Головна » Статті » Кортеліський історичний музей
ПОШУКОВА ТА ЗБИРАЛЬНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ КОРТЕЛІСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ.
Марія ЯРОШУК
(с. Кортеліси)
ПОШУКОВА ТА
ЗБИРАЛЬНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ
КОРТЕЛІСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО
МУЗЕЮ
Кортеліський історичний музей було відкрито 5 травня 1980 року разом з Меморіальним комплексом жертвам фашизму.
Поряд з науково-дослідницькою, експозиційною роботою, працівники музею ціленаправлено збирали і опрацьовували нові надходження.
Шляхи формування музейної колекції різноманітні: це і написання сотні листів воїнам-визволителям, це і зустрічі з старожилами і ветеранами та очевидцями Кортеліської трагедії, це і краєзнавчі походи, і робота в різних архівах.
Основу музейного фонду складають власне музейні предмети, а також науково-допоміжні матеріали: 3107 експонатів основного фонду та 2399 допоміжного.
З числа основного фонду 415 – речових, 10 – образотворчих, 40 – декоративно-ужиткових, 1499 – писемних, 560 – нумізматики, 508 – фото, 1 кіно, 4 – природничих і 70 – інших музейних предметів.
Починаючи з 1981 р., коли було зібрано і опрацьовано 326 експонатів основного фонду і 362 допоміжного, музейна колекція щороку поповнювалась новими матеріалами.
1982 р. – 365 експонатів основного фонду і 397 – допоміжного;
1983 р. – 513 експонатів основного фонду і 493 – допоміжного;
1984 р. – 201 експонат основного фонду і 288 – допоміжного;
1985 р. – 131 експонат основного фонду і 39 – допоміжного;
1986 р. – 201 експонат основного фонду і 14 – допоміжного;
1987 р. – 90 експонатів основного фонду і 16 – допоміжного;
1988 р. – 76 експонатів основного фонду і 37 – допоміжного;
1989 р. – 51 експонат основного фонду і 61 – допоміжного;
1990 р. – 42 експонати основного фонду і 58 – допоміжного;
1991 р. – 55 експонатів основного фонду і 111 – допоміжного;
1992 р. – 39 експонатів основного фонду і 12 – допоміжного;
1993 р. – 103 експонати основного фонду і 14 – допоміжного;
1994 р. – 102 експонати основного фонду і 9 – допоміжного;
1995 р. – 60 експонатів основного фонду і 39 – допоміжного;
1996 р. – 63 експонати основного фонду і 17 – допоміжного;
1997 р. – 37 експонатів основного фонду і 20 – допоміжного;
1998 р. – 128 експонатів основного фонду і 5 – допоміжного;
1999 р. – 50 експонатів основного фонду і 47 – допоміжного;
2000 р. – 15 експонатів основного фонду і 37 – допоміжного;
2001 р. – 25 експонатів основного фонду і 9 – допоміжного;
2002 р. – 45 експонатів основного фонду і 25 – допоміжного;
2003 р. – 40 експонатів основного фонду і 15 – допоміжного;
2004 р. – 21 експонат основного фонду і 23 – допоміжного;
2005 р. – 102 експонати основного фонду і 60 – допоміжного;
2006 р. – 50 експонатів основного фонду і 54 – допоміжного;
2007 р. – 47 експонатів основного фонду і 24 – допоміжного;
2008 р. – 31 експонат основного фонду і 29 – допоміжного;
2009 р. – 23 експонати основного фонду і 22 – допоміжного;
2010 р. – 62 експонати основного фонду і 18 – допоміжного;
2011 р. – 22 експонати основного фонду і 54 – допоміжного.
Значна частина музейної колекції знаходиться в експозиції, а з рештою експонатів знайомимо відвідувачів через виставки, які організовуємо до ювілейних дат та історичних подій.
Музейний фонд поділений на групи фондів: Р2 (тканина, одяг, шкіра), Р3 (дерево, кістка, солома, скло, кераміка), Р4 (метал, зброя, військове спорядження), Д (декоративно-ужиткове), ОМ (образотворче мистецтво), А (археологія), Н (нумізматика), фонд «Фотонегативи», КДФ (книги, документи, фото).
У фонді Р2 (тканина, одяг, шкіра) сформована колекція вишитих хрестиком картин, колекція старовинного тканого одягу, колекція військового одягу.
