Головна » Статті » Волинський краєзнавчий музей
КОЛЕКЦІЯ ЛЮЛЬОК У ФОНДАХ ВОЛИНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ (ВКМ)

Людмила КРЕВСЬКА (Луцьк)

КОЛЕКЦІЯ ЛЮЛЬОК У ФОНДАХ ВОЛИНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ (ВКМ)

Серед багатьох археологічних знахідок в культурних нашаруваннях XVII – XIX століть чільне місце займають люльки. Їхнє дослідження розкриває нові сторінки історії нашого краю.

Люлька або файка є найстаршим приладом, який слугує для вдихання диму тліючого тютюну чи інших рослинних субстанцій.

В Україні люлька з’явилася на початку XVII століття, проникнувши з Оттоманської Імперії та стала надзвичайно популярною серед козацтва. Однак, люлька і ставлення до неї зазнали значних змін. З дешевого пристосування для куріння вона стала частиною іміджу.

У народній уяві люлька була тісно пов‘язана з образом козака. Палити тютюн першими в Україні почали саме козаки. Адже люлька – це не звичайний предмет, це – оберіг, талісман. Втрата люльки вважалася поганою прикметою. Кожний мав свою особисту люльку.

Серед молодих люлька була ознакою молодечості та сили, серед зрілих – символом розсудливості й авторитету, для старших січовиків – прикметою досвіду й мудрості.

Дмитро Яворницький подає згадку про люльку із споминів про Січ: «В кожному курені була люлька – «обчиською» звалась – велика така, нацяцькована бляхами, повсажена намистами та повибита дорогим камінням». Тобто її палили гуртом, передаючи одне одному [7, Т.1; с. 177].

Існувало багато різновидів люльок. Виділяють короткі люльки «носогрійки», або люльки – «бурульки». Були ще коренкові, обковані міддю, завбільшки з великий кулак. Серед козацьких люльок зустрічалися також і привізні – порцелянові, власниками яких були представники більш заможних верств населення.

Форми люльок складалися історично серед майстрів. Українські гончарі намагалися створити кожен виріб неповторним у вирішенні форми та орнаментики. При виготовленні люльок використовували традиційні форми народного посуду і притаманний йому декор.

Матеріалом для виготовлення люльок слугували: дерево, кап, морта, морська пінка, глина, порцеляна, тиква, кукурудзяний качан. У рідкісних випадках люльки виготовляли з синтетичних матеріалів, скла (для наркотичних речовин) та різноманітних металів.

Кожна люлька має такі складові: чашечку, вінець чашечки, гребінь, тулійку, шию чашечки, тулуб чашечки, чубук (дерев’яна частина) [2, с. 29].

Колекція люльок у фондах Волинського краєзнавчого музею (ВКМ) велика і дуже цікава. На сьогоднішній день вона нараховує 258 екземплярів цілих та фрагментарних люльок. Серед експонатів музею – люльки досить великого хронологічного періоду, які датуються XVII – XX ст. У різний час і по- різному вони потрапили до фондів музею. Але основу колекції музею становлять люльки, які були обліковані в інвентарній книзі до 1939 року – 177 одиниць, тобто віднайдені і передані до музею польськими дослідниками та доброчинниками: Пшемиським, Беднарським, Малінським, Леським. Найбільша частина передана Зигмундом Леським та Казиміром Пшемиським з розкопок Луцька, с. Коршів Луцького повіту Волинського воєводства. Одними із перших були люльки, передані Зигмундом Леським з його розкопок.

Частина люльок має пошкодження, що не дозволяє точно встановити їх первісний вигляд та розмір. Слід зазначити, що в опрацьованій колекції більшість люльок не були у використанні.

У результаті аналізу музейної колекції, за матеріалом виготовлення люльки можемо розділити на три групи: 1 металева, 8 дерев‘яних, 249 глиняних.

Переважна більшість люльок в інвентарних записах не мають свідоцтв про їх попередніх власників. Але є й винятки. Зокрема, серед дерев‘яних люльок чотири іменні. В музеї зберігаються люльки:

  1. Прокопюка М. А. – Героя Радянського Союзу, командира партизанського загону спецпризначення, який діяв на території Волинської області;

ВКМ, інв. № Р3 – 553

  1. Юницького А. І. – народного артиста УРСР, працівника Волинського обласного драмтеатру ім. Т. Г. Шевченка;

ВКМ, інв. № Р3 – 825

  1. Майстренка А. І. – комісара з’єднання партизанських загонів під командуванням Рудика М. А.; ВКМ, інв. № Р3 - 981
  2. Юдіна В. В. – ветерана Великої Вітчизняної війни, учасника визволення Луцька; ВКМ, інв, № Р3 – 1758.

