| Головна » Статті » Волинський краєзнавчий музей |
ЦИКЛ ЗАХОДІВ «ІМ’Я В ІСТОРІЇ ВОЛИНІ» ЯК СКЛАДОВА ОСВІТНЬО-ВИХОВНОЇ ФУНКЦІЇ МУЗЕЮ
|
Тетяна Дудар,
завідувач відділу новітньої історії
Волинського краєзнавчого музею, м.Луцьк
ЦИКЛ ЗАХОДІВ «ІМ’Я В ІСТОРІЇ ВОЛИНІ»
ЯК СКЛАДОВА ОСВІТНЬО-ВИХОВНОЇ ФУНКЦІЇ МУЗЕЮ
Музей у сучасному світі є не лише місцем збереження, обліку та вивчення пам’яток культури. Сьогодні музей це культурно-освітній заклад, який ставить перед собою окрім специфічних професійних завдань також широкі наукові, просвітницькі, науково-освітні, естетичні та виховні завдання. Можна стверджувати, що сучасний музей – це своєрідний центр духовної культури майбутнього. Таке розуміння ролі і місця музею в останні десятиріччя зробило актуальним сприйняття музею як цілісного соціального інституту, з його багато чисельними функціями, напрямками, формами в їх органічній взаємодії.
Останнім часом до наукового обігу активно увійшов термін «музейна педагогіка». Це поняття відображає новий етап у реалізації освітньо-виховного потенціалу музею і розглядається вітчизняними вченими як нова галузь педагогічної науки, що має міждисциплінарний характер, перебуваючи на перехресті музеєзнавства соціальної педагогіки та педагогіки дозвілля.
Як і будь яка інтегративна об’єднуюча галузь музейна педагогіка не просто сума складників, а цілком особливе своєрідне явище. Об’єктивна наявність педагогічного потенціалу в його просторі свідчить про можливість та необхідність використання музею з освітньо-виховною метою. У терміні «музейна педагогіка» закладено розуміння того, що музей здатний у числі інших сучасних чинників цілеспрямовано забезпечувати процеси виховання та навчання. У різних країнах, що мають досвід такої педагогіки накопичено певний досвід, значний запас ідей і нестандартних підходів до роботи з різними аудиторіями. Зі зміною, починаючи з 80-тих років XX століття, загальної концепції суспільства почала змінюватись концепція музею, стався відхід його від старих форм та методів роботи, відбулося наближення до відвідувача, врахування його потреб при вивченні тих чи інших тем та матеріалів. Почався процес формування нової науки, яка зробила можливими такі зміни. Музейна педагогіка стоїть на стику педагогіки, психології і музеєзнавства, гармонійно поєднуючи в собі все краще, спрямоване на всебічний розвиток особистості.
Останнім часом у вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній науці активно вивчаються питання щодо створення умов для реалізації різноманітних освітніх ідей крізь призму діяльності музеїв. Так ,зокрема, у дослідженнях Г.Вішиної, Т.Мишевої, А.Огонської, Ю.Павленко, В.Снагощенко, Б.Столярова, О.Суботіної, С.Троянської простежується інтерес до різних аспектів музейної педагогіки, пов’язаної з організацією навчального процесу та поглибленого вивчення окремих тем в закладах освіти різних типів[4.8].
Мета статті виявити і проаналізувати позитивні аспекти музейної педагогіки в контексті впливу на формування свідомості школярів, розширення пізнавальної функції, гармонійного, всебічного розвитку особистості з використанням різних форм музейної роботи. Детальніше зупинитись на формах роботи різних відділів, розповісти про цикл заходів «Ім’я в історії Волині».
Застосування елементів музейної педагогіки у школі дає змогу глибше пізнавати навколишній світ, виявляти міждисциплінарні зв’язки між різними навчальними предметами, уникати однобічності у вихованні, формувати турботливе ставлення до світової й національної культурної спадщини.
