Головна » Статті » Волинський краєзнавчий музей
«ЄДИНО МІЙ»: МАЄТОК Ю.-І. КРАШЕВСЬКОГО В ГУБИНІ.
Олена БІРЮЛІНА
(Луцьк)
«ЄДИНО МІЙ»: МАЄТОК
Ю.-І. КРАШЕВСЬКОГО
В ГУБИНІ*
Стародавнє село Губин, тепер с. Губин Перший Горохівського району Волинської області, належить до тієї когорти волинських поселень перші безсумнівні документальні свідчення про які походять з XV століття. У 1450 р. з рук великого князя литовського і польського короля Казиміра IV с. Губин отримав новопризначений луцький намісник – Олізар Шилович Кірдеєвич. За свідченнями історичних джерел, із середини XVI до кінця XVIII ст. село перебувало у церковній власності Луцько-Острозької православної, а потім уніатської єпархії. З прилученням волинських земель до Російської імперії, після заборони Василіанського ордену, земельні володіння Луцької кафедри роздавалися фаворитам нової влади, пізніше відпродувалися місцевій та приїжджій шляхті.
У 1849 р. Губин став власністю Юзефа Ігнаци Крашевського (1812-1887), польського письменника, літературного критика, етнографа, археолога, художника, мистецтвознавця, історика, журналіста, видавця, громадського діяча.
У 1830 р., під час підготовки польського національно-визвольного повстання студента Віленського університету Юзефа Крашевського за участь в університетській таємній організації було виключено з навчального закладу і, згодом, вислано за межі Польщі. Через чотири роки молодий письменник і публіцист вперше приїхав на Волинь.
Кілька сіл в межах Волинської губернії пов’язуються сьогодні з проживанням у них маститого польського літератора: Осова і Городець на Рівненщині, Киселі та Писарівка на Хмельниччині, Омельно, Городок і Губин на сучасній Волині.
Село Омельно (тепер Ківерцівського району) батько письменника Ян Крашевський орендував 1837 р. у графа Красіцького для створення власного кутка для майбутньої сім’ї сина Юзефа. Поріг омелянської садиби дружина Юзефа Крашевського Софія з Воронецьких переступила у 1838 р. Тут народилась перша дитина подружжя – донька Констанція. Через занедбане становище маєтності недосвічений в землеробстві Крашевський не зумів налагодити ефективного господарювання і ледь дочекався закінчення орендного терміну.
Свій перший власний маєток молодий Крашевський купив у 1840 р. на торгових контрактах в Дубно. Як підкреслював письменник, Городок – маєток луцької католицької капітули – сподобався йому одразу. Вибрав його завдяки хорошій економічній характеристиці. Як з’ясувалося пізніше, не залагоджені під час купівлі боргові зобов’язання маєтності і кілька наступних неврожайних років звели нанівець успішне господарювання Крашевських у Городку. Щоправда сам письменник згадував, що провів у Городку дев’ять щасливих років. І справді: був тоді молодим і сповненим творчих планів.
Складне фінансове становище змусило Юзефа Ігнаци у липні 1848 р. почати процес продажу Городка. У цей час письменник терміново шукав нову домівку, приглядався до багатьох поселень на Волині та за її межами.
У січні 1849 р. писав до родини: «Доля наша, довго до нас непевна, нарешті розв’язалася: купили маєток у двох тільки милях від Городка, іменований Губин, в преслічній землі Волинській, у графстві Тарновських (Тарновські – тодішні власники Горохова і Горохівської волості – авт.). Це є найкращий фільварок в краю. Маю тут 121 душу, 113 волок землі в ланах, біля 180 волок орної землі, біля 100 корців висіву пшениці. На грунтах Губинських є шляхетська осада (так звані Губинські Будки – авт.), мешканці якої сплачують чинш. Є 35 волок лісу, 50 сажнів сіножаті, господарська забудова в доброму стані, лише дім (поміщицька садиба – авт.) лихий. Заплатив 165 000 злотих. Разом з маєтком взяв готову цеглу, млин, вітряк і молотарку». Планував отримувати від губинської гуральні і реалізації напоїв в місцевій корчмі 270 рублів та ще 450 рублів від чиншу зі шляхетської осади.
Офіційно почав володіти Губином 25 січня 1849 р. Вже через тиждень Крашевський писав до свого товариша, що хоча дружина й не рада переміні місця, тому що почувалась нездоровою через вагітність четвертою дитиною, але сам він відчував себе здоровим і молодим. Відмічав: «ми є молодими, поки молодими хочемо бути».
