Головна » Статті » Музей волинської ікони
ВОЛИНСЬКІ ІКОНИ СВЯТОГО МИКОЛАЯ З ЖИТІЄМ.
Тетяна ЄЛІСЄЄВА
(Луцьк)
ВОЛИНСЬКІ ІКОНИ
СВЯТОГО МИКОЛАЯ З ЖИТІЄМ
Святитель Миколай, архієпископ Мирлікійський, користувався на Волині надзвичайною популярністю. Причини особливого пошанування святого були у багатогранності його служіння і готовності завжди прийти на допомогу. Він – пастир, опора церкви, борець з єрессю; покровитель володарів і князів, подорожуючих і мореплавців; захисник бідних і знедолених, заступник за всіх, хто потрапив у біду. Найраніші свідчення про пошанування Святого Миколая на теренах краю зафіксовані в Іпатіївському літописі. У 1227 р. князь Данило Галицький приїздив до Миколаївського Жидичинського монастиря поблизу Луцька «поклонитися і помолитися святому Миколаю» [1; 383]. Цей же літопис пише про чудо порятування міста від нападу монголо-татарів 1259 р. завдяки заступництву Святого Миколая [1; 418]. З того часу Св. Миколай вважається покровителем Луцька. У 1387-1390 рр. представники ордену домініканців заклали у місті каплицю на честь Святого. З середини XVІ ст. залишились документальні свідчення про православну церкву Св. Миколая, яка знаходилась на площі перед Воротньою вежею Окольного замку, звідки починався Луцький ринок [2;19]. Образ Святого знайшов відображення і на печатці міського уряду. На честь Св. Миколая на Волині будувалися монастирі і храми, писались чисельні ікони. Традиційний класичний тип Святителя змінювався під впливом естетичних норм і традицій, стильових і духовних пріоритетів різних епох. Практично на всіх давніх волинських іконах бачимо фронтальну постать Святого у єпископському облаченні, подану у трьох варіантах: у повен зріст, поколінно або по пояс. Правою рукою Миколай благословляє, у лівій тримає закрите Євангеліє. У ростових зображеннях у лівій руці святого – жезл, рідше книга. На багатьох образах у верхніх кутах на хмарах розміщені постаті Ісуса Христа з Євангелієм в руках (зліва) і Матері Божої з омофором (справа).
На житійних іконах Святий Миколай представлений у повен зріст. Поясне зображення Святителя з житійними клеймами було намальоване на нині втраченій іконі 1532 р. з Миколаївського Милецького монастиря (Старовижівській район) роботи сучавського маляра Григорія Босиковича. Житійні клейма включали «Різдво Св. Миколая», «Хрещення Св. Миколая», «Приведення на навчання», «Поставлення у диякони», «Поставлення у пресвітери», «Поставлення у єпископи», «Порятунок трьох мужів від страти», «Повернення Василія, сина Агріка з полону», «Порятунок потопаючого корабля», «Порятунок Дмитрія з дна моря», «Успіння Св. Миколая», «Перенесення мощей Св. Миколая»[3, 375-376]
На сьогодні у храмах Волинської області з XVII ст. збереглися три образи Св. Миколая з житійними клеймами. На іконі «Св. Миколай з житієм» у церкві Св. Миколая с. Ветли Любешівського району [4]. Миколай представлений в ріст з Христом і Богоматір’ю у хмарах, які вручають йому книгу і омофор. Святитель твердо стоїть на поземі з дрібною рослинністю та двома кущиками трави. Його урочисто фронтальна постать просторово розміщена на гравійованому тлі. Зліва і справа – вісім круглих клейм, що ілюструють перекази про життя та чудеса Миколая Чудотворця. Ікона вирізняється надзвичайною легкістю письма. Це втілюється у витончених лініях та ясних чистих фарбах. Святитель зображений у єпископському облаченні з благословляючим жестом правої руки. Його ліва рука, що підтримує Євангеліє, повністю покрита фелонню та омофором. Це вказує на священне призначення книги, яка покладається на престол у вівтарі храму. Світлом наповнений лик Св. Миколая, спокій і мудрість в погляді його очей. Глибокі зморшки на високому чолі є знаком його духовної праці у славу Господа, а не ознакою старості. Сріблом лягає навколо лику хвилясте волосся та коротка пишна борода. На Миколаї білосніжний підризник, хрещатий омофор, єпітрахіль, вирішена суцільним полотном, що робить постать більш монументальною; фелонь з рослинним візерунком з крупних лілій, багатопелюсткових квітів та листя; палиця з китицею та зображенням херувима. В образі Миколая іконописець майстерно розкриває духовну висоту, яка досягається поєднанням істинної віри та життєвої мудрості.
