Головна » Дошка оголошень » Музейникам
Науковий опис предметів Документального фонду: книг, документів, фото (відбитків і негативів). Методичні рекомендації. Частина І
03.02.2014
НАУКОВИЙ ОПИС
ПРЕДМЕТІВ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ФОНДУ:
КНИГ, ДОКУМЕНТІВ, ФОТО (ВІДБИТКІВ І НЕГАТИВІВ)
 
Методичні рекомендації
 
Підготували:
Наталія Пушкар,
головний хранитель
Волинського краєзнавчого
музею
Ольга Корецька,
провідний науковий співробітник
відділу фондів Волинського
краєзнавчого музею
Зміст
 
1. Вимоги щодо заповнення науково уніфікованого паспорта на пам’ятку документального фонду.
2. Зразки інвентарних описів
Документи
Журнали
Книги
Фото
3. Глосарій
 
І. Вимоги щодо заповнення науково уніфікованого паспорта на пам’ятку документального фонду.
 
Перш ніж приступити до складання науково уніфікованого паспорта на предмети Документального фонду (книги, документи, фото (позитиви і негативи), слід визначити, до якого фонду – основного чи науково-допоміжного – слід віднести той чи інший музейний предмет.
Слід пам’ятати, що пам’ятники основного музейного фонду є всенародним надбанням і знаходяться під охороною держави.
До основного музейного фонду включається датований матеріал, науково опрацьований, з обов’язковою вказівкою на його походження (місце знахідки).
Предмети основного музейного фонду є першоджерелами для вивчення історії, економіки, культури, природи і служать для створення експозицій, наукової роботи, публікацій.
Отже, склад основного і науково-допоміжного фонду розрізняється таким чином: фотографічні матеріали (оригінальні негативи з натури і перші фотовідбитки), які відображають факти, події, явища суспільного життя, характеризують природні умови, мають меморіальне значення; унікальні, мистецькі або такі, що мають будь-які інші прикметні особливості, відносять до основного фонду. Фотокопії і фотовідбитки масового виготовлення, які за своїм змістом не мають значення пам’ятників, складають фонд науково-допоміжних матеріалів.
- книги рукописні, стародруки, з автографами, рідкісні видання; твори художньої літератури з помітками, поправками і автографами письменників, оригінальними ілюстраціями до художніх творів, відносяться до основного фонду.
Дублетні примірники друкованих матеріалів масового випуску (книг, брошур, буклетів тощо) відносяться до фонду науково-допоміжних матеріалів або до бібліотечного фонду музею;
- оригінальні картографічні і документальні матеріали, які мають історичне значення, відносяться до важливих історичних подій, характеризують життя, діяльність і творчість видатних осіб, зразки рідкісних і унікальних документів; документи особи, якій присвячено музей, розділ музейної експозиції чи окремої теми.
Меморіальні збірки не підлягають розділенню на основний фонд і фонд науково-допоміжних матеріалів.
До науково-допоміжного фонду відносяться: діаграми, схеми, карти, креслення, які виготовляються для потреб експозиції, копії документів, дублетні примірники друкованих матеріалів масового випуску (плакати, афіші, листівки і т. д.), оригінальні документи в загрозливо поганому стані збереження.
Науково уніфікований паспорт упроваджений з метою вдосконалення системи обліку, обробки та використання інформації про музейні предмети.
Заповнення полів здійснюється українською мовою. У разі потреби вживання словоскорочень слід використовувати загальноприйняті в українській мові форми. Паспорт заповнюється від руки чітким каліграфічним почерком або набирається на комп’ютері.
Слід уникати повторення інформації про музейний предмет, яка є у різних полях.
 
