Головна » Статті » Іваничівський народний історичний музей
З історії створення та діяльності Іваничівського народного історичного музею.
Лариса КУЛЬ (Іваничі)
З історії створення та діяльності Іваничівського народного історичного музею
 
З історії створення музею
Іваничівський районний історичний музей було відкрито у травні 1975 року з нагоди святкування 30-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні [36]. Передувала відкриттю величезна підготовча робота по збору матеріалів та експонатів для оформлення експозиції.
У 1973 році була створена музейна рада, що здійснювала керівництво і розгорнула широку організаційну роботу, до якої підключилися учнівські експедиційні загони, пошукові групи, педагогічні колективи шкіл, місцеві краєзнавці [35].
Велика заслуга у цій роботі належить Василю Федоровичу Усику - першому директору музею, який працював інспектором районного відділу освіти і протягом семи років очолював роботу музею на громадських засадах. Вагомий внесок зробили відомі волинські краєзнавці - Микола Матвійович Корзонюк (1920-1994) та Леон Каленикович Пучковський (1905-2001), які зібрали багато унікальних матеріалів: археологічних знахідок, архівних документів, предметів побуту тощо. Обоє вони - лауреати обласної літературно-мистецької премії ім. Агатангела Кримського.
Чималий вклад при зборі експонатів зробили Кідиба Петро Степанович - директор Соснинської школи, Турос Анатолій Іванович - учитель історії Литовезької школи, Лось Віктор Олександрович - директор Заставенської школи, Воробій Неля Павлівна - відповідальна за краєзнавчу роботу, вчитель історії Іваничівської ЗОШ №2, Недбайло Федір Сільвестрович - учитель історії Луковичівської школи. Значно поповнили фонди музею експонати, зібрані учнями та вчителями сіл Завидів, Мовників, Милятин, Мишів, Соснина, Луковичі, Поромів, селища Іваничі.
Цінні експонати періоду Великої Вітчизняної війни надіслали в музей ветерани, учасники боїв за визволення району від фашистських окупантів: Почесний громадянин Іванич, полковник запасу, колишній командир першої гвардійської танкової бригади, В.А.Міндлін, колишній начальник клубу 181-ої стрілецької дивізії І.Б.Квеквескірі, військовий кореспондент, колишній співробітник дивізійної газети Т.О.Чернишова та інші.
Методичне керівництво по оформленню експозиції здійснював Волинський краєзнавчий музей. А саме, науковий співробітник Олександра Володимирівна Нагорна, яка розробила експозиційний план, систематично надавала допомогу в оформленні експозиції, була постійним консультантом.
Колишні працівники райкому партії Ростислав Павлович Троць і Ростислав Васильович Козак доклали максимум зусиль, щоб успішно завершити підготовчий період, всю організаційну роботу і відкрити музей до 30-річчя Перемоги.
Приміщення для музею було побудовано у 1973 році. Урочисте відкриття експозиції відбулося 8 травня 1975 року.
Перші відвідувачі воїни-визволителі району, що приїхали на святкування ювілею до Іванич з різних куточків тодішнього Союзу, високо оцінили роботу пошуковців [27]. У книзі відгуків музею збереглися десятки записів гостей, сьогодні вона також своєрідний експонат, цінний і цікавий.
Музейні перипетії
У 1983-1984 роках експозиція музею була частково переоформлена і перенесена в інше приміщення – будинок школяра. Інвентар переданий з балансу відділу культури на баланс відділу освіти.
З 1985 по 1988 роки керівництво музеєм здійснював Григорій Іванович Березюк директор Будинку школяра. Він підтримував листування з ветеранами-визволителями району. При музеї діяв гурток юних екскурсоводів під керівництвом учителя історії Козак Лариси Степанівни.
З 1988 по 1990 рік музей очолювала Бик Кароліна Михайлівна, яка немало зробила для організації нових експозицій, виставок та поповнення фондів.
У квітні 1992 року районний історичний музей знову було передано в підпорядкування відділу культури.
26 лютого 1993 року Постановою колегії обласного управління культури за значну експозиційну, пошукову роботу йому було присвоєно звання «Народний».
Експозицію перенесено в попереднє приміщення, побудоване для музею.
З 1992-го по серпень 1994 року директором працювала Мазурок Оксана Іванівна, яка організовувала переоформлення та перевезення експозиції. Методичне керівництво здійснювали завідувач відділу методичної роботи Волинського краєзнавчого музею Олександр Петрович Вернидубов та Олександра Володимирівна Нагорна.
З 1994 року завідувач музею – Куль Лариса Миколаївна [20, 28].
У 2005 році Іваничівський народний історичний музей святкував своє тридцятиріччя [33].
Тридцять років - нібито й зовсім невеликий проміжок часу. Але історія музею виявилась нелегкою [23]. Під час переїздів, передач з одного відомства в інше безслідно була втрачена частина експонатів. І, як правило,  найцінніших, чи не тому, щоб не встановити, які саме, безслідно зник інвентарний журнал з описом реліквій.
Як згадує В.Ф.Усик, двічі, у 1976 та 1977 роках музей обкрадали. Тоді злодії забрали нагороди, іменний годинник, старовинну зброю. З заявою зверталися у районний відділ внутрішніх справ, але злочин так і залишився нерозкритим .
За цей період музеєм, місцевими краєзнавцями при допомозі широкої громадськості було багато зроблено у справі охорони і пропаганди пам’яток історії і культури, розвитку музейної справи. Крім загальних виставок та інших форм масової роботи, учителі шкіл району проводили в залах музею уроки мужності, виховні години, зустрічі з ветеранами війни і праці, знатними людьми краю [32, 34].
Слово про першого директора
Усик Василь Федорович народився 17 березня 1921 року в селі Тулиголове Глухівського (тепер Кролевецького) району, Сумської області в селянській сім’ї.
У 1935 році закінчив семикласну школу, а потім - середню в сусідньому селі Ярославець. В 1938-1939 роках навчався в Чернігівському державному учительському інституті. Після війни у 1946-1948 роках заочно навчався і закінчив мовно-літературний факультет Київського педагогічного інституту ім. М. Горького.
З 1939 року розпочав трудову діяльність учителем української мови та літератури Білогривської семирічної школи Кролевецького району.
У 1943-1944 роках на фронті, учасник бойових дій під Чорнобилем. За станом здоров’я влітку 1944 року був демобілізований.
З липня 1944 року по серпень 1945 року працював директором Білогривської школи. За направленням Міністерства освіти з рідної Сумщини прибув на Волинь, в селище Іваничі, у вересні 1945 року. Відтоді назавжди цей чудовий Прибузький край став йому другою і рідною малою батьківщиною. Тут він сповна віддав своє життя, свою енергію, свої сили і вміння розвитку народної освіти. Понад 25 років працював інспектором шкіл Іваничівського районного відділу народної освіти, в  1951-1952 роках був директором Іваничівської середньої школи, 10 років працював заступником директора   школи-інтернату, завучем Іваничівської заочної школи. Стаж педагогічної роботи  - 48 років.
Тут, в Іваничах, знайшов своє сімейне щастя. В квітні 1947 року одружився з Оленою Михайлівною Білик, яка в той час працювала відповідальним секретарем районної газети «Селянська правда» (нині «Колос»). Разом з дружиною виховали двох донечок, діждалися 5 онуків і одну правнучку.
В період трудової діяльності і пізніше, вийшовши на пенсію, брав активну участь в громадсько-політичному житті селища і району.
Активно займався пошуковою роботою, охороною пам'яток історії та культури, краєзнавством, туризмом.
Щорічно під час канікул їздив по визначних місцях. З особливо великим захопленням подорожував літературними стежками Тараса Шевченка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Івана Котляревського Панаса Мирного, Антона Чехова, Максима Горького.
В.Ф.Усик зустрічався і був особисто знайомий з багатьма письменниками, відомими діячами культури, людьми легендарної долі. Зокрема, пам’ятні зустрічі з Павлом Тичиною, Максимом Рильським, Володимиром Сосюрою, Павлом Загребельним. Велику дружбу підтримував з письменником Федором Михайловичем Малицьким та земляком по Сумщині - Панасом Кочурою.
Туризм у великій мірі допоміг зайнятись краєзнавством. Працюючи відповідальним за туристично-краєзнавчу роботу при Іваничівському відділі освіти, Василь Федорович об’їздив майже всі республіки колишнього Радянського Союзу.
Був фундатором музею революції і бойової слави при Іваничівській школі-інтернаті (1966 р.), який пізніше склав основу експозиції Іваничівського історичного музею.
Тісно співпрацював з місцевими краєзнавцями Леоном Калениковичем Пучковським та Миколою Матвійовичем Корзонюком [6].
Чи не другою своєю професією вважав він журналістику. За роки більш як піввікової педагогічної та громадської діяльності чимало його публікацій було вміщено в районній та обласній газетах. Школа, краєзнавство, література, пошукова справа були змістом усього його життя. Перебуваючи на пенсії, не покладаючи рук, підтримував різні пошукові роботи, зв’язки з школами, вчителями, районним музеєм.
Ним зібраний матеріал і написаний короткий історичний нарис, присвячений 450-річчю заснування Іванич. Підготував цікавий нарис до 100-річчя Іваничівської загальноосвітньої школи №1, з якою пов'язано багато сторінок його трудового життя, чотирьохтомні автобіографічні спогади. Очолював організацію «Пошук» при районній раді ветеранів війни та праці.
Ветеран Великої Вітчизняної війни, учасник бойових дій, нагороджений Орденом Вітчизняної війни II ступеня, Орденом «За мужність» ІІІ ступеня, багатьма медалями та значками. Зокрема, значками «Відмінник народної освіти України» та «Отличник просвещения СССР».
Помер 4 червня 2008 року.
Сьогодення музею
Іваничівський історичний музей є ефективним засобом виховання учнівської і студентської молоді, жителів селища та району. Він має змістовну експозицію, яка відповідає сучасним вимогам, проводить масову науково-освітню та дослідницьку роботу [11,15]. Займається збереженням, вивченням і пропагандою пам’яток історії та національної культури [4,7,29].
На даний час експозиція розміщена у трьох залах і складається з восьми розділів, що знайомлять відвідувачів з історією краю від найдавніших часів і до сьогодення. Експозиційна площа приміщення становить 66 метрів кв.
У вітринах представлені знаряддя праці кам’яного віку (понад 50 одиниць) [31,37], нумізматичні колекції, фотоматеріали та солдатські речі періоду Першої світової війни, документальні матеріали, шкільні речі та підручники періоду окупації буржуазно-поміщицькою Польщею.
В окремому залі оформлений інтер’єр селянської хати-світлиці минулого століття, кількість предметів якої нараховує понад 100 одиниць. Особливий інтерес викликає колекція старовинного одягу та речей побуту минулого століття. Народно-ужиткове мистецтво представлене виробами ткацтва і вишивки, зразками народного костюма, плетінням із лози, соломки і кори, гончарними виробами . Цікавість відвідувачів викликає колекція писанок, що нараховує понад 70 одиниць.
У розділі «Рідний край у період Великої Вітчизняної війни» представлені фронтові речі, залишки зброї, фото та документальні матеріали, спогади, передані ветеранами війни. Окремий розділ присвячено діяльності УПА та місцевим жителям, що зазнали політичних репресій.
Сучасність представлена фото та документальними матеріалами. Окремі виставки знайомлять із творчістю місцевих поетів та історією храмів, які є пам’ятками архітектури [5,17], відомими людьми краю [13].
Фонди музею нараховують понад 2500 експонатів, майже половина з них – оригінали. Проблемою є відсутність приміщення для фондів та виставкового залу [39].
Основною формою роботи є проведення оглядових та тематичних екскурсій по експозиції, масових заходів до ювілейних та пам’ятних дат [10], історико-краєзнавчих конференцій [26]. Започатковано проведення пішохідних екскурсій вулицями селища [30]. Важливе місце займає виставкова робота [16,19,38]. Традицією стало проведення виставок виробів народних майстрів, приурочених  до Дня Незалежності України, під час творчих звітів району, на Міжнародному фестивалі українського фольклору «Берегиня», а також персональних виставок (вишивка та графіка Валентини Протопоп, фотографії та графічні роботи Анатолія Витрищука [22], художнє плетіння Марії Халімонової, вишивка Ніни Антонюк [1,2,3] …).
Одним із напрямків роботи є патріотичне виховання  підростаючого покоління. У цій роботі музей тісно співпрацює з районним відділом освіти і науки, Будинком дитячої та юнацької творчості, районною бібліотекою, домом Просвіта.
Іваничівською райдержадміністрацією затверджено районну Програму розвитку краєзнавства на період до 2010 року, основною метою якої є відродження духовності історичної пам'яті, формування у громадян та молоді любові до рідного краю, національного патріотизму, відповідальності за збереження історико-культурного надбання. Над виконанням цієї Програми працює і районний музей.
Одним із унікальних явищ, яке при всій його складності й протиріччях розвитку є найцікавішим в історії нашого краю, це -  козацтво. Провідні ідеї козацького руху - свобода і незалежність країни, непорушність прав людини і народу, суверенність особистості та інші - є найважливішими в національній системі освіти і виховання.
У школах Іваничівського району почалось активне відродження козацьких виховних багатогранних традицій, яке впроваджується через діяльність районної дитячої громадської організації «Молода Січ», яка була утворена 1996 року. Організація має свій Статут і спрямовує свою роботу на дослідження історії українського козацтва на Волині, оздоровлення школярів та військово-патріотичне виховання.
В 2001 році було дано старт районній історико-краєзнавчій експедиції «Козацькі шляхи на Волинській землі», завдання якої полягає у вивченні історичного минулого власних поселень,  патріотичному самовихованні, виявленні та упорядкуванні історичних пам’яток, пов’язаних з добою козацтва. Матеріали пошукової роботи є цінним джерелом для поповнення фондів районного музею і служать для створення шкільних музейних кімнат.
Традицією стало проведення таборових зборів молодих козаків в легендарному урочищі «Прощаниця» села Завидів, яке відоме не тільки в районі, а й за межами області [14]. Тут відбувалися події пов'язані з добою козацтва та сторінками історії воїнів радянської армії і воїнів УПА у роки Великої Вітчизняної війни.
Вагома роль у системі патріотичного виховання належить і тематичним екскурсіям, які знайомлять з певними періодами і подіями в історії краю, масовим заходам до ювілейних та пам’ятних дат та виставковій роботі [8].
Це історичні читання на тему «Українські державники: повернення» присвячені життю і діяльності видатних діячів УНР та ЗУНР, історичні години до Дня Соборності України, Дня пам’яті Крут, масовий захід до Дня партизанської слави «Стежками партизанських командирів» [9], зустрічі з ветеранами та тематичні заходи до Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні.
Окрема увага приділяється заходам з нагоди вшанування УПА [12]. Було відкрито персональну виставку картин «У серці завжди Україна» жителя Іванич Романюка Олексія Андрійовича, який є головою районного братства ОУН-УПА [18,25]. Зустріч з цією людиною, його життєвий та творчий шлях є прикладом безмежної любові до України, вірності своїм ідеям та переконанням.
Прикладом героїзму служить урок мужності присвячений подвигу Ю.М.Лелюкова, вчителя військової підготовки Іваничівської ЗОШ №2.
Окремий розділ музею присвячений поету-дисиденту Миколі Муцьку. Завдяки пошуковій роботі в 2008 році посмертно видано збірку віршів автора «Затиснута в серці пісня», презентація якої стала частиною заходів, приурочених вшануванню поета-земляка [21,24,40].
Любов до рідного краю неможлива без прямого контакту з природою. Згідно районної Програми розвитку зеленого туризму музеєм розроблені проекти туристичних маршрутів по території району, які знайомлять з мальовничими куточками природи, пам’ятками історії та археології, визначними місцями району.
Музей підтримує тісні зв’язки з краєзнавцями Волині, іншими музеями області. Кожного року його відвідують понад 2000 жителів нашого Прибузького краю та його гостей. Він є незамінним інформаційним центром з різноманітних питань з історії краю та культурних надбань його жителів.
 
1.     Гаврилюк Т. Вишивала долю я руками…// Колос.- 2008.- 25 березня.
2.     Гаврилюк Т. Прекрасне – своїми руками. // Колос.- 2008.- 20 грудня.
3.     Гаврилюк Т. У музеї  - виставка дитячих робіт. // Колос.- 2008.- 5 січня.
4.     Головачук С. Музей на банковій. // Волинська газета.- 2009.- 19 лютого.
5.     Куль Л. Віковічна святиня. // Колос.- 2006.-4 липня.
6.     Куль Л. Дослідники Волині. // Колос.- 2004.- 30 січня.
7.     Куль Л. Зобов’язані берегти. // Колос.- 2008.- 19 квітня.
8.     Куль Л. І рушник вишиваний – на щастя, на долю…// Колос.-2001.- 23 березня.
9.     Куль Л. Їх подвиги безсмертні. // Колос.- 2004.- 21 вересня.
10. Куль Л. Лицар української державності. // Колос.-2007.- 5 травня.
11. Куль Л. Ми по світу ідем у вишиванці. // Колос.- 2007.- 13 вересня.
12. Куль Л. Не перерватись ланцюгу пам’яті. // Колос. 2002.- 27 вересня.
13. Куль Л. Порицький бібліофіл. // Колос.- 2003.- 7 лютого.
14. Куль Л. Прощаниця. // Куль.- 2005.-12 лютого.
15. Куль Л. Славний ювілей Порицька. // Колос.- 2007.- 15 травня.
16. Куль Л. У кожного села – свій хрестик, своя гладь. // Колос.- 1999.-12 лютого.
17. Куль Л. Храми Іваничівщини. // Колос.- 2002.-19 квітня.
18. Лісова А. Картини із заслання – в районному музеї. // Волинь нова.-2007.-27 жовтня.
19. Панасюк І. Самоцвіти людської душі.// Колос.- 1998.- 3 квітня.
20. Петрощук В. Бережемо надбане, створюємо нове. // Колос.- 2002.- 17 травня.
21. Петрощук В. Затиснута в серці пісня. // Колос.- 2009.-13 січня.
22. Петрощук В. Іваничі у світлинах Анатолія Витрищука. // Колос.- 2006.-17 жовтня.
23. Петрощук В. Нелегкою буває не тільки людська доля. // Колос.- 1995.- 11 січня.
24. Петрощук В. Повернення із забуття. // Колос.- 2009.- 17 лютого.
25. Петрощук В. Серед дум печальних у важкій неволі. // Колос.- 2007.-16 жовтня.
26. Петрощук В. Серцем торкнулися історії. // Колос.- 2005.- 24 травня.
27. Спіцина Л. День сьогоднішній і день минулий. // Радянська Волинь.- 1976.-26 жовтня
28. Стрий В. Вишивала ненька рушники квітчасті. // Колос. 2009.-17 березня.
29. Стрий В. Музеї – скарбничка історичної пам’яті. // Волинь.- 2005.- 27 січня.
30. Стрий В. Перший путівник про Іваничі. // Волинь нова.- 2008.- 25 листопада.
31. Стрий В. Різали дрова – знайшли бивня. //Колос.- 2005.- 17 травня.
32. Усик В. Громадські музеї. // Колос.- 1981.- 4 квітня.
33. Усик В. Музею – 30 літ. // Колос.- 2005.- 7 травня.
34. Усик в. Наша спільна справа. // Колос.- 1980.-11 вересня.
35. Усик В. Створимо музей. // Колос.- 1974.- 2 березня.
36. Швець В. В Іваничах відкрито районний історичний музей. // Молодий ленінець.- 1975.-12 червня.
37. Шинкар С. Волинські мамонти гублять бивні на дорозі.// Сім’я і дім.- 2005.-19 травня
38. Шостак В. Світ, в якому ми живемо. // Колос.- 2006.- 4 квітня.
39. Штинько В. Ковальчук Є. Про що кричить музейна тиша. // Волинь.- 2005.- 7,9 липня
40. Штинько В. Талант, якому не дали розквітнути. // Волинь нова.- 2009.-24
_____________________________
Волинський музей: історія і сучасність: Науковий збірник: Вип. 4. – Луцьк, 2009. – С. 229-234.
Категорія: Іваничівський народний історичний музей | Додав: volyn-museum (10.05.2011)
Переглядів: 1252 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]