| Головна » Статті » Музей освіти Волині при Волинському інституті післядипломної педагогічної освіти |
РОЛЬ МУЗЕЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ
|
Ганна Маслай,
завідувач програмно-організаційного відділу Центру туризму, спорту та
екскурсій, доцент, заслужений працівник освіти України, м.Луцьк
Наталія Ясінська,
кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри Волинського
інституту післядипломної педагогічної освіти, м.Луцьк
РОЛЬ МУЗЕЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ
«Дати людині, діяльність,
яка б наповнювала її душу»
(К. Д. Ушинський)
У сучасних умовах перебудови і реформування української освітньої системи постає питання щодо нових підходів до організації і змісту навчальної діяльності. Важливе місце серед них посідає один із перспективних напрямів сучасної шкільної педагогіки – музейна педагогіка, що вирішує проблеми формування особистості, а саме: залучення учнівської молоді до дослідницької діяльності засобами музейної експозиції з використанням інформаційних технологій, розвиток їхніх дослідницьких умінь і творчих здібностей, вироблення здатності до самостійних суджень і оцінок, навичок критичного мислення.
В доповіді ЮНЕСКО «Освіта для ХХІ століття», закладено фундаментальні підвалини нової освіти. Підкреслюється вирішальна роль освіти у розвитку особистості і у розвитку всього суспільства. Як зазначається у доповіді освіта має базуватися на 4-ох постулатах:
- навчитися пізнавати,
- навчитися робити,
- навчитися жити разом,
- навчитися жити.
Слід пам’ятати про триєдине завдання освіти:
- навчання
- виховання
- розвиток.
Формування гармонійної особистості неможливе без оволодіння духовною та історико-культурною спадщиною людства. Багаті пласти цієї культури донесли до нас усна народна творчість, кобзарство, звичаї та обряди, пісні та думи, звичаєве право, народні ремесла, батьківсько-материнська педагогіка. Етнокультурні дослідження, глибоке пізнання рідного краю, задоволення історико-культурних, навчальних, пізнавальних потреб молоді немислиме без функціонування мережі музеїв.
Музейна педагогіка має важливе значення в системі освіти і розвитку учнів, вона сприяє всебічному розвитку особистості учня, активному пізнанню навколишнього світу.
Важливим у виховній роботі, розвитку системи музеїв є освітня програма «Крок за кроком», компетентнісний підхід, впровадження елементів музейної педагогіки у діяльність навчальних закладів.
Музейна педагогіка – це наукова дисципліна на перетині музеєзнавства, педагогіки і психології, яка розглядає музей як освітню систему. У силу свого міждисциплінарного характеру музейна педагогіка оперує категоріями музеєзнавства та психолого-педагогічних дисциплін.
В Україні та близькому зарубіжжі відбувається процес становлення музейної педагогіки. Термін уперше ввів у науковий обіг у 1934 році К. Фрізен, Німеччина. Це галузь діяльності, що здійснює передачу культурного досвіду на основі міждисциплінарного та поліхудожнього підходу через педагогічний процес в умовах музею.
Завдання музейної педагогіки випливають із вимог сьогодення, мудрого використання історичної та культурної спадщини нашого народу у системі виховної роботи.
Сьогодні музей є ефективною базою для спілкування, культурно-освітнім середовищем, джерелом культурно-освітнього процесу, це живий організм у процесі пізнання (а не лише сховище), наші завдання – нові завдання:
- розширення сфери освіти на основі музейної педагогіки;
- розвиток творчої особистості, формування національної ідеології;
- збереження традицій, повернення до духовних цінностей;
- патріотичне виховання, розширення музейного простору;
- залучення молодого покоління до музеїв. Розвиток, творчий розвиток особистості;
- ефективний та пізнавальний педагогічний вплив музею на різні категорії населення, авторитетна роль музею в системі освіти.
Основні принципи музейної педагогіки:
- органічний зв’язок культури і освіти;
- інтеграція музею та школи;
- врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей, молоді, їхніх інтересів, побажань (діагностика, диференціація, індивідуальний підхід);
- особистісно-орієнтовний підхід у своїй діяльності кожного музею;
- гуманістична спрямованість;
- педагогічна доцільність.
Навчально-виховне середовище музею, сприяє виробленню у дітей (молоді) власної системи цінностей, водночас закладаючи основу для розуміння інших культур та систем цінностей.
Можна виокремити модель музейно-педагогічного процесу та його складові:
- музейне середовище, приміщення, простір, експозиція, експонат, глядач, музейний педагог;
- форми музейно-педагогічного процесу (екскурсія, заняття в музейній аудиторії, лекція, виставка);
- методологічну основу музейно-педагогічного процесу (діалог з пам’яттю, музейним педагогом, міжособистісний діалог.
Важливе місце у впровадженні елементів музейної педагогіки в практику сучасних навчальних закладів відводиться музейному педагогу, який є посередником між дитиною, відвідувачем та тими духовними цінностями, які він прагне передати. Великий педагог А. Макаренко говорив, що виховує все і речі, і люди, а найбільше люди. Отже, визначна роль належить розвитку педагогічної майстерності кожного із нас.
