| Головна » Статті » Музей освіти Волині при Волинському інституті післядипломної педагогічної освіти |
НАЦІОНАЛЬНО – ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ КРІЗЬ ПРИЗМУ МЕТОДИЧНОГО ЦЕНТРУ РОЗВИТКУ ДИТИНИ «СВІТЛИЦЯ» ЗОШ № 17 м. ЛУЦЬКА
|
Інна Юрист,
вчитель вищої категорії, вчитель – методист, керівник музею етнографії «Світлиця» КЗ «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 17 Луцької міської ради», м. Луцьк
НАЦІОНАЛЬНО – ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ КРІЗЬ ПРИЗМУ МЕТОДИЧНОГО ЦЕНТРУ РОЗВИТКУ ДИТИНИ «СВІТЛИЦЯ» ЗОШ № 17 м. ЛУЦЬКА
У статті висвітлюється поняття національно-патріотичного виховання, його напрями, методи і мета на сучасному етапі, розкриваються етапи розвитку патріотичної свідомості дитини, особливості національно-патріотичного виховання молодших школярів та роль у цьому шкільного музею.
Пропонуємо поговорити про національно – патріотичне виховання школярів, зокрема у ЗОШ № 17, і роль у цьому методичного центру розвитку дитини «Світлиця», який створений на базі шкільного музею етнографії.
Але спочатку зупинимось на тому, що таке національно – патріотичне виховання, патріотизм і як ці поняття трактують сучасні педагоги та педагоги минулого.
Кожен народ має свою систему національного виховання, яка відповідає його характерним рисам. Виховання, створене самим народом, має виховну силу, якої немає в найкращих системах, що ґрунтуються на абстрактних ідеях чи запозичені в іншого народу, - підкреслював К. Д. Ушинський. Він вважав, що «...виховання бере людину всю, якою вона є з усіма її народними і поодинокими особливостями, - її тіло, душу й розум...» [5, 262]. У процесі виховання у людини, першою чергою, формується світогляд і характер, а «...характер і є саме той ґрунт, в якому корениться народність». Народність українського виховання визначають його мова, побут, етнос, традиції, етикет, гумор тощо. Саме ці складові зумовлюють специфічні особливості системи виховання кожного народу. «Звертаючись до народності, виховання завжди знайде відповідь і допомогу в живому і сильному почутті людини, яке впливає набагато сильніше за переконання, сприйняте тільки розумом, або за звичку, вкорінену страхом покарань... виховання, коли воно не хоче бути безсилим, має бути народним» [5, 9].
Основною метою національного виховання на сучасному етапі є передання вихованцям соціального досвіду, успадкування ними духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування незалежно від національної приналежності особистісних рис громадянина Української держави, духовності, трудової, моральної, розумової, естетичної, правової, фізичної та екологічної культури.
Національно-патріотичне виховання формується на прикладах історії становлення Української державності, українського козацтва, героїки визвольного руху, досягнень у галузі політики, освіти, науки, культури і спорту.
Сучасний вчений, педагог О. Вишневський виділяє три етапи розвитку патріотичної свідомості дитини та людини взагалі:
1. Етап раннього етнічно-територіального самоусвідомлення є основою, фундаментом патріотичного виховання і здійснюється переважно в батьківській родині та в школі. Він припадає на дошкільний і молодший шкільний вік. На цьому етапі формується почуття патріотизму.
2. Етап національно-політичного самоусвідомлення, припадає на підлітковий вік, коли дитина з лона сім’ї та школи переходить у громадське середовище. На цьому етапі відбувається приєднання юнацтва до різноманітних дитячих й молодіжних громадських, політичних організацій і об єднань, які в змозі допомогти виховати сьогоднішнього школяра, завтрашнього громадянина України.
3. Етап державницько-патріотичного самоусвідомлення, коли поняття «національного» виходить за межі етнічності та сягає рівня державності. Характерними рисами даного етапу є вияв любові, поваги до своєї держави як головної мети нації [1, 189].
Таким чином, проходження даних етапів свідчить про громадянсько-патріотичну зрілість людини.
Патріотичні почуття не повинні бути споглядальними, обмежуватися пасивними реакціями милування й уподобання. Як свідчить історичний досвід, патріотичні почуття, особливо загострюючись у складних,екстремальних, доленосних для Батьківщини ситуаціях, єднають людей, спонукають ставити суспільне вище за особисте, зменшують життєвий егоїзм.
Патріотичні переконання містять у собі знання, поєднані зі щирою впевненістю в їхній істинності. На необхідності розвитку патріотичних переконань у дітей наголошував великий педагог-мислитель Я.А.Коменський, щоб «вони могли захищати все, що вони вважають істинним і добрим…чесним» [3, 276]. Мета переконань полягає у підведенні людини не тільки до розуміння певних положень патріотичних почуттів, а й до внутрішнього їхнього сприйняття.
