Головна » 2012 » Липень » 27 » Відбулася екскурсія із циклу „Екскурсоводи у відпустці”, яка розповідала про Луцьк і Лесю Українку.
20:04
Відбулася екскурсія із циклу „Екскурсоводи у відпустці”, яка розповідала про Луцьк і Лесю Українку.
Відбулася екскурсія із циклу „Екскурсоводи у відпустці”, яка розповідала про Луцьк і Лесю Українку.
27 липня 2012 року декілька десятків лучан та гостей міста мали нагоду стати учасниками екскурсії, яка розповідала про Луцьк і Лесю Українку. Про це інформує «Волинська правда».
Екскурсія відбувалася у рамках проекту «Екскурсоводи у відпустці», ініціаторами проведення якого є «Центр туристичної інформації та послуг» і управління міжнародного співробітництва та туризму Луцької міської ради. Екскурсію провела завідувач музею Лесі Українки Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Тетяна Данилюк-Терещук. Не зважаючи на те, що Леся Українка провела лише декілька місяців у Луцьку, у своїх спогадах та листах, вона неодноразово повертається до нього, аби приміром, візуалізувати своїм рідним те чи інше закордонне місто, порівнюючи його із Луцьком. Лише у Луцьку є три пам’ятники поетеси, а головна пішохідна вулиця та найбільший університет міста названі її ім’ям. Є й музей, присвячений цій геніальній українці.
Так, музей Лесі Українки Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки відкритий 11 вересня 1985 року. А у 2006 році пережив своє оновлення. Не всі експонати виставляються, наприклад, через умови зберігання. Зауважимо, що перший музей Лесі Українки відкрито значно раніше, але він був ліквідований, а експонати зникли у невідомому напрямку. Фонди нинішнього музею налічують чимало одиниць, а експозиція знайомить із життєписом славетної письменниці та волинськими витоками її таланту. Серед експонатів – документи та речі родини Косачів, прижиттєві та рідкісні видання творів Лесі Українки, Олени Пілки, Михайла Драгоманова, Климента Квітки, Юрія Косача та інших, унікальна колекція поштових листівок кінця ХІХ – початку ХХ століття з краєвидами тих місць, де жила і творила письменниця, етнографічні матеріали. Невід’ємну частину музейного зібрання становить художній фонд, до якого увійшли живописні малюнки племінника поетеси – Юрія Косача, картини художника Андроника Лазарчука, творчі роботи українських митців, присвячені Лесі Українки та волинському краю.
За понад 20 років своєї діяльності музей став знаним осередком культурного життя Луцька, центром наукової та творчої роботи. Тут панує особлива атмосфера слова Лесі Українки. Зберігаються у музеї і унікальні листів Лесі Українки, які вона присилала з різних країн. Вони потрапили до музею у 2007 році. Є у музеї і кімната, присвячена творчості Лесі Українки у книгодруці: українському і не тільки.
Зауважимо, що один з корпусів колишнього Волинського національного університету імені Лесі Українки, а нинішнього Східноєвропейського, прикрашає погруддя авторства скульптора Галини Кальченко.
Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 року у місті Новограді-Волинському. Пізніше батька перевели до Луцька, куди він і переїхав з родиною. Спочатку сім’я жила в одному будинку, але у ньому було незручним проживання з маленькими дітьми. Тому сім’я переїхала до іншого. Де він був розташований, вдалося встановити за спогадами Ольги Косач-Кривинюк, проте не існує жодних юридичних чи архівних доказів про те, що це таки був будинок Косачів.
