Головна » Дошка оголошень » Музейникам
Науковий опис предметів Документального фонду: книг, документів, фото (відбитків і негативів). Методичні рекомендації. Частина VІI
03.02.2014
НАУКОВИЙ ОПИС
ПРЕДМЕТІВ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ФОНДУ:
КНИГ, ДОКУМЕНТІВ, ФОТО (ВІДБИТКІВ І НЕГАТИВІВ)
Методичні рекомендації
(завершення)
 
ІІІ. Глосарій

Абревіатура – складноскорочене слово, утворене з початкових літер або складів.
Авантитул – виконана художником або складена друкарським способом сторінка книги, розташована перед титулом.
Автограф – текст, власноручно написаний автором. Власноручний підпис, напис на книзі, фотографії і т. ін.
Автор – людина, яка написала будь-яку працю, твір, лист тощо.
А капіте – перший рядок розділу; в тексті може бути виділений.
Алограф – чужий рукопис, напис чи підпис, що, на противагу автографу, не є вірогідним документом, а, як правило, є підробкою.
Альбом – книга або зошит з чистими аркушами для малювання, вписування віршів, зберігання фотографій, листівок, марок і т. ін.; об’єднане за темою видання або збірка репродукцій картин, малюнків, фотографій, оправлених разом або вміщених в одну папку.
Альманах – збірка літературних творів різних авторів.
Анонім – автор, який приховує своє ім’я, твір без зазначення імені автора.
Антологія – збірка творів одного жанру різних авторів.
Аркуш – одиниця вимірювання обсягу книги, що дорівнює 16 сторінкам друкованого тексту.
Аркушеве видання – видання у вигляді одного чи кількох аркушів друкованого матеріалу без скріплення; листівка.
Атлас – альбом зображень різних об’єктів (карти, креслення, малюнки тощо), що пропонується з метою навчання або практичного використання.
 
Багатотомне видання – неперіодичне видання, що складається з двох або більше нумерованих томів і становить єдине ціле за змістом і оформленням.
Бібліографічне видання – інформаційне видання упорядкованої сукупності бібліографічних записів.
Бібліографія – список літератури (книжок і статей) на яку-небудь тему або з певної галузі знань.
Береги (поля) сторінки – незадруковані ділянки навколо набірних шпальт на кожній сторінці. Кожна сторінка має 4 поля (верхнє, нижнє, зовнішнє або переднє, внутрішнє або корінцеве).
Букініст – торговець держаними, рідкісними та старовинними книгами.
Букіністична книга – друкована, як правило, після 1851 року, що була у вжитку і потрапила у повторний товарообіг.
Буклет – неперіодичне видання у вигляді паралельно складених непереплетених аркушів, які розгортаються на зразок ширми.
Брошура – невелика (не більше як 48 стор.) книжка, звичайно у м’якій оправі; метелик.
Бюлетень – періодичне або неперіодичне видання інформаційного характеру.
 
Вакат – сторінка книги, на якій немає тексту.
Вибрані твори – однотомне або багатотомне видання, що містить частину найзначніших творів одного чи кількох авторів.
Видання факсимільного типу – видання, наближені до оригіналу (не відображають особливостей паперу і палітурки, передають оригінал у зменшеному вигляді тощо).
Віньєтка (віньєта) – прикраса у вигляді невеличкого малюнка на початку або в кінці книжки, в альбомі тощо.
 
Газета – періодичне текстове видання, що містить оперативну інформацію, статті на актуальні суспільно-політичні, наукові та інші теми, а також літературні твори, фотографії, рекламу.
Газетно-журнальне видання – видання у вигляді одного чи кількох скріплених аркушів друкованого матеріалу.
Глаголиця – одна з двох абеток старослов’янської мови.
Головка – верхній обріз книжкового блока.
Гражданський шрифт – спрощена система накреслення літер російського алфавіту, запроваджена після проведеної 1708 року реформи кириличного півуставу.
 
Дагеротип – знімок, фото (до середини ХІХ століття).
Дагеротипія – старий спосіб фотографування на металевій пластинці, покритій йодистим сріблом; перший технічно розроблений спосіб фотографування (від прізвища французького винахідника Л. Ж. Дагерра (1787 - 1851).
Дайджест – періодичне видання, що містить матеріали, переважно скорочені, передруковані з інших видань.
Дерматин – просочена нітроцелюлозою тканина, схожа на шкіру або на клейонку; штучна шкіра.
Дилогія – два самостійні літературні твори, пов’язані задумом, сюжетом і персонажами.
Документ – діловий папір, що посвідчує певний юридичний факт, підтверджує право на що-небудь, служить доказом чого-небудь, акт, протокол; письмове свідоцтво, що офіційно підтверджує особу; письмовий твір, грамота.
 
Екслібрис – художньо виконана позначка на книжці, переважно з ім’ям її власника.
Епіграф – цитата, крилатий вислів, афоризм, уривок з пісні, приказка, які ставляться перед текстом літературного твору або перед його розділами і виражають його основну ідею.
Епілог – заключна частина літературного твору.
 
Журнал – періодичне друковане видання у вигляді книжки; книга чи зошит для систематичних записів.
 
Закладка – тасьма (смужка паперу), що закладається у книгу, зошит і т. ін. для позначення потрібного місця.
Заставка – малюнок звичайно на всю ширину сторінки, перед початком тексту, розділу, частини.
Зошит (зшиток) – зшиті аркуші паперу в обкладинці для писання або малювання; окремий випуск періодичного видання або великого друкованого твору, що виходить частинами.
 
Ієрогліфи – фігурні знаки давньоєгипетського письма, а також китайської, японської та ін. систем ідеографії.
Ілюстратор – художник, який створює малюнки до тексту.
Ілюстрація – зображення в книжці або журналі, що відтворює, пояснює зміст тексту, малюнок.
Ініціали – виділені більшим шрифтом і часто прикрашені заголовні літери нового розділу або абзацу.
Ін-кватро – формат у четверту частину аркуша.
Інкунабула(и) – першодруки до 1500 року. Перші книжки, друковані набірними літерами в найкращу добу друкування в Європі.
Інтролігатор – палітурник; визначення має стосунок до рукописів та стародруків.
Ін-фоліо – формат видання, за яким розмір сторінки становить половину стандартного паперового аркуша.
 
Каліграфія (краснопис; красне писання; чистописання) – уміння писати чітким, рівним, гарним почерком.
Канти – виступаючі за обріз книжкового блока краї палітурної кришки, які захищають блок від пошкоджень.
Каптал (наявний, коли видання в палітурці) – смужка тканини, що кріпиться до зібраних докупи книжних зошитів.
Картон – товстий твердий папір особливого виготовлення.
Кирилиця – одна з двох абеток старослов’янської мови, що лягла в основу українського, білоруського та російського алфавітів.
Кіновар – мінерал, руда ртуті; червона фарба, що використовується для друку та ілюстрацій у рукописних книгах і стародруках.
Кінцівка – графічна прикраса в кінці книжки, розділу тощо.
Кліше – рельєфний малюнок, креслення, план і т. ін., зроблені на металевій або дерев’яній дошці для відтворення в друці.
Книга – велика за обсягом або важлива за змістом книжка. Зшиті в одну оправу аркуші паперу з якими-небудь записами.
Книгогриз – комаха з ряду сіноїдів, що розмножується в старих паперах, книжках; книжкова воша.
Книга-іграшка – видання особливих конструктивних форм, призначене для розумового та естетичного розвитку дітей. Різновиди:
- книга-ширмочка;
- книга-вертушка;
- книжка з ігровим задумом;
- книжка-панорама;
- книжка-витівка;
- книжка-фігура.
Книжковий блок – готовий екземпляр видання, комплект скріплених зошитів або листків, що містить всі сторінки та інші деталі майбутнього видання, який залишилось тільки вставити у палітурку.
Коленкор – тонка тканина, проклеєний одноколірний перкаль, використовується для книжкових палітурок.
Колонтитул – напис у верхньому лівому чи правому кутку сторінки книги, журналу, який повторює заголовок книги або твору, прізвище автора, назву розділу і т. ін.
Колонцифра – цифра, яка може розміщуватись внизу або рідше зверху сторінки і показує порядковий номер сторінки книги, журналу тощо.
Конгрев – рельєфне тиснення на палітурці.
Контртитул – ліва сторінка розворотного титульного листа, на якому містять дані, які стосуються всього видання.
Корінець – місце, де зшиті аркуші книжки, зошита, папки або частина палітурки, що закриває це місце.
Криптонім – шифрований підпис автора під своїм твором, щоб приховати справжнє ім’я.
Ксерокс – апарат для одержання копій документів, креслень тощо.
Кустода – перше слово (перший склад) тексту наступної сторінки, поставлене внизу попередньої сторінки або вміщене у верхній частині шпальти енциклопедії, словника, довідника.
 
Ледерин – бавовняна тканина із спеціальним лакованим покриттям, що використовується для виготовлення палітурок.
Листівка (як документ) – друкований або рукописний листок із злободенним, агітаційним змістом; прокламація; летючка, афішка, метелик; лист, написаний на відкритій поштовій картці.
Лігатура – зображення одним письмовим знаком двох або кількох літер.
Логотип – фірмовий товарний знак; поліграфічна набірна деталь, що містить склад або слово.
 
Манускрипт – стародавній рукопис.
Маргіналії – заголовки, замітки, примітки на берегах книжки або рукопису.
Маргінес – берег, поле книжки, зошита тощо.
Метелик – терміново випущений листок з коротким повідомленням про що-небудь, із закликом; прокламація; книжечка, брошурка.
Мініатюра – живописні зображення, що ілюстрували та прикрашали середньовічні рукописи у вигляді заставок або на всю сторінку.
Моновидання – видання, що містить один твір.
Монограма – сплетення кількох початкових літер імені та прізвища у вигляді вензеля.
 
Негатив – зображення на світлочутливій плівці чи пластинці, в якому світлі місця знімка виходять темними, а темні світлими; плівка чи пластинка з таким зображенням.
Нотне видання – видання запису музичного твору за допомогою нотних знаків.
 
Обкладинка – зовнішнє покриття книжкового блока з одного суцільного аркуша цупкого паперу, що захищає видання від пошкоджень, містить основні відомості про нього і служить елементом зовнішнього оформлення.
За характером оформлення розрізняють:
- орнаментально-декоративна – обкладинка, прикрашена декоративними образотворчими елементами;
- шрифтова – обкладинка, текст якої набраний типографським шрифтом або відтворений з напису, виконаного художником;
- сюжетна – обкладинка з ілюстрованим зображенням на тему видання.
За технікою поліграфічного виконання розрізняють:
- репродукційна – обкладинка, що відтворює образотворчий оригінал
- малюнок, живопис, фотографію;
- набрана – виконана набірними засобами (шрифти, лінійка, елементи набірного орнаменту тощо).
За способом кріплення:
- клейовим-безшвейним способом;
- позошитним шиттям блоків нитками.
Обріз – обрізаний край, ребро книжки; може бути фарбованим або візерунковим.
 
Пагінація літературна – пагінація, при якій замість цифр застосовують літери.
Пагінація подвійна – передбачає одночасне використання двох рядів знаків.
Пагінація постатейна – при якій кожна стаття має власну нумерацію сторінок.
Палітурна кришка – основна частина палітурки книги, що відрізняється від обкладинки способом кріплення з книжковим блоком. При з’єднанні палітурної кришки з книжковим блоком обов’язковий форзац. Палітурні кришки бувають:
- складені, виготовлені з використанням паперового покриття і тканинної спинки;
- суцільнокриті на тканинній основі;
- суцільнокриті, покриті папером, завчасно задруковані шрифтовим чи ілюстративним зображенням з припресуванням прозорої полімерної плівки.
Палітурка – обкладинка, оправа для зброшурованих листків книги, зошита і т. ін. з картону, матерії, шкіри тощо.
Папір – матеріал для написання, друку, малювання, виготовлений з ганчіркової, деревної та іншої маси.
Папірус – у єгиптян та інших стародавніх народів матеріал для письма з тропічної багаторічної рослини родини осокових; стародавній рукопис на такому матеріалі.
Параф – розчерк у підпису; скорочений підпис, ініціали.
Паспарту – у книгах (і журналах) цупкий папір або тонкий картон, на який наклеюють ілюстрації; спеціальна картонна рамка з вирізом або підклейка під фотознімком.
Пергамент (пергамен) – оброблена певним чином шкіра молодих тварин, що застосовувалась до винайдення паперу як матеріал до письма; сувій такого матеріалу.
Переписувач – людина, що робить рукописну копію з будь-якого тексту.
Періодика – періодична преса: видання, що виходить друком регулярно, через певні визначені проміжки часу (газети, журнали).
Першодрук – перший надрукований текст якого-небудь твору; перше друковане видання; перші книжки, набрані друкованими літерами в найранішу пору друкарства.
Писар (писець) – переписувач і упорядник рукописних книг.
Півустав – один з типів почерку, середній між уставом і скорописом, у старогрецьких та слов’янських рукописах, що відрізняється від уставу похилістю і меншою чіткістю в начертанні літер та більшим числом скорочень.
Позитив – передруковане з негатива фотографічне зображення, на якому світлі й темні місця сфотографованого об’єкта відповідають дійсності.
Покрайні записи – записи, які містяться, розташовуються по краях книги, збоку, нижче або вище тексту.
Полоса – набрана або видрукувана сторінка книги, журналу, газети.
Пролог – вступна частина літературного твору.
Провенієнція – походження документа, книги тощо, яка засвідчувалась за зробленими на них рукописними записами, особистими знаками (екслібриси, печатки тощо).
Проспект – рекламна листівка, буклет, довідник з описом творів тощо.
Псевдо; псевдонім – прибране ім’я, прізвище або авторський знак, яким користується автор замість власного прізвища.
Путівник – довідкове чи рекламне видання відомостей щодо певного географічного пункту, культурно-освітньої установи чи заходу.
 
Ретуш – виправлення, підмальовування картин, фотознімків і т. ін. олівцями, фарбами або хімічною обробкою.
Ротатор – множильний апарат для розмноження службової документації, рефератів тощо.
Рукопис (рукописна книга) – пам’ятка давньої писемності; манускрипт. Текст будь-якого твору, написаний автором від руки або надрукований на машинці.
 
Сигнатура – порядковий номер друкованого аркуша в книзі чи журналі, який ставиться під останнім рядком в лівому кутку першої і третьої сторінки кожного аркуша для контролю правильності фальцювання.
Скоропис – тип письма, для якого характерне зв’язне написання літер у слові та велика кількість лігатур.
Скрипторій – майстерня західноєвропейських монастирів (6 – 12 ст.), у якій переписували книги.
Слайд – діапозитив (чорно-білий, кольоровий); фотографічний знімок на спеціальній прозорій плівці або склі, призначений для показу зображень на екрані за допомогою проекційного ліхтаря.
Стародрук(и) – книги, надруковані від 1500 до другої половини XVIIІ ст. в Україні, Польщі, Росії.
Суперобкладинка – додаткова обкладинка з клапанами, що прикриває палітурну кришку чи обкладинку, запобігаючи їх забрудненню; елемент зовнішнього оформлення видання. Для суперобкладинки використовується папір з одностороннім глянцевим покриттям, цупкий гладкий папір або кольоровий папір верже.
Сюжет – тема, об’єкт зображення в живописному, літературному і т. ін. творі.
 
Тиснення – нанесення зображення шляхом надавлювання спеціальною формою на сторони і корінець палітурної кришки. Тиснення може бути безбарвним і кольоровим. Розрізняють види тиснення:
- блінтове – нанесене на палітурну кришку зображення шляхом притиснення до неї нагрітого штампа з випуклим очком. Отримане зображення дещо заглиблене;
- конгревне – нанесення на палітурну кришку випуклого зображення шляхом стиснення матеріалу між штампом і випуклою матрицею (контрштампом);
- торшонування – обробка гладкої поверхні деталей видання для створення вигляду якої-небудь фактури (шкіри, тканини тощо).
Титло – надрукований знак над скорочено написаним словом або над літерою, вжитою в значенні цифри.
Титул – назва, заголовок книжки. Перша сторінка книжки, на якій надруковано заголовок, ім’я автора, рік і місце видання тощо.
Титульний лист – дві, або більше сторінок видання. Титульний лист, розміщений на розвороті двох суміжних сторінок, називається подвійним. Подвійний титульний лист може бути розворотним (на кожній його полосі розташовується відповідно група вихідних відомостей) і розпашним (з переходом з однієї сторінки на іншу тексту і (або) зображення. Остання сторінка видання, де подаються вихідні відомості, називається кінцевим титульним листом.
Тираж – кількість примірників друкованого видання.
Трафарет – пластинка з картону, металу тощо, в якій прорізано малюнки, літери чи цифри, за допомогою якої можна швидко робити відбитки на чомусь.
Трилогія – три самостійні твори одного автора.
 
Устав – один з типів письма в стародавніх грецьких, латинських і слов’янських рукописах, за яким кожна літера виписувалась окремо, відірвано від сусідніх, прямо і чітко.
 
Факсиміле – точне відтворення будь-якого графічного оригіналу (підпису) фотографічним способом, печаткою та іншою репродукцією; копія. Кліше, печатка, за допомогою яких можна відтворити власноручний підпис.
Факсимільне видання – видання, що графічно точно відтворює випущене раніше оригінальне видання чи рукопис (включаючи всі особливості паперу чи палітурки).
Філігранологія – наукова дисципліна, що вивчає історію паперу та водяних знаків на ньому.
Філігрань – водяний знак на папері; папір з водяним знаком.
Фоліант – товста книга великого формату (звичайно старовинна).
Фоліо – формат книги або журналу розміром у паперовий аркуш або половину аркуша.
Форзац – подвійний аркуш паперу, що з’єднує книжку з внутрішньою частиною обкладинки, а також служить для оформлення книжки.
Фотоательє (фотосалон; фотографія) – ательє, де на замовлення виконують фотографування та виготовляють фотографії.
Фотографія (фото; знімок; світлина) – зображення кого-, чого-небудь на світлочутливому матеріалі за допомогою спеціального оптичного апарата.
Фотокопія – копія з будь-якого документа, рукопису, знімка, зроблена фото-графічним способом.
Фотомонтаж – монтаж фотознімків, що мають тематичну спільність, в одне фотографічне зображення.
Фронтиспіс – малюнок, вміщений на початку книги, поруч з титульною сторінкою.
 
Шмуцтитул – паперовий аркуш на початку книжки (перед титулом) або перед її частинами чи розділами, на якому розташовують заголовок, ілюстрацію і т. ін.
Штамп – відбиток штемпеля на документі.
Штемпель – печатка, знак.
Шрифт – накреслення, написання літер.
____________________________________
Пушкар Н.Ю., Корецька О.П. Науковий опис предметів Документального фонду: книг, документів, фото (відбитків і негативів). Методичні рекомендації. – Луцьк, 2013. – С. 30-38.
Додав: volyn-museum |
Переглядів: 960
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]