Головна » Статті » Устилузький народний музей Ігоря Стравінського
МУЗЕЙ ІГОРЯ СТРАВІНСЬКОГО В УСТИЛУЗІ: СТОРІНКИ КОМПЛЕКТУВАННЯ ФОНДІВ.
Малеончук Галина,
студентка V курсу спеціальності
"Музейна справа і охорона пам’яток історії та культури”
Волинського національного університету імені Лесі Українки, м. Луцьк
 
МУЗЕЙ ІГОРЯ СТРАВІНСЬКОГО В УСТИЛУЗІ:
СТОРІНКИ КОМПЛЕКТУВАННЯ ФОНДІВ
 
Серед багатьох музеїв Волині виділяється музей Ігоря Стравінського в Устилузі. Він є єдиним у світі музеєм відомого композитора і диригента ХХ ст. І. Стравінського (1882-1971). Знаний композитор впродовж 1890-1914 рр. зі своєю родиною періодично відвідував містечко Устилуг, яке згодом назвав "райським куточком для творчості” [9], адже в Устилузі він працював над своїми найвідомішими творами: "Феєрверк”, "Весна священна”, "Соловей”, збирав матеріали до "Весіллячка”.
Тут у 1907 р. за власним проектом композитора зводиться будинок на зразок швейцарського шале, який і став базою для створення музею І. Стравінського [13, 7]. Музей присвячений композитору і його родині, розташований в його власному, хоча і перебудованому, домі, на території садиби, тобто є меморіальним, що і визначило особливості формування фондів. Експозиція музею була представлена в путівнику та документальному фільмі (разом із режисером В. Соколовським) О. Д. Огневої "Будинок серед алей” [13]. До історії комплектування фондів музею звернулась авторка наведених рядків під час написання своєї курсової роботи [11], що і постала основою статті, яка пропонується увазі читача. Мета статті проаналізувати етапи формування, складу та організації фондів музею Ігоря Стравінського.
Формування фондів майбутнього музею Ігоря Стравінського розпочалося ще 1979 р., коли в приміщенні тогочасної музичної школи її директор В. Терещук організував показ фотодокументальних експонатів про композитора, та його перебування в Устилузі, що були передані з Санкт-Петербургу (тоді Ленінграду) через Львівське відділення Спілки композиторів, як результат особистого спілкування В. Герасимчука, знаного волинського композитора, пані Рекунович, на той час директора Музею прикордонників в Устилузі, і В. Терещука, директора Устилузької музичної школи. Після передачі на баланс музичної школи (1983) колишнього будинку композитора, що зберігся у перебудованому вигляді, разом зі школою до будинку були перенесені зібрані матеріали, що і дозволило створити там меморіальну кімнату, де експонувалися відповідні матеріали [15].
1985 рік можна вважати наступним етапом формування фондів музею, оскільки розпочинається робота над його створенням, тобто розпочинається систематизоване комплектування необхідних матеріалів. Збиральницькою роботою займались працівники Волинського краєзнавчого музею (далі ВКМ), в першу чергу в особі Олени Огневої та Олексія Ошуркевича. До цієї справи також приєднався Петро Заклекта, який був на той час директором Володимир-Волинського філіалу обласного музею [8] та Володимир Терещук, директор Устилузької музичної школи. Впродовж майже десяти років (1986-1994) для музею закуповувалися речі музейного значення, що знаходилися на тимчасовому зберіганні у фондах ВКМ і поступово передавалися до Устилугу, як підчас будівництва музейної експозиції, так і після відкриття музею. Про це свідчить обмін відповідними Актами прийому та видачі речей музейного значення між ВКМ та Устилузьким музеєм [1; 2; 3; 4; 5].
В наступні роки після відкриття музею до його фондів продовжили надходити необхідні матеріали (2003, 2008-2010), як результат екскурсійної роботи і відновлення фестивалю "Ігор Стравінський і Україна”. З 2011 року в музеї розпочинається систематизоване складання списків нових надходжень до музею, їх паспортизація, фотофіксація [11].
