Головна » Статті » Музей археології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки
СТАНОВЛЕННЯ ТА ДЕЯКІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ МУЗЕЮ АРХЕОЛОГІЇ СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Зоряна КУЧИНКО (Луцьк)

СТАНОВЛЕННЯ ТА ДЕЯКІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ МУЗЕЮ АРХЕОЛОГІЇ СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Серед 105 музеїв Волинської області, які офіційно зареєстровані при навчальних закладах системи Міністерства освіти і науки України функціонують 26 музеїв бойової слави, 25 – історико-етнографічного спрямування, 23 – історії міст чи сіл. На Волині є також ряд меморіальних, літературних, мистецьких та інших музеїв. І лише один музей археології, який організований та функціонує на історичному факультеті СНУ імені Лесі Українки.1

Музей було започатковано у вересні 1975 р., а офіційно відкрито 9 березня 1977 р. на день народження Тараса Григоровича Шевченка , котрому належать такі приємні для археологів слова: «Я люблю археологію. Я поважаю людей, які присвятили себе цій таємничій матері історії». Ініціатором створення музею став тодішній старший викладач Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки, кандидат історичних наук, а нині завідувач кафедри археології, давньої та середньовічної історії України Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, професор, доктор історичних наук Михайло Михайлович Кучинко. Куратором музею він залишається і до нині.

Спочатку археологічні матеріали розміщалися лише в одній кімнаті в тодішньому корпусі історичного факультету по вул. Леніна, 2 (нині проспект Волі), де тепер функціонує жіночий монастир Св. Василя Великого Української Православної церкви Київського Патріархату. У 1984р. для Музею археології керівництвом педінституту було виділено велике приміщення в головному корпусі Луцького педінституту ім. Лесі Українки по вул. Радянській 86 (нині Винниченка, 30). З ініціативи тодішнього ректора Нестора Бурчака було виготовлено спеціальні вітрини з підвіскою, де розмістилися археологічні матеріали , та велику «Археологічну карту Волині» з позначенням пунктів, на яких виявлені пам’ятки різних періодів. Карта теж була електрифікована. Тоді ж була виготовлена ефектна діорама «Стоянка первісних мисливців». Час перебування музею в центральному корпусі був чи не найкращим в його історії.2 Як засвідчують записи в «Книзі відгуків» з жовтня 1984 до грудня 1993 року його відвідало понад 5 тисяч осіб.

В 1994 р. Музей археології перебрався в приміщення історичного факультету по вул. Шопена 24, де займав одну діючу аудиторію, але функціонував досить ефективно, хоча і далі на громадських засадах. Лише в 2005р. він став структурним підрозділом університету.3

Значні зміни в музеї сталися в 2013 році, коли завдяки ініціативі декана історичного факультету Анатолія Шваба був зроблений капітальний ремонт та модерне освітлення. Завдяки декану музей отримав ще одну кімнату, а також археологічну лабораторію, що дозволило розширити експозицію. Після ремонту та реконструкції музей став набагато привабливішим, що не залишилось поза увагою відвідувачів. Збільшення корисної площі дозволило відкрити нові розділи експозиції – «Доба середньовіччя і Козацтва», з відповідними автентичними матеріалами, а також «Нумізматика і сфрагістика», де поміщені монети та пломби з 2 до 18 століття, в тому числі срібні римські динарії 2-4 століття та срібні монети русько-литовської доби, знайдені на Волині. Відкрито також нову експозицію: «Історична геральдика Волині». Дуже важливим етапом у процесі становлення Музею археології було перетворення його з установи , що функціонувала на громадських засадах , в повноцінний культурно-освітній заклад. Цьому сприяло офіційне призначення офіційного завідувача музею. Першим завідувачем упродовж 2003-2004 рр. був Григорій Охріменко , який започаткував ведення Інвентарної книги, куди вносились відомості про знахідки, що поступали в фонди музею. А це одна з основних умов існування музею. У 2004-2005 роках Музеєм археології завідувала Валентина Петрович. З її ініціативи музей отримав свідоцтво і паспорт, зареєстровані в Міністерстві освіти і науки України, які засвідчували його офіційний статус у складі ВДУ ім. Лесі Українки. З 2005 по 2011рр. керівником музею була Тетяна Яцечко. В цей час 10 лютого 2010р. наказом міністра освіти і науки І. Вакарчука Музею археології було присвоєне звання «Зразковий музей». З лютого 2011 р. музей очолює Зоряна Кучинко. Саме за її безпосередньої участі після ремонту відбулася всебічна реконструкція старої експозиції, яка поповнилась численними матеріалами, й були відкриті нові експозиції. Музей ніби отримав нове дихання. Поновився і навіть збільшився потік його відвідувачів. Так, з 19.09. 2013 року, коли після ремонту відкрився музей для відвідувачів до 8.04. 2014р. в «Книзі відгуків» зареєстровано 60 екскурсій з учнями, студентами та іншими категоріями населення Волині та інших регіонів України.

Як і будь-який заклад подібного профілю, Музей археології реалізує випробувані за роки функціонування форми і напрями діяльності з урахуванням його специфіки. Передусім музей є постійним місцем екскурсій для студентів і школярів, а також практичної роботи студентів істориків і музеєзнавців, забезпечує навчальний процес і заняття археологічного гуртка. Щороку в Музеї проходить День відчинених дверей для абітурієнтів історичного факультету та їх батьків .

Музей археології проводить значну науково-дослідну роботу. На основі музейних фондів студенти історичного факультету написали і захистили низку курсових і близько 20 дипломних і магістерських робіт. У значній мірі на базі археологічних матеріалів написані статті і книги викладачами кафедри археології професором Михайлом Кучинком та доцентом Григорієм Охріменком.

Музей співпрацює з цілою низкою профільних закладів, і передусім, з Волинським краєзнавчим музеєм , який надає нам як методичну так і моральну допомогу. Особливо слід відзначити допомогу музею з боку директора Анатолія Силюка та наукового співробітника Володимира Савицького. Підтримуються ділові контакти з іншими музеями міста Луцька і області, зокрема з Музеєм етнографії Волині і Полісся СНУ ім. Лесі Українки, Торчинським історичним музеєм та Волинським регіональним музеєм Українського війська та військової техніки .

Варто зауважити, що Музей археології Східноєвропейського національного університету імені лесі Українки не лише отримує допомогу від інших, а й надає її, зокрема шкільним музеям Волинської області. Так ,завдяки нашій допомозі обладнано археологічні експозиції в шкільних музеях сіл Городище Друге і Смолигів Луцького та Колки, Кукли і Оконськ Маневицького районів. Музей регулярно надає методичні поради з влаштування музейних куточків у школах, де нема умов створення музеїв. До нас нерідко звертаються археологи-любителі та колекціонери з проханнями про консультації з різних питань .

Завдяки інтенсивним археологічним дослідженням викладачів і студентів університету фонди музею щороку поповнюються новими артефактами. Ще одним шляхом поповнення музейних раритетів є даруваня мешканців Луцька і Волині. Це особливо помітно в останні два роки, коли музей отримав від шанувальників старовини чудову колекцію бронзових фібул (застібок) II-IV ст., срібні римські монети II-III ст. та чимало бронзових та мідних прикрас – перстнів, браслетів, підвісок, сережок, пряжок та інших побутових предметів. Дуже цінними є залізні землеробські знаряддя (наральники, леміші, чересла, мотики і серп) пізньосередньовічного часу, а також залізні деревообробні знаряддя праці та ковальські інструменти, подаровані доброзичливцем який побажав залишитися невідомим. До речі, це чи не найбільша колекція знарядь в навчальних музеях Волині. Викликає захоплення збірка козацьких старожитностей: меч, шабля, пістоль, піка, а також гарматні ядра та мушкетні кулі. Цікавими є глиняні козацькі люльки, кресала для висіканню вогню, голка для чищення люльки, мідна ложка, ґудзики тощо. Ці речі потрапили в музей завдяки даруванню любителів старовини. І без перебільшення, є окрасою Музею археології. Загалом же на сьогодні фонди музею нараховують близько 1500 одиниць зберігання .

Загалом же музейні експонати представлені у чотирнадцяти розділах експозиції, які охоплюють період історії Волині від кам’яного віку до часів козаччини XVI–XVIII століть. Кожен з розділів оснащений тематичними кольоровими ілюстраціями, які допомагають відвідувачам, особливо, школярам повніше уявити собі життя наших предків.

Поряд з постійною діючою експозицією функціонує і тимчасова, на якій демонтуються знахідки археологів у поточному році. Ця виставка викликає незмінний інтерес як у студентів, які брали безпосередню участь у розкопках внаслідок яких з’явилися ці матеріали, так і в першокурсників, які поки що лише мріють про романтику пошуків.

Оскільки Музей археології тісно пов’язаний з навчальним процесом і зокрема з участю в археологічних розкопках, які проводяться в ході обов’язкової археологічної практики, студенти мають знати як це робити. З цією метою в музеї облаштований банер під назвою « Методика археологічних досліджень». На ньому поміщені фотопортрети світових корифеїв науки археології Г. Мортіль, А. Спіцина, Д. Яворницького, Л. Нідерле, Б. Фармаковського, П. Єфименка, М. Рудинського, та Т. Пассек, кожен з яких зробив свій вклад у розвитку методики археології. Нижче розташована відповідна правова основа досліджень, зокрема, в рамці поміщена стаття 54 Конституції України, в якій наголошено , що культурна спадщина охороняється законом ! Поруч у рамці подається стаття 35 «Закону України про охорону культурної спадщини», в якій говориться про дозвіл на проведення археологічних розвідок і розкопок. В іншій рамці подана фотокопія «Відкритого листа» за формою №1, що є єдиним дозвільним документом на проведення всіх видів археологічних досліджень. Тут же поміщені рисунки ё на яких показано як правильно проводити розкопки поселення і кургану. Завершується ця експозиція демонструванням металевих дощок, які встановлюються на важливих пам’ятках археології – поселенні і кургані і свідчать, що ці пам’ятки охороняються державою, а пошкодження їх карається законом. Ця експозиція має як освітнє так і виховне значення.

Невід’ємною складовою частиною Музею археології є його культурно-просвітницька діяльність. За час його функціонування в ньому побували відвідувачі не лише з Луцька та Волині, а й з інших регіонів України, а також зарубіжжя. Про це свідчать записи в Книзі відгуків школярів, гімназистів, ліцеїстів, вчителі, лікарів, військових з Буковини, Вінничини, Закарпаття, Запоріжжя, Донбасу, Львівщини, Рівненщини, Луганщини, є також записи гостей з Литви, Латвії, Польщі, Білорусі, Росії і навіть Іспанії.

До надання музею статусу відомчого екскурсії в ньому на громадських засадах проводили викладачі – археологи, а також підготовленні студенти-ентузіасти. Відгуки про екскурсії дуже доброзичливі. Ось, зокрема, відгук керівників шкіл Здолбунівського району Рівненської області: «Чим далі минуле відсувається від нас, тим дорожча згадка про нього. Спасибі людям, які створили цей прекрасний музей археології на Волині і не дають згаснути цьому минулому. Спасибі Михайлу Михайловичу, що так цікаво «провів» нас сторінками історії.» Високу оцінку діяльності музею дав старший науковий співробітник Інституту історії Російської академії наук (м. Москва), етнічний українець В. Перхавко: «Цей археологічний музей може слугувати взірцем для створення музеїв такого профілю в інших ВУЗах». І подібних записів у Книзі відгуків чимало.

Важливою формою діяльності Музею археології є робота з учнівською та студентською молоддю. При музеї впродовж ряду років функціонує археологічний гурток керований знаним дослідником пам’яток Волині, заслуженим працівником освіти України, доцентом Григорієм Охріменком. Під його науковим керівництвом гуртківці вивчають археологічні пам’ятки області, проводять пошуки нових пам’яток та вчаться опрацьовувати знахідки. Юні археологи вчаться також проводити екскурсії по музею. Немає сумніву що з часом вони стануть добрими краєзнавцями, а деякі з них, можливо, будуть і фахівцями – археологам .

Звичайно ж, – це лише деякі напрями діяльності Музею археології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, але і вони дають уявлення про його роль в охороні та популяризації культурної спадщини Волині. А крім того, зі сказаного вище, сподіваємось, видно, що музей є важливим навчальним і науково-просвітницьким осередком не лише Луцька та Волині, а й всієї Західної України.

_____

  1. Музеї навчальних закладів Волинської області – осередки освіти і виховання. Путівник. – Луцьк, 2005. – С. 3- 4, 72 - 73.
  2. Кучинко М., Шкоропад В. Пам’ятки Археологічного музею Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки // Друга Республіканська наукова конференція з історичного краєзнавства. – К., 1988. – С. 248-251; Кучинко М. Археологія в Луцькому педагогічному інституті // Нові матеріали з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 1992. – Вип. 2. – С. 9 - 10.
  3. Яцечко Т. Музей археології Волинського державного університету імені Лесі Українки: історія і сучасність // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. – Рівне, 2007. – Вип. 5. – С. 134 - 137.

_____________________________

Волинський музей. Історія і сучасність. Науковий збірник. Випуск 5. Матеріали V Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 23-й річниці Незалежності України та 85-й річниці створення Волинського краєзнавчого музею, м. Луцьк, 16 травня 2014 року. Упоряд. А. Силюк. – Луцьк, 2014. – С. 100-103.

 

Категорія: Музей археології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки | Додав: volyn-museum (10.06.2014)
Переглядів: 374 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]