Житійний цикл починається не з народження Святителя, а з посвячення у священицькі сани:«Поставлення у диякони» та «Поставлення у єпископи». Іконописець свідомо посилює тему священицького служіння. Сцени розкривають і коментують літургійний зміст центрального образу. У якості сюжетних пріоритетів в клеймах виступають епізоди чудесних діянь : «З’явлення трьом мужам у темниці», «Порятунок Дмитрія з дна моря», «Порятунок потопаючого корабля», «Повернення Василія, сина Агріка з полону», «Порятунок трьох мужів від меча», «З’явлення царю Костянтину». Клейма не утворюють часової і просторової єдності. Вони вільно розташовані на різьбленому тлі на відстані одне від одного. Кожна мініатюрна сцена виконана композиційно самостійно. Склад сюжетів не має іконографічних новацій і є типовим для українських житійних ікон Св. Миколая. Окрім епізодів порятунку на водах дія у клеймах відбувається у інтер’єрах з підлогою, яка викладена двоколірними плитками в шаховому порядку. У клеймі «Порятунок потопаючого корабля» Св. Миколай намальований на кормі човна з білим вітрилом, позаду нього зображена група мореплавців.
На іконі «Св. Миколай з житієм» у церкві Св. Миколая (1895р.) с. Пульмо Шацького району житійні клейма прямокутної форми оточують постать Св. Миколая з трьох сторін. Ікона вставлена в кіот, очевидно часу відкриття церкви, з написом під іконою «Святителю Христов отче Николае моли милостиваго Бога, избавитися нам от бед и скорбей и спаситеся душам нашим». Кіот представляє особливий архітектурний тип автономно існуючої уклінної ікони в обрамлені рами з напівкруглим завершенням. Пізнішим є і дерев’яний різьблений оклад, який закриває одяг Святителя і книгу у руці.
Житійний цикл складається з біографічних клейм: «Різдво Св. Миколая», «Хрещення Св. Миколая», «Приведення на науку», «Поставлення у диякони», «Поставлення у єпископи», «Успіння Св. Миколая»; прижиттєвих чудес Святителя: «З’явлення царю Костянтину», «З’явлення трьом мужам у темниці», «Порятунок трьох мужів від меча» та посмертного чуда – «Порятунок Дмитрія з дна моря». Важливим елементом житійних клейм є архітектурний стафаж. У семи клеймах «Хрещення Св. Миколая», «Приведення на науку», «Посвячення у диякони», «Посвячення у єпископи», «З’явлення Св. Миколая трьом мужам у темниці», «Порятунок трьох мужів від меча», «Успіння Св. Миколая» сюжет розгортається на тлі міських будинків та фортифікаційних споруд з арками, дахами з червоною черепицею, бійницями, маленькими баштами із зубцями, аркоподібними вікнами. Клейма «Різдво Св. Миколая» та «З’явлення царю Костянтину», що розташовані вгорі ікони відповідно справа і зліва, схожі за композиційним вирішенням. Майже всю площу клейм займають великі під балдахінами ліжка, на яких сидять спираючись на подушки імператор Костянтин та матір Миколая. У сцені Різдва батько Миколая подає дружині чашу. Зворушливим є зображення в лівому кутку служниці біля столика, на якому лежить сповите дитятко. У сцені Хрещення іконописець робить акцент на Чуді стояння в купелі. В центрі намальована величезна чаша – потир з «перлами», в якій зображена оголена постать Миколая - дитини з піднятими вгору руками. Обабіч чаші – два єпископи і люди, присутні при хрещенні. Сцени народження і хрещення майбутнього Святого підкреслюють, що благочестя дане йому від народження. В сценах чудес постать Миколая статична. Лівою рукою, яка покрита хрещатою фелонню та омофором, він тримає книгу, правою – благословляє. У сцені Порятунку від меча Святитель лівою рукою вхопився за лезо меча, а у правій руці – книга. У клеймі «Порятунок Дмитрія з дна моря» використана традиційна композиційна схема: на тлі морських хвиль і потопаючого човна зображений Дмитрій, який простягає руки до Св. Миколая. У сцені Успіння над труною з тілом Святителя стоять єпископ та два ченці з книгами в руках. Житійні клейма супроводжуються пояснюваль­ними написам. Вони не прилягають щільно одне до одного, а розділені між собою смугами золоченого тла, що надає легкості іконі в цілому. Ко­лористична гама ікони побудована на співвідношенні синьо - голубої, білої, вохристої, червоної та зеленої фарб. Постаті у клеймах присадкуваті. Ликі персонажів миловидні та простонародні.
