Головна » Статті » Володимир-Волинський історичний музей
ІСТОРІЯ МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ НА ВОЛОДИМИРЩИНІ.
Володимир СТЕМКОВСЬКИЙ (Володимир-Волинський)
ІСТОРІЯ МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ НА ВОЛОДИМИРЩИНІ
У місті Володимир-Волинському у грудні 1887 року, було створено і урочисто відкрито Братство Святого Володимира. Основним завданням Братства ,яке було передбачене його Статутом – збереження пам’яток старовини на західній Волині. Ініціатива по організації Братства належала місцевій інтелігенції котра не була байдужою до історії краю
і переймалася справою збереження пам’яток старовини .Зокрема, значним поштовхом до створенню Братства призвела організація місцевого комітету по реставрації церкви (собору ) Успіння Пресвятої Богородиці . Комітет очолював Голова мирових суддів у Володимирському повіті Омелян Миколайович Дверницький.
Відповідно при Братстві створюється Давньосховище для старожитностей – праобраз теперішнього Володимир-Волинського історичного музею. Головою Ради Братства та завідувачем Давньосховища було призначено (обрано) жителя міста О. М. Дверницького.
До утвореного Давньосховища надходили стародавні манускрипти, стародруки,ікони та інші предмети старовини. У Волинському Краєзнавчому музеї зберігається архів Братства за 1896 – 1899 роки. Якщо звернутися до цього багатющого джерела, то побачимо, як жителі тодішнього Володимира–Волинського, серед яких духовенство, інтелігенція шанували історію краю.
Настоятель Василівської церкви Даміян Герштанський подарував три рідкісних рукописних книги, священник Данії Левицький передав знайдені під час проведення археологічних розвідок цікаві знахідки,дійсний статський радник Митрофан Городецький – складений ним опис церковних старожитностей Холмської Русі, полковник Микола Сухомлинов – стародавнє зображення страшного суду виконане невідомим художником середньовіччя. Микола Теодорович, тодішній дослідник церковної історії Волині у своїй праці "Город Владимир Волинськой губернии в связи с девятсотлетиєм Волинской Єпархии...” подає перелік експонатів котрі зберігалися у Давньосховищі, чимало з яких могли бути окрасою експозиції не одного європейського музею.
Велику колекцію фотознімків та негативів із видами волинських храмів передав для тодішнього музею професор Андріян Прахов. Спеціальний альбом з цих фотознімків було подаровано імператору. А у 1890 році у кафедральному соборі Луцька було організовано виставку з експонатів Володимир-Волинського та Луцького Христовоздвиженського музеїв які були при Братствах. Пам’ятки старовини експонувалися також на виставках у Санки –Петербурзі та Києві.
У Давньосховищі працювало чимало дослідників. Серед яких –професори з Києва - А.Прахов, В. Антонович, О. Левицький. Член історичного товариства Нестора – літописця при імператорському університеті Св. Володимира у Києві І. Каманін ,член Волинського церковно-археологічного товариства О. Хотинський. Член Смоленського церковно-археологічного комітету Г. Богуславський за результатами своєї дослідницької роботи у Давньосховищі підготував та видав книгу "Волынскиє рукописниє Євангелиє и Апостолы”. Омелян Дверницький –"Памятники древнего православя в городе Владимире – Волынском”. По примірнику цих наукових і надзвичайно рідкісних видань зберігаються у теперішньому Володимирському музеї.
У 1899 році частину дублікатів (експонатів) з Володимир-Волинського музею було передано у користування Житомирському історичному товариству.
Для ширшого ознайомлення зацікавлених старовиною, історією краю, при Давньосховищі було також створено бібліотеку. Сюди надходили книги придбані власним коштом, пожертвувані приватними особами .Зокрема літературу закупляли на гроші володимирського князя Сергія Володимировича Святополк – Четвертинського. Надходили також книги видані Київською археологічною комісією.
Отже зародження музейної справи на Волині припадає на 1887 рік, коли було організоване Давньосховище у Володимир – Волинському. У ті роки розпочинається створення музеїв по інших містах тодішньої Волинської губернії.
Подаємо невелику хронологію з історії музейної справи Волинського краю.
1893 рік . У Житомирі за ініціативою архієпископа Модеста та історика церковної архітектури та археології О. Фотинського відкрито єпархіальне Давньосховище.
1896 рік. У селі Городку Рівненського повіту в маєтку барона Ф. Штейнгеля заснований музей, організатором якого був відомий український етнограф та археолог М.. Біляшівський.
В 1913 році історичний музей у замку князів Острозьких прийняв перших відвідувачів.
Свято – Володимирське Братство та Давньосховище розміщувалося в кам’яному будинку- "Замочку” біля Успенського собору. Коротко про історію цього будинку.