В кінці лютого того ж року писав з Губина батькові про добрі природні умови для господа\рювання. Повідомляв, що з місцевого лісу можна виготовляти цінний дубовий товар. Однак вказував, що хоч господарські будівлі і впорядковані, а грунт «відбірний», проте у господарстві бракує води і воно загалом невлаштоване. Зазначав також, що планує придбати коней, борони, плуги. Писав про терміновіші справи: город обсаджувати, розпочати перебудову житлового помешкання. Між іншим, проект власного будинку в Губині Крашевський замовляв Адаму Іджиковському, знаному варшавському скульптору, автору відомих у Польщі архітектурних проектів, зокрема реставрації костелу Св. Яна у Варшаві.
У березні 1849 р. в листі до брата Луціана Юзеф повідомляв: «Видатки маю величезні, а ще слід поправити молотарку і свій дім, не знаю як дам тому раду». Запрошував брата на гостину: «маю 1000 моргів лісу, а в ньому сарни, вепри, тетеруки, зайці, а на полях стаї куріпок, котрих мій пес Бриш тільки даремно полохає. Якби час і дозвіл на полювання, могли б ми влаштувати добру розвагу!».
Письменник жваво взявся до роботи, чи то з гонору, чи то доводячи сусідам і, головно, родині, що хоч є літератором, але справиться з незвичною для нього сільською роботою. Повідомляв матері: «Я й за економа працюю, бо Розбицький (управляючий маєтком – авт.) з молодим помічником невправні до господарства. Сам все контролюю, об’їжджаю, обходжу». Щоправда, вправно хазяйнувати заважали відсутність місцевих зв’язків й добрих дружніх порад по веденню сільського господарства.
У кінці червня цього ж року Крашевський в листах до родини жалівся на дефіцит робочих рук. Писав про купівлю для фільварку 20 коней, 20 волів, 700 овець. Відмічав, що врожай першого року буде непоганий, але ярина спалена сонцем, а пшениця і жито вродили посередньо. Між іншим, подав цікаву інформацію, що на кордоні з Австро-Угорщиною («до австріяцького кордону») жито купують по 12 польських золотих, а ячмінь по 10 зол. та більше. З купцями на врожай вівса і на вовну того року Крашевському непоталанило.
Восени першого року в Губині господар-літератор зізнався, що його сімейні почуваються міцними і здоровими, а сам він має тисячі клопотів, яких до того ніде й ніколи не знав. Дружина в листах до свекрухи підтверджувала: «…життя в селі не для Юзефа, адже він письменник і філософ. Але, дякувати Богові, від фізичної праці здоров’я чоловіка значно покращилось».
Сам письменник ділився з друзями, що береться до нового господарства не з уподобання до такої роботи, а з потреби: "…якби не мав троє ясних дитячих голівок при собі, зрікся б усього, але для них мушу”. Жалівся, що після переїзду в Губин книги й рукописи залишались у пакунках.
Власний неталан до сільськогосподарської роботи Крашевський втілив в літературному образі Шарського, героя своєї «Повісті без назви». Іронічно писав: "Що пан хочеш? Гречка посіяна по літературі, жито сходить по латині, перегній розкиданий в поетичному безпорядку.… А що може бути доброго, коли пан їздить з книжкою на поле, а до хлопа ніколи не скаже «хам», тільки – «мій коханий», і вдається з ним в переговори, якби той щось розумів…”. Ставлення до себе найближчих сусідів письменник описував так: "Кивали головами на все, чи добре йшло чи зле, бачачи причиною в усьому нещасну поезію. – Книжки пише, де таке бачено! – казали, знизуючи плечима”.
На початку 1850 р. Юзеф Крашевський дійшов висновку, що не впорається з господарством. Найняв на своє місце нового управлінця, якому зобов’язувався виплачувати 135 рублів на рік і, окрім цього, шукав ще економа. Навряд чи це зміцнило фільваркове господарство Крашевського. Восени цього року на Волині і Поділлі був великий неврожай, господарства не зібрали й половини свого звичного врожаю зернових, а деякі маєтки на Поділлі не повернули навіть те, що посіяли. Письменник скаржився листом до батька, що до всіх бід додалася ще якась хвороба на худобу, від якої втратив 500 овець і трохи коней на фільварку, загинула також частина худоби у селян. Не набагато кращими видалися й наступні два роки.
Восени 1852 р. Крашевський остаточно вирішив покінчити з сільським життям і перебратися з сім’єю до якогось міста, де мали б змогу навчатися діти. Планував осісти у Варшаві, або Любліні, чи в Рівному на Волині, але у травні 1853 р. був запрошений до Житомира, де йому обіцяно місце куратора житомирської гімназії. Пропозицію нової роботи отримав за посередництвом свого товариша Вінцента Корвін-Піотровського, очільника луцького повітового дворянства, батька майбутньої польської письменниці Габріелі Запольської.