В зображенні Св. Миколая автор дотримується традиційного іконного образу: продовгуватий лик з довгим носом, маленькими вустами, високим з залисинами чолом, яке розкреслене легкими зморшками, коротким сивим волоссям та невеликою сивою бородою. Вираз обличчя зосереджений, погляд темних глибоких очей, спрямований перед собою, – самозаглиблений. Миколай стоїть на поземі, який не має чіткої горизонтальної лінії, а підноситься позаду нього у вигляді пагорба, що робить його постать монументальною.
У церкві Св. Миколая смт. Локачі, яка була споруджена у 1912 – 1913 рр. на честь 300 – річчя династії Романових, обабіч іконостасу знаходиться ікона «Св. Миколай з житієм» XVII ст. Ікона, як і інші ікони XVII - XVIIІ ст., що зберігаються у храмі, очевидно, була перенесена, як свідчать «Клірові відомості» за 1913 р., зі старої церкви Св. Миколая. Церква була побудована ще у 1609 р. коштом Івана Полонського, уповноваженого маєтків князя Януша Сангушка, і на поч. ХХ ст. перебувала у «ветхому» стані. У 1922 р. її продали парафіянам с. Шельвів для будівництва храму в їхньому селі.[5, 12 - 13]
Ікона «Св. Миколай з житієм» вставлена у глибоку раму, що має фігурне завершення. Рама практично наполовину перекриває зображення у житійних клеймах, які ще й частково поновлені, і тому важко скласти уявлення про їх первісний вигляд. Клейма круглої форми розташовані по чотири обабіч постаті Св. Миколая, що зображений на різьбленому тлі, основним мотивом орнаментики якого є цвіт гранату. Вгорі зображене «Нікейське чудо». М’який привітний вираз обличчя Св. Миколая сприяє діалогу з віруючими. Одяг Святителя, руки та книга закриті пишним карбованим окладом XVIIІ ст. Виконаний у техніці високого рельєфу оклад відзначений багатством орнаментики. Основу візерунку фелоні складають чотириконечні хрести. Виворіт фелоні оздоблений ромбоподібним орнаментом з дрібними квітами. На підризнику – пагони з листочками, бутонами, великими восьмипелюстковими та меншими чотирипелюстковими квітами. Хрещатий омофор та палицю майстер – карбувальник прикрасив складним дрібним орнаментом з переплетеного листя аканту. На книзі викарбувана сцена «Розп’яття з предстоячими». Наперсний чотириконечний хрест з променистим декором звисає на ланцюгу з лівого плеча Cвятителя на рівні руки, другий кінець ланцюга звисає з правого плеча. Німб у вигляді променів розташований навколо обличчя Св. Миколая. На його голові митра, візерунок якої утворюють переплетені пагони і чотирипелюсткові квіти. На внутрішньому полі рами розташовані десять вотивів – переважно зображення рук і ніг.
У запрестольному вівтарі XVII ст. церкви Св. Онуфрія с. Хорів Локачинського району сцени житія Св. Миколая розташовані в рельєфних картушах на полях пишно різьбленого внутрішнього обрамлення Почаївської ікони Богородиці XІХ ст. Первісно вівтар був призначений для ікони Святого Миколая, про що свідчить зображення Нікейського чуда у великому клеймі над іконою: Богородиця та Ісус Христос тримають в руках не тільки омофор і Євангеліє, а й митру, якою увінчують центральний образ. Житійні сцени включають «Хрещення Св. Миколая», «З’явлення царю Костянтину», «З’явлення трьом мужам у темниці» та «Похорон Св. Миколая». Ще одне клеймо присвячене Об’явленню Христа св. Петрові Александрійському, зображення якого бачимо у клеймі на внутрішній рамі вівтаря. Джерелом цієї іконографії є переказ проте, що Петрові Александрійському явився Христос – дитина на жертовнику в роздертій одежі і засудив науку Арія (Арій згідно переказу служив дияконом у Св. Петра Александрійського, був ним проклятий і відлучений від церкви). Як і Миколай Мирлікійський, Петро Александрійський вів боротьбу з аріанством, яке було засуджено і відкинуте церквою. В усіх клеймах Св. Миколай зображений у хрещатому сакосі. Своєрідністю іконографічного рішення відзначається зображення Похорону Св. Миколая. Труну з тілом Святого несуть єпископи різного віку. Вони правою рукою спираються на посохи, а лівою тримаються за ноші. Позаду труну супроводжують ченці. На труні лежать митра, жезл та палиця Св. Миколая, а також стоять чотири свічники та чотириконечний напрестольний хрест. Вівтар є парним до вівтаря 1696 р. (НМЛ) для чудотворної Богородичної ікони церкви Різдва Богородиці Загорівського монастиря на Волині. Малярські композиції вівтаря 1696 р. були виконані Йовом Кондзелевичем, про що свідчить напис у нижній частині престолу. Не дивлячись на те, що деякі зображення Хорівського вівтаря частково поновлені, авторство Кондзелевича тут незаперечне. Обидва вівтарі стояли у монастирській церкві обабіч іконостаса, а після побудови нової церкви у 1770 р. були передані у різні села.