На увагу заслуговують ще дві дерев’яні люльки:

  1. Європа, XIX ст. Люлька великого розміру; виготовлена з дуба коричневого кольору. Чашечка глекоподібної форми з масивною округлою нижньою частиною. Вінця ледь відхилені та оздоблені металом. Вінчик чашечки має кришку напівсферичної форми. Тулійка досить довга. Вінчик тулійки закінчується металевим вузьким довгим отвором, в який вставляється мундштук.

ВКМ, інв. № Р3 – 2509.

  1. XIX – XX ст. Люлька жовтого кольору з рельєфним різьбленням. Вгорі чашечки зображено собаку, що біжить, дім і крону дерева. Знизу люлька прикрашена рослинним орнаментом. Місце з‘єднання тулійки з чубуком розбите та частково реставроване гіпсом і обтягнуте залізною стрічкою з видряпаними літерами – «W. М.» Потрапила люлька до музею  1941 року (придбано у А. Грич).

ВКМ, інв. № Р3 – 19.

Оригінальним способом оздоблення поверхні люльок було їх покриття поливою. В колекції музею саме ця група люльок є найчисельнішою – 60 одиниць. Серед розмаїття полив‘яних люльок виділимо окремі типи. Типологію проведемо на основі таких критеріїв: використання, місце виготовлення, форма чашечки і тулійки.

Тип I:

XVII – XVIII ст. Східний тип. Це невеликі за розміром люльки «носогрійки». Характерна їхня особливість – округла нижня частина. Різняться розміром, орнаментом, кольором поливи. За винятком однієї, в усіх люльок втрачена чашечка. Формування у двочастинній формочці. Нараховує цей тип 15 одиниць:

ВКМ, інв. №№ Р3 – 353, 272, 326, 301, 342, 360, 379, 320, 2004, 2067, 1214, 2370, 2470, 2644, 2167.

Тип II:

XVII ст. Східний тип. Чашечка циліндричної форми. Має масивну округлу нижню частину з відігнутими вінцями. Формування у двочастинній формочці. Нараховує цей тип 12 одиниць:

ВКМ, інв. №№ Р3 – 257, 303,106, 278, 295, 293, 329, 355, 299, 1454, 1890, 1220.

Окремо хотілось би виділити одну люльку з цього типу: чашечка висока, циліндричної форми з невиділеним вінчиком. Формування у двочастинній формочці.

ВКМ, інв. № Р3 – 274. Тип III:

XVIII ст. Східний тип. Чашечка глекоподібної форми з округлою нижньою частиною, зрізаною плоско, як денце; відігнутими назовні вінцями. Формування у двочастинній формочці. Цей тип нараховує 5 одиниць:

ВКМ, інв. №№ Р3 – 109, Р3 – 254, Р3 – 259, Р3 – 1736, Р3 – 1221.

Тип IV:

XVII – XVIII ст. Cхідний тип. Чашечка глекоподібної форми з ледь відігнутим назовні вінчиком. Знівельований перехід тулійки до чашечки. Формування у двочастинній формочці. Нараховує цей тип 4 одиниці. Три люльки даного типу неорнаментовані:

ВКМ, інв. №№ Р3 – 363, 351, 2189.

Одна орнаментована рослинним орнаментом: ВКМ, інв. № Р3 – 240.

Тип V:

XVII ст. Східний тип. Чашечка має масивну округлу нижню частину, яка переходить у відігнутий «носик». Вінця потовщені та відігнуті назовні. Формування у двочастинній формочці. Нараховує цей тип 5 одиниць:

ВКМ, інв. №№ Р3 – 265, 273, 250, 338, 2371.

Окремо можна виділити ще одну люльку з цього типу: шия чашечки прикрашена стилізованим зображенням людської голови; тулійка прикрашена стилізованим листям.

ВКМ, інв. № Р3 – 2274.