Перед від’їздом Губин був "пущений в державу”. Майже віддразу з’ясувалось, що кандидатура тимчасового власника Лехніцького не вповні влаштувала Крашевського. З великими втратами для себе письменник розірвав оренду. Згодом знайшов достойного претендента – поміщика Валевського, який на тривалий час став державцею губинського фільварку. За документом з Державного архіву Волинської області – сповідними списками Несвіцького католицького костелу за 1857 р. – поміщиками в Губині значились Едмунд Валевський 33-х років та його 30-ти річна дружина Марія. Сповідався у Несвіцькому костелі також 19-ти річний Марьян Радецький з Губина, імовірно помічник по господарству.
Майже відразу після переїзду в Житомир сім’я Крашевських посіла ще один власний маєток – Киселі, тепер Хмельницької області. Згідно заповіту власниці Киселів – Софії Урбановської, яка доводилась Юзефовій дружині тіткою, за володіння Киселями Крашевський мав сплатити значні сумми іншим близьким родичам заповідачки. Ця причина на тривалий час привела письменника у пошуки коштів.
Однак свій маєток в Губині Крашевський продавати не планував. Навіть коли гостро потребував коштів і батько радив відпродати губинський маєток Крашевський відповідав: "Губин є єдино мій, бо Киселі належать дружині і дітям”.
За інформацією Крашевського станом на 1854 р. губинський маєток вартував 40 тис. рос. рублів. У 1856 р. повідомляв батькові: "Губин продавати не буду, бо дає мені такий процент, як інший маєток не дав би”. Навідувався до Губина всякий раз, коли випадала нагода. Кожних три роки особисто "відбирав” з оренди, тобто слідкував, чи вправно хазяйнує орендар. Якось, на прохання батька переправити до батьківського маєтку на Підляшші славнозвісної волинської солонини і смальцю, відповів, що з Губина не має права отримувати продовольство, але губинського конюха Федора спровадити з припасами із Киселів може. Щоправда висловив тривогу, аби конюх не запив у дорозі.
За умовами оренди Крашевський залишив собі право продавати "лісові товари” з губинського лісу. У 1855 р. із однієї з таких торгових операцій він переказав половину виручених коштів на лікування свого швагра Луневського, який був поміщиком в с. Полонка під Луцьком.
На початку 1859 р. писав у листі до брата Каєтана, що збирається забрати Губин з оренди і закласти там фабрику олії. Підкреслював, що це має бути крупне підприємство, із застосуванням парових машин. Повідомляв, що має спільника, який, власне, закупить обладнання і вкладе у виробництво половину необхідної суми. На жаль, будь-яку інформацію про втілення цього плану знайти не вдалося.
Остання віднайдена задокументована згадка про володіння Ю.-І. Крашевським Губина відноситься до серпня 1862 р. Очевидно село належало йому ще у 1863 р., в якому відбувся виїзд письменника за кордон, на еміграцію. З цього можна зробити висновок, що Губин на сучасній Горохівщині, яким письменник володів більше як 13 років, став для письменника справжньою домівкою.
Життя у Губині залишилось пам’ятним для письменника. В липні 1849 р. тут народилася його четверта дитина – донька Марія-Августа. Обряд хрещення немовляти відбувався у Несвічському костелі. До хреста Марію-Августу виносив почесний гість родини, батько письменника Ян Крашевський.
В Губині у Юзефа частенько гостювала не лише його родина – батько, мати, брати, але й відомі діячі польської культури. Кілька днів у 1850 р. на маєтку Крашевського відпочивали польські книговидавці Вольф і Сирокомля. На згадку про перебування Сирокомлі в Губині Крашевський написав твір "Останній з Секежинських”.
Часто приїздила з Воютина пані Єва Фелінська, сусідка Крашевського по маєтку, польська письменниця і громадсько-політична діячка. Юзеф Ігнаци і пані Єва були великими приятелями, мали спільний інтерес до літератури, однакове захоплення історією волинської минувшини. Інколи, під час нетривалих подорожей, які здійснювало сімейство Крашевських в ті роки, Єва Фелінська лишалася в Губині за няньку найменшої Марії-Августи.
З Губина Крашевський здійснив кілька пам’ятних для нього подорожей – до Варшави на урочисту академію у свою честь (1851), до Одеси на лікування (1852), ховати бабцю і сестру до Романова у Польщу (1853).
В губинський період письменник написав нові твори і завершив розпочаті. Три роки поспіль Крашевський продовжував редагувати свій журнал "Athenaeum”, що почав виходити ще у Городку. Цікаво, що одного разу в польській пресі з’явилась критична стаття літературної опонентки Крашевського, яка вийшла під назвою "Ефект губинської критики”.
