відділу підготували тематико-експозиційний план музейної експозиції. Однак, він так і не був реалізований.
У 1989 році у Волинському краєзнавчому музеї створено відділ етнографії і народнихпромислів, який очолив Олекса Федорович Ошуркевич, відомий український вчений-етнограф, фольклорист, лауреат всеукраїнської премії ім. П. Чубинського. З організацією відділу розпочинається цілеспрямована робота по будівництву музею етнографії в Луцьку. Було вибране приміщення для музею. Працівниками відділу етнографії Олексою Ошуркевичем, Наталією Гатальською та Ігорем Салюком підготовлено тематико-експозиційний план, за яким було створено два проекти художнього оформлення музею (автор першого – художник-проектант з Луцька Іван Бобровнік, автор другого – художник Роман Батіг зі Львова), виготовлені макети пам’яток дерев’яної архітектури (вітряк, господарський двір, церква) для оформлення експозиції. На 1992 рік практично були готові всі матеріали, щоб розпочати оформлення експозиції музею. Однак, відсутність коштів не дозволила приступити до побудови експозиції музею. Не вирішеним це питання залишається до сьогодні.
Ситуація з музеєм етнографії у Луцьку підтверджує загальну тенденцію в Україні, що відзначив академік П. Тронько на VIII Всеукраїнській науковій конференції "Історичне краєзнавство і культура»: "На жаль, поступово втрачає динаміку і робота по створенню етнографічних музеїв, які по праву вважаються скарбницею народної культури» [14].
Такий самобутній своєю культурою регіон, як Волинь, потребує створення етнографічного музею. Багатство фондової збірки, науково-дослідницька, експедиційна, збиральницька, виставкова, масово-освітня робота, яка проводиться Волинським краєзнавчим музеєм і його відділом етнографії та народних промислів, дає підстави сподіватися, що етнографічний музей у Луцьку таки буде. Нині підготовлено новий тематико-експозиційний план музею етнографії. Автори – Наталія Гатальська, Людмила Мірошниченко-Гусак, Тетяна Хомова.)
В умовах відсутності можливостей реалізувати плани побудови етнографічного музею відділ етнографії працює над створенням тематичних виставок. За два останні десятиліття було підготовлено і відкрито більше ста стаціонарних і пересувних етнографічних виставок. Їх тематика визначалась музейними колекціями, процесом опрацювання музейних предметів, дослідженням наукових тем. Виставки презентували музейні колекції тканин, дерева, кераміки, писанок. Були монографічні експозиції, які відображали творчість окремих майстрів Ольги Ольхової, Надії Горлицької, ін. Інші – розкривали певні обрядові дійства: весілля, ярмарки. Виставки етнографічних матеріалів з фондів ВКМ є шляхом до підготовки майбутньої експозиції етнографічного музею. Перша виставка була створена у 1991 році («Волинське народне вбрання» (автор Н. Гатальська). Системне подання музейної колекції поєднувалось з показом одягу за призначенням. У 1993 році виставка волинського вбрання експонувалася у Державному етнографічному музеї Польщі у Варшаві. Спільний проект Волинського краєзнавчого музею і Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України зі Львова вилився у виставку «Грай, музико! Народні музичні інструменти українців ХІХ–ХХ ст.» (1996 р.). Автор виставки О. Ошуркевич впродовж багатьох років займався дослідженням музичних інструментів, комплектуванням фондів. Виставка експонувалась у Луцьку і Львові [15; 16]. Періодично етнографічні виставки готуються працівниками інших відділів ВКМ, зокрема, Колодяжненським літературно-меморіальним музеєм Лесі Українки. Художні виставки народного іконопису, дерев’яного різьблення відкриваються у Музеї волинської ікони.
На Волині з 1989 року розпочато роботу по створенню постійнодіючої експозиції просто неба у Рокинівському дендропарку за 12 км від Луцька. Нині тут представлено пам’ятки давнього житлового, господарського і присадибного дерев’яного будівництва: вітряк, дводільна хата, хлів, клуня, баня, льох, курна хата (1875 р.), стодола і таке інше. Нині експозиція є частиною Рокинівського музею історії сільського господарства Волині-скансена, відкритого у 1979 році.
У більшості районних історичних і краєзнавчих музеїв створено етнографічні експозиції, реконструйовано інтер’єри селянських хат початку XX століття. В Іваничівському історичному, Камінь-Каширському і Старовижівському краєзнавчих музеях працюють етнографічні виставки народних тканин (ткацтва і вишивки), гончарних виробів і т. ін. Багаті колекції етнографічних пам’яток мають ряд народних музеїв, зокрема, Торчинський народний історичний. Нині на базі Маневицького краєзнавчого музею створюється музей Волинського Полісся з експозицією під відкритим небом.