Освітня діяльність складається, як сказано в Законі України про освіту з двох частин навчання і виховання[2.636.]. У сучасному суспільстві завдання освіти і виховання підростаючого покоління більшою мірою покладене на школу, де діти проводять велику частину часу, саме в школі закладаються ціннісні орієнтири особистості. Безумовно першочерговим завданням школи залишається освіта. У питаннях виховання музей її незамінний помічник. При взаємодії музею і школи важливо визначити характерні риси кожної з цих установ[3.107].
Школа покликана дати базову середню освіту у всіх галузях знання на основі достатньо регламентованих програм. Музей припускає виборчу освіту. При здійснені освітньо-виховної діяльності велике значення має свобода особистості як у виборі тематики, що цікавить її, так і можливості самостійної розшифровки тих культурно-історичних смислів, які розміщуються в постійно діючих музейних експозиціях, або тимчасових експозиціях та виставках, як більш мобільних по відношенню до музейного відвідувача, в даному випадку школяра. Музей є беззаперечним помічником школи в забезпечені подачі ширшої освіти та урізноманітнення навчального процесу (виведення його за рамки звичних класних кімнат та використання наочності, яка дозволяє більш образно осмислювати історичні події, чіткіше прослідковувати причинно-наслідковий зв’язок). У музеї, на відміну від шкільного умоглядно-логічного підходу, освіта здійснюється через цілісне ставлення особистості, залучення людини до процесу пізнання, розширення плотського досвіду. Музейний предмет і музейне середовище важливі не тільки тому, що є джерелом нового знання, але перш за все тому, що здатні викликати емоційно-цілісну, естетичну реакцію, значущу саму по собі для особистості, яка формується. Саме тому музей незамінний союзник школи в процесі гуманітаризації освіти.
У школі спілкування учасників освітнього процесу є достатньо програмованим і більшою мірою вербальним. У музеї воно має вільніший характер, де інформацію передають більшою мірою зримі образи, що лише коментуються вербально. Музей навчає дітей витягувати знання спираючись на першоджерело, підводить до самостійних висновків, що відповідає завданням освіти. Музей є не тільки хранилищем предметів старовини, місцем збору та збереження фотодокументальних джерел, при правильному підході до використання безцінного надбання, вмілому введенню його в обіг він здатен впливати не тільки на розширення знань, ай на більш тонші матерії – емоційну та духовну сфери людини.
Тенденції сучасного етапу взаємин музею і школи пов’язані з реформою школи і зі зміною політики музею стосовно відвідувача, який сприймається суб’єктом, у якого є свої інтереси, що інколи не укладаються в предметні рамки профільної музею науки.
На сучасному етапі функціонування музею беззаперечним є той факт, що у реалізації освітньо-виховної функції музей співпрацює не тільки з загальноосвітніми школами (хоча співпраця з ними залишається пріоритетною), а й залучає до своїх заходів учнівську молодь, яка навчається у коледжах, професійно-освітніх закладах освіти, ліцеях, вищих навчальних закладах різного рівня акредитації. На цю взаємодію спрямована перш за все діяльність відділу новітньої історії Волинського краєзнавчого музею. В ході розробки науково-дослідницьких тем, співробітники відділу готують матеріали як для внутрішнього користування та для звітності про виконану роботу так і для більш ширшого представлення у формі виставок, доповнень до різних розділів експозиції (в межах хронологічних рамок від 1917 і до сьогодення), презентації нових віднайдених матеріалів, або представлення нових надходжень. Працює відділ згідно замовлень в рамках шкільної програми (зокрема щодо проведення факультативних занять з циклу «Наш край у роки Другої світової війни», «Волинь в Незалежній Україні» та інших). Ця робота проводиться самостійно, або у взаємодії з іншими відділами Волинського краєзнавчого музею. Плідною є співпраця відділу новітньої історії з відділом масової та науково-освітньої роботи. При плануванні роботи обох відділів обов’язково враховуються можливі спільні проекти, які як правило, в переважній більшості випадків втілюються в життя. Саме до таких спільних проектів слід віднести цикл заходів «Ім’я в історії Волині», який здійснювався впродовж 2012 року.