З Губина твори і кореспонденції Крашевського надсилались до "Петербурзького щотижневика”, "Бібліотеки Варшавської” і "Варшавської газети”. У 1849 р. тут написав твори "Пан і швець”, "Обережно з вогнем”, закінчив "Історію Литви” і "Панування Вітовта”. За життя письменника в Губині були видруковані його твори "Гриць Сорока”, "Лядова печера”. "Старий служник”. Продовжував працювати над "Історією мистецтва” і писав "Чорта”. Літературознавці вважають, що написана 1853 р. повість "Золоте яблуко” містить спомини про сільське життя письменника, починаючи з Омельна і закінчуючи Губином.
Як підмітили літературні оглядачі творчості Ю.-І. Крашевського письменник писав народні образи з місцевого люду. Характерним прикладом цікавості письменника до архаїчних сторін сільського життя є епізод зі спогадів директора губинської школи у 30-х рр. ХХ ст. Той згадав про старого губинця, який розповідав про дивного пана, що просив сільських парубків стрибати через багаття, а за це пригощав їх горілкою. Додамо, горілка, вочевидь, була з власної губинської гуральні письменника.
Повісті Крашевського, написані під враженням життя у своїх волинських маєтках, фахівці відносять до найбільш вдалих у його творчості. Перлиною так званих сільських повістей польського письменника є "Хата за селом”, закінчена у 1852 р. в Губині, а першим друком вийшла у 1853 р. Етнографічним тлом для неї прислужило село Городок, але й губинські реалії також присутні. Губин виведений в повість як село Рудні, а шляхетська осада чиншовиків як Рудинські Будки (реально – Губинські Будки). Пишучи про останнє, Крашевський назвав обставини його заснування: "…це сільце складалося з десятка хат чиншовиків, які колись були шляхтою, що займалися виробленням поташу, а тим часом перемінилися на землеробів і приросли до кутка, в якому від прадіда загніздилися”.
Тривалий досвід співжиття письменника з сільськими мешканцями Омельна, Городка і Губина спонукав Крашевського писати народні повісті і стати піонером в цьому жанрі серед польських літераторів. А в самих його творах навічно закарбувався живий дух волинського села.
_________
* Вперше матеріали дослідження були апробовані автором на ХХХI Всеукраїнській науково-практичній історико-краєзнавчій конференції «Минуле і сучасне Волині та Полісся: Рух опору тоталітарним і окупаційним режимам на теренах Волинської області. Горохівщина в історії України та Волині», Луцьк – Горохів, 14–15 травня 2009 р.
___________
1. Державний архів Волинської області. – Ф.22. – Оп.1. – Спр.163.
2. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные археографической коммиссиею. – Т. I (1361 – 1598). – СПб, 1863. – С. 37.
3. Józef Ignacy Kraszewski. Listy do rodziny (1820-1863) / Opracował W. Danek. – Cz.I: W kraju. – Kraków, 1982. – 534 s.
4. Бірюліна О. Маєток видатного польського письменника Юзефа Ігнаци Крашевського в Губині Луцького повіту (нині с. Губин у Горохівському районі) / Минуле і сучасне Волині та Полісся: Рух опору тоталітарним і окупаційним режимам на теренах Волинської області. Горохівщина в історії України та Волині. Матеріали ХХХI Всеукраїнської науково-практичної історико-краєзнавчої конференції, Луцьк – Горохів, 14 – 15 травня 2009 р. – Луцьк, 2009. – С. 4 – 7.
5. Надольська В. Дослідження життя і творчості Ю. Крашевського краєзнавцями Волинського воєводства (30-і рр. ХХ ст.) / Поляки на Волині: історія і сучасність: науковий збірник "Велика Волинь” 6 праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. – Т.30 / Голов. ред. М.Ю.Костриця. – Житомир, 2003. – С. 20 – 26.
6. Łysek F. Z przeżyć Kraszewskiego na Wołyniu /Rocznik Wołyński. – T. VII. – Równe, 1938. – S. 250 – 261.
7. Książka jubileuszowa dla uczczenia pięćdzie-sięcioletniej działalności literackiej J.I.Kraszewskiego. – Warszawa, 1879.
_______________________________________________
Минуле і сучасне Волині та Полісся : Науковий збірник : Випуск 43 : Юзеф Ігнацій Крашевський і Волинь. Матеріали XLIII Волинської обласної наукової історико-краєзнавчої конференції, м. Луцьк. Упоряд. А. Силюк. – Луцьк, 2012. – С. 21-24.
Категорія: Волинський краєзнавчий музей | Додав: volyn-museum (08.07.2013)
Переглядів: 442 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]