Головна » Статті » Художній музей
ЛУЦЬК У ТВОРАХ ХУДОЖНИКА ГАВРИЛА ОСТАПЕНКА (1892–1971) (на основі творів із колекції Волинського краєзнавчого музею).
Олена СТАРИКОВА (Луцьк)
ЛУЦЬК У ТВОРАХ ХУДОЖНИКА ГАВРИЛА ОСТАПЕНКА (1892–1971) (на основі творів із колекції
Волинського краєзнавчого музею)
Багато волинських художників різних поколінь звертались у своїй творчості до теми Луцька. Серед них – А. Ніколаєнко, К. Якубек, О. Байдуков, П. Сензюк, А. Климов, О. Валента, С. Корсай, О. Дишко,Н. Кумановська, А. Русанович та інші. Комусь припали до душі затишні куточки Старого міста і замок Любарта, когось захопили мотиви заміських краєвидів, іншого полонила естетика міського побуту. Своєрідними документами доби, яка минула, стали твори художника Гаврила Остапенка (1892–1971) із зображеннями Луцька, його парків та алей, архітектурних пейзажів і заміських краєвидів. Автор жив і працював тут у 1930–1960-х роках.
Ім’я Гаврила Никифоровича Остапенка маловідоме широкому загалу. Проте сьогодні твори художника привертають увагу музейників та мистецтвознавців. У них, послуговуючись мовою кольору та лінії, а не сухими цифрами і фактами, художник легко й просто, із щирим захопленням та великим художнім смаком розповідає про місто, в якому живе, вулицями якого ходить, спостерігає за його жителями. Переглядаючи твори, ми неначе гортаємо сторінки історії Луцька, його змін – про це із глядачем веде монолог художник: зворушливо, щиро, подекуди наївно. Майже вся творча спадщина Г. Остапенка нині знаходяться у фондах Волинського краєзнавчого музею. Її було передано на зберігання у 1972 році – вже після смерті художника. Біографія Г. Н. Остапенка не подивує якимись несподіваними фактами, адже є типовою для того часу. Він народився на Дону 26 березня 1892 року. Трирічним разом із сім’єю приїхав на Волинь, ставши назавжди її мешканцем. Після I Світової війни, учасником якої був, він працював учителем графічних мистецтв у чоловічому та жіночому вищих училищах, чоловічій гімназії, що у Ковелі. Твори Г. Остапенка: «Луцьк. Вулиця Пілсудського», «Луцьк. Етюд», «Луцьк. Вулиця Болеслава Хороброго» та ін., датовані 1931 роком, – свідчать про те, що в цей час він мешкає вже у цьому місті. Г. Н. Остапенко прожив життя тихо, без особливих потрясінь і пікантних випадків. Працював креслярем, землеміром в Окружному земельному управлінні (до 1939 року), але більшу частину життя займала педагогічна праця – був учителем малювання у гімназії ім. Т. Костюшка, у 1947 році викладав у студії образотворчого мистецтва, згодом – у луцьких школах № 1 та № 3, у педагогічному інституті та педагогічному училищі.
 Любов до мистецтва, жадоба творчості займали центральне місце у житті Г. Остапенка. Творячи за покликом серця, він створював все нові і нові твори. Ось хмари білосніжними купами звисають над лукою біля Стиру, юний художник працює на етюдах поблизу замку Любарта, ось мчать сани засніженою вулицею міста, сонячне проміння, пробиваючись крізь гілля дерев, вибиває на стежці, стіні будинку мелодію літа… Художник проявляє сентименти до своїх сучасників і тоді він примушує нас уважно вдивлятись в обличчя лучан 1930-х років – водоноса, циганки, селянина, зображених у творах. Його цікавлять прості та невибагливі куточки міста – їх ми намагаємось відшукати і впізнати сьогодні. Одні роботи, присвячені цій темі, захоплюють своєю зворушливою розповіддю і художнім переосмисленням добре знайомих мотивів, інші – вправністю володіння техніки олійного живопису, щоб передати красу вечірньої заграви над замком Любарта, дзвінку блакить літнього неба або таємничість куточків міського парку. А між тим Гаврило Остапенко не мав професійної художньої освіти. За плечима у нього – тільки курс навчання при Одеському товаристві образотворчих мистецтв. Його мрія про вступ до Петербурзької академії мистецтвне здійснилася через події I Світової війни. Там, де йому не вистачало знань у передачі світлоповітряного середовища, перспективи, об’єму, допомагало інтуїтивне відчуття, що було у нього дуже загострене.
Усе життя художник займався улюбленою справою. Талановитий від Бога, працелюбний, уважний поціновувач прекрасного, Г. Остапенко прагнув у своїх творах втілити вічні ідеї добра, гармонії, любові, а ще – зберегти для нащадків красу рідного міста. «Луцьк. Водоніс» (1935 р.), «Лука біля р. Стир у Луцьку» (1948 р.), «с. Черчиці. Церква зі сторони Стиру» (1951 р.), «На річці Стир» (1951 р.), «Замок Любарта» (1955 р.), «Вид на Рованці зі Стиру» (1961 р.), « Газетна вітрина у центральному сквері» (1961 р.), «Вид на місто зі сторони парку» (1963 р.), «Новобудови. Вид на місто зі сторони вул. Молодіжної» (1964 р.), «Міст у парку» (1966 р.), «Луцьк. Старе місто» (1967 р.), «Річка Сапалаївка біля дитячої залізниці» (1968 р.) – це лише невеликий перелік творів художника, присвячених Луцьку. Вони демонструють, як самотужки художник опанував складну виражальну мову реалістичного мистецтва, інколи поєднуючи її із самодіяльними прийомами. Спираючись у своїй творчості на здобутки класики, доступною для глядача мовою Г. Остапенко знову і знову розповідає про свій час, про людей і, врешті, про себе як одного із тих, хто тут живе. На невеликому за форматом автопортреті зображено обличчя, прорізане тоненькими зморшками, із сивим волоссям і виразним поглядом сіро блакитних очей. Що хотів сказати художник своїм сучасникам? З якими словами прагнув звернутись до нас сьогоднішніх?
 Любов до життя, обраного фаху, захоплення красою рідних місць – ці ідеї були пріоритетними для Г. Остапенка. Художник міста… Так можна назвати цього скромного, талановитого чоловіка. Ставши одним із героїв історії міста, він назавжди вписав своє ім’я у літопис Луцька ХХ століття. Його твори спонукають мистецтвознавців по-новому проаналізувати малярство Г. Остапенка, дати йому оцінку й визначити місце та роль художника у мистецькому просторі Волині на сучасному етапі. А глядачам, шанувальникам мистецтва, вони дарують хвилини насолоди, можливість поринути в сентиментальні спогади, дозволяють дізнатися більше про рідний край. Збірка творів Гаврила Остапенка – окраса колекції образотворчого мистецтва XX століття у Волинському краєзнавчому музеї.
__________________________________
Минуле і сучасне Волині і Полісся: Луцьк в історії Волині та України. Науковий збірник. Випуск 35. Матеріали XXXV Міжнародної історико-краєзнавчої наукової конференції, м. Луцьк. – Луцьк, 2010. – С. 376-377.
Категорія: Художній музей | Додав: volyn-museum (07.11.2011)
Переглядів: 1591 | Рейтинг: 3.7/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]