Перші згадки про забудову на подвір’ї Успенського собору відносяться до 1492 року. Попередньо ця будівля згадується в документах з 16 століття. В 1745 –1755 роках греко – католицький єпископ Ф. Володкевич відбудовує поруйнований від часу двоповерховий кам’яний будинок (зберігся з 15 століття) і котрий примикав до південної апсиди Успенського собору . З 1885 року в місті вже не було єпископії, і тому "Замочок” передали для розміщення двохкласної міської школи. А для священика збудували дерев’яний будинок який знаходиться біля собору. Дещо пізніше у "Замочку" розміщувалися різні місцеві установи та, зокрема і Давньосховище.
У другій половині двадцятих років на Волині шириться рух польської та української інтелігенції за збереження історичних пам’яток. У Луцьку в 1927 році започатковує діяльність Товариство краєзнавців і охорони пам’яток минулого. Створюється воно за ініціативою інженера Франца Ксєнжпольського, і яке з 1933 року входить до Польського Краєзнавчого товариства та стає його регіональним осередком. Також було створено відповідні філії у Володимирі, Острозі, Дубно, Ковелі, Любомлі – всього дев’ять таких відділень. До Товариства входило понад 500 осіб, за його кошти та при сприянні місцевих урядів (міських Рад) видавався популярний щомісячник "Волинська земля”. Учасники Товариства сприяли відновленню діяльності музею у Володимирі –Волинському ,який розмістили у будівлях бувшого домініканського монастиря (зараз там майстерні та учбові класи Володимир-Волинське ПТУ).
У Записках Наукового Товариства імені Т.Шевченка (НТШ), у працях дослідника Волині Олександра Цинкаловського згадується про музей : "...Предмети, випадково зібрані у Володимирі та його околицях, знаходяться у володимирському міському музеї”.
Восьмого травня 1940 року Постановою Ради Народних Комісарів УРСР за номером 835 Володимир – Волинському історичному музею було надано статус державного. В тому ж році для музею було надано інше приміщення - по вулиці Й. Пілсудського (Ковельській) бо в попередньому, будівлі колишнього монастиря, розмістилися радянська військова частина – окремий прикордонний загін НКВС.
Переданий для музею будинок був одноповерховий, дерев’яний. Ці неодноразові переселення музею будуть продовжуватися і пізніше – в 1950, 1970, 1988, та 1999 роках.
Довоєнний період діяльності музею поки, що недостатньо досліджений. Але за дивним збігом обставин частина експонатів з тих далеких довоєнних років знову потрапила до фондосховища. Трапилося це під час земляних робіт біля колишнього, довоєнного, приміщення музею. Робітники, копаючи траншею, натрапили на декілька спорохнявілих ящиків. У них – спаковані експонати на котрих проставлені номери довоєнного Володимир –Волинського музею.
По закінченню другої світової війни розвитку музею у місті не приділялася увага. У п’ятдесятих роках , згідно з ідеологічними настановами комуністичної партії музеї почали виконувати пропагандистську функцію – розповідати про "боротьбу радянського народу за побудову світлого майбутнього у всьому світі”. З 1978 року музей стає філіалом обласного краєзнавчого музею. Виходячи з невеликих, як на той час можливостей, музей здійснював наукову систематизацію пам’яток духовної та матеріальної культури Володимирщини, проводив роботу по їхній популяризації через численні екскурсії ,виставки та експозицію. Завдяки пошуковій роботі фонди регулярно поповнювалися, і на кінець вісімдесятих років було майже шість тисяч оригінальних предметів старовини.
У ті ж роки науковий працівник музею П.М.Заклекта здійснював пошукові роботи на території басейну річки Луг, зокрема біля містечка Устилуга. В результаті виявлено понад 30 пам’яток – від мезоліту до давньоруського часу. Так, біля села Заріччя відкрито 5 поселень, біля Пятидень – 8, Федорівки – 7. В наслідок цих розвідкових робіт археологічна карта району поповнилася новими пам’ятками. Отриману інформацію було використано при написанні "Зводу пам’яток СРСР. Волинська область”. Петро Михайлович Заклекта довгий час очолював історичний музей.
У травні 1981 року Волинський краєзнавчий музей організував комплексну експедицію з виявлення мистецьких пам’яток .В цій експедиції брали участь і працівники Володимир-Волинського музею. Серед виявлених у районі пам’яток станкового розпису (ікон) були унікальні, котрі датуються 17 століттям. Вони заклали збірку творів давньоукраїнського живопису. Було зібрано і значний етнографічний матеріал та оригінальні зразки церковних тканин та шиття ХІХ століття.