У XVIIІ ст. на Волині окремі сцени чудес Святого Миколая малюються у нижній частині ікон. Найпопулярнішими були – «Порятунок трьох мужів від меча», «Порятунок дітей від смерті», «Порятунок потопаючого корабля». На іконі у церкві Покрову Богородиці с. Любитів Ковельського району у правому нижньому кутку зображено трьох дітей у кошику, яких Миколай порятував від смерті. Ця сцена втілена також на іконі у церкві Архангела Михаїла с. Білосток Луцького району. Оголені діти стоять у кориті. Справа від Миколая маляр намалював Василія, сина Агріка, якого Св. Миколай повернув батькам із сарацинського полону. Василій у кольоровій сорочці, сірих коротких штанах та сірій куртці. У правій опущеній руці він тримає глечик, в лівій – тацю з чашею. Св. Миколай стоїть на розкресленій квадратами підлозі на тлі сірих стін. Вгорі ікони намальоване «Нікейське чудо» – масивні напівростові постаті Христа і Богородиці на купчастих сіро – вохристих хмарах. Згідно практики церковного життя XVIIІ ст. Мирлікійський владика зображений у парадних архієрейських одежах: сакос з дорогої синьої тканини із золотими акантовими пагонами, голубий підризник з широкою блідо-рожевою візерунчатою каймою; на голові митра, прикрашена золотою стрічкою та «коштовними каменями»; з плечей спадає золотий омофор, на якому чотириконечні хрести поєднані з рослинним орнаментом. Несподіваним контрастом до цієї величі та розкоші святительського чину виступає скорботний лик Св. Миколая.
Чудо порятунку дітей бачимо і на іконі XVIIІ ст. в каплиці с. Заліси Ратнівського району. Як і у Білостоці, образ Миколая написаний на полотні. Святитель зображений у повен зріст на тлі сіро – голубого неба з купчастими хмарами. Правою рукою він благословляє, лівою підтримує Євангеліє і посох. Білий підризник розкреслений сірим кольором густими повздовжніми бганками, червона фелонь по краю прикрашена срібним орнаментом, на синьому омофорі – чотириконечні хрести з різнокольорових «каменів», палиця коричнева з крупними китицями, червона митра з золотою тасьмою увінчана хрестом. Іконографічні риси Св. Миколая дещо відрізняються від традиційних. Його обличчя видовжене, волосся, зачесане назад, спадає хвилями на плечі, рожевий рум’янець підкреслює високі вилиці. Темні пронизливі очі під дугами брів надають обличчю Миколая виразу холодної відчуженості. Справа від Святого – високі мури в’язниці з аркоподібним вікном, за решіткою якого зображені троє чоловіків у кайданах на руках, що відповідає чуду «З’явлення Св. Миколая трьом мужам у темниці».
