| Головна » Статті » Волинський краєзнавчий музей |
КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ МУЗЕЙНИХ ЗАКЛАДІВ ЯК СКЛАДОВА МУЗЕЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ (за результатами соціологічних досліджень).
|
Євгенія Ковальчук,
кандидат історичних наук,
заступник директора з наукової роботи
Волинського краєзнавчого музею,
старший викладач кафедри документознавства і
музейної справи Волинського національного
університету імені Лесі Українки, м. Луцьк
КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ МУЗЕЙНИХ ЗАКЛАДІВ ЯК
СКЛАДОВА МУЗЕЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ (за результатами соціологічних досліджень)
Сутність музею в значній мірі складає процес людського спілкування (комунікації). Спробуємо розібратися, що розуміють під культурно-освітньою діяльністю музейних закладів як складовою музейної комунікації. Наше дослідження будемо проводити через вивчення музейної аудиторії, її сприйняття музею загалом та різних форм культурно-освітньої роботи зокрема.
На початку звернемось до ряду понять, які будуть використовуватись і потребують витлумачення чи уточнення. Так, зокрема, пояснимо поняття «культурно-освітня діяльність музею», «комунікація», «музейна аудиторія», «соціологічні дослідження», «анкетне опитування» [1; 9; 11].
Культурно-освітня діяльність – це один із видів музейної діяльності, який здійснюється в процесі безпосереднього контакту із музейною аудиторією як в самому музеї, так і поза його межами. У процесі культурно-освітньої діяльності реалізуються такі соціальні функції музею як освіти, виховання, організації вільного часу. В умовах зростання соціальної ролі музеїв культурно-освітню функцію можемо розглядати як одну із основних соціальних функцій музею.
Комунікація – це передача інформації за допомогою знаків чи систем усіх видів, яка потребує адресата [4, 278–285, 378–382] . Звідси, музейна комунікація – різновид культурної комунікації, що відбувається в музеї: процес спілкування, передачі інформації, знань тощо [12, 357–358]. Підкреслимо, на нашу думку, музейна комунікація – це процес спілкування, який відбувається не лише в музеї, але й поза музеєм музейними засобами, з використанням музейних предметів.
На сьогодні в музеєзнавстві формується новий підхід, коли в епіцентрі музейної діяльності вбачають не музейний предмет, а людину (музейну аудиторію). Музейна аудиторія – це сукупність людей, включених у сферу культурно-освітньої діяльності музею [10, 57; 12, 489]. Вона може бути нестабільною і постійною, реальною і потенційною.
У сучасній музейній практиці досить активно проводяться дослідження, які дають можливість вивчення й аналізу музейної аудиторії за різними параметрами. Виявляються вікові і соціальні характеристики, вплив музею на формування світогляду, накопичення знань. Дослідження в галузі музейної комунікації проводяться в музеєзнавчому, педагогічному, соціологічному та психологічному аспектах, які доповнюють один одного і потребують міждисциплінарного підходу [11, 201–202].
Нас зацікавило наскільки різні форми музейної роботи – музейні експозиції, виставки, екскурсії, музейні свята є важливими для музейної аудиторії? На подібне запитання спробуємо дати відповідь, використавши музейну соціологію. Ця наукова дисципліна на стику соціології культури і музеєзнавства вивчає функціонування музею як соціального інституту. В поле її зору потрапляє коло проблем, пов’язаних із виявленням через діяльність музею суспільних потреб, впливу музею на суспільство, специфіки функціонування пам’яток історії та культури в музейному середовищі, відношення різних груп населення до музею, їх потреб і ціннісних орієнтирів. Музейна соціологія користується власною методикою визначення ефективності показників музейної діяльності, взаємозалежності між внутрішньомузейною та позамузейною діяльністю [10, 53–56].
Для отримання відповідних даних, які з різних боків характеризують музейну аудиторію, застосуємо соціологічні дослідження. Вони є одним із важливих шляхів вивчення музейної аудиторії. Соціологічні дослідження проводяться на основі спеціально розроблених методів, які вибираються залежно від поставлених цілей і завдань[5; 6]. Вирізняють анкетування (анкетне опитування), інтерв’ю, візуальне спостереження за оглядом експозиції, анкетування місцевих жителів, опитування експертів, ін. [13, 130–166].
Анкетування передбачає збір первинних матеріалів у тематичних дослідженнях за допомогою відповідей на точно поставлені запитання, дає змогу отримати об’єктивну інформацію про ставлення до запропонованої проблеми. Цей процес здійснюється для заохочення населення до певних дій, до збільшення попиту серед споживачів (у нашому випадку – потенційних музейних відвідувачів), для вдосконалення роботи певної організації та поширення знань. Він допомагає узагальнити зібраний матеріал та зробити певні висновки у даному ракурсі [3].