Науковий доробок працівників музеїв Волині був представлений на трьох етнографічних конференціях, організованих Волинським краєзнавчим музеєм. Це, зокрема, Волинська обласна науково-етнографічна конференція «Минуле і сучасне Волині і Полісся: народна культура – шлях до себе», яка відбулася 10–11 квітня 2003 року в Луцьку [17]. Конференція проводилася на пошану Олексія Федоровича Ошуркевича, відомого етнографа і фольклориста, з нагоди 70-річчя від дня народження. Друга Волинська Обласна науково-етнографічна конференція «Минуле і сучасне Волині й Полісся: народне мистецтво і духовність» відбулася 12–13 травня 2005 року [18]. Третя Волинська обласна науково-етнографічна конференція «Минуле і сучасне Волині й Полісся: роде наш красний» відбулася 14–15 червня 2007 року [19].
Однією з важливих тем в етнографічних дослідженнях Волині сьогодні є вивчення теми «Леся Українка, родина Косачів і народна культура Волині». Надходження до фондів музею з даної теми були започатковані ще в 1941 році. Тоді з Чернігівського музею Михайла Коцюбинського до Волинського краєзнавчого музею надійшов рукописний зошит з записами народних пісень, зробленими Лесею Українкою та її сестрою Ольгою в 90-ті роки XIX століття [20]. Результати дослідження знайшли своє відображення у наукових конференціях, присвячених Олені Пчілці і Лесі Українці, які проводились на базі Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки, починаючи з 1996 року. За матеріалами конференцій видані збірники наукових праць [21].
________________
* Нині Волинський краєзнавчий музей є науково-методичним центром по роботі з державними і громадськими музеями. Відповідний відділ є в структурі закладу.
**Народні тканини в інтер’єрі храму потребують повноцінного вивчення.
1. Науковий архів Волинського краєзнавчого музею. Перелік музейних закладів Волинської області станом на1 січня 2013 р. –5 арк.
2. Науковий архів Волинського краєзнавчого музею. Мережа музейних закладів Волинської області станом на1 січня 2013 р. – .4 арк.
3. Хмелярська Л. Етнографічні музеї освітніх закладів Волині / Л. Хмелярська, Л. Грабинська // Минуле і сучасне Волині й Полісся: роде наш красний. Матеріали Третьої Волинської обласної науково-етнографічної конференції, 14–15 червня 2007 року, м. Луцьк. – Вип. 24. – Луцьк, 2007. – С. 171–176.
4. Ошуркевич О. З історії Волинського краєзнавчого музею / Олекса Ошуркевич // Волинський музей. Історія і сучасність. Тези та матеріали I наукової конференції. – Луцьк: Ініціал, 1998. – С. 5 –6; Силюк А. Волинський краєзнавчий музей: сторінки історії формування колекції / Анатолій Силюк // Волинський музей. Історія і сучасність. Науковий збірник. – Випуск II. – Луцьк, 1999. – С. 7–10.
5. Przegląd Wolyński. – 1929. –№ 29. – C.3.
6. Ошуркевич О. Олександр Прусевич—музеолог, дослідник народного мистецтва на Волині / Олекса Ошуркевич // Волинський музей. Історія і сучасність. Тези та матеріали I наукової конференції. – Луцьк : Ініціал, 1998. – С. 8–9.
7. Дмитрук В. Вибрані часом ( Краєзнавці Волині 20-30 рр. XX ст.) /Валерій Дмитрук // Волинський музей. Історія і сучасність. Науковий збірник. Випуск II. –Луцьк, 1999. – C. 61.
8. Про організацію державних музеїв і бібліотек у західних областях України. Постанова Раднаркому УРСР від 8 трав. 1940 р. // Культурне будівництво в Українській РСР. Важливіші рішення Комуністичної партії і Радянського уряду. 1917–1959 рр. : Зб. док. (1917–червень 1941 рр.) – К. :Б. в., 1959. – Т. 1. – 1959. – 814 с.
9. Фонди Волинського краєзнавчого музею. – ВКМ, Інв.№ КДФ – 17329.
10. Науковий архів Волинського краєзнавчого музею. Перелік старовинних пам’ятників народного будівництва, знарядь праці, виробів ремесла, побутового начиння, творів мистецтва, тощо, які необхідно виявляти, брати на облік, зберігати та збирати. Методичні рекомендації.
