Головна » 2012 » Грудень » 25 » У Любомльському краєзнавчому музеї відкрито виставку „Трагедія Голокосту на Любомльщині”.
23:13
У Любомльському краєзнавчому музеї відкрито виставку „Трагедія Голокосту на Любомльщині”.
У Любомльському краєзнавчому музеї відкрито виставку „Трагедія Голокосту на Любомльщині”.
25 грудня 2012 року у Любомльському краєзнавчому музеї відкрито виставку „Трагедія Голокосту на Любомльщині (70-річчя масового розстрілу євреїв)”. Вступне слово про матеріали виставки сказав директор музею Олександр Остапюк, який зокрема зауважив, що основна мета експозиції – розповісти про українців, мешканців Любомльщини, які в період війни ціною своїх життів рятували єврейські родини від фашистської катівні. Олександр Дмитрович провів і першу змістовну екскурсію по новій виставці у наповненому слухачами залі музею. У відкритті виставки взяли участь представники влади міста: голова районної ради Святослав Гаврилюк, голова міської ради Анатолій Гірикович, начальник відділу культури і туризму РДА Володимир Дячук, начальник відділу освіти райво Василь Стрільчук.
Краєзнавець Микола Дзей навів вражаюче-жахливі реальні приклади того, що коїлося восени 1942 року. За словами Миколи Сергійовича, усі євреї з тавром приреченості покірно йшли на свою загибель від нещадних рук німецьких окупантів. Але все ж були окремі, які уникли уготованих винищувачами розправ. Тих, хто вижив – небагато. Варто порівняти цифри – загинуло приблизно 8000 мирних мешканців Любомльщини, відомо, що врятувалося тоді зі створеного фашистами земного пекла – 51 одна людина єврейської національності, хоча, ймовірно, це число на кілька десятків могло бути більшим, достовірної інформації про це ще поки немає.
Серед присутніх була і місцева жителька, свідок трагічних подій 1942 року Катерина Михайлівна Соловко, яка з хвилюванням згадувала страшні дні того періоду. Зокрема розповіла про врятовану українським поліцаєм єврейку, мешканку Любомля і про те, що в основному євреї смиренно йшли на смерть, бо вважали, що на них – кров Ісуса Христа. У цьому їх переконував і рабин, і представники єврейської інтелігенції. За це люд мусив нести такий важкий, невідворотний хрест.
Художник Володимир Сушик поділився думками про свій творчий задум, який утілив у написанні картини „Забуття”, яка також експонується. На ній зображено у незвичному ракурсі найдавніші архітектурні пам’ятки міста Любомль: Георгіївська церква, костел Св. Трійці і єврейська Велика синагога, яка нині, на жаль, канула у небуття і її велич забувається сучасними поколіннями.
Виставка „Трагедія Голокосту на Любомльщині” вміщує цікавий, цінний і ґрунтовний матеріал з історії виникнення, розвитку і фатального зникнення 600-річної єврейської общини. Пропонуються статті і дослідження на цю тематику місцевих краєзнавців; документи періоду 1940-х років, що стосуються єврейських жителів; світлини із зображенням сакральної архітектурної споруди – Великої єврейської синагоги, збудованої 1510 р., яка була немилосердно і жорстоко зруйнована 1947 року радянською владою; євреї, мешканці Любомльщини у довоєнний період; група врятованих євреїв, жителів м. Любомль біля пам’ятника розстріляним землякам в районі цегельного заводу у м. Любомль. Розміщені також публікації краєзнавців у районній та обласній пресі про масові розправи гестапівців над мирним єврейським людом у жовтні 1942 року і моторошні спогади очевидців.
Широко показано і побут єврейських родин та їх ремісничу діяльність. На вітринах знаходиться срібний та мідний посуд євреїв, а також скляні пляшки та етикетки на продукцію Любомльської лікеро-горілчаної фабрики, що діяла у 1920-ті роки.
Окремий стенд відведено для проспектів і запрошень на виставку про Любомльську єврейську общину „Згадуючи Лібівне”, котру у 1900-х роках у Сполучених Штатах провів наш земляк, який у 1938 році з мамою і сестрою емігрував до США, бізнесмен і меценат Арон Зігельман, представлено також фото із його перебування у нашому місті у 1995 році. Адже єврейська община Любомля була найстарішою в Східній Європі.
Експонуються релігійні єврейські книги, які були в користуванні жителів Любомля, книга зі списком жертв Любомльського гетто – спеціально відведеного фашистами трьох житлових секторів, куди примусово поселяли євреїв з усього міста. Потім усіх почерогово вели на розстріл.
У жовтні 1942 року в Любомлі завершилась 600-річна історія розвитку єврейської громади. Сталася наймасштабніша трагедія району – розстріл фашистськими окупантами мирного єврейського населення. На території цегельного, на околиці Любомля загинуло понад 5 тисяч мешканців міста.
Завдяки людяності і мужності українських сімей, які в часи воєнного лихоліття спасали людей єврейської національності, вдалося вирватися з лабет смерті 51 особі. Однією з таких рятівників була сім’я Калістрата і Февронії Карасів з с. Городно, яка на горищі свого помешкання переховувала єврейську родину Рахміля Міллера із чотирьох чоловік. Врятовані від вірної смерті євреї пізніше переїхали до Ізраїля, звідки листами підтримували зв'язок зі своїми щирими і відважними помічниками у нещасті. Адже українців за наданий притулок євреям, у разі викриття, теж очікувала неминуча розправа гестапівців. Відомі й інші героїчні сім’ї, які ризикуючи і жертвуючи життям своєї родини, виручали інших від смертей. Такі вчинки сміливо можна називати подвигом. У районі проживає 15 чоловік, які удостоєні звання „Праведник України” за спасіння євреїв і троє отримали Почесну грамоту „Праведник Світу”, надану державою Ізраїль. А це сім’ї Романа та Уляни Буз із с. Полапи, Марії та Івана Світящуків із с. Машів, Степана і Надії Герунів із с. Новоугрузьке. А родині Пилипчуків із с. Згорани, Михайлу Абрамовичу з м. Любомль та іншим присвоєно звання «Праведник України». Посмертно надано це високе звання самотній жительці м. Любомля Абрамович Анастасії, яка за спасіння євреїв розплатилася власним життям, разом з нею від рук фашистів, на жаль, загинула і вся єврейська сім’я із 10 чоловік, яку вона намагалася врятувати. Нагороди і грамоти благодійників-земляків також знаходяться на виставці.
На місцях жорстоких розстрілів тисяч беззахисних людей, серед яких були від немовлят до старих і немічних. Встановлено пам’ятники, яких у нашому краї є три: у м. Любомль, смт. Шацьк та с. Пульмо.
Терпкий спогад про жахливі події Голокосту. І забувати його не можемо ні ми, ні наступні покоління: треба пам’ятати, щоб зло і страхіття не повторилося.
 
P.S. Колектив музею був би вдячним, якби жителі міста доповнили матеріали виставки новими невідомими фактами, документами, фотокартками.
 
 
Юлія Демидюк-Хвас,
науковий працівник Любомльського краєзнавчого музею
Категорія: Любомльський краєзнавчий музей | Переглядів: 1090 | Додав: volyn-museum | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]