Тема нашого соціологічного дослідження «Музей і суспільство». Головна мета – вивчення соціально-демографічної структури музейної аудиторії, рівня і динаміки потреби суспільства в музеї, попиту музейного продукту (екскурсій, експозицій, виставок, лекцій, масово-освітніх заходів). Нами було вибрано соціологічне дослідження способом анкетного опитування [8]. Анкетне опитування дозволяє зібрати значний об’єм достовірної інформації. В той час як соціологічні дослідження в самому музеї характеризують інтереси і запити реальної аудиторії, анкетування місцевих жителів направлене на вивчення потенційної аудиторії. Наше дослідження «Музей і суспільство» спрямоване на вивчення потенційних відвідувачів музею і направлене на перспективу його розвитку. На основі узагальнення результатів дослідження були запропоновані конкретні заходи щодо удосконалення роботи з музейною аудиторією. Зазначимо, що цікавим є вивчення не лише респондентів, але й самих дослідників (вибір ними досліджуваної аудиторії, формулювання питань анкети, ін.). Однак це не є завданням нашого дослідження.
Анкетне опитування проводили студенти 4 курсу історичного факультету спеціальності документознавство і музейна справа Волинського національного університету імені Лесі Українки під керівництвом кандидата історичних наук Євгенії Ковальчук. Було розроблено 14 форм анкет. У кожній 20 і більше запитань. Окремі з них у різних анкетах повторювались. Для опитування було запропоновано запитання з кількома варіантами відповідей. Деякі були подані таким чином, що респондентам потрібно було самостійно сформулювати на них відповіді, що виявилось непростим завданням. Опитування проводилось серед різних груп населення (потенційних відвідувачів) у населених пунктах Волині (сільській місцевості і містах). Анкетування було проведено в грудні 2011 року. Матеріали дослідження зберігаються в науковому архіві Волинського краєзнавчого музею [8].
Музейна аудиторія (в нашому випадку потенційна) характеризується рядом параметрів. Соціально-демографічний аналіз аудиторії передбачає виділення в першу чергу таких ознак респондентів, як вік, стать, освітній рівень, рід занять, місце проживання. У нашому анкетному опитуванні взяли участь 280 осіб віком від 15 до 71 років. Це – жителі Волинської області, які мешкають у містах (Луцьку, Горохові, Рожищах) і в сільській місцевості. Серед опитаних респондентів чоловіків – 128 , жінок – 152. Вони мають різний рівень освіти – початкову, середню і вищу. За родом занять – це студенти, вчителі, службовці, робітники, селяни.
У нашому аналізі ми виділимо лише ті питання, які стосуються культурно-освітньої діяльності музею, тобто пов’язані з темою дослідження. Однак, попередньо хотілося отримати відповіді на загальні питання, довідатися: що для людей означає музей, як вони розуміють саме поняття «музей», що їм дає відвідування музею, що найбільше приваблює в музеї, коли вперше побували в музеї, коли востаннє побували в музеї, як часто бувають у музеї, чи планують відвідати музей, чи потрібен музей суспільству, громаді.
Більшість респондентів змогли правильно дати визначення поняття «музей». Вони мають уявлення про його діяльність і правильно розуміють роль музею у суспільстві, відзначаючи необхідність існування музею для духовного та культурного розвитку суспільства, для знання історії свого краю, ін. Щодо першочерговості функцій музею, то тут думки розділилися, а саме: 44% опитаних вважають музей місцем зберігання пам’яток, 33% розглядають його науково-освітньою установою, і лише 17% респондентів визначили музей як місце проведення вільного часу.
Майже всі респонденти хоча б кілька разів за своє життя побували в музеї. З певних причин (брак часу, стан здоров’я, відсутність бажання, ін.) не були в музеї 2–3 і більше років. Отримані результати можемо порівняти з даними дослідження на тему «Музеї України», проведеного в цілому по Україні. Так, експерти Інституту Горшеніна за результатами телефонного опитування 1200 респондентів у містах: Києві, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку, Одесі та Львові у віці від 16 років, проведеного в травні 2010 року, зробили наступні висновки: 28,1% – жителів великих міст України останній раз відвідували музей один чи два роки тому; 26,4% – опитаних останній раз були в музеї три – п’ять років тому; 21,5% – заявив, що відвідував музей більше п’яти років тому; 11,2% – півроку тому. Були в музеї протягом останніх трьох місяців 4,5% опитаних, а 8,3% заявили, що ніколи не відвідували музей [14].