11. Фонди Волинського краєзнавчого музею. – ВКМ, Інв.№ ДМ – 27457–274696, 27452.
12. Черенюк М. Формування колекції художнього музею в Луцьку / Микола Черенюк // Волинський музей. Історія і сучасність. Науковий збірник. – Випуск II. – Луцьк, 1999. – C. 123–124.
13. Ковальчук Є. Народні тканини в інтер’єрах храмів Волині (за матеріалами експедицій Волинського краєзнавчого музею / Євгенія Ковальчук // Минуле і сучасне Волині й Полісся: народне мистецтво і духовність. Матеріали Другої Волинської обласної науково-етнографічної конференції, 12–13 травня 2005 року, м.Луцьк. – Вип.15. – Луцьк, 2005. – С. 68 –71.
14. Тронько П. Т. Краєзнавство у відродженні багатовікових культурних традицій українського народу / П. Т. Тронько // VIII Всеукраїнська наукова конференція "Історичне краєзнавство і культура» (Наукові доповіді та повідомлення). –Частина I.- Київ-Харків : Рідний край, 1997. – С. 11.
15. Гатальська Н. Етнографічні виставки як прообраз майбутнього музею / Наталія Гатальська // Волинський музей: історія і сучасність. Науковий збірник. – Випуск 4. – Луцьк, 2009. – С. 354–361.
16. Грицина Л. Г. Хроніка виставкової діяльності музею. 1999–2003 рр. / Лідія Грицина // Волинський музей: історія і сучасність. Науковий збірник. – Випуск 3. Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 75-річчю Волинського краєзнавчого музею та 55-річчю Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки. Луцьк-Колодяжне, 18–19 травня 2004 р. – Луцьк, 2004. – С.50–56.
17. Минуле і сучасне Волині й Полісся: народна культура – шлях до себе. Матеріали Волинської обласної науково-етнографічної конференції, 10–11 квітня 2003 року, м.Луцьк. – Вип.11. – с
18. Минуле і сучасне Волині й Полісся: народне мистецтво і духовність. Матеріали Другої Волинської обласної науково-етнографічної конференції, 12 –13 травня 2005 року, м. Луцьк. – Вип. 15. – Луцьк, 2005. – с.
19. Минуле і сучасне Волині й Полісся: роде наш красний. Матеріали Третьої Волинської обласної науково-етнографічної конференції, 14–15 червня 2007 року, м. Луцьк. – Вип. 24. – Луцьк, 2007. – 288 с.
20. Пушкар Н. Ю. До історії рукописного зошита / Наталія Пушкар // Роде наш красний… (Волинь у долях краян і людських документах). Наукове видання. Група авторів /Упорядник і автор передмови Л. К. Оляндер. – Луцьк : Вежа, 1996. – Т. 1. – C. 19–21.
21. Леся Українка та родина Косачів в контексті української культури. Тези та матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 24–25 лютого 1996 року с. Колодяжне на Волині. – Луцьк Ініціал, 1996; Олена Пчілка і Волинь. Матеріали науково-практичної конференції 29 – 30 червня 1999 року. Науковий збірник. – Луцьк, 1999; Леся Українка і родина Косачів в контексті української та світової культури. Науковий збірник. Матеріали II Всеукраїнської науково-практичної конференції, 24–25 лютого 2001 року, с. Колодяжне. – Луцьк, 2001; Леся Українка і родина Косачів в контексті української та світової культури. Науковий збірник. – Вип. 3. Матеріали III Всеукраїнської науково-практичної конференції, 24–25 лютого 2006 року, с. Колодяжне. – Луцьк, 2006; Леся Українка і родина Косачів в контексті української та світової культури. Науковий збірник. – Вип. 4. Матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції,присвяченої 140-річчю від дня народження Лесі Українки та 100-річчю з часу написання драми-феєрії "Лісова пісня», 24–25 лютого 2011 року, с. Колодяжне на Волині. –Луцьк, 2011. – 304 с.
________________________________
Минуле і сучасне Волині та Полісся. Народна культура і музеї. Науковий збірник. Випуск 44. Матеріали Четвертої Всеукраїнської науково-етнографічної конференції, присвяченої 80-річчю від дня народження Олекси Ошуркевича, 16-17 квітня 2013 року, м. Луцьк. Упоряд. Є. І. Ковальчук, Л. А. Мірошниченко-Гусак. – Луцьк, 2013. – С. 77-82.
Категорія: Волинський краєзнавчий музей | Додав: volyn-museum (31.07.2013)
Переглядів: 808 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]