Головна » Статті » Володимир-Волинський історичний музей
КОЛЕКЦІЯ ХРЕСТІВ В ЕКСПОЗИЦІЇ ВОЛОДИМИР -ВОЛИНСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ.
Богдан ЯНОВИЧ
(Володимир-Волинський)
КОЛЕКЦІЯ ХРЕСТІВ
В ЕКСПОЗИЦІЇ
ВОЛОДИМИР -ВОЛИНСЬКОГО
ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ
Хрест – це символ, який серед широкого загалу асоціюється з християнською релігією та Ісусом Христом. Таке уявлення міцно утвердилося у свідомості багатьох людей, оскільки хрест як символ присутній в інтер’єрах православних і католицьких храмів, на іконах, на предметах богослужбового культу. На хресті як знарядді страти був розіп’ятий Христос.
Проте, як відомо з досліджень істориків і релігієзнавців, хрест як символ сягає своїми витоками ще дохристиянських часів.
Зокрема, Марко Грушевський у своїй праці «Дитина у звичаях і віруваннях українського народу» зазначав, що «…Важливим елементом української орнаментики, що зберігся донині, є хрест як символ не лише аспекту родючості, активного чоловічого начала, а й небесного захисту. Хрест — то символ життя, а життя не можливе без Сонця... Це споконвічний символ нашого життєдайного Світила! Бог – це світло, а тому Сонце є символом Бога.
З давніх-давен Сонце вважалося центром світу та джерелом життя, символізувало небесну духовність. Його культ був всесвітнім. А священним знаком Сонця з незапам’ятних часів був… хрест! До речі, його можна побачити, якщо, дивлячись на Сонце, примружити очі. Певно, тому християнський хрест, що дуже схожий на прадавній язичницький символ, так добре вкоренився на Русі-Україні. На честь Сонця на схід орієнтували вівтарі у храмах та вхідні двері у селянських хатах. У багатьох народів Сонце означалося колом із точкою всередині – як геометричне уявлення про центр світу в його динамічному аспекті, на протилежність якому земля символізувалася квадратом. Так звані «сонячні диски» – хрести в колі також мають стосунок до символів вогню і сонця.
Різновиди хрестів - найдавніших астрально-космічних символів, зустрічаються ще на протонеолітичних та неолітичних пам’ятках багатьох стародавніх культур. В цьому контексті слід зауважити, що вертикальну лі­нію асоціюють із чоловічим началом, батьком, а відтак – Небом. Горизонтальна лінія віддавна і в багатьох культурах символізувала жіночий принцип, матір, а отже – Землю. Перехрестя цих двох ліній утворює хрест – переплетіння двох вселенських начал – і являє собою найпростішу модель світу, центр, де сходяться Небо і Земля.
Первісно хрест (криж) був знаком життя: вертикаль — чоловіче, батьківське начало, горизонталь — жіноче, материнське; їхнє поєднання утворює третю силу — синівську (власне сам хрест). Хрестом також позначалося сонце, небесний вогонь, світло, жертовник. Цей знак відомий з давніх-давен у багатьох народів світу (в Європі, Індії, Єгипті).
Хрест — один з найстародавніших символів людства, використовується в безлічі релігій, але найчастіше його пов’язують з християнством. Часто хрест означає розділення світу на чотири елементи (воду, вогонь, повітря і землю), або як ділення на божественне (вертикальна лінія) і земне (горизонтальна лінія).
Різновидом звичайного хреста є так званий арійський (орійський) хрест, або свастика. Ці знаки були відомі вже у Трипільській культурі, про що свідчать археологічні знахідки. В Українському історичному музеї експонується одна з таких пам’яток - глиняний горщик із накресленою свастикою, розкопаний біля с. Пустовойтівки (Сумська обл.), в Музеї коштовностей України — скіфські горщики зі свастиками. Таких знахідок значно більше, але вони не афішуються досі із відомих причин(негативне тлумачення свастики через використання цього символу нацистами). Мозаїчні свастики на стінах Софійського собору в Києві були викладені ще в XI ст.
Іноді Сонячний Хрест обводили колом, іноді зображали його в русі, ніби рухоме колесо небесної колісниці. Такий хрест – хрест, що рухається (обертається), називається свастикою (сварга),символізує розвиток Всесвіту... Вона могла бути повернута в один або інший бік, з огляду на те, яке Сонце хотіли зобразити – «денне» чи «нічне». [ 1, 2-5]
Першим цивілізованим народом, який став використовувати символіку хреста, стали стародавні єгиптяни. У єгипетській традиції існував хрест з колом – анх – символ життя і богів. У Вавилоні хрест вважався символом Ану – бога небес. В Асирії, яка спочатку була колонією Вавилону (ІІ тис. до н.е.) хрест, вписаний в коло(символізувало сонце, під яким ще зображували півмісяць) був атрибутом бога Ашура – солярного божества. Те, що хрест використовувався у різних формах язичеського поклоніння природі ще до появи християнства підтверджують археологічні знахідки в Європі, Індії, Сирії, Персії, Єгипті, Північній та Південній Америці. Деякі племена у Південній Америці вірили, що хрест відганяє злі духи і клали під нього немовлят. Ці вірування поширені і в наш час у тих країнах, де християнська церква немає великого впливу.
В експозиції Володимир-Волинського історичного музею експонується невелика, але цікава колекція кованих металевих хрестів.