Для комплектування фондів стихійно виникло дві групи, до складу яких входили музейні працівники та ентузіасти. Одна з них працювала на місці у складі В. Терещука та П. Заклекти. До іншої групи входили співробітники ВКМ, і зокрема О. Огнєва. Причому, слід відзначити, що Адміністрація Волинської області виділяла кошти на відрядження у Ленінград (тепер Санкт-Петербург) та Москву до родичів І. Стравінського, дослідників його творчості та установ, де зберігалися необхідні матеріали. Окрім того, А. Силюк, директор ВКМ, відкриває банківський рахунок для збору коштів, необхідних для комплектування фондів Устилузького музею.
Музейні предмети збирали на місці, в Устилузі, його околицях, Луцьку. Цим займалися як В. Терещук та П. Заклекта, так і співробітники ВКМ О. Огнєва та О. Ошуркевич. Вони проводили об’їзди навколишніх місць, опитували осіб, які ще пам’ятали Стравінських і могли мати речі з їх садиби чи інші матеріали, відвідували букіністичні магазини, архіви та бібліотеки. Внаслідок спільної діяльності, орієнтації пошуковців на збір предметів, що мали відповідати речам в інтер’єрі, згідно родинним світлинам, в музеї з’являються рояль, крісло (дар О. Смаль), свічники, столик (можливо, з будинку Стравінського) [15]; дзеркало, настінний годинник, гасова лампа, вишита доріжка, рамки для фото, усі датовані кінцем ХІХ ст. [3].
В результаті відрядження до Ленінграду (тепер Санкт-Петербург) О. Огнєвої були опрацьовані особистий архів родини Стравінських, завдяки люб’язності Олени Олексіївни Стравінської*; Фонди Федора Гнатовича та Ігоря Федоровича Стравінських, що зберігаються в Рукописному відділі Російської національної бібліотеки імені М. Салтикова-Щедріна (тоді Публічна бібліотека); Фонд Ф. Г. Стравінського в Театральному музеї. Вдалося скопіювати родинний архів, листування композитора і членів його родини (роздруковані фото ввійшли до експозиції, а негативи цих фото зберігаються на даний момент у ВКМ і потребують перенесення на цифрові носії). Були привезені Програми концертів музики Стравінського у музичних сезонах Ленінградської філармонії, що їх передав О. Яковлєв**, і які надали можливість відслідкувати репертуар та виконавців творів композитора, і, таким чином представити творчий спадок композитора. Встановлені контакти з Михайлом Лобановим, музикознавцем, який передав фотографії мешканців Устилугу та деякі книжкові видання.
Щодо відряджень до Москви, то О. Огнєвій вдалося опрацювати фонди Театрального Музею при "Большом театре”, Державного центрального музею музичної культури імені Михайла Глінки, Центрального державного архіву літератури і мистецтва, Камерного музичного театру Б. Покровського і поспілкуватися з І.Я. Вершиніною, автором першого повоєнного дослідження творчого спадку Ігоря Стравінського – "Ранние балеты Игоря Стравинского” (1967), яка подарувала музею її останній власний примірник. І в наступні роки Ірина Вершиніна передавала видання, зокрема "Игорь Стравинский. Хроника моей жизни” [10].
І як результат зібрані матеріали дозволили з’ясувати і представити в експозиції історію першої вистави опери Ігоря Стравінського "Соловей” на батьківщині (1918) на підставі Фонду Всеволода Меєрхольда, представити матеріали про прем’єру "Весни священної” та її першу постановку в Радянському Союзі на на сцені "Большого театра” (1965). Під час перебування в Москві вдалося відтворити матеріали (йдеться про поезію) що презентують вокальні твори І. Стравінського. Під час спілкування з В. Серебровським*** була отримана афіша Таджицького національного театру опери та балету (Душанбе) вистави балету "Жар-птиця”, яку потім вдало доповнила афіша вистави того ж балету, але в постановці В. Вромнського****, здобута під час гастролів Київського театру класичного балету в Луцьку.