Першим заходом, який можна віднести до вищезгаданого циклу, став вечір-портрет «Служити Богові та Україні» приурочений до 130-річчя від дня народження відомого українського державного, культурного та релігійного діяча Митрополита Іларіона (професора Івана Огієнка), який відбувся 12 січня 2012 року. До заходу науковими співробітниками відділу новітньої історії була підготовлена фотодокументальна виставка з фондів Волинського краєзнавчого музею, на якій представлено матеріали, що ілюструють життєвий та творчий шлях відомого науковця. Серед матеріалів виставки – науковий доробок професора Івана Огієнка1918-1925 років, зокрема, праці «Українська граматика» (Київ.1918), «Наглядна таблиця милозвучності української мови» (Жовква.1923), «Український правопис зі словничком» (Львів.1925). Також подані видання, здійснені в 1940-1944 роках, за його пастирської підтримки: «Чин Божественних Страстей Христових або Пассії» (Холм.1943), «Літургія Святого Отця нашого Івана Золотоустого» (Холм.1943) та інші. Сьогодні вони є раритетними рідкісними книгами, які були збережені у родинах депортованих українців з Холмщини та передані до фондів Волинського краєзнавчого музею. У вечорі-портреті приймав участь дослідник життя та творчості Івана Огієнка, голова Волинського обласного ветеранського громадсько-культурного товариства «Холмщина», Заслужений працівник культури України, член Національної спілки письменників України та Національної спілки краєзнавців України Микола Антонович Онуфрійчук.
Наступним заходом із заявленої серії став вечір-портрет «Доля людини в історії краю» приурочений до 67 річниці перемоги у Великій Вітчизняній війні та присвячений пам’яті Миколи Олександровича Царенка - ветерана Великої Вітчизняної війни, патріарха волинської культури. До заходу була підготовлена фотодокументальна виставка. Серед матеріалів останньої – унікальні експонати Червоноармійська книжка, фронтові фотографії, нагороди. М.О.Царенко з 1941 року і до кінця війни перебував на фронті. Згодом очолював управління культури у Волинській області. Він заслужений працівник культури України. За роки життя був удостоєний медалей «За бойові заслуги», «Захиснику Вітчизни», ювілейних медалей до річниць Перемоги; орденів «Трудового Червоного Прапора», «Знак пошани» та багато інших, які представлені на виставці. Учні Обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою прослухали спогади дружини Миколи Олександровича – Наталії Андріївни Царенко, також ветерана Великої Вітчизняної війни, та виступ А.Антонюка – заступника директора з питань гуманітарної освіти та виховання Волинського державного училища культури і мистецтв.
14 травня 2012 року у Волинському краєзнавчому музеї відбувся вечір-портрет, зустріч із Валерієм Михайловським – відомим танцівником, заслуженим артистом Росії, балетмейстером, драматичним актором під назвою «Наш земляк – зірка світового балету».
Народився Валерій Володимирович Михайловський у селі Воротнів Луцького району. Свій екзамен на самостійність п’ятикласник Валерій склав у Луцькому палаці піонерів, де відразу помітили його вроджену пластику, відчуття ритму, акторське обдарування. Перший крок у великий балет Валерій Михайловський зробив у балетній студії при Будинку культури, керівниками якої були подружжя Маркіних.
Згодом – навчання у Київському хореографічному училищі. Після закінчення у 1971 році училища творча дорога пролягла до Одеського академічного театру опери та балету, де він став провідним солістом. Виконував ведучі партії у балетах «Лебедине озеро», «Жізель», «Шопеніана», «Есмеральда», «Анна Кареніна», «Дон Кіхот» та інші. Понад десять років (1977-1991) Валерій працював провідним солістом у театрі балету Бориса Ейфмана у Санкт-Петербурзі. Валерій Михайловський – перший виконавець більшості балетів, зокрема «Ідіот», «Севільський цирульник», «Дванадцята ніч», «Майстер і Маргарита», «Бумеранг», «Пізнання», «Комедіанти», «Художник».
У 1992 році Валерій Михайловський створює оригінальну трупу, яка не має аналогів у світі – «Санкт-Петербурзький чоловічий балет». Він не лише керівник і ведучий танцівник трупи, а й виступає як балетмейстер. Зокрема, поставив балет «По образу и подобию» і композицію «Хомо ессе» («Людина яка вона є»). У 2012 році трупі виповниться 20 років.У 1998 році Валерію Михайловському Всесвітньою Академією наук, мистецтва, культури була присуджена Міжнародна Велика Академічна медаль «Людина-творець» у номінації «За розвиток традицій російської балетної школи і створення нового театрального жанру». Музейна зустріч проходила в експозиційній залі «Волинь: історія, політика, економіка, культура», де була розгорнута виставка про Валерія Михайловського. Серед матеріалів - світлини, документи, театральні афіші, програмки та рекламні плакати з особистого архіву Валерія Володимировича. Артист спілкувався зі своїми земляками, колишніми однокласниками й викладачами, журналістами, прихильниками. На завершення Валерій Михайловський поділився з присутніми своїми творчими планами і висловив надію на подальшу плідну співпрацю з науковцями Волинського краєзнавчого музею.
25 вересня 2012 року у Волинському краєзнавчому музеї відбувся тематичний вечір-портрет «Його любов – Україна і математика», приурочений 120-ій річниці від дня народження всесвітньовідомого математика, уродженця Волині Михайла Кравчука.
Михайло Пилипович Кравчук – один з найвидатніших математиків XX століття, чиї праці стали фундаментом для розвитку різних галузей математичної науки: вищої алгебри та математичного аналізу, теорії диференціальних та інтегральних рівнянь, теорії ймовірності і математичної статистики.
З нагоди цієї дати у Волинському краєзнавчому музеї було підготовлено фотодокументальну виставку, яка мовою музейних експонатів познайомила відвідувача з нелегким життєвим шляхом нашого земляка, частиною його наукового доробку. У рамках тематичного вечора відбулась зустріч запрошених студентів першого курсу математичного факультету Волинського національного університету імені Лесі Українки з Євгенією Семенівною Лукашук та Лесею Степанівною Свиновей – керівниками зразкового музею академіка Михайла Кравчука при загальноосвітній школі I-II ступенів села Човниця Ківерцівського району, а також з Валентиною Сергіївною Штинько – відомою на Волині журналісткою, письменницею, громадською діячкою, яка була серед перших, хто відкрив ім’я Михайла Кравчука для широкого загалу. Перед присутніми виступили Ніна Йосипівна Падалко – кандидат фізико-математичних наук доцент кафедри диференціальних рівнянь та математичної фізики університету, вчитель Луцької гімназії № 21 імені Михайла Кравчука, завідувач кімнати-музею вченого при гімназії Марія Михайлівна Марчук, вірш про Михайла Кравчука прочитала учениця гімназії Катерина Падалко. Лариса Василівна Хмелярська – методист Центру туризму, спорту та екскурсій управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації представила новий буклет по експозиції Зразкового музею академіка Михайла Кравчука при загальноосвітній школі I-II ступенів села Човниця Ківерцівського району. Музейним заходом пошановано пам’ять відомого земляка, математика зі світовим ім’ям Михайла Пилиповича Кравчука.
29 жовтня 2012 року у Волинському краєзнавчому музеї відбувся вечір-портрет «Ім’я в історії Волині. Юхим Ярощук» (до 90-річчя від дня народження). .Юхим Арсентійович Ярощук – державний і громадський діяч, незмінний голова облвиконкому 1956-1972 років, депутат Верховної Ради УРСР. У нелегкі повоєнні часи він 16 років очолював найважливішу ділянку роботи – господарську, соціальну, гуманітарну галузі області. Саме тоді закладались основи майбутнього економічного потенціалу області. У фондах музею зберігається особистий фонд Ю. А. Ярощука, матеріали якого експонувались на виставці. Серед них: документи, які посвідчують особу, депутатські квитки різних скликань Верховної Ради УРСР, Волинської обласної Ради, ордени та медалі, блок матеріалів, які стосуються перебування Ю. А. Ярощука на посаді голови Волинського облвиконкому, фото різних періодів, з’їздів, делегацій. Експонується підбірка газет 60-70-х років, які переносять нас в історію Волині та Луцька повоєнного періоду. Серед останніх – газета «Радянська Волинь», яка інформує населення краю про найвищу нагороду того часу – орден Леніна, якою була нагороджена область у 1967 році.
На вечір-портрет було запрошено колишніх співробітників Юхима Арсентійовича, його друзів, рідних, серед них: народний депутат України І скликання, Голова Волинського осередку Асоціації народних депутатів України Андрій Іванович Бондарчук; голова обласної планової комісії, на той час заступник голови облвиконкому Микола Іванович Бездушний; на той час начальник управління професійно-технічної освіти Володимир Миколайович Грицюк; заслужений журналіст України, на той час – працівник апарату облвиконкому Михайло Юхта; заслужений журналіст України, на той час – старший редактор громадсько-політичного мовлення Василь Федчук; онука Ю.А.Ярощука – Ольга Ярощук. На вечорі були присутні учні Луцького кооперативного коледжу Львівської комерційної академії.
11 листопада 2012 року виповнилося 100 років від дня народження Анатолія Захаровича Дублянського (1912-1997) – українського історика, журналіста, громадського та релігійного діяча в діаспорі. З цієї нагоди у Волинському краєзнавчому музеї 13 листопада проведено вечір-портрет з циклу «Ім’я в історії Волині».
Митрополит Анатолій (світське ім’я – Анатолій Захарович Дублянський) народився у 1912 році, у с. Перетоки, біля станції Олика тепер Ківерцівського району Волинської області. Син іконописця і різьбяра. У 1930 році закінчив Луцьку гімназію, навчався на гуманітарних факультетах Віленського (1931-1933) і Варшавського (1936-1938) університетів. Магістр філософії. Працював у Волинському краєзнавчому музеї в Луцьку, згодом у шкільництві і як журналіст. Редагував газету «Український голос» (Луцьк, 1942-1944). У 1944 році емігрував з України. Висвячений на диякона і священика УАПЦ у Мюнхені в 1951 році. Протягом 37 років редагував журнал «Рідна Церква» (1952-1988). Протоієрей (з 1956), протопресвітер (з 1973). Прийняв чернецтво в 1981 році. Єпископ Лондонський (з 1981); архієпископ Паризький (з 1983). Митрополит Паризький Української автокефальної православної церкви на Західну Європу (з 1994). Почесний доктор філософії Українського вільного університету (з 1988), дійсний член Наукового товариства імені Т.Г.Шевченка (з 1992).
У 90-х роках Анатолій Дублянський переслав до Луцька значну частину своєї бібліотеки та власного архіву. Його службовий архів знаходиться в церковному архіві УАПЦ в м. Бавнд-Бруці (США), особистий – у фондах Волинського краєзнавчого музею, підбірка історико-краєзнавчої літератури – у Луцькому державному історико-культурному заповіднику, релігійна бібліотека – у Волинській духовній академії, культові речі – у Свято-Миколаївському храмі м.Луцька. Також для Волинського краєзнавчого музею А.Дублянським віднайдені у Парижі і передані для зберігання реліквії УАПЦ – облачення і особисті речі Митрополита Полікарпа (Сікорського).
На вечорі була розгорнута виставка з фондів Волинського краєзнавчого музею, на якій представлені матеріали з особистого архіву Митрополита Анатолія. Виставка складається з трьох частин. Перша – документи, фотографії, які відносяться до періоду навчання Анатолія Дублянського у Луцькій гімназії та розповідають про родину Митрополита. Інша велика група – документи, які розповідають про важке іммігрантське життя – велика кількість посвідчень (більшість німецькою мовою), довідок про влаштування на роботу. Третя частина – матеріали, які представляють Анатолія Дублянського як священика і громадського діяча. На вечорі-портреті були присутні студенти Волинської православної богословської академії. Серед запрошених на захід були: голова Волинської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, директор Будинку культури мікрорайону «Вересневе», магістр теології і наук про родину Галина Марчук, яка особисто зустрічалась з Анатолієм Дублянським; ректор Волинської богословської академії, митрофорний протоієрей Ігор Швець та канцлер Волинської єпархії Микола Цап представили передані до зберігання матеріали та розказали про Митополита Анатолія Дублянського як релігійного діяча; директор Волинського краєзнавчого музею, заслужений працівник культури України Анатолій Силюк розповів про особисте листування з Анатолієм Дублянським.
Використання освітньо-виховного потенціалу музею можливе окрім вищезгаданої форми роботи уформаті «вечір-портрет», у підготовці та проведенні уроку-конференції, уроку-подорожі, уроку-вікторини, уроку-круглого столу та інших видів. Все це сприяє творчій активності учнів, умінню самостійно мислити, формуванню пізнавальної сфери, мотивації до навчання, самовиховання та самоосвіти. Здійснення музейно-педагогічної діяльності як компонента виховання базується на загально-педагогічних принципах, зокрема педагогічної підтримки соціалізаціїі культурної ідентифікації особистості, забезпечення єдності загальнолюдського і національного.
____________________
1. Вайдахер Ф. Загальна музеологія./Ф.Вайдахер. – Львів : Літопис, 2005. – С.180–188.
2. Енциклопедія освіти. – Київ: Юрінком Інтер, – 2008 . – С. 636.
3. Довжук І.В. Основи музеєзнавства./ І.В.Довжук. – Луганськ. 2008. – С.105 – 108.
4. Караманов О. В. Музейна педагогіка в контексті багатокультурного освітнього середовища в Україні./ О. В. Караманов // Шлях освіти. – 2012. - № 2. – С. 8 – 11.
5. Караманов О. В. Розвиток пізнавальної активності учнів засобами музейної педагогіки./ О. В. Караманов //Рідна школа. – 2008. – № 1/2. – С. 57 – 58.
6. Ломачинська І. М. Музеєзнавство. Навчальний посібник для дистанційного навчання. / І. М Ломачинська, В.В.Шевченко. – Київ, 2007 . – С. 105 – 107.
7. Любарова В. Музейна педагогіка: можливості і перспективи /В. І. Любарова // Дошкільне виховання. – 2009. – № 5. – С.2 – 5.
8. Мазурик З. Музей сьогодні: європейські тенденції та наші виклики./З. Мазурик //Українська культура. – 2007. – № 10. – С. 8 – 9.
9. Музей: менеджмент і освітня діяльність. – Львів, 2009. – 154 с.
10. Шевченко Т. Жива пам’ять / Т. Шевченко // Дошкільне виховання. – 2009 – № 6. – С.12 – 13.
__________________________
Волинський музейний вісник : Наук. зб. : Вип. 5. : Музейна педагогіка. Теорія і практика. / упр-ня культури Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; каф. документознавства і музейн. справи СНУ ім. Лесі Українки ; Упоряд. А. Силюк. – Луцьк, 2013. – С. 26-34.
|
|
|
|
|
| Переглядів: 1158 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |