Рідкісним виданням – збіркою поезій Лесі Українки «Терновий вінець», виданою у Мюнхені (Німеччина) 1946 року в серії «Слова на дорогу», число 8, поповнились днями фонди Волинського краєзнавчого музею. Книгу подарував меценат, колекціонер Віктор Олексійович Літевчук.

Анонімні упорядники зазначили в кінці книги, що тексти поезій подано «із збірника недрукованих або друкованих у періодиках і непередрукованих поезій і поем Лесі Українки». До збірки увійшло 25 поетичних творів, серед них – «Завжди терновий вінець», «І ти колись боролась», «Сон», «Королівна», «Якутська поема» та інші. Зокрема твір «Якутська поема» саме під такою назвою вперше надруковано у журналі «Радянський Львів» 1945 року; у подальших публікаціях назва подавалась за першим рядком: «Се ви питаєте за тих...».

Цікавим є спосіб, яким видано книгу. Тексти поезій друкувалися на восківках – спеціальному навощеному папері, на друкарській машинці; наступним етапом – на ротаторі (малоформатному апараті для виготовлення копій текстового матеріалу). Наклад, зрозуміло, не міг бути великим, – з однієї восківки можна було надрукувати кілька десятків примірників. Листочки (половина аркуша А-4) складено за порядковою пагінацією, обгорнуто паперовою обкладинкою з трохи цупкішого паперу і скріплено однією скріпкою.

Вихідні дані про місце і видавця відсутні. Але можна припустити, що автором обкладинки був відомий талановитий український письменник- гуморист і художник-графік, ілюстратор книг і карикатурист, видавець Едвард Козак (1902–1992): ініціали «ЕК.» розміщено внизу зліва від малюнка на 1-ій сторінці обкладинки, виготовленої у чорно-білому колориті друкарським способом.

1944 року величезна армія культурних діячів, справжніх патріотів української нації опинилася в таборах для переселенців – вимушених емігрантів на території Німеччини. Серед них – і подружжя Едварда і Марії Козаків. Саме у Мюнхені в короткий, але надзвичайно плідний період життя Едвард Козак очолив Українську спілку образотворчих мистців (УСОМ), члени якої в кожному таборі творили маленьку Україну. Вони видавали журнали, альбоми, монографії, книги, писали картини, влаштовували вистави і виставки, в т. ч. й міжнародні. Можливо, саме Едвард Козак не лише створив обкладинку для книжечки, але й був ініціатором, упорядником і видавцем серії «Слова на дорогу». Число 8 стоїть на обкладинці. Отже, збірка поезій Лесі Українки «Терновий вінець» була восьмою в серії.

Одним з авторів, пошанованих Українською спілкою образотворчих митців, був Іван Франко: 41-а сторінка аналогічного видання з текстом 2-4-ї строф вірша «Якби ти знав, як много важить слово» (перша публікація під назвою «Якби ти знав» у збірці «Semper tiro» 1906 р.) вкладена у збірочку Лесі Українки після основного тексту.

З 1949 року українські емігранти з Німеччини виїздили в різні країни – Канаду, Австралію, Францію, США, продовжуючи в нових умовах служити рідній Україні.

Серія видань «Слова на дорогу», в якій поєдналися імена геніїв української літератури з ім'ям геніального художника, стала раритетом.

Наталія Пушкар,
головний хранитель Волинського краєзнавчого музею