У 2005 році дирекція Луцького історико-культурного заповідника не могла пройти осторонь років перебування у місті уславленої волинянки. Віддаючи шану поетесі, в будинку, в якому, ймовірно, мешкала родин Косачів у 1890-1891 роках, було відкрито меморіальну «Лесину вітальню». Тут можна на основі експонованих матеріалів уявити собі повсякденний побут великої родини, що залишила неабиякий слід у житті України. На стінах висять фотографії Луцька, яким його пам’ятала поетеса. У кімнатах – старі меблі, якими вона могла користуватися, столітнє піаніно, на одному столі – порцеляновий посуд тієї доби, на іншому – стара гасова лампа, чорнильна ручка, майстерно виконані копії Лесиних автографів, на полицях – книжки, які любила читати. Стіни обох кімнат обклеєні шпалерами, схожими на ті, що були в косачівській квартирі. Визирнувши з вікна вітальні, ви відчуєте себе на місці уславленої поетеси, оскільки побачите головний фасад кафедрального костелу, яким його бачила Леся, і в якому вона дуже любила слухати органну музику.
У березні 1879 року заарештовано Олену Антонівну Косач, тітку Лесі, за участь у замаху на шефа жандармів Дрентельна; пізніше її вислано в Олонецьку губернію, а у 1881 році заслано до Сибіру на 5 років. Дізнавшись про це, Леся в кінці 1879 року або на початку 1880 року написала свою першу поезію – «Надія». Цікаво, що він не датований, немає і автографу цієї поезії.
Пізніше Леся дуже застудилася у Луцьку, і це був початок тяжкої хвороби. Розпочалася її тридцятилітня війна із хворобою. Спочатку думали, що це – ревматизм. Пізніше Леся Українка у листах пише, що, якби вона не була хворою, не стала б тим, ким вона є.
Влітку 1883 року в Лесі діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року професор О.Рінек оперував ліву руку, видалив кістки, уражені туберкульозом. Через хворобу юній дівчині довелося відмовитися від музичної гри на фортепіано, яку вона так полюбляла. Починаючи з 1884 року, Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» та інші) і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка». Цікаво, що коментарів, чому у Лариси Косач такий псевдонім, немає. Хоча у неї були й інші криптоніми. Найкраще Лесі Українці писало вночі. А перша збірка молодої авторки – «На крилах пісень».
Зауважимо, що недалеко від стін Луцького замку знаходиться і Лесин ясен. Зважаючи на те, що ясени ростуть по 150-200 років, цілком ймовірно, що він міг бачити і маленьку Лесю Українку, тоді ще Ларису Косач, яка ходила до замку Любарта. Цікаво, що на стінах замку на зовнішній стіні є графіті, яке належить сестрі Лариси Косач – Ользі Косач. Можливо, колись дослідники знайдуть і напис на мурах старого замчища, яке належало Лесі Українці.
Розповіла Тетяна Данилюк-Терещук і про кохання Лесі Українки – питання, яке і досі цікавить науковців і не тільки. Зауважимо, що в Лесі Українки – досить мало інтимної лірики. Вона воліла тримати це питання за «сімома замками». Домислами і фактами обростають її стосунки із Сергієм Мержинським, заради якого, не зважаючи на протести сім’ї, вона поїхала до Мінська. Там він помирав від туберкульозу. Після цієї поїздки здоров’я геніальної поетеси пішло на спад.
Зазначимо, що Леся Українка, вийшла заміж за фольклориста та музикознавця Климента Квітку. Климент Васильович був молодший від Лесі на 9 років. Повідомлення про їхнє одруження стало великою несподіванкою для родичів. Скажемо, що Квітка теж хворів на туберкульоз. Леся Українка від батька отримала як посаг землі навколо села Торчин. Проте, зрозуміло, що через слабкий стан здоров’я не змогла там жити. Тому землі були продані, а на виручені кошти Леся Українка спорядила у 1908 році експедицію за українськими думами. Їхній збирач, Філарет Колеса, за них отримав у Києві золоту медаль.
Співпраця з Климентом Квіткою була для Леся Українки досить плідною. Так, разом їм вдалося записати 205 фольклорних пісень і текстів. Леся Українка подавала текст, а Квітка вмів записувати мелодії, причому по-особливому – цифрами.
Олена КУЗЬМИЧ
Фото: Олени КУЗЬМИЧ
 
Джерело: сайт „Волинська правда”, 28.07.2012
Категорія: Музей Лесі Українки Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки | Переглядів: 983 | Додав: volyn-museum | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]