О. Огнєва підтримувала листування із фондом Пауля Захера в Базелі, який у 1983 році викупив архів І. Стравінського, Ф. І. Стравінським-молодшим (Женева), І.І. Блажковим (Київ) [16]. Базельський фонд Пауля Захера передав до Устилуга фото та інші матеріали, що мають відношення до композитора та його родини. Збираючи матеріали до майбутнього музею О. Огнєва встановила контакти із Федором Ігоровичем Стравінським (1907-1989), старшим сином композитора та його дружиною Деніз, уродженою Герзоні, яка подарували до фондів музею видання Моріса Церматтена "Федір Стравінський”, а в експозиції представлений лист Федора Стравінського-молодшого (1907-1989) із подякою за музей. Ігор Блажков, знаний український диригент та пропагандист творчості Стравінського в Україні, надіслав афіші з програмами своїх концертів у філармоніях Санкт-Петербурга та Києва.
Всі музейні предмети, які збиралися П. Заклектою, О. Огнєвою, О. Ошуркевичем, В. Терещуком спочатку увійшли до Тимчасового фонду ВКМ. Згідно Наказу Обласного управління культури № 70/І-8 від 10 квітня 1990 р. "Про передачу експонатів музею Ігоря Стравінського” вони були передані до Устилуга [12]. Відповідно до Акту видачі музейних предметів ВКМ № 20-П від 10 липня 1990 р. на постійне зберігання у музей І. Стравінського було передано 273 предмета, з них 63 подарованих [3]. ВКМ здійснив закупку експонатів на суму 582 карб. 30 коп. станом на липень 1990 р. Решта предметів була передана чи подарована музею [3].
Кількість і якість зібраних матеріалів, як основних, так і допоміжних, обумовили зміст музейної експозиції за тематико-експозиційним планом розробленим О. Д. Огневою. Експозиція, що розмістилась у чотирьох кімнатах першого поверху перебудованого будинку Стравінського, розповідала про родинне оточення Ігоря Стравінського, його творчий спадок в Устилузі, відтворила, досить умовний інтер’єр однієї кімнати та представила, по можливості, приїзд Стравінського до Радянського Союзу і географію його спадщини на театральних сценах та філармоніях Радянського Союзу. Художнє оформлення експозиції здійснили М. Цвід та В. Шимановський.
В експозицію добре вписалися бюст О.С. Пушкіна, що наближений до того, який був на робочому столі композитора; ноти творів Стравінського, видані у Києві, зокрема сюїти з балету "Петрушка”, які подарували студенти Львівської Консерваторії [5]; "Кобзар” Тараса Шевченка 1840 року (фототипічне видання, Київ, 1974); енциклопедія Брокгауза і Єфрона 1874р. німецькою мовою, партитури творів І. Стравінського – "Жар-птиця”, "Весна священна”, примірник журналу "Нива” 1909 року; окремий том (1912) з першого посмертного видання зібрання творів Л. Толстого (1911-1912); інші матеріали [2].
В наступні роки після відкриття експозиції до музеї продовжили надходити різноманітні матеріали (2003, 2008-2010), що стало результатом екскурсійної роботи та відновлення фестивалю "Стравінський і Україна”. Це пов’язано з тим, що з кожним роком збільшується кількість відвідувачів музею. Сюди приїздять студенти, шанувальники творчості Ігоря Стравінського, музиканти і музикознавці, дослідники його творчості та особистості. Деякі з відвідувачів дарують музею нові предмети, їх опис, що пропонується нижче подається згідно актів надходжень.
Після відвідин музею три томи Листування І. Стравінського з російськими кореспондентами (1997, 2000, 2003 рр., упорядник В. Варунц ) прислала в Устилуг 27 серпня 2003 р. Катерина Васеніна, яка представляє щотижневик "Новая газета” [10].
Дякуючи професору Д. Горбачову та кінорежисеру Н. Пасічник у 2003 р. в музей надійшло видання 1994 р. "Художники русского театра 1880-1930 рр.”, що презентує приватну колекцію князя Н. Д. Лобанова-Ростовського, яка складється з творів прославлених мистців як от Бакст, Бенуа, Гончарова, Ларионов, Эль Лисицький, Малевич, Шагал тощо.
С. Єфименко директор Волинської обласної філармонії передав до музею в січні 2008 року, привезені з Венеції предмети музейного значення [6]. Серед них скринька з землею з могили І. Стравінського на кладовищі Сан-Мікеле, та фото могил композитора та його другої дружини Віри де Боссе, які він власноруч зробив там. Так сталося, що перебування С. Єфіменка на могилах Ігоря Стравінського та його дружини засвідчили інші фото могил, виконаних пізнше, і люб’язно переданих Тетяною Пан, доктором історичних наук з Петербургу.
Того ж року гість фестивалю, народний артист України, диригент Ігор Блажков, відвідавши музей, передав 17 червня 2009 р. до його фондів записи спогадів старожилів Устилуга в друкованому вигляді, які були ним зроблені у 1962 р., коли він перебував на Волині. До записів з автографом Блажков додав п’ять фото своїх респондентів, а пізніше диригент передав дискографію із записами вистав творів Ігоря Стравінського [10].
2009 р. спеціальний гість VІ міжнародного фестивалю "Стравінський та Україна” Тоні Палмер, визнаний світом кінорежисер, під час перебування в Устилузі, презентував два примірники дисків свого фільму "Десь на кордоні”, присвяченого І. Стравінському, один з яких із автографом [10].
29 червня 2009 р. американська художниця російського походження Катерина Чілінгірі надіслала до Устилугу фотосесію (18 фото), присвячену Ігорю Стравінському, у тому числі і фото, які вона зробила в Устилузі [7].
Особливе місце займають матеріали, передані головою Краківського відділу Спілки композиторів Польщі – Єжи Станкевічем. Саме він передав фото кабінету І. Стравінського, садиби в Устилузі та Катерини Стравінської з дітьми перед будинком, які віднайшов у Базельському фонді Пауля Захера. Під час VIІ Міжнародного фестивалю "Стравінський та Україна” Є. Станкєвіч передав музею 17 червня 2010 р. ще чотири фото І. Стравінського: з них, дві, де композитор в Устилузі в час роботи над "Весною священною” та ще дві світлини зроблені у Варшаві – з фотосесії 5 листопада 1924 р., та в колі знайомих перед роялем – 7 листопада 1924 р. [10].
У фонді музею зберігається лист Христіана Камілла, радника посольства Швеції, з чорнобілим фото, зробленим швецьким фотографом Леннартом Нілсоном у 1963 р., на якому представлений Ігор Стравінський. [10].
Отже, в історії формування фондів музею І. Стравінського в м. Устилуг можна виділити три періоди: стихійний, початковий (1979-1984); систематизований, що передбачав будівництво експозиції (1985-1994); поточний – музейні предмети, що надходили та надходять до музею як результат екскурсійної роботи музею, яку веде В. Терещук, директор музичної школи, і відновлення фестивалю "Ігор Стравінський та Україна” (2008 і до сьогодення).
Станом на травень 2011 р. основний фонд музею налічує 477 музейних предмети. Представлені кіно-, фото-, фоно- документи, різноманітні книжкові видання, нотографія, а також одноаркушеві видання, у тому числі й афіші та буклети. В експозиції музею представлені, окрім згаданих експонатів, образотворчі предмети та речові. Збереження предметів здійснюється в експозиції та відкритому музейному фонді, оскільки, на жаль, фондове приміщення відсутнє.
________________________
* Стравінскька Олена Олексіївна – внучата племінниця Ігоря Стравінського, за фахом лімноголог, кандидат наук.
** Яковлев Олександр Олександрович (1909-1997) – 2-й чоловік К.Ю. Стравінської, архітектор.
*** В.Г. Серебровський - головний художник МХАТ Тетяни Дороніної, Москва, а станом на 80-ті рр. XX ст. головним художником Таджицького національного театру опери та балету, Душанбе.
**** В. І. Вромнский (справжнє прізвище – Надірамдзе, 1905 - 1988) – радянський артист балету, балетмейстер, народний артист СРСР (1962), керівник Києвського театру класичного балету (1985-1986 рр).
_______________
1. Акт прийому музеєм І. Стравінського в м. Устилуг від ВКМ музейних предметів від 28 жовтня 1986 року
// Облікова документація музею І. Стравінського в м. Устилуг.
2. Акт видачі Волинським краєзнавчим музеєм на постійне зберігання музейних предметів Музею І.
Стравінського в м. Устилуг від 26 грудня 1989 року // Облікова документація музею І. Стравінського в м. Устилуг.
3. Акт видачі музейних предметів ВКМ № 20-П на постійне зберігання у музеї І. Стравінського в м. Устилуг
від 10 липня 1990 року // Облікова документація музею І. Стравінського в м. Устилуг.
4. Акт прийому музеєм І. Стравінського в м. Устилуг від ВКМ музейних предметів від 9 вересня 1991 року /  Облікова документація музею І. Стравінського в м. Устилуг.
5. Акт видачі музейних предметів з фондів ВКМ до музею І. Стравінського в м. Устилуг від 3 червня 1994 року // Облікова документація музею І. Стравінського в м. Устилуг.
6. Акт передачі музею І. Стравінського в м. Устилуг музейних предметів від С. Єфименка від 22 січня 2008 року // Облікова документація музею І. Стравінського в м. Устилуг.
7. Акт видачі № 40-П фотографій К. Чілінгірі з фондів музею Ігоря Стравінського на тимчасове експонування до ВКМ від 15 липня 2010 року // Облікова документація музею І. Стравінського в м. Устилуг.
8. Ворон В. Ласкаво просимо, маестро // Молодий ленінець. – 1983. – 21 травня. – С. 4.
9. Із спогадів Стравінського // "Роде наш красний…”: Волинь у долях краян ілюдських документах. – Луцьк: Вежа, 1999. –Т. 3. –С. 800.
10. Матеріали відкритого фонду музею Ігоря Стравінського в м. Устилуг.
11.Малеончук Г.В. Історія формування та склад фондів Музею Ігоря Стравінського в м. Устилуг. Курсова робота. Виконана на кафедрі документознавства та музеєзнавства історичного факультету ВНУ. 2011р.
12.Наказ Обласного управління культури № 70/І-8 від 10 квітня 1990 року "Про передачу експонатів музею Ігоря Стравінського”.
13. Олена Огнєва. Музей І. Стравінського в Устилузі. – Луцьк, 1994. – 8 с.; Огнєва О. Будинок серед алей (музей Ігоря Стравінського в Устилузі) – документальний фільм разом із Валентином Соколовським, Фонд Відродження, 1996 (?); Огнєва О. Будинок серед алей (музей Ігоря Стравінського в Устилузі) / О. Огнєва. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. – 56 с.
14. Підсумковий акт звірення наявності музейних предметів основного фонду від 11 грудня 2001 року.
15. Усне повідомлення директора музею Ігоря Стравінського в м. Устилуг Терещука В. В.
16.Усне повідомлення канд. іст. наук Огневої О. Д.
______________________________________
Волинський музейний вісник: Наук. зб.: Вип. 3. / упр-ня культури і туризму Волин. ОДА; Волин. краєзн. музей; каф. документознавства і музейн. справи ВНУ ім. Лесі Українки ; Упоряд. А. Силюк, Є. Ковальчук. – Луцьк, 2012. – С. 113-119.
Категорія: Устилузький народний музей Ігоря Стравінського | Додав: volyn-museum (21.07.2012)
Переглядів: 1099 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]