Назвемо лише основні критерії педагогічної майстерності працівника музею:
- науковість, системність, наступність, гуманність, новизна;
- доцільність (за спрямованістю);
- діалогічність (характер стосунків);
- творчість (за змістом діяльності);
- оптимальність (за вибором засобів);
- продуктивність (за результатом);
- здатність за зовнішніми ознаками поведінки визначити душевний (емоційний стан і забезпечити оптимальні відносини, коригувати їх.
Елементи педагогічної майстерності – це і гуманістична спрямованість, і професійна компетентність і педагогічні здібності, і педагогічна техніка (зовнішня і внутрішня).
Музейні працівники, педагоги повинні володіти і застосовувати у своїй діяльності прийоми музейної педагогіки:
- прийом показу (для всіх вікових груп);
- прийом коментування (враховуючи вікові особливості);
- прийом руху;
- прийом реконструкції;
- прийом локалізації;
- прийом цитування (аргументація);
- прийом порівняння (адже все пізнається у порівнянні).
Можна виокремити чотири найважливіших види ставлень, які впливають на професійний рівень кожного з нас:
- до світу, суспільства, науки, культури, своєї професії;
- до людей (колег, батьків, дітей);
- до природи;
- до самого себе.
Запорукою успіху у розвитку особистості є компетентнісний підхід. А компетентність – це вміння реалізувати отриманні знання. Це надзвичайно важливо для кожної молодої людини. І особливо педагогу, музейному працівнику необхідно вміти передати знання, зацікавити, спонукати до пізнання, навчання та виховання.
Науково доведено, що психологічна оцінка ефективності з почутого За сприятливих умов):
- може бути з почутого сприйнято до 10% інформації;
- з побаченого до 5о%;
- при активній участі – до 90%.
Соціальне виховання відбувається у з-ох площинах, а саме:
- у сім’ї;
- у школі;
- у період вільного часу, який необхідно мудро використовувати для оздоровлення, змістовного та культурного відпочинку, розвитку кожної особистості.
Часто виділяють четверте освітнє середовище – ЗМІ. І тут ми маємо забезпечити педагогічний вплив, адже головне завдання – виховання гуманної, творчої особистості, її інтелекту, патріота нашої держави.
Суспільство ставить високі вимоги щодо морального та духовного виховання нашої молоді, а духовність має зростати з покоління в покоління. Ми повинні:
- формувати у дітей ціннісне ставлення до культурно-історичної спадщини;
- розвивати інтерес до експонатів музею, виставок, конференцій, тематичних вечорів, зустрічей, залучати їх до активної творчої діяльності;
- формувати образ музею, як неоцінений скарб предметів культурно-історичного значення, як джерело духовного виховання учнівської та студентської молоді, як скарбницю великої мудрості, культури та духовності.
У системі додаткової освіти дітей актуальною є проблема компетентності, яка уявляється як міра відповідності педагогів конкретному виду освітньо-виховної діяльності, а також рівень ініціативи, співпраці у вирішенні завдань гармонійного розвитку дитячої особистості у вільний час.
Цілеспрямована система роботи колективу Волинського краєзнавчого музею, колективу Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти, Центру туризму, спорту та екскурсій, впровадження ІКТ та розвиток музейної педагогіки дає можливість стверджувати про оновлення освітнього процесу на основі компетентності, вироблення загальної стратегії, направленої на задоволення освітніх потреб дітей з урахуванням їх інтересів, запитів і особливостей, захоплень та побажань.
У даній системі співпраці музею, Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти і Центру туризму, спорту та екскурсій спостерігається активізація самостійної пізнавальної діяльності дітей, розкриття дитячої особистості, творчої реалізації.
Отже, аналізуючи нашу співпрацю (освіти і культури), можна виокремити алгоритм такої діяльності формулою: від розвитку музейної педагогіки – до розвитку педагогіки співпраці, що й буде важливою складовою у навчально-виховному процесі учнівської та студентської молоді.
_____________________
1. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям // Вибр. твори: в 5-ти т.– К.: Рад.школа, 1977. – Т.3
2. Концепція національного виховання // Рідна школа - № 6, . – 1995. – С. 18-25.
3. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину // Вибр. твори: в 5-ти т.– К.: Рад. школа, 1976. – С. 149-216.
4. Дитячо-юнацький туризм і краєзнавство в Україні: досвід, проблеми, пошук. – 2010.
5. Позашкільна освіта. - № 1-5, 11.– 2012.
6. Мизенцева Г.П. Музеєзнавство – К.: Вища школа,1980. – 120 с.
7. Педагогічний музей України: сто років // Освіта. - № 32, - 2003. – с. 8.
8. Сірополко. Історія освіти в Україні – К.: Наукова думка, 2001. – 912 с.
9. Столяров Б.А. Музейная педагогика,, история, теория, практика: Учебное пособие. – М.: Высшая школа, 2004. – 216 с.
__________________________
Волинський музейний вісник : Наук. зб. : Вип. 5. : Музейна педагогіка. Теорія і практика. / упр-ня культури Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; каф. документознавства і музейн. справи СНУ ім. Лесі Українки ; Упоряд. А. Силюк. – Луцьк, 2013. – С. 68-70
|
|
|
|
|
| Переглядів: 3943 | Рейтинг: 3.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |