Головна » Статті » Камінь-Каширський народний краєзнавчий музей
СТВОРЕННЯ КАМІНЬ-КАШИРСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ.
Ольга Зицик,
студентка 4 курсу історичного факультету
спеціальності «Музейна справа та охорона пам’яток
історії та культури» Волинського національного
університету імені Лесі Українки, м. Луцьк
СТВОРЕННЯ КАМІНЬ-КАШИРСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
У наш час велика роль відводиться музеям на громадських засадах. Передумовою їх створення в Україні був широкий краєзнавчий рух у повоєнні роки. Однією з головних причин зацікавленості рідною історією в цей період було усвідомлення величі свого народу, особливо після перемоги в Другій світовій війні.
За словами Голови Всеукраїнської Спілки краєзнавців П. Т. Тронька, саме музеї на громадських засадах є «визначними народними кафедрами досліджень, пропаганди і популяризації скарбів рідної землі» [2, 24].
Станом на 2011 р. в нашій області нараховується 75 музеїв на громадських засадах, в тому числі 9 носять звання «Народний музей», серед них і Камінь-Каширський музей.
Музейне будівництво на Волині на громадських засадах розпочалося ще в кінці 50-х рр. ХХ ст. В цей час розпочалася довголітня співпраця Волинського краєзнавчого музею з добре відомими краєзнавцями Волині О. І Бренчуком, Г. О. Гуртовим, А. М. Григоровським та ін., які займались дослідженням та вивченням історії свого краю, збором матеріалів для майбутніх музеїв.
На початку 1960-х рр. було відкрито ряд музейних закладів на громадських засадах, серед них Уховецький краєзнавчий та Берестечківський історичний музеї.
З метою впорядкування роботи музеїв на громадських засадах та зміцнення контролю держави над ними 15 лютого 1965 р. Міністерством культури СРСР було затверджено перше «Типове положення про народнімузеї». В ньому, зокрема, зазначалося: «Народний музей є культурно-освітньою установою, створеною за ініціативи і при безпосередній участі трудящих на громадських засадах» [8].
У цьому документі також були чітко сформульовані умови, необхідні для підняття питання про створення музею, окреслено права і обов’язки краєзнавчого активу, коло його завдань, визначено зміст і форми роботи, структуру і керівництво, діяльність Громадської Ради музею. Разом з тим, визначався профільний розподіл народних музеїв. Зазначалося, що музей на громадських засадах може бути створений і діяти лише на підставі рішення місцевого виконкому ради народних депутатів. А безпосереднє науково-методичне керівництво народним музеєм має здійснювати районний (обласний) музей [2, 24].
Тому можна сказати, що «Типове положення» було першим офіційним документом, який регулював створення та діяльність музейних закладів на громадських засадах.
26 липня 1965 р. Міністерством культури СРСР було затверджено «Положення про музейний фонд СРСР», за яким до загальнодержавного музейного фонду вводилися також громадські колекції пам’яток історії і культури. Наприкінці 60-х рр. ХХ ст. була проведена перша паспортизація фондів громадських музеїв і музейних кімнат.
З 1967 р. колегія Міністерства культури УРСР за поданням обласних та міських управлінь культури почала найкращим громадським музеям присвоювати почесне звання «Народний музей». При присвоєнні звання враховувався рівень матеріального забезпечення музею, успішне ведення експозиційної, фондової і масово-пропагандистської роботи, чисельність активу і перспективи подальшого розвитку музею [8].
До відкриття музеїв на громадських засадах залучались краєзнавці, громадські, профспілкові і комсомольські організації, працівники освіти, культури, кращі науковці області, працівники Волинського краєзнавчого музею.
В 1973 р. Міністерством культури УРСР було затверджено «Положення про методичний відділ музейних закладів на громадських засадах при обласному краєзнавчому музеї».
Головним завданням методичного відділу обласного краєзнавчого музею було визначено всебічне сприяння справі підвищення ролі народних музеїв і музейних кімнат у патріотичному вихованні трудящих, піднесення рівня всіх ділянок роботи музейних закладів на громадських засадах. Відділ мав вивчати експозиційну, науково-дослідницьку, науково-освітню та інші форми роботи музейних закладів на громадських засадах області, узагальнювати і розповсюджувати їх досвід.
У 1970–1980-х рр. продовжує зростати мережа музейних закладів на громадських засадах в області. Справжній бум музейного будівництва на Волині розпочався в кінці 1970-х рр. В листопаді 1977 р. ЦК Компартії України і Рада Міністрів УРСР, розглядаючи питання про заходи щодо подальшого поліпшення культурного обслуговування сільського населення сформувала завдання – створити громадські музеї в районних центрах, а також на території кожної селищної ради.
Ця робота почалась з посилення допомоги ентузіастам-краєзнавцям з боку органів культури і державних музеїв. Була налагоджена координація громадських музеїв, що створювались, з місцевими органами влади. Навколо нових осередків культури почав згуртовуватись краєзнавчий актив області, який налічував у ті часи більше 600 осіб. Серед них слід відзначити С.Л.Лаховського, І. Р. Лавретьєва, В. М. Кмецинського, М. В. Рикунович, К.М. Кульбачинську, Л. І. Хуторну та ін.
Подальшому розвитку громадського музейного будівництва сприяло прийняття Міністерством культури СРСР в 1978 р. нового «Типового положення про музей, що працює на громадських засадах». На відміну від попереднього, цей документ встановив чіткий порядок присвоєння таким музеям почесного звання «Народний музей», ввів ряд нових організаційних принципів, породжених багаторічним досвідом музейного руху на громадських засадах і масштабом, якого воно набрало. Зокрема, в Положенні з’явився спеціальний розділ – «Облік і забезпечення збереженості фондів». Не менш важливими були роз’яснення, що стосувалися змін у джерелах фінансування громадських музейних установ [2, 24–25].
16 листопада 1990 р. Міністерством культури УРСР було затверджено останнє «Типове положення про музей, який працює на громадських засадах».
Саме такі умови передували появі музею на громадських засадах в місті Камені-Каширську. Великий внесок у створенні цього музею зробив місцевий краєзнавець Василь Кмецинський.
В. Кмецинський народився в м. Дунаївці на Хмельниччині. Він був учасником Великої Вітчизняної війни. Після закінчення Чернівецького державного університету в 1952 р. молодий спеціаліст приїхав за направленням на роботу в Камінь-Каширське педагогічне училище. Згодом працював інспектором районного відділу народної освіти, пізніше – вчителем місцевої школи [3, 2].
Молодого педагога зацікавила багатогранна історія Поліського краю, його народні традиції. Він повністю поринув у краєзнавчі пошуки. З рюкзаком за плечима він часто вирушав у мандри, ретельно записуючи легенди і перекази у навколишніх селах. Налагодив зв’язки з науковцями Волині Бреста, Львова, працював у провідних архівах України та Білорусі, накопичуючи відомості про населені пункти свого району.
В. Кмецинський разом із послідовниками збирав речі і матеріали для музею. Протягом багатьох років публікував у місцевій пресі нариси і статті про історію і культуру Волині, про долю багатьох краян. За роки його творчої краєзнавчої праці ним було зібрано велику кількість музейних реліквій, що згодом стали гордістю музею. Попередньо музейні знахідки бережно зберігалися у власній домівці краєзнавця, що стала своєрідним музеєм – квартирою [1, 89].
Нарешті мрія Василя Михайловича, що виношувалась роками, збулася. Краєзнавчий музей на громадських засадах було відкрито 23 грудня 1980 р. на підставі рішення № 303 виконавчого комітету Камінь-Каширської районної ради народних депутатів. Першим його директором і автором експозиції став саме В. Кмецинський [5, 8].
Над створенням першої експозиції також працювали методисти Волинського краєзнавчого музею Олександра Нагорна, Олександр Вернидубов, Іраїда Радюкова, вчитель Черченської середньої школи Степан Войчик, художники-оформлювачі Валентин Мазур і Михайло Чикида, краєзнавці району [7, 115].
У нововідкритому закладі ніколи не було музейної тиші, бо тут вирувало життя: юні слідопити приносили свої знахідки, радились щодо нових краєзнавчих маршрутів. Тут проводились тематичні уроки, зустрічі з цікавими людьми.
Сам краєзнавець постійно займався науковими пошуками. Василь Кмецинський працював над створенням фонду відомого земляка, Є. С. Шабліовського, що народився в місті Камені-Каширському. Збереглося чимало листів, вітальних листівок вченого до В. Кмецинського. Пошук родинного коріння, виявлення нових фактів із життя батьків Є. Шабліовського відкрили маловідомі сторінки історії Каменя-Каширського початку ХХ століття та років Першої світової війни, висвітили вплив світових подій на долю волинян [6, 6].
Творче спілкування єднало В. Кмецинського і львів’янина П. Гоця, який опублікував кілька своїх творів у районній газеті, зокрема про Запруддя, про перебування І. Франка у Колодяжному на Волині.
Багато уваги В. Кмецинський приділяв взаємозв’зкам родини Косачів і с. Запруддя. Результатом пошукової роботи Василя Кмецинського і юних краєзнавців стала виставка «Косачі і Запруддя».
Василь Михайлович став автором ряду публікацій на краєзнавчу тематику, зокрема: «Місто над Циром» (історико-краєзнавчий нарис), «Роман Мстиславович – засновник Каменя-Каширського та його навколишніх сіл», «Історія Каменя-Каширського» та інші. У численних виданнях друкувалися його наукові дослідження про діяльність антифашистського підпілля на території Камінь-Каширського району, про організацію перших партизанських загонів під командуванням М. Коніщука, місцевого жителя, уродженця с. Грива, Юзефа Собесяка, А. Бринського. Зібрані ним матеріали поповнили експозиційний розділ про край у роки Великої Вітчизняної війни [1, 89].
Будинок, у якому зараз знаходиться музей, був зведений у 30-х рр. ХХ століття. З 1945 по 1956 рр. в ньому діяло педагогічне училище, пізніше – середня школа, райвно, Будинок піонерів. Нині третю частину приміщення займає музей, решту – Будинок дитячої і юнацької творчості.
Загальна площа музейного приміщення – 178 кв. м, експозиційна – 163 кв. м.
У 1985 р. музею за його діяльність було присвоєно найменування «Народний» Міністерства культури України [4, 2].
Директорами Камінь-Каширського народного краєзнавчого музею у свій час були:
– з 1980 по 1988 рр. – Василь Михайлович Кмецинський;
– з 1988 по 1991 рр. – Микола Улянович Ференчук;
– з 1991 по 1992 рр. – Володимир Володимирович Хільчук.
З червня 1992 р. Камінь-Каширський народний краєзнавчий музей очолює Наталія Олександрівна Пась [7, 115–116].
Музей нині відноситься до районної комунальної власності, підпорядковується відділу культури і туризму Камінь-Каширської райдержадміністрації.
Отже, на Волині музейне будівництво на громадських засадах, яке розпочалося ще в кінці 50-х рр. ХХ ст. було підтримане Волинським краєзнавчим музеєм і місцевими краєзнавцями. Також завдяки контролю з боку держави музеї такого типу отримали змогу на подальше існування. Такі передумови вплинули і на створення музею на громадських засадах в місті Камені-Каширському. Великий внесок в історію цього музею зробив Василь Кмецинський, який своєю діяльністю добився того, щоб музей став у районі справжнім культурно-освітнім центром вивчення та пропаганди історичних, художніх та культурних пам’яток краю.
_____________________
1. Вернидубов О. Василь Кмецинський – волинський краєзнавець / О. Вернидубов, Л. Криштапюк // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Камінь-Каширський в історії Волині та України. Науковий збірник. – Вип. 20. – Луцьк, 2006. – С. 89.
2. Вернидубов О. З історії становлення мережі музейних закладів на громадських засадах Волині / О. Вернидубов, Л. Криштапюк // Волинський музей: історія і сучасність: наук. зб. мат. ІІІ Всеукр. наук. практ. конф., 18–19 травня, 2004 р., Луцьк – Колодяжне. – Луцьк : [Б. в.], 2004. – Вип. 3. – С. 24–25.
3. Корінчук Н. Поліський починатель – Василь Кмецинський, ім’я якого варте бути присвоєним Камінь-Каширському народному історико-краєзнавчому музеєві / Н. Корінчук // Полісся. – 1996. – 23 березня. – С. 2.
4. Мальчук С. Що серцю дороге / С. Мальчук // Полісся. – 2001. – 19 травня. – С. 2.
5. Наша історія – в районному музеї // Полісся. – 2001. – 3 лютого. – С. 8.
6. Ошуркевич О. Турботи і знахідки краєзнавця / О. Ошуркевич, М. Прокоп’юк // Радянська Волинь. – 1987. – 4 липня. – С. 6.
7. Пась Н. З історії Камінь-Каширського народного краєзнавчого музею / Н. Пась // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Сторінки історії Камінь-Каширщини. Наук. збірник. Вип. 37. – Луцьк, 2010. – С. 115–120.
8. Авторська стаття «Громадські музеї Львівщини: історія та сучасність» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.ihm.lviv.ua. – назва з екрану.
__________________________________
Волинський музейний вісник: Музеї у дослідженні та збереженні пам’яток культурної спадщини західноукраїнських етнічних земель. Наук. зб. : Вип. 4. / упр-ня культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей; каф. документознавства і музейн. cправи ВНУ ім. Лесі Українки ; / упоряд. А. Силюк, Є. Ковальчук. – Луцьк, 2012. – С. 31-33.
Категорія: Камінь-Каширський народний краєзнавчий музей | Додав: volyn-museum (20.09.2012)
Переглядів: 685 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]