Минав час, і музей завдяки активній пошуковій роботі працівників ,із "містечкового” став одним із культурних осередків регіону .Фондові збірки по окремих колекціях вважаються унікальними ,є цінним джерелом вивчення історії Волині. Незмінними залишилися основні форми та принципи роботи музею. Досвід минулого – міцний фундамент для теперішньої роботи.
На початку вісімдесятих років двадцятого століття на державному рівні розпочалася підготовка до святкування тисячолітнього ювілею міста Володимир – Волинський. Відповідно було виділено кошти на реставрацію та ремонт пам’яток архітектури.
Розпочалися реставраційні роботи на комплексі споруд Зимнівського монастиря (Володимир-Волинський район).
У Володимир - Волинському реставрувалися костел Якима і Ганни та собор Різдва Христового котрі є пам’ятками архітектури з 18 століття та ряд інших старовинних споруд. Великі реставраційні роботи велися на пам’ятці архітектури "Будинку з дзвіницею” або Замочку котрий зведений у 1494 році. Цю велику будівлю з об лаштованою експозицією передали для історичного музею, котрий урочисто було відкрито під час святкування тисячолітнього ювілею Володимира-Волинського. З 25 липня 1991 року згідно відповідного наказу Управління культури Волинської області музей стає самостійною одиницею як Володимир-Волинський державний історичний музей в системі Міністерства культури України. В 1999 році музею, в черговий раз, було надано інше приміщення. До Другої світової війни тут розміщувалися повітовий сейм та каса позичкова Народного банку. Ця будівля є пам’яткою архітектури ХІХ століття. Його площа майже 600 метрів квадратних. Приміщення музею є комунальною власністю. З 2005 році охороняється державною службою охорони через пульт централізованого спостереження. Вікна підсилені додатково металевими гратами.
Штат музею – дев’ять працівників, з них троє наукових співробітників. У сховищі зберігається понад п’ятнадцять тисяч експонатів основного та три тисячі одиниць збереження допоміжного фондів.
Основу музейної колекцій складають - збірка сакрального мистецтва та ікон, археології, книг та стародруків, фотознімків, етнографії,нумізматики.
В різні роки в історичному музеї працювали науковими співробітниками Володимир Сафонюк, Ольга Митрофанова, Олександр Біндус,Світлана Федосєєва. Директором музею з 1986 по 1995 рік був Сергій Ромащук.
Більше уваги сьогодні приділяється ,зважаючи на постійні поступлення експонатів науковому комплектуванню фондів. Поповнення музейних колекцій є одним із головних завдань музейних працівників . Фондові збірки налічують понад 17 тисяч експонатів основного фонду . Завдяки вивченню музейних колекцій науковцями України, музей відомий за межами Волинської області. На підтвердження цього зауважу, що завдяки сприянню доктора історичних наук зі Львова Л.І. Крушельницької до музею безоплатно передано 236 примірників наукової літератури та періодики. Це Записки НТШ та газети видані у ХІХ та на початку ХХ століття. У вересні 1997 року в дарунок від жительки Львова Л.М.Холковської музею передано фотодокументи котрі стосуються Володимир-Волинського в 1914 –1917 роках. Важливою віхою в роботі музею стало підготовка та проведення у 1998 році разом з Колегами з Волинського краєзнавчого музею міжнародної конференції ,присвяченої 100 річчю з дня народження О. Цинкаловського, а у 2004 – до 680 річниці надання Володимир-Волинському Магдебургського права. Працівники музею виступили ініціаторами відзначення на державному рівні у 1999 році вісімсотлітнього ювілею об’єднання Волині та Галичини в єдину державу середньовіччя Галицько – Волинське князівство (1199 рік).
Працівники музею надають допомогу та наукові консультації по створенню музейних кімнат у школах району. Зокрема в 2006-2007 роках наукові співробітники сприяли у створенні музейної кімнати у військовій частині котра дислокується у Володимир-Волинську. В музеї постійно проходять виробничо-навчальну практику студенти навчальних закладів та вузів, а бібліотекою музею користуються зацікавлені історією жителі нашого міста. Популяризація музейних цінностей здійснюється за допомогою виставок, які є доповненням до стаціонарної експозиції .Виставки не тільки з наших збірок, а й привезені з інших музеїв. Чимало заходів організованих музеєм стали помітними подіями в культурному житті міста.
У 2005-2007 роках здійснено ремонт приміщення. З 2006 року розпочалися роботи по створенню експозиції.
_____________________________
Волинський музей: історія і сучасність: Науковий збірник: Вип. 4. – Луцьк, 2009. – С. 227-229.
Категорія: Володимир-Волинський історичний музей | Додав: volyn-museum (10.05.2011)
Переглядів: 873 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 1
1 Богдан Янович   (17.06.2011 09:55)
Стаття є цікавою і пізнавальною. У ній професійно висвітлюється історія одного з найдавніших музеїв Волині та Західної України.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]