Головна » Статті » Володимир-Волинський історичний музей
МІСТО ВОЛОДИМИР НА СТОРІНКАХ ГАЛИЦЬКО – ВОЛИНСЬКОГО ЛІТОПИСУ.
МІСТО ВОЛОДИМИР НА СТОРІНКАХ ГАЛИЦЬКО – ВОЛИНСЬКОГО ЛІТОПИСУ
 Одним із важливих джерел пізнання минулого рідного краю є літописи. Як правило, писалися вони при дворах князів або ченцями в монастирях. Досить цікавим документом, в якому, поміж іншого, описана історія Володимирщини, є Галицько-Волинський літопис.
 Галицько-Волинський літопис складається з двох частин. Перша описує життя і діяльність короля Данила Галицького, звеличується його державотворча діяльність як продовжувача традицій великих князів київських. Ця частина писалася в місті Холмі (тепер – Хелм у Польщі), де Данило Романович заснував нову столицю Волинсько-Галицької держави.
Волинська частина літопису розпочинається 1261р. Вона писалася у Володимирі при дворі князя Володимира Васильковича – племінника Данила Галицького. Хоча історики припускають, що літописець міг знаходитися у літній резиденції князя – містечку Любомлі (місто любе і миле князю – звідси і його назва).
Літопис містить величальні пісні – так звані «слави» князям, які схожі на обрядово-величальні колядки.
Багаторазово згадується у літописі наше місто Володимир. Зокрема, під 1289 роком описаний похорон Володимира Васильовича: «… і плакало за ним множество володимирців – і німці, і сурожці, і жиди плакали, як при взятті Єрусалима, бо милостивий був до багатьох убогих» Ця цитата досить цікава, бо свідчить про те, що поряд з місцевим населенням у 13 ст. у Володимирі проживали люди різних національностей.
Володимир Василькович – «книжник і філософ», освічена людина епохи Середньовіччя, благодійник, який подарував коштовні ікони і рукописи Успенському собору (цей храм теж неодноразово згадується на сторінках літопису) та монастирю Апостолів на Білих Берегах (не зберігся).
Літописець описує чудо – тіло померлого князя півроку лежало нетлінним. Після цього його з почестями поховали в родовій усипальниці найдавнішого волинського храму.
Ще один загадковий момент, який записаний на сторінках літопису – про поховання княгині Анни і побудову її внуком Мстиславом церкви на її могилі. Цю церкву археологи шукали на валах городища. А перекладач Галицько-Волинського літопису світлої пам'яті Леонід Махновець висунув версію, що храм той був ротондного (круглого) типу і знаходився поблизу монастиря. Якщо взяти до уваги цю думку, то на могилі збудована Василівська церква, бо це єдиний збережений в місті храм-ротонда, а колись поблизу нього знаходився монастир Архистратига Михаїла (ім'я святого на честь якого названо святу обитель в літописі не уточнено).
Отже, де насправді була могила княгині Анни – дочки візантійського імператора Ісаака ІІ Ангела і дружини князя Романа Мстиславовича, поки що остаточно не доведено .
Згадуються в літописі і дружини князів. До того ж, стає зрозуміло, що жінка, принаймні княжого роду, у ті часи не була безправною. Ось як князь Володимир Василькович піклувався про свою дружину Ольгу у власному заповіті: «Дав єсмь дружині своїй город Кобринь з людьми і даниною… А княгиня моя по моїм животі, якщо в черниці хоче піти – хай піде, а якщо не захоче – як їй угодно».
Ще одна згадка про місто Володимир – це опис втечі з нього княгині Анни з малолітніми синами Данилом і Васильком, «котрі втікали з Володимира дірою градною» (тобто через укріплення), рятуючись від свавілля бояр.
Ця цитата наводить на думку, що Данило Галицький міг народитися у Володимирі або ж приміському монастирі.
З численними епітетами згадує літописець і князя Романа Мстиславовича – засновника Волинсько-Галицького князівства, називаючи йог «самодержцем усієї Русі», бо він «кинувся на поганих, як той лев, а хоробрий був як тур, бо ревно наслідував предка свого Мономаха».
А ще згадують в літописі про нашестя на місто монголо-татар (зафіксовано до 40 нападів), весілля доньки князя Василька Романовича і перебування на тій гостині Данила Галицького, про прийом Данила ханом Батиєм і багато інших цікавих історій.
Проте, основним лейтмотивом твору є заклик «Краще на своїй землі кістьми лягти, ніж на чужій славним бути!». Такий патріотизм гідний наслідування.
Тож вивчаймо літописи і минуле оживатиме на їх сторінках.
Богдан Янович,
науковий співробітник Володимир-
Волинського історичного музею
 
На фото: пам’ятник Данилу Галицькому у м.Володимирі-Волинському.
Категорія: Володимир-Волинський історичний музей | Додав: volyn-museum (29.06.2012)
Переглядів: 993 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]