Відвідування музею більшості приносить задоволення, нові знання та відпочинок. Аналіз підтвердив позитивне ставлення всіх респондентів до музею. Проведене дослідження показало ще один цікавий результат, що відношення до музею, сприйняття його експозиції, систематичність відвідування визначається насамперед освітнім рівнем людини.
Вивчення музейної аудиторії проводилось стосовно направленості її інтересів на певні форми культурно-освітньої діяльності музею (екскурсії, огляд стаціонарних експозицій і музейних виставок, тематичні вечори, лекції, вікторини, презентації, ін.) Респонденти однозначно визначились у своєму інтересі до екскурсії. Більшість заявили про своє бажання оглядати музей саме з екскурсоводом. Екскурсія є основною традиційною формою культурно-освітньої діяльності музею. Музейна екскурсія проводиться екскурсоводом на певну тему і по окремому маршруту, тобто вона має організований характер і передбачає колективність огляду. Створення екскурсоводом психологічної атмосфери в групі сприяє більш ефективному сприйняттю і засвоєнню інформації. В екскурсії задіяні паралельно візуальний огляд і слово. При замовленні варто знати не лише тематику екскурсій, але і їх класифікацію. Щодо тривалості екскурсії, то більшість висловила думку, що вона має тривати 45–60 хвилин. Щоб екскурсія вдалася, пропонується використовувати театралізовані елементи, дійства. Інші форми культурно-освітньої діяльності, зокрема, лекції з використанням музейних предметів, цикли лекцій у музеї і поза музеєм; консультації, гуртки, клуби, масові заходи (музейні свята, тематичні вечори, дитячі ранки, фестивалі, ін.) є менш відомими і часто опитувані не пов’язують їх проведення з музеєм.
У процесі аналізу музейної аудиторії важливо враховувати обставини відвідування музею (чи самостійно приходить людина до музею, чи відвідує його організовано у складі екскурсійної групи, як учасник культурно-освітнього заходу, інше). Більшість опитаних (80%) вперше побували в музеї у шкільному віці, з них: 71% у початкових класах організовано.
Важливим було визначити чи впливає на відвідання взагалі і його частоту профіль музею (які музеї приваблюють, в яких музеях хотіли б побувати, який музей з відвіданих запам’ятався найбільше, музеї яких профілів подобаються). На запитання «Які теми у музеї викликають найбільший інтерес ?» були отримані наступні відповіді: історія та археологія цікавить 56% опитаних, природа – 30%, мистецтво – 30%, сакральні пам’ятки – 22%, військова та цивільна техніка – 22%, етнографія та народні промисли – 9%.
Ефективність музейної діяльності залежить від впливу музейної експозиції і різних форм культурно-освітньої роботи на певні категорії відвідувачів. На особливу увагу заслуговує молодь. У наш час саме ця вікова категорія людей має низький рівень соціальної активності, вирізняється зниженням культурних запитів, нехтуванням ціннісних орієнтирів, що певною мірою було доведено даним дослідженням. Студенти досить рідко відвідують музей, пояснюють це браком часу, появою інтернету, як джерела цікавого і нового, байдужістю до музею. Та частина молоді, яка відвідує музей зазначає, що хоче дізнатися нове, збагатити свої знання, тобто розглядає музей в першу чергу як освітній заклад. Однак, використання його як центру відпочинку, розважального закладу сприяло б залученню молодих відвідувачів. На думку молоді при музеї могло б функціонувати молодіжне кафе. Тут могли б проводитись розважальні заходи, екскурсії-вікторини, тематичні вечори, творчі презентації, ін.
Цікавими є думки опитаних щодо ефективності функціонування музею, залучення відвідувачів? Для відвідування музею зручнішими є вихідні і святкові дні. Пропонувалось змінити графік роботи музею, який мав би працювати довше. Відмічались брак інформації про музей, відсутність або недостатня кількість реклами, потреба в рекламній продукції (проспектах, путівниках, буклетах, прес-релізах, ін.). Вартість квитка на думку опитаних є доступною для них. Зазначалось, що кількість відвідувачів у музеї збільшилась би, якби при ньому діяло дитяче чи сімейне кафе, ігровий центр, інтернет-клуб, ін.