Чудо порятунку корабельників від бурі втілене на іконі «Св. Миколай» XVIIІ ст. у церкві Св. Параскеви с. Заліси Ратнівського району. У нижній частині ікони намальовані синьо - сіре водне плесо з гористим пейзажем такого ж кольору та корабель з похиленою щоглою і білими вітрилами. Святий Миколай зображений у повен зріст в сакосі і митрі з благословляючим жестом правої руки та жезлом з сулком у лівій. Його голова ледь повернута вправо. Вгорі ікони на великих посріблених з синім краєм хмарах зображено «Нікейське чудо». Одяг Миколая, Ісуса Христа, Богородиці різьблені, золочені та посріблені, що імітує коштовні шати. Тло ікони посріблене та густо різьблене гілками з листям. Той самий орнамент, тільки дрібніший, повторений на сакосі Святителя. Виворіт сакоса покритий по сріблу зеленим лаком. Завдяки різьбленню ікона виглядає надзвичайно урочисто і декоративно. Подібне образно – іконографічне вирішення бачимо на іконі «Св. Миколай» у церкві Св. Микити с. Тур того ж району. Тільки тут Св. Миколай зображений у сфері земного буття на тлі світло - сірого неба. Як і на іконі в с. Заліси внизу змальовані гористий пейзаж, водне плесо, човен. На відміну від попередньої ікони водне плесо - голубе, береги – зелені, гори – сіро - коричневі. Вгорі ікони зображене «Нікейське чудо». Священицькі одежі Св. Миколая також різьблені. Одяг Богородиці та Ісуса Христа, як і сакос з вертикальними глибокими складками, митра, жезл з довгим сулком позолочені. Авторським повторенням є лик Святителя, який виражає холодний спокій. Можливо, ця ікона писалася саме для Свято-Миколаївської церкви, яка існувала у с. Тур до 1773 р. Нова церква була побудована коштом прихожан і освячена вже на честь Св. Микити [6, 380].
У церкві Святої Трійці с. Сокіл Рожищенського району на іконі XVIIІ ст. внизу на поземі обабіч постаті Св. Миколая зображені сцени «Порятунок дітей від смерті» та «Порятунок потопаючого корабля». Маляр намалював оголених дітей, які сидять у червоному кориті. У сіро - голубому морі – кора­бель під біло - червоним вітрилом. Св. Миколай стоїть на носі корабля перед мореплавцями. На другому березі зображене місто з білими будівлями під червоними дахами та храмами з дзвіницями. Червоний колір в поєднанні з золотом автор використовує і в одязі Св. Миколая: червоний сакос з золотими квітами, червона з золотими хрестами і тасьмою митра. Вгорі ікони – «Нікейське чудо».
На іконі з ростовим зображенням Св. Миколая у церкві Зачаття Іоана Предтечі с. Тишковичі Іваничівського району крім сцени Порятунку дітей від смерті у лівому нижньому куті ікони зображені три мішечки з грошима, що відповідає Чуду принесення Св. Миколаєм золота на посаг трьом дівицям.
В церкві Успіння Богородиці с. Лишнівка Маневицького району знаходиться цікавий образ Св. Миколая, виконаний народним малярем. Сце­ни чудес написані на рівні колін Святого. У сцені «Порятунок дітей від смерті» оголені діти стоять у дерев’яній діжці, у сцені «Порятунок потопаю­чого корабля» зображений корабель з людьми під червоним вітрилом. Святий Миколай одягнений у білий підризник, білий із золотими хрестами омофор, золоті фелонь та митру. Лик Святого Миколая сповнений привітності і всерозуміння.
Чудеса Св.Миколая зустрічаються на іконах у пристінних вівтарях у клеймах над чи під основним зображенням. У церкві Св. Миколая с. Жидичин Ківерцівського району у верхньому клеймі намальований «Порятунок трьох мужів від меча», у нижньому – «Перенесення мощей». У Різдво – Богородичній церкві с. Рокитниця Ковельського району у боковому вівтарі з іконою Святого Миколая у верхньому клеймі зображені сцени порятунку кораблів та дітей.
У церкві Покров Богородиці смт. Цумань Ківерцівського району знаходиться ікона поч. XІХ ст. написана на полотні, сюжет якої присвячений тільки одному чуду Св. Миколая – Явленню царю Костянтину. На іконі зліва намальований Миколай, який стоїть на хмарині. Правою рукою він опирається на жезл, ліву простягає до Костянтина. Миколай одягнений у білий підризник, червону єпітрахіль, червону з синім виворотом фелонь, синій омофор та червону з «перлами» митру. Костянтин лежить на ліжку з балдахіном. Від його вуст відходить стрічка із зверненням до Миколая Над головою Костянтина напис «Св. Константин царь христианский». Перед ліжком на столику з червоною скатертиною на зеленій подушці – корона та скіпетр. Автор ікони приділяє багато уваги змалюванню окремих предметів. Ліжко з колонами та синьою з рослинним візерунком завісою стоїть на постаменті на S-подібних ніжках. Подушка під головою Костянтина такого ж кольору як і завіса. Балдахін та саме ліжко прикрашені орнаментикою, яка імітує різьбу. Корона оздоблена «каменями» і «перлами». Все це створює яскравий і урочистий образ.
Сцени чудес втілювались не тільки в живопису, але й і у карбуванні на окладах ікон з зображенням Св. Миколая. Високою майстерністю вирізняється срібний оклад XVIIІ ст. ікони «Св. Миколай» (І-91) з церкви Покров Богородиці с. Дорогиничі Локачинського району. Майстер добре оволодів засобами виконання світлотіньових градацій, посиливши виразність лінійного моделювання за допомогою черні. Оклад одягу Св. Миколая набірний, складається з трьох частин. Центральна – омофор, прикрашена легким карбованим квітковим візерунком та карбованими з гравіюванням чотириконечними хрестами. Фелонь вкрита гілками з пишними квітами, підризник – стилізованим листям аканту. На обшлагах рукавів та комірі – імітація коштовного каміння. Оправа Євангелія, яке тримає Св. Миколай, з великим середником, де викарбувана гора Голгофа зі знаряддями страстей Ісуса (спис та губка), та наріжниками по кутах у вигляді квітів (замість Євангелістів). Квітковий орнамент мають і застібки на Євангелії. У нижній частині окладу на одязі викарбувані діти у кошику та Василій, син Агріка, у східному одязі. Василій тримає у лівій руці тацю з солодощами, правою вказує на павича. Окремими окладами закриті постаті Ісуса Христа та Богородиці у «Нікейському чуді». Німб навколо голови Миколая також виконаний карбуванням у вигляді язиків полум’я.
В численних іконах із зображенням святого Миколая знайшла втілення всенародна любов до Святителя, який отримав після смерті широку популярність, славу і честь у всьому християнському світі. Протягом багатьох століть змінювались уявлення про його зовнішній вигляд та його атрибути, але незмінним залишався основний зміст його образу – безмежна любов до людей, відкритість і доступність кожній людині, незалежно від віку і соціального стану. Працюючи над іконографічним циклом святителя Миколая, волинські іконописці втілювали ідеальні уявлення своєї епохи як про особистість великого чудотворця, так і про той світ, у якому він творив свої діяння і чудеса.
______________
1. Літопис Руський. За Іпатіївським списком. Переклав Леонід Махновець. – К., 1989. – 591 с.
2. Троневич П.О., Хілько М.В., Сайчук Б. Т.. Втрачені християнські храми Луцька. – Луцьк, 2001. – 80 с.
3. Пуцко В. Ікона святого Миколая Милецького сучавського маляра Григорія Босиковича//Записки наукового товариства імені Шевченка. Том ССХХХVI. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. – Львів,1998. – С. 373 - 398
4. Ікона могла бути написана для старої церкви Св. Миколая, яка згідно візитації від 21 жовтня 1821 р. була побудована прихожанами у 1679 р. Церква була реставрована у 1806 р. з благословення Острозького уніатського єпископа Флоріана Корсака. У1876 р. на її місці була побудована нова церква, яка існує й досі. Див. Н.М.Теодорович. Волынь въ описанiи городовъ, мъстечекъ и селъ въ церковно – исорическомъ, географическомъ, археологическомъ и друг. отношенiяхъ . Историко – статистическое описанiе церквей и приходовъ Волынской епархiи. ТомъV. Ковельскiй уъездъ. – Почаевъ, 1903. – 580 с.
5. Сегейда Х. Світильники отчої віри. Нариси про церкви Локачинського району. – Луцьк, 2002. – 228 с.
6. Теодорович Н. Волынь въ описанiи городовъ, мъстечекъ и селъ въ церковно – исорическомъ, географическомъ, археологическомъ и друг. отношенiяхъ. Историко – статистическое описанiе церквей и приходовъ Волынской епархiи. ТомъV. Ковельскiй уъездъ. – Почаевъ, 1903. – 580 с.
____________________________________________
Волинська ікона: дослідження та реставрація. Науковий збірник. Випуск 19. Матеріали ХІХ міжнародної наукової конференції, м.Луцьк, 24 – 25 жовтня 2012 року. – Луцьк, 2012. – С.68-72.
Категорія: Музей волинської ікони | Додав: volyn-museum (26.06.2013)
Переглядів: 722 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]