1. Інвентарний номер
Записується порядковий номер, за яким предмет включено до інвентарної книги.
2. Номер за книгою надходжень
Записується порядковий номер, за яким предмет включено до книги надходжень.
3. Номер колекційного опису
Зазначаються шифр і номер колекційного опису.
4. Документи
Перераховуються документи, на підставі яких предмет включено до музейного зібрання.
Наприклад:
акт прийому на постійне зберігання № 290 від 12. 11. 2013.
Якщо предмет купувався, то вказуються і супутні документи: квитанція, чек, накладна чи інший платіжний документ.
Якщо ж предмет був закуплений за рішенням фондово-закупівельної комісії, то вказується номер і дата акту закупки.
5. Класифікація
Зазначається належність предмета до одного чи кількох джерел. Якщо предмет можна зарахувати до кількох джерел одночасно, то вони записуються послідовно, через кому.
Наприклад:
стародруки з гравюрами, документи на високохудожніх бланках, поштівки з текстами листів можуть бути одночасно предметами, які можна зарахувати і до письмового, і до образотворчого джерела.
6. Типологія
Записується різновид письмових видів предметів: книга, брошура, журнал; документ (рукопис, машинопис, друк); фото (позитив, негатив, слайд).
7. Назва
Записується, починаючи з предметного слова, і власне назва.
Слід мати на увазі:
а) якщо паспорт складається на один музейний предмет, то записується його точна назва (авторська чи умовна, яка йому дана в музеї);
б) якщо паспорт заповнюється на комплекс предметів, які підлягають єдиному опису (документальний фонд, колекція і т. ін.), то перед власною назвою записується слово, яке визначає зміст комплексу.
Наприклад:
фонд Лесі Українки
в) для назв періодичних видань або інших предметів іноземною мовою, спочатку записується його назва в українській транскрипції, далі в дужках наводиться відповідне оригінальне (іноземне) написання, потім українською мовою.
Наприклад:
«Тигоднік Ілюстрований» («Tygodnik Illustrowany» – «Тижневик ілюстрований»), щотижнева газета…
8. Автор
Записуються прізвище, ім'я, по батькові (по змозі - повністю) і дати життя автора.
Наприклад:
Шевченко Тарас Григорович, 1814-1861.
Для іноземного автора його прізвище зазначається спочатку в українській транскрипції, а потім мовою оригіналу, далі українською мовою.
Наприклад:
Крашевський Йозеф Ігнаци (Kraszewski Józef Ignacy – Крашевський Йозеф Ігнаци), 1812-1887.
Якщо автор відомий під псевдонімом, то після нього в дужках записується прізвище автора.
Наприклад:
Олена Пчілка (Ольга Косач), 1849-1930.
Якщо рік народження або смерті автора за старим і новим стилями не збігаються, то обидва роки записуються через косу риску.
Якщо авторів кілька, то прізвища і дати народження записуються послідовно, через кому.
Наприклад:
Штинько Валентина, 1953; Михальська Валентина, 1964.
9. Джерело надходження
Записується адреса установи, звідки передали предмет до музею, або прізвище, ім’я, по батькові особи, домашня адреса, якщо предмет надійшов від приватної особи.
Наприклад:
- Управління Національного Банку України у Волинській області, Луцьк, вул. Градний узвіз 5.
- Іваненко Максим Іванович, Луцький р-н, с. Смолигів.
10. Спосіб надходження і оцінка предмета
Зазначається підкресленням відповідної позиції: дар, аукціон, передача, закупка. У випадку закупки поряд проставляється ціна, яка збігається з оціночною вартістю.
Оціночна вартість заноситься в гривнях. При встановленні оціночної вартості предмета слід керуватись Інструкцією про порядок визначення оціночної та страхової вартості пам’яток Музейного фонду України, що затверджена наказом Міністерства культури і мистецтв України від 13. 07. 98 № 325.
11. Датування та місце створення
Зазначається дата створення предмета в загальноприйнятій формі (рік, вік).
Додаткові дані до цього поля (уточнювальна дата або вказівка на перевидання книги) даються в дужках.
Наприклад:
1998 р. (передруковано з видання 1924 р., Луцьк)
Записується нова географічна назва місця створення: країна чи місто, а також стара, якщо така існує; зазначається назва видавництва.
Наприклад:
Луцьк: видавництво «Медіа», 2010 р. (для книги)
Луцьк: фотоательє Нахмана Шифера, І чв. ХХ ст. (для фото)
Якщо зазначається приблизна дата, то наводиться слово «бл.» («близько»).
12. Час і місце виявлення
Вказується дата (або тільки рік) і місце (населений пункт, територія), де був знайдений предмет.
Наприклад:
Любомльський р-н, с. Головно, Свято-Троїцька церква.
13. Підписи
Вказується прізвище особи, яка залишила свій підпис, а також сторінка, на якій він зроблений.
Наприклад:
на титульній сторінці підпис депутата ВР України І-го скликання А.І.Бондарчука.
14. Написи
Вказується напис з точним відтворенням (з розбивкою на рядки).
Написи іноземною мовою перекладаються українською мовою (переклад дається у дужках).
Наприклад:
на титульній сторінці напис:
«Волинському краєзнавчому
музею від автора.
27. 09. 2012 р. [Підпис]»
15. Клейма і печаті
Клейма, печатки, інші знаки детально описуються із зазначенням мови тексту на печатці або клеймі та розмірів цих знаків (у мм або см). При описі книги, що має багато печаток або інших знаків, слід вказати їх місце розташування.
Наприклад:
на авантитулі, 17-ій сторінці та нижній палітурці овальний штамп червоного кольору 5х3 см, з текстом українською мовою: «Відділ повітової Просвіти в Цумані».
16. Кількість
Вказується цифрою.
17. Розмір
Зазначається довжина і ширина (в см або мм) та кількість сторінок. Для стародруків до 1825 р. і цінних рукописних книг до поч. ХХ ст. вказується: довжина, ширина, висота. Для документів (рукописів) – кількість сторінок.
18. Матеріал
Перераховуються усі види матеріалів, які були використані при створенні (виготовленні) предмета та його складових частин. Першим зазначається матеріал, який переважає.
Наприклад:
папір, тканина, шкіра, дерево;
фотопапір, паспарту - картон
19. Техніка
Вказуються усі види техніки, у яких виконано предмет. Першою зазначається техніка, яка переважає. При потребі наводяться особливості техніки виконання окремих частин, способи і прийоми декорування.
Наприклад:
друк; обкладинка - конгревне тиснення на шкірі;
рукопис з виділенням ініціальних літер;
фотодрук.
20. Опис предмета
Опис документальних матеріалів потрібно починати з найменування автора документа або складача, а документів, що не мають певного автора, - з назви даного документа. Опис портретних фотокарток (відбитків і негативів) починати слід з прізвища, імені і по-батькові сфотографованої особи, по можливості – з вказівкою року, до якого відноситься фото, далі дається опис типових ознак портрета: голова, погрудний, поясний, в ріст; анфас, профіль тощо. Опис групових знімків і негативів слід починати з загальної назви групи; далі – по можливості – перераховуються у зазначеному порядку (зліва направо; справа наліво; у 1-му, 2-му і т.д. ряду) сфотографовані в групі особи (всі або відомі).
Опис фотовідбитків і негативів, що зображають різні події, виробничі процеси, краєвиди, окремі предмети тощо, починається з назви сюжету.
При описі фотовідбитків і негативів бажано вказувати час і місце фотозйомки, прізвище особи, яка її проводила.
Основна мета опису – ідентифікація предмета з аналогічними або йому подібними.
Дається опис основних ознак предмета, який починається з визначального слова.
При заповненні даного поля слід уникати повторення інформації, внесеної до інших полів.
Для письмових предметів указуються:
форма предмету, особливості шрифту чи почерку (окремо описуються оправа й обкладинка);
конструктивні особливості палітурки, скріплення аркушів і зошитів;
колір паперу і палітурки;
стислий зміст;
місце розташування водяних знаків та їх опис;
опис мініатюр, заставок, орнаментальних вставок з позначенням їх кількості і місць розташування.
21. Стан збереження
Якщо стан збереження предмета повний, то його слід характеризувати як «без пошкоджень».
Якщо ж пошкодження наявні, то вони ретельно описуються із зазначенням місця і розмірів.
Наприклад:
задовільний: оправа і значна частина книжкового блоку забруднені.
незадовільний: книжковий блок відокремлений від обкладинки, внизу розрив корінця розміром 3 см, дуже потріпані краї аркушів, папір пожовклий.
22. Події, що пов’язані з пам’яткою
Заноситься інформація про історичні достовірні події, з якими пов’язаний предмет. У полі слід зазначити загальноприйняту історичну назву, з визначенням географії (країна, область, місто і т. ін.) та датування.
Наприклад:
Луцьк, Волинська обласна наукова бібліотека ім. Олени Пчілки, презентація книги, 31. 10. 2013.
23. Особи, що пов’язані з пам’яткою
Заносяться відомості про осіб, які були власниками, замовниками предмета, використовували його, залишили на ньому підпис або згадуються в тексті (зазначаючи прізвище, ім’я, по батькові, дати життя, вид зв’язку даної особи з предметом, а також короткі відомості біографічного характеру).
Наприклад:
Людмила Василівна Бублейник (1934-2013) – доктор філологічних наук, професор, відмінник народної освіти Узбекистану, заслужений професор ВДУ ім. Лесі Українки.
24. Зв’язок з іншими пам’ятками
Зазначається назва фонду чи колекції, до якої належить предмет і у складі якої переданий до музею.
Наприклад:
Колекція М.П.Куделі, збирача шевченкіани.
25. Бібліографія
Записуються бібліографічні відомості про музейний предмет у загальноприйнятій формі (публікаціях та ін.).
26. Архівні дані
Вказуються науково-дослідницькі праці, які зберігаються в архіві музею, а також матеріали з архівних установ, у яких йдеться про предмет.
27. Експонування
Записуються дані про експонування і використання музейного предмета в постійній експозиції або на виставках у музеї та за його межами.
28. Реставрація
Вказуються дата проведення реставрації, прізвище, ім’я та по батькові реставратора, точна назва організації, яка проводила реставраційні роботи, стислий опис цих робіт.
Якщо комісія музею рекомендує провести реставрацію предмета, то в полі може бути посилання на відповідний документ.
29. Відповідальні за заповнення уніфікованого паспорта
Заповнюється відповідно до визначеного.
____________________________________
Пушкар Н.Ю., Корецька О.П. Науковий опис предметів Документального фонду: книг, документів, фото (відбитків і негативів). Методичні рекомендації. – Луцьк, 2013. – С. 1-11.
Додав: volyn-museum |
Переглядів: 1486
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]