Підводна археологічна знахідка біля с.Щитинь Любешівського району – давній човен-довбанка з дна р.Турія, перевезений обласним краєзнавчим музеєм до Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки для поповнення експозиції з етнографії Волині. Це вдалося зробити за сприяння Андрія Бондарчука – відомого письменника, краєзнавця, засновника Музею історії Луцького братства, мецената обласного музею, завдяки якому буде збережено унікальну пам’ятку археологічної спадщини Волині. Нині здійснюються заходи по збереженню Щитиньського човна: дерево пролежало довгий час у воді і підняте на поверхню, висихаючи, починає руйнуватися. Запобігти цьому може лише фахова консервація, яка чимало коштує. Після її завершення давній човен-довбанка поповнить розділ експозиції Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки, присвячений етнографії волинського краю.

Довідково:

У кінці липня 2015 року біля с.Щитинь Любешівського району з дна р.Турія випадково було піднято давній човен-довбанку. Човен був перевернутий догори дном і майже повністю занурений у мул.

Виявлений був жителем села Щитинь п.Колядюком Миколою Петровичем. Переганяючи коня через брід річки на вигін, він щоразу помічав, що тварина на середині водойми об щось спотикається. А цього спекотного літа, коли рівень Турії помітно знизився, вирішив розчистити брід. З’ясувалося, що перешкодою коневі були затоплені стовбури дерев. З одним проблем не було, а от із другим довелося повозитися, витяг за допомогою трактора. На березі з’ясувалося, що це не проста колода, а човен, видовбаний з суцільного стовбура дерева.

Річка Турія біля с.Щитинь, п. Микола Колядюк  показує де на дні лежав давній човен

У цей час в Любешівському районі працювала етнографічна експедиція Державного наукового центру захисту культурної спадщини від технологічних катастроф (м.Київ). Заїхавши у Щитинь, керівник експедиції Ростислав Андрійович Омеляшко від місцевих жителів провідав про таку знахідку і проінформував Волинський краєзнавчий музей. Згідно цього повідомлення автор статті виїхав і обстежив місцезнаходження та саму знахідку, проведено обміри та виконано креслення човна в масштабі 1:10.

Човен-довбанка  в масштабі 1:10 (Креслення автора)

Деякі частини човна втрачені, але загальний вигляд дає уяву про його конструкцію: довбанка довжиною 3,48 м, шириною 0,64 м і висотою 0,32 м.

Загальний вигляд човна-довбанки піднятого із дна річки Турії. На тимчасовому зберіганні у господарському приміщені М.Колядюка

Найбільше пошкоджені носова частина і частково правий борт, у кормовий частині по правому борту проходить повздовжня тріщина, майже до середини човна.

Зовнішній вигляд корми човна, з правої сторони  тріщина

Внутрішня кормова частина, по правому борту проходить повздовжня тріщина

Зсередини на дні довбанки видно сліди від обробки дереворізального  інструменту (тесло, сокира тощо).

Центральний відсік, на дні човна видно сліди від обробки дереворізальним інструментом

Дві внутрішні перегородки розділяють човен на три нерівні відсіки: носовий (1,01м), центральний (1,32 м), кормовий (0,59м). Самі перегородки витесані разом з корпусом та мають різну товщину: носова – 0,15 м, кормова – 0,18 м.

Зовні корпус човна має природну округлу форму, а кормі штучно надано таку форму. Корпус від центральної частини до носу злегка звужується, ніс очевидно був загострений. Така конструкція надавала можливість для зручного маневрування, у разі потреби можна було плисти у зворотному напрямку, не розвертаючи сам човен. Це свідчить про певний інженерний хист і навички суднобудівника.

Такі човни використовувалися з давніх часів, старожили пам’ятають, що ще навіть у першій половині минулого століття на річках і озерах Полісся користувалися такими саморобними човнами.

Подібний човен у 1984 році був знайдений в озері села Любитів Ковельського району (фонди Волинського краєзнавчого музею Р3-2104/КВ-51127) довжиною 3,7 м, шириною 0,52 м і висотою 0,35 м, за останніми дослідженнями датується середньовіччям. Вважається, що це одномісне судно, цілком придатне для рибної ловлі. Зазвичай човни такого типу виготовляли індивідуально, оскільки його довжина залежала від зросту весляра. Тому вдало підігнані габарити робили перебування у човні комфортними. За схемою еволюції стародавніх плавальних засобів такі човни відображають вищий, серед однодеревок простої конструкції, рівень розвитку [4, 149-152].

Точний вік Щитиньського човна можна буде визначити у майбутньому, провівши радіовуглецевий аналіз. Однак є обставини, які дозволяють уже зараз задуматися про давній вік човна. Про місце, де він був знайдений, жителі села згадують, що ще у 1970-х роках тут був берег, по якому проходила навіть сільська дорога, а річка Турія була набагато західніше, орієнтовно за 20-30 метрів. Упродовж останніх років русло змінилося, інтенсивно наступаючи на східний берег.

Таким чином, ми можемо припустити, що колись човен затонув з невідомої нам причини; річка змістилася на захід, а над колишнім руслом, де на дні лежав човен, утворився берег; потім річка знову почала зміщуватися на схід і, розмиваючи берег, вимила човен. У будь-якому випадку історична цінність човна поза сумнівами.

Зараз готуються заходи по збереженню Щитиньського човна, терміново потрібно провести фахову консервацію.

Для популяризації підводної археологічної знахідки біля с.Щитинь був наданий краєзнавчий матеріал до ряду газетних редакцій [1: 2: 3].

Джерела та література

1. Мазурик Ю. Збережемо прапрадівський човен чи хай «пливе» собі до Києва? //Волинь, — 2015. — 15 серпня ;

2. Мазурик Ю. З дна Турії підняли давній човен.// Віче. — 2015. — 20 серпня

3. Мазурик Ю. Човен з дна Турії // Monitor Wolynski. – 2015. – 28 серпня

4. Мордовський М., Шаповалов Г. Любитівський човен-довбанка — унікальна пам’ятка з Волині. // Волинський музейний вісник. Науковий збірник. Випуск 2. – Луцьк, 2010.

Юрій Мазурик,

головний спеціаліст відділу охорони культурної спадщини управління культури Луцької міської ради