Таким чином, при вивченні потенційної музейної аудиторії було визначено її ставлення до музею, рівень готовності до сприйняття музейної експозиції, направленість її інтересів на певні форми культурно-освітньої роботи, адже процес музейної комунікації здійснюється в першу чергу через культурно-освітню діяльність музею. За матеріалами соціологічного дослідження «Музей і суспільство», використавши результати анкетного опитування, можна зробити певні висновки:
по-перше, соціологічні дослідження є одним із шляхів музейної комунікації (спілкування музею з відвідувачем);
по-друге, використання результатів проведених досліджень дозволять удосконалити методику музейної роботи, виробити рекомендації щодо планування і управління діяльністю музею;
по-третє, визначено фактори, які впливають на рівень відвідування музею (інтерес до певних експозиційних тем і окремих експонатів, ефективність конкретних експозиційних рішень і форм культурно-освітньої діяльності);
по-четверте, чинниками для залучення відвідувачів (в першу чергу молоді) є реклама музею через інтернет, телебачення, радіо; видання друкованої продукції (афіші, буклети, прес-релізи, музейні газети, журнали, інше); впровадження нових технологій в роботу музею; створення організації сприяння музею, залучення волонтерів;
по-п’яте, необхідним є створення у музеї спеціального наукового підрозділу, який би займалися вивченням музейної аудиторії, музейним менеджментом і маркетингом.
____________________
1. Ахметова Л. Факторы влияния на музейную аудиторию / Л. Ахметова // Музей, 2008, №2. – С. 77.
2. Вайдахер Ф. Загальна музеологія: Посіб. / Ф. Вайдахер. Пер. з нім. мови В. Лозинський, О. Лянг, Х. Назаркевич; Наук. ред. З. Мазкрик : Літ. ред. А.-М. Волосвицька. – Л. : Літопис, 2005. – 630 с.
3. Как провести социологическое исследование: В помощь идеологическому активу / Под ред. М. К. Горшкова, Ф.Э. Шереги. – М. : Политиздат, 1990. – 288 с.
4. Котлер Н. Музейний маркетинг і стратегія: формування місії, залучення публіки, збільшення доходів і ресурсів / Н. Котлер, Ф. Котлер, В. Котлер / Пер. з англ. Т. Олійник, Т. Пирогова, С. Рябчук, Р. Свято. – К.: ВД "Стилос, 2010. –528 с.
5. Методы сбора информации в социологических исследованиях. Кн. 1 Социологический опрос / Отв. ред. В. Г. Андренков, О. М. Маслова. –М.: Наука, 1990. – 232 с.
6. Методы сбора информации в социологических исследованиях. Кн. 2 Организационно-методические проблемы опроса. Анализ документов. Наблюдение. Эксперимент / Отв. ред. В. Г. Андренков, О. М. Маслова. – М.: Наука, 1990. – 224 с.
7. Музееведение. Музеи исторического профиля: Учеб. пособие для вузов по спец. „История”/ Под. ред. К.Г. Левыкина, В. Хербста. – М. : Высш. шк. – 1988. – 431 с.
8. Науковий архів Волинського краєзнавчого музею. Матеріали соціологічних досліджень «Музей і суспільство». Луцьк, 2011. – 83 арк.
9. Пищулин Ю. Музейные термины / Ю. Пищулин, П. Букшпан, М. Гнедовский и др. // Терминологические проблемы музееведения: Сб. науч. тр. / Мин-во культуры СССР. Центр. музей революции СССР. – М., 1986. – С. 36–134.
10. Прищепа О. П. Основи музеєзнавства : навч.-метод. посібн. / Олена Прищепа. – Рівне : Б. в., 2006. – 104 с.
11. Российская музейная энциклопедия. – М. : Прогресс; РИПОЛ классик, 2001. – 434 с.
12. Юренева Т. Ю. Музееведение : Учебник для высшей школы. – 4-е изд., испр. и доп. / Т. Ю. Юренева. – М., : Академический Проспект; Альма Матер. – 2007. – 560 с. + 16 с. цв. л. – („Gaudeamus”). – 558 с.
13. Ядов В. А. Социологическое исследование: методология. программа, методы / В.Я.Ядов. – М. : Наука, 1987. – 245 с.
14. https://museum.dp.ua/news0254.html
__________________________________
Волинський музейний вісник: Музеї у дослідженні та збереженні пам’яток культурної спадщини західноукраїнських етнічних земель. Наук. зб. : Вип. 4. / упр-ня культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей; каф. документознавства і музейн. cправи ВНУ ім. Лесі Українки ; / упоряд. А. Силюк, Є. Ковальчук. – Луцьк, 2012. – С. 73-76.
|
|
|
|
|
| Переглядів: 3615 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |