Головна » Статті » Музей волинської ікони
ПАМ’ЯТКИ ДЕРЕВ’ЯНОЇ СКУЛЬПТУРИ XVII - XІX ст. У ЗБІРЦІ ВОЛИНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ.
Тетяна ЄЛІСЄЄВА (Луцьк)
ПАМ’ЯТКИ ДЕРЕВ’ЯНОЇ СКУЛЬПТУРИ XVII - XІX ст. У ЗБІРЦІ ВОЛИНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
Культова дерев’яна скульптура є яскравим явищем української мистецької спадщини. Поряд з іконами та творами декоративно-прикладного мистецтва вона була частиною художнього ансамблю храму.
Колекція дерев’яної скульптури XVII - XІX ст. Волинського краєзнавчого музею була зібрана працівниками під час наукових експедицій по обстеженню культових споруд Волині в 1981 – 1986 р. р., 1997, 2000 – 2010 роках. Пам’ятки можна поділити на декілька іконографічних груп. Найбільш представницька і різноманітна група розп’ять, серед яких багато поодиноких фігур Ісуса Христа, самі хрести не збереглися. Cуворо дотримується традиційна схема розташування розп’ятого Христа з головою, нахиленою вправо і певними пропорціями його тіла. Попри усталену схему всі скульптури вирізняються за образним трактуванням. Візантійська іконографія Розп’яття представляє Спасителя, прибитого до хреста чотирма цвяхами (кожна стопа окремо). У західній іконографії стопи Христа накладені одна на одну і прибиті одним цвяхом. Відрізняються положення тіла Христа і його рук. Розпростерті руки Христа зберігають смислову роль навіть тоді, коли сам хрест не зберігся. Від трактування цього жесту залежить прочитання зображення: воно може сприйматися як знак тріумфу віри або як образ мучеництва або як відкриті всьому світу обійми. У багатьох скульптур переважно тіло провисло, а руки розкинуті вгору. Пов’язка на стегнах доповнює декоративність композиції і подається по різному: коротка, довша, перев’язана великим вузлом, косичкою або спадає невеликими складками. Терновий вінець на голові Ісуса часто вирішений у вигляді двох переплетених валиків, рідше має гострі колючки. Над головою Христа – традиційна табличка з літерами «ІНЦІ» або «ІNRІ». На розп’ятті (РА -2010) з с. Хворостів Любомльського р-ну під ногами Христа – череп Адама.
На багатьох творах колекції поліхромія частково або повністю втрачена. Проте, де поліхромія збереглася, вона посилює емоційну виразність образу, доповнює пластичне сприйняття скульптури, надає їй декоративності чи наївної реалістичності. Окремі частини на дерев’яних скульптурах посріблені або позолочені (найчастіше тернові вінці та пов’язки на стегнах).


























































В залежності від майстерності опрацьовується фігура Христа. Розп’яття з с. Замшани Ратнівського р-ну (РА-1626) вирізняється правильністю анатомічних форм. Широке чоло має округлу пологу форму. Напівзаплющені очі під високими дугами брів надають обличчю Христа страдницького вигляду. Автор скульптури Христа (С – 28) з села Штунь Любомльського району майже не приділяє уваги опрацюванню тулуба, а зосереджує свої зусилля на різьбленні обличчя. Декілька надрізів, викривлений рот, особлива манера зображення очей виражають нестерпні муки Ісуса Христа. З чисто народною проникливістю виконаний образ Христа (РА - 5650) з села Михнівка Камінь-Каширського району. Його плечі зливаються з лінією розп’ятих рук і складають одне монументальне ціле. Невелика загально потрактована голова майже позбавлена деталей. Очі заплющені. Обличчя виражає не страждання, а умиротворення і спокій.
Серед фігур Христа найбільш ліричним є образ (С – 44) з села Романів Луцького району. Прямий, ледь витягнутий ніс, близько посаджені очі під високими обрисами брів надають обличчю виразу легкого смутку, духовної зосередженості і благородства. У зображенні Христа (РА – 1410) з села Перванче Горохівського району майстер чітко виділив структуру обличчя. Ретельно опрацьовані терновий вінець, бганки тканини на стегнах. Високо різьблені двома лініями ребра роблять зовнішність Христа більш виразною, наділяючи скульптуру рисами декоративності.
Автор розп’яття (РА – 1815) з села Дубечно Старовижівського району втілив в образі Христа народні риси. Ледь помітна посмішка, що зачаїлась у напіввідкритих очах та кутиках губ, надає його обличчю надзвичайної теплоти.
Виносні хрести розп’яття колекції є переважно роботами народних майстрів та майстрів ремісників. Скульптури ремісників не такі декоративні та наївні, як народні зразки, однак часто вони не позбавлені майстерності, безпосередності і своєрідності. Іноді важко провести чітку межу між народною і ремісничою творчістю.
Майстри, які орієнтувались на професійні барокові зразки, намагалися натуралістично передати страждання Ісуса Христа. На розп’ятті (РА - 3663) з с. Здомишель Ратнівського р-ну Христос зображений у легкому S- подібному вигині. Голова увінчана терновим вінцем, повернута вправо і нахилена до плеча. Волосся хвилями спадає на плечі, очі напіввідкриті. Ступні ніг перехрещені і прибиті, як і руки, масивними цвяхами з пірамідальними головками. На тілі Христа червоною фарбою намальовані смуги крові. Обабіч Ісуса прибиті спис та тростина з губкою. Майстер виділяє кожен м’яз на фігурі Христа, ретельно прорисовані суглоби рук та ніг, ноги зігнуті в колінах. Високо підняті груди підкреслюють напругу останнього подиху. Монументальності образу Христа надають великі заломи драпірування пов’язки навколо стегон.
На розп’ятті (РА - 6709) з с. Пожарки Рожищенського р-ну. фігура Ісуса розміщена на масивному чотириконечному хресті з широкими поперечинами. Форми тіла анатомічно правильні. Кругла за об’ємом голова, що звужується донизу, повернута вбік і вниз. Довгий ніс загострений на кінці. Риси скорботного обличчя детально опрацьовані. Особливо підкреслені вилиці і великі закриті очі. Волосся передається глибокими лінійними вирізами. Терновий вінець сплетений з двох гілок з шипами. Пов’язка з динамічними складками зав’язана вузлом збоку.
В колекції музею зберігається скульптура «Воскресіння Ісуса Христа» XIX ст. з Володимир – Волинського костелу (РА - 800). Такі скульптури встановлювались у храмах на тетраподі на Великдень і перебували там до празника Вознесіння Господнього. Христос стоїть на постаменті. Він одягнений у червоний плащ, який перекинутий на груди, спадає позаду постаті та огортає стегна. Права рука Ісуса піднята вгору, лівою ногою він спирається на череп – символ перемоги над смертю.
До кращих скульптурних творів колекції належить велика фігура «Непорочне зачаття» (С - 47) з с. Окорськ Локачинського р – ну. Термін «Непорочне зачаття» відноситься не до зачаття Христа Марією, а до зачаття самої Марії її матір’ю Анною. Згідно цієї доктрини так як Марія була обрана для втілення Христа, то вона була незаплямованою, вільною від первородного гріха. Тема «Непорочне зачаття», яка викликала протягом середньовіччя численні догматичні суперечки, дуже пізно з’явилася у мистецтві, оскільки важко було знайти візуальний образ для зображення цієї абстрактної концепції. Тому у XVI ст. вона стала малюватися як Діва Марія – визволителька роду людського від «гріха Єви» - звідси її ім’я Друга Єва. Скульптура «Непорочне зачаття» - яскравий приклад втілення цієї теми у XVIII ст. Марія стоїть на земній кулі, топчучи ногами змія – символ гріхопадіння. Це алюзія на слова Бога змію «І ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між семенем твоїм і між семенем її; воно буде вражати тебе в голову…» (Буття, 3:15) – прообраз пришестя Другої Єви, яка явить перемогу над Сатаною (змієм). Руки Марії складені на грудях, в руках хустина – символ покаяння. Одягнута в довгу блакитного кольору сорочку, яка покладена широкими бганками, що ламаються по лініях на окремі площини. На плечі Богоматері накинутий червоний плащ, який обвиває стегна. Голова Марії повернута вправо і ледь нахилена. Обличчя повновиде, великі очі, прямий ніс, дугоподібні брови. Чорне волосся зібране в зачіску. Постать Богоматері втілює смиренність і покору.
Цікаву групу дерев’яних скульптур у збірці Волинського краєзнавчого музею становлять ангели та херувими, що служили декоративним елементом іконостасів і пристінних вівтарів. В цих зображеннях повною мірою виявилась фантазія майстрів – різьбярів. В ангелів різні вирази обличчя: суворі, задумані, урочисто спокійні. Найчастіше трапляються повнолиці ангели з гарними, майже жіночими рисами, їхні голівки обрамлені довгим волоссям, вони радісно і доброзичливо всміхаються.
Ангели (С - 31) та (С – 32) з села Пулемець Шацького району мають круглі обличчя з простакувато-добродушним виразами, великими круглими очима і досить масивними носами. Бганки одягу ледь прорізані і лягають паралельними лініями.
Ангели (РА – 1434/1-2) з села Старий Порицьк Іваничівського району втілюють риси барочного мистецтва. Вони пишнотілі з численними складками на руках і ногах. Голови надто видовжені. Круглі щоки звисають донизу. Глибоко посаджені очі надають обличчям ангелів зосередженого виразу. Пишність форм підкреслюється тілесно-рожевим кольором. Насичено-рожевим намальовані губи і рум’янець на щоках. За спиною ангелів масивні посріблені крила з різьбленим пір’ям.
Фігурки ангелів ( РА – 1797, РА – 1796) з села Любохині Старовижівського району представлені у різних позах. В їх ликах простежуються реальні людські риси: велике відкрите чоло, глибокі очі, ніби підперті повними щоками, довгий і широкий ніс, повні губи, розтягнуті в посмішці.
Скульптура ангела (РА – 3660) з села Красне Ратнівського району за своєю пластикою значно програє в порівнянні з попередніми пам’ятками. В ній відсутня жива безпосередність, постать ангела фронтальна і статична. Враження нерухомості не порушує навіть спроба майстра намітити порух рук.
Фігурки херувимів переважно круглолиці, усміхнені. У них різноманітні зачіски, по – дитячому милі пухкі щічки, кирпаті носики,короткі шиї, напіврозтулені маленькі вуста. Невеличкі крильця створюють відчуття руху.
Серед херувимів виділяється скульптура (С-38) з с. Губин Локачинського р – ну, де народна естетика втілена в яскравій розмальовці обличчя. Чорні очі, чорне коротке хвилясте волосся, рожеві щоки, ніздрі, повіки. Позолочені крильця надають херувиму ляльковості і статичності.
Особливою зворушливістю відзначений образ херувима (С-26) з с. Вербичне Турійського р – ну, який лівим крильцем нібито витирає сльозу. Його личко миловидне і надзвичайно виразне.
Репертуар агіографічного циклу дерев’яної скульптури досить обмежений. Серед зображень апостолів найчастіше зустрічається Петро і Павло, які найбільше зробили для розбудови церкви. Святий Павло XVIII ст. (РА – 3662) з с. Здомишль Ратнівського р-ну зображений в повен зріст, босоніж, в тричвертному повороті вправо. Худорляве обличчя з видовженим носом і маленькими рожевими вустами обрамлене хвилястим волоссям та короткою борідкою. Виразні очі випромінюють внутрішній спокій. Права рука апостола покладена на грудях, кисть лівої руки втрачена. Одягнений Павло у зелений хітон і позолочений плащ. Автор скульптури безперечно талановитий різьбяр, виконав скульптуру без надмірної експресії, стримано і врівноважено.
Прекрасним прикладом народного трактування окремих скульптурних зображень святих є скульптура Св. Онуфрія XVIII ст. (С – 34) з села Доросині Локачинського району. Образ Св. Онуфрія набув особливого поширення на Волині як в іконописі, так і в скульптурі, з другої половини XVIII ст. в зв’язку з утвердженням греко-католицької церкви. Пустельник – анахорет був покровителем монастирів. Св. Онуфрій зображений навколішки. Коротке волосся передане невисоким рельєфом, довга борода живописними хвилями спадає донизу. Обличчя вирізняється масивним чолом, глибокими близько розташованим очима, прямим носом з широкими ніздрями, стиснутими губами. Все це надає Св. Онуфрію виразу суворості і зосередження.
Динамічною виразністю відзначена скульптура святого Ієроніма (C - 20) з Петропавлівського костелу м. Луцька Ієронім стоїть навколішки на камені в тричвертному повороті вліво. Голова повернута вправо і відкинута назад. Губи напіввідкриті, гострий ніс, запалі щоки. Довге хвилясте волосся і борода майже закривають оголену постать, оповиту поясом з листя, і спадають ритмічними хвилями. Постать Ієроніма сповнена впевненості і великої сили волі. Обличчя – суворе і рішуче. На жаль скульптура має чисельні втрати: левкас та фарбовий шар майже знищені, відсутні руки по лікоть та ступня правої ноги.
Статичність та спокій втілюють скульптурні зображення XVIII ст. Святої і Євангеліста з с. Бужковичі Іваничівського р –ну (С-21, С-22) та Святої (С-23) з с. Микуличі Володимир – Волинського р - ну.
Скульптура Святої (С-21) відреставрована, на обличчі Евангеліста тільки зроблене реставраційне зондування, яке відкриває авторський живопис. Фігури виконані в повен зріст. Евангеліст зображений в підперезаному хітоні та плащі, який перекинутий через ліве плече та руку і спадає донизу. Лівою рукою він притримує розкриту книгу, права втрачена по лікоть. Його обличчя видовжене з гострим носом і близько розташованими очима. Хвилясте волосся спадає на плечі, борідка клиновидна, невеликі вуса. Свята зображена в довгій підперезаній сорочці і плащі, який накинутий на голову та плечі. Руки зігнуті в ліктях і простягнуті вперед. В лівій руці Свята тримає розгорнутий сувій з літерами. Ії одяг посріблений, місцями перекритий білою фарбою. Обличчя видовжене з глибоко посадженими карими очима, гострим носом та маленькими рожевими вустами. Свята (С-23) також зображена в повен зріст. В неї видовжене обличчя, прямий гострий ніс, запалі чорні очі, чоло розкреслене зморшками. Довгий одяг підперезаний, на голову та плечі накинутий плащ. Втрачені права рука та кисть лівої руки.
На відміну від попередніх скульптур фігура Святої ( С-61), Волинь, відзначена динамічністю і навіть патетичністю. Свята зображена в повен зріст, її тулуб розвернутий вправо. Голова ледь нахилена до плеча і повернута вліво, руки простягнуті вперед. Лівою ногою Свята спирається на камінь. Очі запалі, гострий ніс, маленькі стиснуті вуста. На Святій сорочка, далматік, на голові покривало, одна частина якого перекинута через праве плече наперед, інша розвівається позаду постаті. Складки одягу – ламані, вони підкреслюють її емоційність.
Цікавим в колекції є скульптурне зображення очевидно Волхва (С-62) з сцени «Різдво Христове». На це вказує одяг – сорочка, шаровари, халат, чалма на голові. Обличчя Волхва надзвичайно виразне з підкресленими м’язами, ніс довгий з горбинкою, брови зведені до перенісся, на підборідді ямочка. Фігура подана в повен зріст в легкому повороті вліво, права рука відведена вбік, ліва простягнута вперед. Волхв нібито завмер в театральній позі.
У 1982 р. у мешканця м. Луцька музеєм була закуплена скульптура католицького священика (С - 39), на якій нажаль повністю втрачений левкас і фарбовий шар. Фігура подана в повен зріст на постаменті. Голова повернута вліво і відхилена назад. Обличчя повновиде з подвійним підборіддям і маленькими губами. Волосся хвилясте, коротке. Одягнутий священик в альбу та столу з хрестом на грудях.
На жаль твори дерев’яної пластики збірки в більшості не реставровані. Лише поодинокі експонати після реставрації прикрашають експозицію Музею волинської ікони.
Чисельно колекція давньої дерев’яної скульптури Волинського краєзнавчого музею не є великою. Через історичні обставини на теренах Волині скульптурні твори збереглися в незначній кількості, але збережені зразки, їхній сюжетний матеріал засвідчують художню самобутність і неповторність української дерев’яної пластики.
_____________________
1. Єлісєєва Т. Каталог царських врат кін. XVI – поч. ХХ ст. з колекції Волинського краєзнавчого музею// Волинська ікона: питання історії, вивчення, дослідження та реставрації. Тези та матеріали ІІІ Всеукраїнської наукової конференції. 12 – 18 грудня 1996 року. – Луцьк, 1996 – С. 48 – 56.
2. Єлісєєва Т. Збірка предметів української декоративної різьби Волинського краєзнавчого музею// Волинська ікона: питання історії, вивчення, дослідження та реставрації. Матеріали V наукової конференції, м. Луцьк, 27 – 28 серпня 1998 року. – Луцьк, 1998 – С. 133 – 137.
3. Єлісєєва Т. Каталог декоративної різьби та скульптури ХІІІ – XVIІІ століть зі збірки Волинського краєзнавчого музею// Пам’ятки сакрального мистецтва Волині на межі тисячоліть. Матеріали VІІ міжнародної наукової конференції з волинського іконопису. м. Луцьк, 27 – 28 листопада 2000 року. – Луцьк, 2000 – С. 92 – 101.
4. Єлісєєва Т. Матеріали до каталогу декоративної різьби та скульптури XVIІ – XVIІІ століть з фондів Волинського краєзнавчого музею// Сакральне мистецтво Волині на межі тисячоліть. Матеріали ІХ міжнародної наукової конференції. м. Луцьк, 31 жовтня – 1 листопада 2002 року. – Луцьк, 2002 – С. 151 – 157.
5. Дерев’яна скульптура Галичини XVII-XIX ст. - Львів, 2010.
_______________________________
Волинська ікона: дослідження та реставрація. Науковий збірник. Випуск 18. Матеріали ХVIІІ Міжнародної наукової конференції, м.Луцьк, 27 – 28 жовтня 2011 року. – Луцьк, 2011. – С. 126-131.
Категорія: Музей волинської ікони | Додав: volyn-museum (10.11.2011)
Переглядів: 1820 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]