Тип VI:

XVIII ст. Східний тип. Чашечка глекоподібної форми з округлою нижньою частиною; відігнутими назовні вінцями. По всій висоті чашечки нанесені поздовжні рельєфні лінії. Формування у двочастинній формочці. Тип представлений 1 одиницею:

ВКМ, інв. № Р3 – 236.

П’ятнадцять одиниць цієї групи мають пошкодження. Найчастіше втрачені чашечка для тютюну, тулійка. Тому ми їх віднесемо до фрагментів:

ВКМ, інв. №№ Р3 – 332, 304, 373, 237, 356, 330, 330, 325, 294, 305, 366, 2642, 2001, 2005, 2073.

Один фрагмент віднесено до науково-допоміжного фонду через поганий стан збереження: ДМ – 54100.

Наступною групою по чисельності будуть звичайні глиняні люльки. Спробуємо їх класифікувати за тими ж ознаками, що і полив’яні:

Тип I:

XVII – XVIII ст. Східний тип. Це так звані «носогрійки», невеликі за розміром люльки. Виготовлені з різних глин і тому мають різний колір. Характерна їхня особливість – глекоподібна чашечка, високі вінця, коротка тулійка. Орнаментовані рослинним та лінійним орнаментом. Формування у двочастинній формочці. У переважній більшості цих люльок внутрішня поверхня чашечки задимлена, що свідчить про їх тривале використання для паління тютюну. Нараховує цей тип 57 одиниць:

ВКМ, інв. №№ Р3 – 284, 293, 297, 327, 302, 357, 107, 232, 376, 267, 375, 243, 1999, 1922, 334, 1464, 1580, 365, 348, 256, 1370, 1919, 262, 289, 359, 1213, 371, 372, 387, 354, 300, 242, 333, 1923, 2165, 361, 343, 367, 328, 383, 307, 339, 384, 380, 249, 385, 283, 324, 234, 279,1998, 1455, 1452, 2275, 3528, 3345, 3343.

Тип II:

XVII – XVIII ст. Східний тип. Люльки найпростішої форми, неорнаментовані. Єдина відмінність у чубуку та розмірах. Нараховує цей тип 23 одиниці:

ВКМ, інв. №№ Р3 – 244, 105, 298, 341, 281, 323, 246, 311, 108, 235, 261, 315, 349, 364, 2166, 2000, 1451, 1918, 1583, 1839, 2937, 1581, 2003.

Тип III:

XVII – XVIII ст. Східний тип. Чашечка висока циліндричної форми з виділеним бортиком внизу. Вінчик чашечки не виділений. Люльки орнаментовані. Формування у двочастинній формочці. Нараховує цей тип 6 одиниць:

ВКМ, інв. №№ Р3 – 336, 263, 306, 1921, 2164, 1357.

Одна люлька має чашечку глекоподібної форми: ВКМ, інв. № Р3 – 2190.

Тип IV:

XVII – XVIII ст. Східний тип. Чашечка з орнаментованою нижньою частиною, зрізаною плоско, як денце. Формування у двочастинній формочці. Нараховує цей тип 19 одиниць:

ВКМ, інв. №№ Р3 – 350, 388, 362, 269, 271, 331, 268, 370, 340, 352, 276, 2006, 2072, 3593, 2007, 2065, 2643, 1465, 2574.

Тип V:

XVII – XVIII ст. Східний тип. Чашечка глекоподібної форми з ледь відігнутим назовні вінчиком. Має масивну округлу нижню частину. Формування у двочастинній формочці. Нараховує цей тип 4 одиниці:

ВКМ, інв. №№ Р3 – 241, 313, 3523, 1463.

Тип VI:

XVII – XVIII ст. Східний тип. Неорнаментовані. Низ чашечки у вигляді поперечних та поздовжніх ліній. Формування у двочастинній формочці. Нараховує цей тип 10 одиниць:

ВКМ, інв. №№ Р3 – 255, 381, 287, 378, 282, 3174, 2062, 3175, 1453, 1462.

Тип VII:

XVII – XVIII ст. Східний тип. Неорнаментовані, найпростішої форми люльки. Виділений бортик внизу чашечки. Формування у двочастинній формочці. Нараховує цей тип 8 одиниць:

ВКМ, інв. №№ Р3 – 275, 253, 319, 321,345, 314, 286, 3477.

Тип VIII:

XVII ст. Туреччина. Східний тип. Чашечка має масивну округлу нижню частину та циліндричну верхню. Тулійка має потовщення на кінці з насічками. Формування у двочастинній формочці. Нараховує цей тип 4 одиниці:

ВКМ, інв. №№ Р3 – 245, 239, 1745, 1840.

Тип IX:

XVIII ст. Східний тип. Аналоги до полив‘яних. Чашечка має масивну округлу орнаментовану нижню частину, яка переходить у відігнутий «носик». Вінця потовщені та відігнуті назовні. Формування у двочастинній формочці. Нараховує цей тип 2 одиниці:

ВКМ, інв. №№ Р3 – 252, 280.

Тип X:

XVII – XVIII ст. Східний тип. Чашечка глекоподібної форми. Тулійка має значне потовщення на кінці у вигляді бортика. Формування у двочастинній формочці. Характерна особливість типу – багата орнаментація. Нараховує цей тип 12 одиниць.За розмірами люльки даного типу можна розділити на три підтипи:

1. малих розмірів (5 одиниць): ВКМ, інв. №№ 3062, 2980, 312; зокрема, дві люльки мають обточені вінця:  ВКМ, інв. №№ 3344, 238;

2. середніх (4 одиниці): ВКМ, інв. №№ 347, 290, 322, 285;

3. великих (3 одиниці): ВКМ, інв. №№ 317, 310, 386.

Тип XI:

XVII – XVIII ст. Туреччина. Східний тип. Чашечка має масивну округлу нижню частину. Тулійка досить довга з потовщенням. Люлька вишневого кольору з позолотою; орнаментована рельєфним орнаментом. Формування у двочастинній формочці. Тип представлений 1 одиницею:

ВКМ, інв. № Р3 – 264. Тип XII:

ХІХ ст. Східний тип. Люльки стрункі, витягнуті догори. Мають чашечку циліндричної форми з невиділеним вінчиком. Формування у двочастинній формочці. Нараховує цей тип 2 одиниці:

ВКМ, інв. №№ Р3 – 266, 251.

Тип XIII:

ХІХ ст. Східний тип. Чорнолощена кераміка. Люльки даного типу мають чашечку циліндричної форми, досить довгу тулійку з потовщенням на кінці. Від інших люльок чорнолощені відрізняються технологією випалювання, кольором. Нараховує цей тип 2 одиниці:

ВКМ, інв. № Р3 – 952/1, 2.

Тип XIV:

Цікавими в колекції є три абсолютно різні люльки з фаянсової маси:

  1. XVIII – XIX ст. Східний тип. Чашечка має форму дзвіночка з широким отвором і відігнутим назовні вінчиком. Всередині люлька білого, зовні сірого кольору. Основа чубука починається від середини чашечки досить широкою смужкою. Формування у двочастинній формочці.

ВКМ, інв. № Р3 – 316.

  1. XVIII – XIX ст.Східний тип. Люлька білого кольору. Має циліндричну верхню частину з ледь відхиленими вінцями; незначне потовщення внизу. Формування у двочастинній формочці.

ВКМ, інв. № Р3 – 277.

  1. XVIII – XIX ст. Східний тип. Чашечка для тютюну втрачена. Люлька білого кольору. Має досить високий ребристий розширений догори чубук. Нижня частина чашечки орнаментована поздовжніми рельєфними лініями. Формування у двочастинній формочці.

ВКМ, інв. № Р3 – 382.

Двадцять сім одиниць групи належать до фрагментів:

ВКМ, інв. №№ Р3 – 248, 369, 368, 344, 309, 292, 346, 377, 358, 374, 335, 247, 258, 260, 296, 308, 2074, 2637, 2064, 2071, 3011, 2075, 2069, 3476, 2066, 3475, 2070.

У музейній колекції зберігаються сім глиняних люльок та один фрагмент, що мають клейма. Зокрема:

  1. XVIII ст. Туреччина. Східний тип. Чашечка має масивну округлу нижню частину та циліндричну верхню. Виділений бортик внизу чашечки. Тулійка має значне потовщення у вигляді широкого орнаментованого манжету. Формування у двочастинній формочці. На боковій стороні тулійки клеймо овальної форми:   ймовірно, арабський напис.

ВКМ, інв. № Р3 – 104.

  1. XVIII ст. Туреччина. Східний тип. Чашечка має масивну округлу нижню частину та циліндричну верхню. Виділений бортик внизу чашечки. Тулійка має потовщення на кінці з дрібними насічками. Формування у двочастинній формочці. На боковій стороні тулійки клеймо овальної форми: рельєфний малюнок у вигляді солярного знаку.

ВКМ, інв. № Р3 – 288.

  1. XVII – XVIII ст. Східний тип. Фрагмент. Чашечка з округлою масивною нижньою частиною. Формування у двочастинній формочці. Втрачений вінчик чашечки та частина тулійки. На боковій стороні тулійки клеймо круглої форми у вигляді рослинного орнаменту.

ВКМ, інв. № Р3 – 233.

  1. XVIII ст. Туреччина. Східний тип. Чашечка має масивну округлу нижню частину та невисоку циліндричну орнаментовану верхню. Тулійка коротка, має потовщення на кінці з насічками. Формування у двочастинній формочці. На тулійці клеймо: нечіткий напис «GROSMANN».

ВКМ, інв. № Р3 – 2401.

  1. XVIII ст. Туреччина. Східний тип. Чашечка має масивну округлу нижню частину та невисоку циліндричну верхню.Тулійка майже втрачена. На боковій стороні тулійки клеймо круглої форми: ймовірно, арабський напис.

ВКМ, інв. № Р3- 337.

  1. XVIII ст. Туреччина. Східний тип. Чашечка має масивну округлу нижню частину та невисоку циліндричну орнаментовану верхню. Тулійка коротка; має потовщення на кінці з насічками. На боковій стороні тулійки клеймо овальної форми: ймовірно, арабський напис.

ВКМ, інв. № Р3 – 270.

  1. XVIII ст. Східний тип. Чашечка глекоподібної форми з опуклою, округлою орнаментованою нижньою частиною. Тулійка має потовщення на кінці з насічками. Формування у двочастинній формочці. На боковій стороні тулійки клеймо у вигляді рослинного орнаменту.

ВКМ, інв. № Р3 – 318.

  1. XIX ст. Східний тип. Чашечка циліндрична, шестигранна. Тулійка шестигранна з відігнутим назовні потовщеним вінчиком. Формування у двочастинній формочці. З обох сторін тулійки клеймо. Нечіткий напис: «MEIDLIN?» на іншій стороні «СSS».

ВКМ, інв. № Р3 – 1579.

Отже, фондова колекція люльок має велику історичну та художню вартість, яка, без сумніву, заслуговує на увагу з багатьох поглядів. У науковий обіг вводиться вперше.

Скорочення:

ВКМ – Волинський краєзнавчий музей; Інв. № – інвентарний номер;

Р3 – група зберігання «Дерево, кістка, солома, скло, кераміка, пластичні матеріали»; Cт. – століття.

_________

  1. Воропай О. Звичаї нашого народу. – К., 1991. – Т. П. – С. 420 – 422.
  2. Коваленко О. Глиняні люльки XVII – XVIII століть (за матеріалами Полтавщини). – Опішне: Українське народознавство, 2008. – 144 С.: іл.
  3. Милян Т., Лазурко О., Шніцар М., Войтович Н., Шимак В. Скарби підземного Львова. – Львів, 2011.
  4. Попованова О., Горішний П. Люльки XVII – XVIII століття із фондів Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» (за матеріалами археологічних розкопок 1991-1993 рр. у м. Чигирин) // Нові дослідження пам‘яток козацької доби в Україні. – К.: Часи козацькі, 1998. – Вип. 7. – С. 157-161.
  5. Свєшніков І. К. Битва під Берестечком 1651 р. – Львів: Світоч, 1993.
  6. Фонди Волинського краєзнавчого музею; група зберігання «Дерево, кістка, солома, скло, кераміка, пластичні матеріали».
  7. Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. – Львів: Світ, 1990. – В 3 т. – Т. 1. – 319 с.
  8. Большая Советская энциклопедия. – М.: Советская энциклопедия, 1971. – Т. 6. – 624 с.

_____________________________

Волинський музей. Історія і сучасність. Науковий збірник. Випуск 5. Матеріали V Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 23-й річниці Незалежності України та 85-й річниці створення Волинського краєзнавчого музею, м. Луцьк, 16 травня 2014 року. Упоряд. А. Силюк. – Луцьк, 2014. – С. 93-97.

 

Категорія: Волинський краєзнавчий музей | Додав: volyn-museum (05.06.2014)
Переглядів: 339 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]