| Головна » Статті » Художній музей |
ДО ПИТАННЯ ВИВЧЕННЯ ХУДОЖНЬОГО ЖИТТЯ ЛУЦЬКА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ.
|
Зоя Навроцька,
завідувач Художнього музею, відділу
Волинського краєзнавчого музею, м. Луцьк
ДО ПИТАННЯ ВИВЧЕННЯ ХУДОЖНЬОГО ЖИТТЯ ЛУЦЬКА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ
Персональна виставка творів Валентина Кирилкова у Художньому музеї – відділі Волинському краєзнавчому музеї – важлива подія мистецького життя Луцька. І не тільки з огляду популярності в середовищі глядацької аудиторії. Її жваво відвідують, нею захоплюються справжні шанувальники мистецтва, її високо оцінюють колекціонери, вона, зрештою, стала яскравим відкриттям для тих, хто побачив твори художника вперше. Не менш значущою подією ця виставка стала і для науковців Луцька. Великий пласт творчого доробку художника (із якого лише деякі твори були представленні на окремих виставках) нині постав перед науковцями – істориками, мистецтвознавцями, краєзнавцями – об’ємною та цілісною експозицією. Виставка збудована зі станкового малярства різних періодів діяльності художника від 1960 років до наших днів. Вона демонструє його перші спроби («Автопортрет», 1962 р.), здобутки 1970 років («Річка Стир», 1973 р.), пошуки 1980 – 90 рр. і останні досягнення вже нового століття. Весь експозиційний ряд загалом надає можливість ознайомитись зі всіма стилістичними та технологічними експериментами, поміж яких є справжні шедеври музейного рівня («Братська церква», «Собор Петра і Павла», «Вулиця Братковського», «Бузок цвіте», ін.).
Відтак перед дослідниками художнього життя Луцька ХХ – поч. ХХІ століття постає завдання певного перегляду й переоцінки вже усталених висновків про мистецькі процеси в середовищі волинських художників, про проблеми впливів та взаємовпливів, стилістичних пошуків, запозичень та імітацій. Водночас гостро відчувається потреба фіксації, осмислення, наукового вивчення і каталогізації творчості Валентина Кирилкова. А це, окрім малярства, величезна кількість начерків із натури, акварелей, ліноритів, офортів, авторської графіки. Все загалом – значний внесок до скарбниці вітчизняного мистецтва, красномовне свідчення про автора цих творів як одного із най значиміших мистців Луцька другої половини ХХ – початку ХХІ ст.
Стриманий, неговіркий Валентин Кирилков належить до тієї генерації художників, для котрих праця за мольбертом у тихій майстерні – головна програма творчого життя. Зазвичай він дає перевагу самій роботі над полотном, а ніж розповідям про нього самого. Так, уникаючи гучних фраз, імпозантних заяв, художник іде шляхом творчості послідовно і наполегливо. Його особиста біографія не рясніє яскравими подіями і визначними датами.
Народився 17 вересня 1936 р. в м. Одесі. Малювати почав ще у шкільному віці. У 1953 – 1961 рр. навчався в Одеському державному художньому училищі. У 1961 приїхав за направленням на роботу в м. Дубно. У Луцьку мешкає з 1961 р. З цього часу аж до 1974 р. працював викладачем Луцької дитячої художньої школи. 1962 – 1968 рр. навчався в Українському поліграфічному інституті ім. І. Федорова у Львові.
З 1985 р. – член Волинської обласної організації Національної спілки художників України. За п’ятдесят років творчої діяльності Валентин Кирилков зробив дуже багато. Він учив дітей, брав участь в обласних, міських, регіональних, республіканських виставках. Постійно працює на ниві графіки та станкового малярства.
У 2008 р. художник відзначений обласною премією імені Йова Кондзелевича. Весь творчий доробок Валентина Кирилкова (а надто на тлі сучасного постмодерністичного мистецтва) вигідно відрізняється яскраво означеним гуманістичним спрямуванням. Його твори покликані наповнювати душу красою та добром. Ця ідея наскрізно струменить і в сьогоднішній виставці Художнього музею. Її експозиція містить, головним чином, полотна пейзажного жанру і натюрморти. Принцип розміщення їх на стінах музейних залів дозволяє простежити розмах пошуків художника, його пріоритети в царині форми, композиції, кольору, а також його жанрово-тематичні уподобання. Блискуче володіючи виражальною мовою реалістичного мистецтва, Валентин Кирилков невтомно експериментує на цій ниві. Часом його приваблюють прийоми імпресіонізму. Інколи художник поєднує їх із пуантилістичними елементами. Відтак поверхня полотен набуває якогось особливого звучання. Вона ніби вібрує, мерехтить, дихає кожним сантиметром своєї мальованої плоті. Пульсує сама форма зображень: осінній ліс у барвах гарячої охри, казково принишклі будівлі старого Лучеська приваблюють подихом століть, Седнівська церква, притрушена першим снігом, манить містичними таємницями… Про такі полотна інколи говорять, що в них хочеться увійти: розкошувати на карпатських схилах, вдихаючи пахощі трав’яних суцвіть лісового борщику, кашки, деревію і м’яти, хочеться пробігтися узбережжям Чорного моря, досхочу смакуючи шаленством літа… Деякі полотна художник успішно виконує в декоративному ключі – за традиціями львівської школи (триптих «Осінь», «Сонячний день», «Рання зима» та ін.). Однак все, що робить Валентин Кирилков, заворожує переконливістю, відчуттям справжнього життя, силою не імітованої (віртуальної), а достеменної художньої майстерності. Зазвичай художник працює без поспіху та меркантильної суєтності. Твори поступово розходяться по музейних збірках і приватних колекціях. Але на їхнє місце обов’язково приходять нові, з іншим ракурсом бачення, з іншими відкриттями, однак виконані з такою ж відповідальністю, щирістю та натхненням. Потрібно лишень спробувати прочитати й відчути його.
___________________________________
Волинський музейний вісник: Музеї у дослідженні та збереженні пам’яток культурної спадщини західноукраїнських етнічних земель. Наук. зб. : Вип. 4. / упр-ня культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей; каф. документознавства і музейн. cправи ВНУ ім. Лесі Українки ; / упоряд. А. Силюк, Є. Ковальчук. – Луцьк, 2012. – С. 175-178.
|
|||
|
|
|||
| Переглядів: 1046 | Рейтинг: 0.0/0 | |||
| Всього коментарів: 0 | |