Певна річ, що національне виховання в системі освіти здійснюється з урахуванням пізнавальних можливостей та психологічно-вікових особливостей учнів певного класу. Особливе місце в цьому процесі належить учням початкового рівня освіти – 1 - 4 класів. Пояснюється це особливостями психології дітей, прикметою яких є здатність охоче пізнавати довколишній світ, нові знання, сприймати норми поведінки, виробляти власне світосприймання та світобачення. Саме тому основи національного виховання значною мірою закладаються в цей період життя та навчання.
Національне виховання молодших школярів набуває особливої актуальності в умовах становлення Української держави, у формуванні особистості з глибоким відчуттям своїх коренів, роду, родини, народу; у розвитку кращих ментальних рис дитини, у пробудженні інтересу та прищепленні глибокої любові до рідної мови, літератури, історії, поваги до символів, традицій та звичаїв українців.
У родині закладаються підвалини патріотизму і почуття національної приналежності й свідомості. При цьому важлива взаємодія виховних впливів родини і школи. Тому потрібно постійно підтримувати тісний зв’язок з батьками, залучати їх до шкільного життя дітей. Творча співпраця батьків, дітей і вчителів позитивно впливає на формування класних колективів, виховання в учнів людяності, поваги до старших, доброзичливого відношення до товаришів. Природні родинні установки дитини посилюються відповідно підібраними засобами і методами педагогічного впливу.
Музейна педагогіка являє собою своєрідну систему пізнання, яка дозволяє залучити до навчального процесу історичні пам’ятки, зокрема й ті, що знайдені в рідному для учнів населеному пункті. Вона відкриває широкі можливості для органічного поєднання програмового матеріалу з конкретними матеріальними свідченнями минулого, тобто музейними експонатами. Знаряддя праці, посуд, одяг, меблі, речі домашнього вжитку виступають на уроках як «живі» свідки минувшини. За таких умов ніби набувають «тілесності» історичні постаті, з якими школярі знайомляться на уроках. До того ж, проведення навчальних занять не в класі, а в музейних кімнатах, значно підвищує пізнавальний інтерес дітей до навчального матеріалу. А додайте сюди ще можливість спробувати себе в ролі дослідника-пошуковця чи екскурсовода…
Виходячи з того, що головним завданням патріотичного виховання є формування світоглядної свідомості школяра, в позаурочній виховній діяльності виділяємо наступні напрями та методи:
1. Світоглядний: бесіди, розповіді, оповідання, повідомлення, читання. Характерною особливістю методів патріотичного виховання в початкових класах є їхня емоційність, яскравість і цікавість. Необхідно, щоб вони будувалися на життєвих прикладах, ілюструвалися піснями, віршами, загадками тощо. Важливо використовувати факти повсякденного життя учнів, суспільної, політичної, трудової діяльності видатних людей минулого та сучасників. Особливо впливають на почуття та свідомість учнів розповіді про життя і діяльність героїв, які жили, працювали в даній місцевості. За допомогою цих методів у дітей формується суспільна думка, досвід особистого відношення до своєї країни та свого народу.
2. Суспільно-корисний: охорона пам’яток історії та культури, догляд за могилами, екологічний рух, експедиції, походи, дослідження та облік історичних пам’яток, поховань предків; краєзнавчий пошук і, як результат, робота шкільних музеїв, вивчення історії свого міста, села, вулиці, школи, родини. Такі методи позаурочної роботи з дітьми треба всіляко поширювати. Вони мають велике значення для ідейно-патріотичного виховання школярів, формування їхнього морального обличчя.
3. Трудовий: знайомство з традиційними ремеслами, народними промислами, виготовлення альбомів, газет, підготовка виставок, колекцій, гербаріїв. «Золоте правило» народної педагогіки вчить: «Без праці людину не виховаєш, бо праця є метою та сутністю людського життя».
4. Пізнавально-розвиваючий: бесіди, вікторини, олімпіади, турніри, клуби народної творчості, інформації, усні журнали, конференції, диспути, години запитань і відповідей, аналіз різноманітних ситуацій, заочні подорожі, зустрічі з видатними людьми. Велике значення для патріотичного виховання мають ці методи. Вони спрямовані на виховання в школярів пізнавальної активності, розвиток творчих здібностей, уміння відстоювати власну точку зору, розкривають перед учнями справжню красу життя.
5. Художньо-естетичний: вечори народної пісні та танцю, свята рідної мови, виставки народних промислів, конкурси дитячої творчості, свята з використанням українських традицій, обрядів, звичаїв. Опора на ці методи сприяє формуванню у вихованців високих громадських якостей, патріотичних почуттів, любові до рідної землі, шануванню рідної мови, дбайливому ставленню до природи, усвідомленню належності до українського народу, виховує честь, гідність, мужність, відвагу, прагнення пізнавати, зберігати й передавати у спадок надбання народу.
6. Військово-спортивний: змагання з народних видів спорту, козацькі змагання та забави, народні ігри, туристичні змагання. Ці методи сприяють вихованню у дітей стійких моральних якостей (поваги до Збройних Сил України, любові до Батьківщини, бажання стати на захист Вітчизни); психологічних якостей (мужності, ініціативності, відваги тощо), фізичних якостей (витривалості, швидкості, спритності та ін.; духовних якостей (доброти, товариськості, честі, громадянського обов’язку, справедливості, історичної пам’яті).
Отож, національно - патріотичне виховання - це суспільна категорія, яка формує ставлення людини до себе, до свого народу й Батьківщини.
Патріотичне виховання має бути стрижнем усієї навчально-виховної роботи, оскільки ми повинні виховати особистість, яка має почуття гордості за свою державу, сумлінно виконує громадські обов’язки, усвідомлює соціальні проблеми Батьківщини та українського народу, любить рідних та близьких людей. Без цього людина не має обличчя, вона втрачає себе.
Український патріотизм повинен стати провідною виховною ідеєю сучасної школи, що реалізується в урочній та позаурочній діяльності.
У ЗОШ № 17 створений і четвертий рік працює на базі музею «Світлиця» методичний Центр розвитку дитини. Він об’єднує учнів школи, вчителів, вихователів ГПД, класних керівників та батьків наших вихованців, керівників гуртків, залучаємо до співпраці працівників позашкільних установ міста.
Метою створення Центру є забезпечення умов і створення відповідного середовища для естетичного розвитку і художньо-творчої самореалізації особистості з домінантою індивідуальних інтересів і вільного самовизначення.
За час існування нашого методичного центру було проведено багато різноманітних заходів, а саме: Фестиваль козацької пісні, який став уже щорічним і традиційно проводиться до свята Покрови, «Весно, весно, весняночко», «До 140 – річчя Лесі Українки», «Свято осені», посвята в козачата, «Уклін тобі, Тарасе» тощо; зустрічі з письменниками та ветеранами, «дітьми війни», виставки, спортивні змагання та ін.
Пошуковою групою шкільного музею «Світлиця» написані дві дослідницькі роботи «Майстер народної вишивки» (кер. Юрист І. А.) та «Весільний обряд села Стенжаричі Володимир-Волинського р-ну» (кер. Шилова Н. П.), а також методичні рекомендації «Гуманізація навчально-виховного процесу засобами музейної педагогіки у центрі розвитку дитини школи І ступеня» (авт. вчитель-методист Юрист ІА.); створено два диски: «І . щорічний фестиваль Козацької пісні» та «Сповідь сивого клена».
Також у методичному Центрі працює багато гуртків, а саме: виразного читання «Дивослово» (кер. Моцкус Л. В., вихователь ГПД), декоративно-ужиткового мистецтва (кер. Щебет О. П., працівник ПУМу), екологічний загін «Добрик» (кер. Яворська Л. Я., вчитель поч. кл.), «Чарівний олівець» (кер Денисюк Л. М., вчитель поч. кл. ), «Юний конструктор» (кер. Шевцова Ж. Є., працівник ЦНТТУМ), «Дорога добра» (кер. Ротченкова Н. І., вч. етики), «Дивосвіт природи» (кер. Лещук І. П., працівник обласного еколого-натуралістичного центру), де учні мали змогу розвивати свої здібності, з користю і цікаво проводити вільний час. А на загальношкільних батьківських зборах пройшов звіт цих гуртків.
Організовуючи позаурочну діяльність з патріотичного виховання з використанням розглянутих принципів, форм, напрямів, методів виховної роботи, ми вчимо дітей жити, вчитися та працювати для народу, для його щастя, для Батьківщини.
___________________
1. Вишневський О., Кобрій О., Чепіль М. Теоретичні основи педагогіки / Курс лекцій. За ред. О.Вишневського. – Дрогобич, 2001. – С.189.
2. Концепція безперервної системи національного виховання. — К.,1994.
3. Коменський Я.А. Велика дидактика. - М.,1982.
4. Орієнтовний зміст виховання в національній школі: Методичні Рекомендації / Кол. авт. за заг. ред. Є. І. Коваленко.- К.: ІЗМН, 1996.-136 с.
5. Ушинський К.Л. Твори: В 6 т. - К., 1954 -1955.
__________________________
Волинський музейний вісник : Наук. зб. : Вип. 5. : Музейна педагогіка. Теорія і практика. / упр-ня культури Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; каф. документознавства і музейн. справи СНУ ім. Лесі Українки ; Упоряд. А. Силюк. – Луцьк, 2013. – С. 143-147.
|
|
|
|
|
| Переглядів: 6720 | Рейтинг: 3.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |