Олександр Вернидубов,

завідувач відділу науково-методичної роботи Волинського краєзнавчого музею, м.Луцьк

АНАТОЛІЙ ГРИГОРОВСЬКИЙ (1933-2000) – ФУНДАТОР І ХРАНИТЕЛЬ КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ В С. УХОВЕЦЬК

Ковельщина – один із численних куточків Волинської землі, славиться своєю багатогранною історичною минувшиною. Її славним минулим у ті далекі 1950-60-і роки зацікавилися тепер відомі краєзнавці – Анастасія Костянтинівна Парфенюк, Степан Іванович Хрін, Олексій Миколайович Вакулюк – фундатори Ковельського і Голобського історичних та Уховецького краєзнавчого музеїв.

До цієї когорти шукачів історичної істини належить і вчитель української мови і літератури Уховецької середньої школи Анатолій Миколайович Григоровський – педагог за фахом, краєзнавець за покликом серця. Разом із своїми колегами, закоханими в історію рідного поліського краю, він стояв біля витоків краєзнавчого руху, започаткованого на Волині на початку 1960-х років.

Анатолій Миколайович Григоровський народився 18 березня 1933 року в с.Дерно Олицького району (тепер Ківерцівський район) у сім’ї службовця. Ще перед війною сім’я переїжджає на батьківщину матері у с.Любитів Ковельського району. Здобув семирічну освіту у Любитівській школі. Вабила педагогічна робота, і Анатолій Миколайович – студент Камінь-Каширського педагогічного училища в 1951 році. Здібний студент за один рік опанував 4-х річний курс навчання, ставши вихователем Любитівського дитячого будинку, згодом вчителював у школах сіл Перковичі та Скулин. Працював і заочно навчався з 1953 р. на філологічному факультеті Львівського державного університету ім.. Івана Франка.

Школу гарту життя молодий вчитель здобував під час служби в армії. З 1956 р. Анатолій Григоровський працює вчителем початкових класів Уховецької середньої школи, а з 1962 р. – уже робота за спеціальністю – вчитель української мови і літератури.

Уховецьк. Цей поліський куточок Волинської землі полюбився Анатолію Миколайовичу і не тільки зачарованим краєвидом, але й своєю історією, героїчною і трагічною. Це край Лесі Українки, її дороги у пошуках народних скарбів пролягали у Ковель, Скулин, Любитів, Волошки, Уховецьк. Не один десяток кілометрів із своїми вихованцями пройшов цими дорогами Анатолій Григоровський. Його зацікавила доля сім’ї Васют, фронтові дороги односельців, героїчні дії воїнів Радянської армії, що визволяли с. Уховецьк у березні 1944р.

Анатолій Миколайович був ініціатором заснування музею при школі. А загальні шкільні збори педагогічного колективу Уховецької середньої школи 4 вересня 1958 року підтримали цю пропозицію Григоровського і прийняли рішення про створення музею при школі.

Йшла клопітка робота по накопиченню музейних експонатів. Пошукову і збиральницьку роботу вели як вчителі, так і учні школи. Їх роботу координував Анатолій Миколайович. Цікавою була специфіка його роботи. Знаючи поіменно кожну людину в селі, він брав певну вулицю і вивчав, записував, збирав експонати про кожну сім’ю.

30 вересня 1960 р. Уховецький шкільний музей було офіційно відкрито. Громадським директором від початку його відкриття став Анатолій Миколайович. Це був один з перших музейних закладів на Волині, який активізував краєзнавчий рух в області вже на початку 1960-х років.

В результаті пошукової роботи, керованої Григоровським, виникла потреба розширити експозиційну площу шкільного історичного музею, що розмістився в одній кімнаті, а заодно і змінити його профіль – на краєзнавчий.

Дбав про майбутнє музею і голова громадської Ради музею Олексій Миколайович Вакулюк. Спільними зусиллями громадського активу, педагогічного та учнівського колективу було переобладнано колишню церкву, що поруч із школою, під музей. І вже х 1964 р. новостворена експозиція Уховецького краєзнавчого музею розмістилась у 10 залах загальною площею до 300 м2.

Анатолій Миколайович самотужки оволодівав знаннями краєзнавчої роботи. У цьому йому допомагали науковці обласного краєзнавчого музею, участь у краєзнавчих семінарах різних рівнів, тісне спілкування з досвітченими колегами – Анатолієм Парфенюком, Григорієм Гуртовим, Олексієм Філіповичем та ін. Листуючись з архівами України та Радянського Союзу, відшуковуючи нові дані про воїнів-визволителів краю, вів велику переписку з учасниками боїв за Ковельщину, завів картотеку на кожного із воїнів.

Щирі і теплі листи вдячності за шану і пам’ять линули на родину Григоровських з усіх кінців країни. Музей вже в перші роки свого функціонування зарекомендував себе як один із кращих у напрямку активної збиральницької та масово-освітньої роботи. Тому й часто отримував нагороди як учасник обласного, республіканського та Всесоюзного оглядів музейних закладів і, навіть, як учасник Всесоюзної Виставки досягнень народного господарства (1978 р.).

Велика заслуга Анатолія Григоровського і в тому, що за значні успіхи у роботі, за змістову експозицію 10 грудня 1968 р. Міністерства культури України удостоїло Уховецький краєзнавчий музей почесного звання «Народний».

Стараннями А.Григоровського двічі: у 1982 р. і у 1991 р. експозиція Уховецького народного історичного музею була повністю перебудована. Прикро, що музей проіснував так недовго – через кілька місяців після реекспозиції 1991 р. був закритий. Важко пережив це незмінний директор Уховецького народного музею Анатолій Миколайович Григоровський, який частку свого серця віддав музею – своєму дітищу. Тому то й запам’яталась фраза однієї із працівниць Уховецької сільської Ради 6 «Музей закрито, але ми ще й досі не сказали «спасибі» за його заснування і діяльність».

Частина експонатів Уховецього музею ще за життя Анатолія Миколайовича передана Ковельському історичному музею, решта – в Уховецькій середній школі.

12 листопада 2000 р. Анатолія Миколайовича Григорецького не стало.

Односельці знають, шанують і бережуть пам’ять про Анатолія Миколайовича Григоровського – педагога і патріота, що так любив рідний його серцю Уховецьк.

____________________________

Минуле і сучасне Волині та Полісся. З історії національних меншин на Волині. Науковий збірник. Випуск 49. Матеріали Міжнародної наукової історико-краєзнавчої конференції „Минуле і сучасне єврейської громади на Волині”, 20-21 серпня 2013 року, смт. Маневичі та Міжнародної наукової конференції „Польська культура в контексті волинського тексту”, 3-4 квітня 2014 року, м. Луцьк. Упоряд. А. Силюк. – Луцьк, 2014. – С. 259-260.