Фонд Р3 (дерево, кістка, солома, скло, кераміка) має цікаві побутові речі (хатнє начиння) гончарні вироби, предмети ткацтва, бондарства, плетіння.
Фонд Р4 (метал, зброя, військове спорядження) представляє фрагменти зброї, особисті речі ветеранів – годинники, запальнички, табакерки, фляги, військові шоломи, побутові речі, знайдені на х. Попливці, спаленого фашистами, під час розкопок.
У фонді Н (нумізматика) сформувалась колекція військових нагород часів Великої Вітчизняної війни, колекція паперових грошей та монет, колекція значків із міст, звідки приїжджали відвідувачі.
Фонд ОМ (образотворче мистецтво) містить три картини Миколи Гевелюка – заслуженого художника України та картину «Біль пам’яті», 1982 р. народної художниці України Тетяни Галькун.
Серед експонатів групи фонду КДФ (книги, документи, фото) КДФ (книги, документи, фото) слід відмітити цікаві експонати: Духовна заповідь Гасюка Д.П. за 1886 р., договір про купівлю-продаж землі в 30-х р., шкільне свідоцтво Корецького Федора. 1936 р., червоноармійські книжки, військові квитки, партизанські квитки, посвідчення учасників Великої Вітчизняної війни, посвідчення до військових та ювілейних нагород, довідки про поранення учасників Великої Вітчизняної війни, листи з фронту, щоденники, записники, Грамота Героя Радянського Союзу В.П. Газіна, фотодокументальні матеріали Корнелюка В.М., фото відбудови Кортеліс за 1967 р., книга Пам’яті, книги про Кортеліси.
Література
1. Книга вступу №1, 2.
2. Інвентарні книги.
Додаток № 1
Хутори, спалені під час Кортеліської трагедії:
Довгасово
Дорошево
Запоківне
Замісця
Запіддя
Засинив’я
Косиці
Оксені
Попливці
Підбір’я
Рябино
Сосновка
Сніжки
Стара Нива
Тарасово
Тепенець
Хлєбово
Щеглівка
Хомут
Ягідково
Додаток № 2
Почесні громадяни села Кортеліси
«За мужність і героїзм проявлені під час визволення населених пунктів Кортеліської сільської Ради народних депутатів в роки Великої Вітчизняної війни і велику роботу по військово-патріотичному вихованню підростаючого покоління виконком Кортеліської сільської Ради народних депутатів
ВИРІШИВ:
Присвоїти почесне звання «Почесний громадянин села Кортеліси»:
Волошину Миколі Федоровичу – Герою Радянського Союзу.
Якушину Петру Степановичу – підполковнику у відставці, голові Ради ветеранів 160-ї Брестської Червонопрапорної стрілкової дивізії
Рішенням виконкому від 04.07.84 р.
Народився Микола Федорович Волошин в м. Слов’янську Донецької області 1923 року. В жовтні 1941 року призвали в армію. Службу проходив в 197 стрілецькій дивізії.
Німці в цей час були на підступах до Слов’янська. Разом зі своєю дивізією прийшлось відступати Миколі Волошину до Дону. Влітку 1943 року в боях за рідне місто Микола Федорович Волошин був поранений і відправлений в тил. Після госпіталю був направлений в 1287 стрілецький полк 160-ї дивізії, яка формувалася в Калінінській області. Призначили помічником командира кулеметного взводу другого батальйону у званні старшого сержанта.
У перших днях лютого 1944 року 160-дивізія прибула в Сарни і почала наступ на Ковель. Незабаром 1297 стрілецький полк з боєм переправився через річку Стохід і вийшов на південний берег Прип’яті, де відзначився в боях за село Річиця. Бійці несли на собі зброю і боєприпаси, ішли по коліна в болоті. Вночі частина солдат знищила бойову охорону ворога і ввірвалась в Річицю. Кулеметники косили ворогів, які в паніці бігли до мосту. Через дві години німецький плацдарм був ліквідований. Полк захопив трофеї: 3 гармати, 13 кулеметів, 24 автомати і гвинтівки. Противник втратив убитими і пораненими більше ста чоловік. 5 квітня командир полку поздоровив особовий склад з успішними бойовими діями і зачитав наказ про нагородження 75 бійців медаллю «За відвагу». Серед нагороджених був і Волошин М.Ф., який прославився своєю відвагою і героїзмом. 17 липня він першим форсував р. Прип’ять. Увірвавшись у траншею противника, вогнем із автомата убив 6 німців, а 8 взяв у полон. При форсуванні Турського каналу вбив двох кулеметників і захопив станковий німецький кулемет, а 18 липня в бою за село Мідне непомітно підповз до ворожого кулемета, убив двох гітлерівців і повернув кулемет на ворога, убивши 10 німців.