Фото № 1. Хрест з півмісяцем. 19 ст. Техніка – ковальство ( з колекції Володимир-Волинського історичного музею).

Хрест, який зображено на фото № 1, має рамена у формі геометричних візерунків, зверху – перетинка, яка символізує табличку, котру на Голгофському хресті встановили над розп’ятим Ісусом римські воїни і де було написано «Ісус Назарянин – Цар Іудейський» (арамейською, грецькою та латинською мовами). По центру хреста зображено ікс-подібний геометричний орнамент, який, на нашу думку, може бути солярним символом. Сонце часто зображується на церковних хрестах, адже Христос – Сонце Правди. Далі бачимо перетинку, котра символізує те місце на хресті, де знаходилися ноги Христа.
Згідно тлумачення православних богословів, той кінець перетинки, який піднятий догори – вказує на небо, куди пішов розумний розбійник, розіп’ятий разом з Ісусом, але який покаявся перед смертю, опущений кінець вказує на розбійника, який не розкаявся і потрапив до пекла.
Під перетинкою – зображення півмісяця. Серед богословів є декілька пояснень цього символу. Найпоширеніше: півмісяць – символ ісламу, хрест над півмісяцем вказує на те, що християнство історично давніше за мусульманство (поява християнства датується І ст. н.е., послідовники Магомета з’явилися в VII ст. н.е.). Хоча є й інші трактування. Півмісяць у сакральному мистецтві часто виступає символом Богородиці, яка народила Сина Божого, тому хрест, ніби «виходить» з півмісяця. Як доказ цьому - ікона Покрова Богородиці початку 18 ст., котра написана на сосновій дошці з використанням темпери. Ця ікона належить до колекції Володимир –Волинського історичного музею (фото № 2 ) і на ній чітко видно, що Богородиця стоїть на півмісяці. Отже, невідомий іконописець був добре обізнаний з символікою православного іконопису. Інші пояснення символіки півмісяця: півмісяць – це Віфлеємська колиска, яка прийняла Богонемовля , це євхаристійна чаша, у якій знаходиться Тіло Христа і церковний корабель, який веде Христос, якір надії і стародавній змій (символ диявола), який побитий хрестом і як ворог Божий, кинутий під ноги Ісуса. Ось так в одному хресті поєдналося кілька цікавих символів.



Фото № 2. Ікона Покрова Пресвятої Богородиці.18 ст. ( з колекції Володимир-Волинського історичного музею).

У музейній колекції є кілька таких хрестів з невеликими відмінностями (фото № 3). Як правило, такі символи встановлювали на найвиднішому місці – на куполі храму.



Фото № 3. Хрест кований 19 ст. ( з колекції Володимир-Волинського історичного музею).

Ще одним оригінальним експонатом з музейної колекції є дерев’яний хрест другої половини 19 ст., котрий був виготовлений на пам’ять про освячення церковного вівтаря (фото № 4). На хресті зроблено напис, котрий подаємо мовою оригіналу: «Освятится жертвенник Господа Бога и Спаса нашего Иисуса Христа в храме святого Великомученика Евстафия (?) Державою Благочестивого самодержца нашего императора Александра Николаевича Всея России. По благословению Преосвященного Антония – Архиепископа Волынского в лето сотворения мира 7372 от Рождества Бога Слова нашего 1864, индикта 18 месяца октября на память святого Апостола и Евангелиста Луки».



Фото № 4. Хрест дерев’яний. 1864р. (з колекції Володимир-Волинського історичного музею).

Спробуємо проаналізувати цей текст. Очевидно, що йдеться про освячення жертовника у церкві святого Євстафія. Цей святий великомученик вшановується як православною, та к і католицькою церквами.
Згідно церковного переказу, Євстафій був воєноначальником за часів правління римських імператорів Тита (39-81рр. н.е.) і Траяна(98-117 рр. н.е.).
Він прийняв християнство після того, як на полюванні серед рогів оленя, на якого полював, побачив образ розп’ятого Христа, який сказав йому: «Плацид, навіщо переслідуєш мене? Я ж бажаю твого спасіння».
Після повернення додому, він охрестився з дружиною Феопістією та синами – Агапієм і Феопістом (теж вшановуються церквою).
Євстафій переніс страждання, які мав і старозавітний Йов: він втратив слуг, його худоба загинула, під час подорожі на кораблі до Єгипту, його розлучили з дружиною і дітьми. Проте, Євстафій витримав усе без нарікань.
Згодом він знайшов втрачену родину і був призваний імператором Траяном на боротьбу з ворогами.
Коли до влади прийшов імператор Адріан, то запросив прославленого воєноначальника на бенкет з нагоди перемоги над варварами, але на учті Євстафій не приніс жертв язичницьким богам і за це імператор кинув його з родиною на поталу диким звірям, котрі не доторкнулися до них. Розгніваний Адріан наказав укинути їх до розпеченого мідного бика, де Євстафій з родиною прийняв мученицьку смерть. Їх уцілілі тіла поховали християни.
Православна церква відзначає день пам’яті Євстафія 3 жовтня.
Далі в тексті згадується російський самодержець Олександр Миколайович (Волинь в 19 ст. належала до Російської імперії).
Олександр ІІ (29 квітня 1818 — 13 березня 1881) — російський імператор, який керував з 1855 до 1881 року. Старший син Миколи І за скасування кріпосного права отримав у російській історіографії епітет Визволитель.
Датою встановлення хреста, яка вказана на ньому є 7372 рік від створення світу, що відповідає 1864 року по Різдві Христовім. Хрест було закладено у день пам’яті святого апостола-євангеліста Луки.
Як підсумок зазначимо, що згаданий хрест є цікавою пам’яткою для дослідників історії, оскільки, по-суті, він є ровесником скасування кріпосного права, що мало для українських селян важливе значення. У перспективі варто дослідити історію самої церкви великомученика Євстафія, встановити її місцезнаходження(якщо збереглася) та діяльність волинського архієпископа Антонія.
Щодо кованих хрестів, які, очевидно, в минулому були окрасою певного храму, то їх символіка та історія є свідченням того, що хрест – унікальний символ, світоглядні витоки якого сягають ще дохристиянських часів, що підтверджено багатьма дослідженнями.
___________
1. Грушевський М. Дитина у звичаях і віруваннях українського народу. – Львів,1906.
2. Гладкова О. Житие Евстафия Плакиды и сказание о Федоровской иконе: вопросы поэтики и идеологии. \\ Древняя Русь. Вопросы медиевистики. – 2008. № 3. С.100 -105.
3. Гладкова О., Герасименко Н., Чичинадзе Н. Евстафий Плакида \\ Православная энциклопедия. Том 17. – М., 2008. –С. 313-320.
4. Мифы народов мира. – М., 1992
5. Успенский Б. Крест и полумесяц в русской православной традиции.- М.,2006.
____________________________________________
Волинська ікона: дослідження та реставрація. Науковий збірник. Випуск 19. Матеріали ХІХ міжнародної наукової конференції, м.Луцьк, 24 – 25 жовтня 2012 року. – Луцьк, 2012. – С.191-194.
Категорія: Володимир-Волинський історичний музей | Додав: volyn-museum (26.06.2013)
Переглядів: 2099 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]