Головна » Статті » Рокинівський музей історії сільського господарства Волині-скансен
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ МУЗЕЮ.
Олександр Середюк,
директор Музею історії сільського
господарства Волині-скансену, смт. Рокині
Степан Василюк,
кандидат юридичних наук, м. Луцьк
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ МУЗЕЮ
Людина за своєю природою прагне до найбільше повного задоволення своїх матеріальних і духовних потреб, своєї безпеки. І чим більше задовольняються ці потреби, тим щасливішою вона себе відчуває.
Зараз як державні діячі, так і прості громадяни все частіше приходять до розуміння того, що першоосновою економічного і культурного розвитку суспільства є результати інтелектуальної діяльності людини - науково-технічної і художньої творчості. Тому держава, що прагне до лідерства, повинна забезпечувати своїм громадянам максимально сприятливі умови для творчої роботи.
Важко переоцінити роль авторського права в розвитку культури суспільства, особливо у сфері культурного (духовного) розвитку його громадян.
Інтелектуальна власність в широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній областях. Це творча діяльність. А творчість - це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Чим вищий інтелектуальний потенціал індивідуума, тим цінніші результати його творчої діяльності - інтелектуальна власність.
Під інтелектуальною власністю треба розуміти не результат інтелектуальної діяльності людини, як такий, а право на цей результат. На відміну від матеріальних об’єктів, тобто таких, що можна відчути, сховати (книги, автомобіль, будинок тощо), право це не можна відчути на дотик. Отже, інтелектуальна власність є нематеріальним об’єктом.
Після розпаду СРСР і отримання державного суверенітету, кожна республіка, в тому числі і Україна розпочала свої перебудовчі процеси в напрямку економічно-ринкових відносин. Прибалти це провели швидко, організовано і цивілізовано без важких стресів для людей та економіки. Україна кинулася в далеке плавання без лоцмана і капітана. В результаті отримала не ринкову економіку, а базар, не приватизацію кожним громадянином своєї державної частки, а прихватизацію. За двадцять років незалежності українці опинилися на грані масового зубожіння, а в руки отримали «кравчучки». Державної власності ставало все менше, а приватної, акціонерної, колективної і т.п. все більше. І не тільки матеріальні цінності ставали приватною власністю, а й що характерно, появився уже термін «Інтелектуальна власність».
Розвиток національної творчості не має перспектив, якщо автору не гарантована авторська винагорода за його творчу працю. Тому охорона авторського права і суміжних прав передбачає не тільки виплату справедливої винагороди авторам, але й належний захист прав видавців і виконавців.
Добре поставлений захист авторських прав вигідний не тільки авторам, але і державі, тому що, усуваючи недобросовісну конкуренцію, сприяє поповненню державної скарбниці за рахунок податків. Однак для цього необхідно створити відповідну адміністративну інфраструктуру, яка б забезпечувала строге дотримання авторських прав.
Об’єкти авторського права і суміжних прав, які роблять внесок до культурного розвитку держави, можуть мати й істотне економічне значення як для авторів, які їх створили, так і для підприємства (організації) або держави. Початком становлення законодавства України про інтелектуальну власність вважається день прийняття Закону України "Про власність”, тобто 7 лютого 1991 року. Цим Законом результати інтелектуальної власності вперше були визнані об’єктами права власності. Деякі норми, що відносяться до інтелектуальної власності, знайшли своє відображення в інших законах України.
Одне з основних властивостей інтелектуальної власності полягає в тому, що вона повинна приносити власнику матеріальну чи іншу користь. Це може бути додатковий прибуток, отриманий від використання інтелектуальної власності у сфері матеріального виробництва, мистецтва, наукового твору.
Будь-яка власність потребує захисту і охорони. В тому числі і інтелектуальна власність. Якщо матеріальну власність можна помістити під замок, сховати в гараж, у склад, магазин тощо, то такі засоби до інтелектуальної власності не підходять. В цьому випадку основним способом охорони інтелектуальної власності є видача автору Свідоцтва або Патенту.
Поряд з майновим правом, існує деяке духовне право творця на результат творчої праці, так зване право автора, тобто право інтелектуальної власності є сумою тріади майнових прав (права володіти, права користуватися, права розпоряджатися) та немайнових прав (право на авторство, право на недоторканість твору тощо).
Охорона прав інтелектуальної власності полягає в тому, що автор (розробник об’єкта інтелектуального твору), одержує від держави виключне право на створений об’єкт інтелектуальної власності. Ці права регламентуються охоронним документом, що видається власнику об’єкта інтелектуальної власності. Одержавши цей охоронний документ, автор почувається уже впевненіше, оскільки знає, що його права охороняються законом.
Після проголошення незалежності й державотворення України 24 серпня 1991 року почалося формування спеціального законодавства, що регулює правовідносини у "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, "Про охорону прав на промислові зразки”, "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, які набули чинності 15 грудня 1993 року.
У той самий період були прийняті закони України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” (18 грудня 1992 року), "Про охорону прав на сорти рослин” (21 квітня 1993 року, "Про захист від недобросовісної конкуренції” (7 червня 1996 року), "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” (5 листопада 1997 року).
Для розвитку зазначеного законодавства про промислову власність Державним патентним відомством України було розроблено і прийнято понад 70 підзаконних актів, що регулюють відносини у сфері набуття прав на об’єкти промислової власності.
Основним законом, що регулює правовідносини в сфері авторських і суміжних прав, став Закон України "Про авторське право і суміжні права” (23 грудня 1993 року). Питання правової охорони прав авторів знайшли своє відображення також у постановах Кабінету Міністрів України, серед яких: "Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва” та "Про державну реєстрацію прав автора на добутки науки, літератури і мистецтва” (2003), а також у нормативних актах Державного підприємства "Українське агентство з авторських і суміжних правах”.
Принциповим моментом у розбудові законодавства про інтелектуальну власність стало прийняття у 1996 році Конституції України, яка проголосила: «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами інтелектуальної, творчої діяльності». (1; 28)
Завершальним акордом у розбудові законодавства України у сфері інтелектуальної власності стало прийняття у 2003 році Верховною Радою України Цивільного кодексу України, Книга IV якого має назву "Право інтелектуальної власності”. (2.3.499-508)
Інтелектуальна власність є необхідною умовою процвітання тих культур, де її важливість є повністю зрозумілою і сприйнятою та ефективно захищається законами, виконання яких гарантується державою. Таким чином, в Україні вже створена законодавча база, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності. Але попереду чекає велика робота по її вдосконаленню та гармонізації з міжнародним законодавством.
Зараз як державні діячі, так і прості громадяни все частіше приходять до розуміння того, що першоосновою економічного і культурного розвитку суспільства є результати інтелектуальної діяльності людини - науково-технічної і художньої творчості. Тому держава, що прагне до лідерства, повинна забезпечувати своїм громадянам максимально сприятливі умови для творчої роботи.
Добре поставлений захист авторських прав вигідний не тільки авторам, але і державі, тому що, усуваючи недобросовісну конкуренцію, сприяє поповненню державної скарбниці за рахунок податків. Однак для цього необхідно створити відповідну адміністративну інфраструктуру, яка б забезпечувала строге дотримання авторських прав.
Цивільний кодекс України передбачає дві групи норм щодо захисту права інтелектуальної власності – загальні цивільно-правові норми і спеціальні, передбачені законом України про інтелектуальну власність. ЦК України передбачає захист цивільних прав у судовому порядку. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого чи майнового права або інтересу (3.161).
Основним із способів судового захисту цивільних прав є відшкодування збитків, заподіяних протиправними діями порушника. За загальним правилом будь-яка особа, якій завдано збитків внаслідок порушення її цивільних прав, має право на їх відшкодування.
На сьогодні система органів регулювання сфери охорони інтелектуальної власності в Україні перебуває в завершальній фазі формування й уже спроможна виконувати свої функції. ЇЇ регулюють 37 законів і понад 100 підзаконних актів, їх дія поширюється на 16 самостійних об’єктів авторського права в галузі науки, літератури й мистецтва й на сферу недобросовісної конкуренції.
Для кожного об’єкта інтелектуальної власності існують свої критерії охороноздатності, які визначаються відповідними законодавчими актами. Для оформлення прав на винаходи, науковий твір тощо, необхідно спочатку подати відповідним чином оформлену заявку в Державний департамент інтелектуальної власності. Право на подання заявки має насамперед автор. Роботодавець також може подавати таку заявку у встановлених законом випадках.
Тепер ми зупинимось щодо конкретної справи, як музейні працівники можуть захистити свою продукцію, свій авторський твір, своє інтелектуальне право. Музей зробити, відкрити експозицію – це в десять разів важче, ніж написати книгу, монографію чи дисертацію. Адже тут потрібно мати не тільки знання, колосальну ерудованість, а й унікальну терпимість і віру у свою ідею, мати неабиякі здібності менеджера і організатора, комунікабельність і порядність. Тут потрібно бути просто фанатом. Без цього фактора не побудуєш експозицію, не відкриєш музей!
Адже музей – це особливий заклад культури. Це – житло Муз. Потрібно створити таку атмосферу, щоб там Музи ожили, стали реальністю сьогодення, повернувшись із далеких віків. Тут речі говорять. Їх треба так виставити, щоб можна було читати, відчувати і побачити ту давню епоху. Відвідувач (якщо тільки цього бажає) може легко перевтілитись у минуле століття, відчути не тільки прикус тієї їжі, а й запах пороху жорстоких баталій.
Нижче ми подаємо ЗРАЗОК заявки на реєстрацію авторського права на твір, яку автор музейного твору (наукового твору) повинен оформити і подати в Департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Варто зазначити, що Міністерство культури України також видало НАКАЗ за №1343/0/16-10 від 20 жовтня 2011 року «Про затвердження форми Примірного авторського договору про передачу виключних майнових прав на використання твору образотворчого мистецтва, створеного за державним замовленням».(4) Цей примірний авторський договір можна використовувати для складання і підписання автором з адміністрацією установи (організації), якому передається для використання авторського твору.
Заявка направляється на адресу Державного підприємства. Разом з оформленою заявкою, автор прикладає друкований рукопис свого наукового твору, з посиланням на джерела. До наукового твору, а це може бути для музейних працівників – ТЕП (тематико-експозиційний план) експозиції залів музею, виставки, сценарії, методичні рекомендації тощо, обов’язково додається рецензія твору. Термін написання твору і видачі рецензії не обмежений. Після сплати держмита на рахунок Державного департаменту, видача Свідоцтва здійснюється Установою (Департаментом) (5) в місячний термін після реєстрації Свідоцтва (патенту).
Після того як об’єкт інтелектуальної власності створений і охоронним документом (Свідоцтвом ) закріплене його право, настає важливий етап у його життєвому циклі – включення у господарський оборот. Це власне те, для чого автор його створював, докладав свою енергію, сили і здоров’я, свій талант і витрачав час, а часто і свої кошти. Саме на цьому етапі об’єкт інтелектуальної власності повинен приносити власнику інтелектуального твору прибуток. Тобто відшкодування всіх тих затрат, які поніс автор під час створення цього продукту – наукового твору. Тобто, цей науковий твір інтелектуальної власності повинен приносити користь і прибуток, власне те, заради чого він був створений.
Таким чином, інтелектуальна власність е необхідною умовою процвітання тих культур, де її важливість е повністю зрозумілою і сприйнятою та ефективно захищається законами, виконання яких гарантується державою.
Отже, автор, отримавши Свідоцтво або Патент повинен підписати Договір про передачу свого Твору, тобто «виключних майнових прав інтелектуальної власності» організації чи установі, якій доручає використовувати свій інтелектуальний твір, тобто свою інтелектуальну власність.
В Договорі визначаються терміном використання Твору, Права і обов’язки сторін, відповідальність сторін тощо. І обов’язковим пунктом приписується розмір плати та підрахунки. Тобто тут конкретно повинен вказуватись відсоток Роялті від доходу за використання Твору. У США та інших країнах Євросоюзу Автору надають не менше 25 відсотків.
Після підписання Договору, підписується і Акт прийому-передачі, що є невід’ємною і складовою частиною Договору.
 
Договір
про передання виключних майнових прав
інтелектуальної власності
м.Луцьк                                                           «_____»__________2012р.
Ми, що нижче підписалися з однієї сторони __________________, іменуємий надалі „АВТОР ” та з іншої сторони – Волинська обласна рада в особі голови ради Войтовича Володимира Івановича, що діє на підставі _______________________________________________________________
іменуємий надалі „РАДА”, керуючись Цивільним кодексом України, Законом України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р., «Про охорону інтелектуальної власності», «Про власність» ст. 13,41,розд.У111, «Про музеї та музейну справу» ст.28, уклали цей Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності про наступне:
1. Визначення термінів
1.1.Під Твором у цьому Договорі розуміється створений Автором наступний об’єкт авторського права:
- Тематична виставкова експозиція _________________________ «яка розміщена в центральній експозиції Музею у шести залах площею біля _____м2  в приміщенні будинку культури __________________________
- Експозиція залу __________________________________ (зал №1 Музею);
- Експозиція виставкового залу_______________________________
1.2.Додаткові відомості про Твір: Свідоцтва про реєстрацію авторського права на Твір №32329, 32330, 32331 від 09.03.2011р. видані Департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
ІІ. Загальні положення
2.1. В порядку та на умовах визначених цим Договором, АВТОР передає РАДІ належне Авторові виключне майнове право на використання Твору, визначеного у п.1.1.
2.1.1.Використовувати Твір наступними способами:
- як виставково-експозиційний матеріал;
- під час проведення екскурсій і тематичних уроків;
- при зйомці документальних, науково-популярних та художніх фільмів;
2.2.Сторона набуває майнові права інтелектуальної власності на Твір з моменту підписання Договору та прийомо-здаточного акту.
ІІІ. Строки і порядок передачі та прийому
матеріального носія на якому втілено Твір
3.1.АВТОР передає Твір РАДІ під час підписання Сторонами цього Договору.
3.2. За вимогою АВТОРА передання Твору оформляється Актом приймання-передачі.
ІV. Права АВТОРА
4.1.За АВТОРОМ залишаються особисті немайнові права, а саме:
- вимагати зазначення його імені у зв’язку із будь-яким використанням Твору Стороною;
- вимагати збереження недоторканості Твору, протидіяти будь-якому перекручуванню, спотворенню або іншій зміні чи будь-якому іншому посяганню на Твір, що може зашкодити честі і репутації АВТОРА, а також супроводженню Твору без згоди АВТОРА доповненнями і змінами експозиції;
4.2. За АВТОРОМ залишаються наступні майнові права інтелектуальної власності на Твір як проведення авторських екскурсій, читання тематичних лекцій в експозиції, зйомці кінострічок тощо.
V. Обов’язки Автора
5.1.Автор зобов’язаний повідомити Стороні про помилки і недоліки у Творі виявленні ним самостійно після передання Твору і вжити всіх заходів щодо їх ліквідації.
V1. Обов’язки РАДИ
6.1.РАДА зобов’язується зазначати ім’я АВТОРА із будь-яким використанням Твору;
6.2 Не порушувати недоторканність Твору, погоджувати з АВТОРОМ усі зміни, що вносяться у Твір.
VІІ. Права РАДИ
7.1.Виключні права на використання Твору згідно п.2.1.1.
7.2. Відтворення Твору (тиражування, не однократне виготовлення Твору у будь-якій формі – переносні виставки тощо).
7.3. Публічну демонстрацію і публічний показ Твору;
7.4. Переклад Твору;
7.5. Експорт Твору.
VІІІ. Розмір плати та розрахунки
8.1.Авторові сплачуються роялті в розмірі 20% від доходу за екскурсійне обслуговування у строк: два рази в рік (за кожне півріччя).
ІХ. Відповідальність сторін
9.1. У випадку порушення Договору, сторони несуть відповідальність згідно чинним законодавством України.
9.2. Порушенням Договору є його не виконання, тобто, виконання з порушенням умов визначених змістом цього Договору.
Х. Вирішення спорів
10.1. Усі спори, що виникають з цього Договору вирішуються шляхом переговорів між Сторонами.
10.2. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.
ХІ. Дія договору
11.1. Цей Договір вважається укладений і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та скріплений печаткою РАДИ.
11.2. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент визначений у п.11.1. цього Договору і являється безстроковий.
ХІІ. Інші умови
12.1. Зміни у цей Договір набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору.
12.2. Якщо інше прямо не передбачене цим Договором або чинним законодавством України, цей Договір може бути розірваний тільки за домовленістю Сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього Договору.
Реквізити та підписи Сторін
   АВТОР:                                                          РАДА:
______________________              ___________________________
______________________              ___________________________
______________________              ___________________________
______________________              ___________________________
______________________              ___________________________
      (підпис)                                                       (підпис)
 
Договір перевірив ______________________(юрист-конс.)
 
____________________
1. Конституція України. – К., 1996. – С. 28.
2. Див. Нове законодавство України. – К., «Махаон», 2003.
3. ЦКУ, ст..161
4. Інформаційно-аналітичний центр «Ліга»
5.Державний департамент інтелектуальної власності. Відділ з питань авторського права і суміжних прав. вул. Урицького, 45, м. Київ – 35,МСП,03680
__________________________________
Волинський музейний вісник: Музеї у дослідженні та збереженні пам’яток культурної спадщини західноукраїнських етнічних земель. Наук. зб. : Вип. 4. / упр-ня культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей; каф. документознавства і музейн. cправи ВНУ ім. Лесі Українки ; / упоряд. А. Силюк, Є. Ковальчук. – Луцьк, 2012. – С. 88-94.
Категорія: Рокинівський музей історії сільського господарства Волині-скансен | Додав: volyn-museum (20.09.2012)
Переглядів: 1709 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]