У серпні 1944 року в боях під Варшавою був тяжко поранений і відправлений на лікування. Після видужання вже не потрапив у свою дивізію і дуже довго не знав, що його шукає висока нагорода.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року Волошину М.Ф. присвоєно ви­соке звання Героя радянського Союзу.
Нагороду вручили лише 23 лютого 1961 року.
Закінчив юридичний інститут. З 1953 року працював народним суддею в м. Єнакієво.
__________
Червоний прапор. - № 87. - 1974. - 20 липня. – С. 2.
Червоний прапор. - № 88. - 1984. - 17 липня. – С. 2.
Якушин Петро Степанович народився 1922 року в Москві.
Був життєрадісним, енергійним, займався спортом, мріяв стати креслярем-конструктором. Після закінчення десятого класу в 1940 році, поступив на курси, які закінчив у червні 1941 року. Та не довелося накреслити жодної деталі – розпочалася війна.
В липні 1941 року призвали в ряди Червоної армії, а 20-29 жовтня брав участь в обороні Москви. В цих боях був поранений. Після видужування направили на курси молодших лейтенантів, які закінчив 30 квітня 1942 року. Тоді ж був направлений у 160-у стрілецьку дивізію командиром взводу зв’язку. У серпні – друге поранення, через рік контузія, а ще через рік – друга. Так кожного разу повертався у свою дивізію, у свій рідний полк.
Командував 160-ю дивізією генерал-майор Микола Сергійович Тимофєєв.
Голова виконкому сільської Ради народних депутатів М.К. Краглик і секретар парторганізації М.Ф. Бебес вручили дипломи, посвідчення, червону стрічку почесного громадянина села Кортеліси Якунину П.С. та Волошину М.Ф. під час мітингу на Меморіальному комплексі, присвяченому 40-річчю визволення села і району від німецько-фашистських загарбників.
Червоний правор №91, 24 липня 1984 р. 2с.
У ніч на 17 липня передові батальйони 1293 і 1297 полків форсували Прип’ять, над річкою стояв густий туман. Артилерійська підготовка розпочалась о 4-й годині 17 хвилин і тривала більше години. До 10-ї години 1297-й полк зайняв Добродзило, 1293-й разом з частинами 76 гвардійської дивізії зайняли Піски Річницькі. До 15 години вийшли до Турського каналу. Складна болотно-лісиста місцевість дуже утруднювала бойові дії.
За перші два дні боїв частини дивізії розгромили 48-й піхотний полк угорців, взяли в полон 289 солдатів і офіцерів.
У боях на Прип’яті відзначився командир 1-го батальйону Г.І. Скрипніков, помічник командира кулеметного взводу 1297 стрілецького полку старший сержант М.Ф. Волошин, червоноармієць В.П. Газін, який своїм тілом закрив амбразуру ворожого дзоту на підступах до Кортеліс, біля х. Береза. 1295 і 1293 полки оволоділи селом Кортеліси, вірніше, попелище і згарище постало перед воїнами, породивши біль і гнів до ворога.
20 липня 1944 року Ратнівський район був повністю визволений.
Якушин П.С. закінчив війну 2 травня 1945 року в Німеччині. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги», орденом Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня. Довгий час був головою ради ветеранів 160-ї стрілецької Брестської Червонопрапорної дивізії.
__________
Червоний прапор. - № 55. - 1999. - 17 липня. – С. 1.
______________________________________
Минуле і сучасне Волині та Полісся. Ратнівщина в історії України та Волині. Науковий збірник. Випуск 42. Матеріали XLII Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, приуроченої 70-річчю Кортеліської трагедії 1942 року, смт. Ратне – с. Кортеліси, 20 вересня 2012 року. / Упоряд. А. Силюк, М. Михалевич. – Луцьк, 2012. – С. 227-229.
Категорія: Кортеліський історичний музей | Додав: volyn-museum (13.03.2013)
Переглядів: 1104 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]