Головна » 2013 » Лютий » 11 » У Любомльського краєзнавчого музею відкрито персональну виставку художника Панаса Сушика, жителя смт. Головно.
12:58
У Любомльського краєзнавчого музею відкрито персональну виставку художника Панаса Сушика, жителя смт. Головно.
У Любомльського краєзнавчого музею відкрито персональну виставку художника Панаса Сушика, жителя смт. Головно.
    У залі Любомльського краєзнавчого музею 11 лютого 2013 року відкрито персональну виставку картин місцевого талановитого художника Панаса Антоновича Сушика – «Мелодія барв оживає, мов пісня…». 
   Народився митець 8 листопада 1935 року у мальовничому куточку Полісся – смт. Головно Любомльського р-ну Волинської області у сім’ї селянина, де проживає і нині.
   У період Другої світової війни Панасового батька неодноразово забирали на різного виду роботи і, як єдиний хлопчик у родині, майбутній митець усіма силами допомагав матері і сестричкам, працюючи по господарству, у полі.
   За словами Панаса Антоновича, «одного разу до нашого будинку прийшов на обід солдат. Взявши вуглинку і невеликий клаптик паперу, він намалював будинок, який було видно із кількох сторін. Коли я побачив малюнок, мені захотілося створити самому такий само. Я виводив вугіллям контури цілий вечір і все ж таки добився свого. На папері виріс будинок, який було видно із декількох сторін. Мені здається, саме із цього моменту у мене зародилася любов до малювання.»
   У 1944 році Панас Сушик пішов у перший клас. І бажання до мистецтва не покидало його, він постійно і скрізь малював. Почався довгий шлях до майстерності людини, у душі якої – безмірна любов до природи. У часи його навчання не було в достатній кількості ні фарб, ні пензлів, ні полотен. Хлопчик використовував таблетки голубого, жовтого, коричневого кольорів, як фарби, малював на зворотній чистій стороні різноманітних плакатів. Із 5-го класу почав малювати для школи, оформлював стінгазети, лозунги, плакати.
   Цю людину Бог наділив не тільки талантом до малювання, а ще і співом. Жоден концерт, парад не проходив без його участі.
   У 1954 році був призваний на строкову службу до лав радянської армії. Там теж таланти Панаса Сушика були помічені. Усі хлопці ішли на стройову підготовку, а він у той час малював. Так само і нічний час присвячував малюванню. Після армії Панас Антонович рік працював директором районного Головненського будинку культури. Потім навчався у Львівському залізничному технікумі, де відвідував вокальну студію. Працював на дитячій залізниці в Луцьку і постійно працю поєднував із мистецтвом. У Луцьку 2 роки вчився малювати при дитячій художній школі. Пізніше вступив на заочне відділення Львівського університету імені І.Франка на факультет географії. Поштовхом до цього кроку стало те, що одружився з дівчиною, вчителем математики і хотів разом із дружиною учителювати. У вільний час митець брався за пензлик і, за словами його дружини Марії Юріївни, «куди б не поїхав, завжди шукав те, що хотілося б намалювати». Але Панас Антонович довго виношує плани, перш ніж реалізувати їх у житті, бо створення картини – це клопітка праця.
   Найбільшою мрією художника було: вийти на пенсію і присвятити весь свій вільний час улюбленій справі, тобто малюванню. Але його бажанню не судилося здійснитися. Постійні переживання, важка праця викликали недугу, яка прикувала до ліжка і відібрала головне – можливість тримати в руках пензля.
   Час змінює багато речей, а полотна, у які художник уклав частину свого серця, залишаються вічними, однаково прекрасними і продовжують захоплювати людей.

Голова райдержадміністрації Олександр Дзядук та дружина художника Панаса Сушика Марія Сушик
   На відкритті виставки були присутні керівники району та міста, місцеві художники, вчителі району та міста, мистецтвознавці області та багато інших, хто цікавиться живописом. На жаль, автор чудових робіт у зв’язку зі станом здоров’я не зміг приїхати до музею. Найближчі його люди – дружина Марія Юріївна і донька Леся Панасівна – розповідаючи про історію створення окремих картин, наголошували на старанності і прагненні до досконалості Панаса Антоновича у будь-якому виді творчої діяльності. А також важливим є те, що відданий своїй справі художник – чудовий сім’янин і господар. Щирими думками про працю односельчанина, тонке поєднання у нього художнього хисту і таланту до співу, просто доброї душі людину ділилися гості виставки: голова сільради смт. Головно Микола Васильович Демедюк, настоятель Головненського храму архімандрит отець Сава, вишивальниця ікон Анастасія Василівна Хацьор, вчителька-пенсіонерка української мови та літератури Марія Павлівна Склянчук. Вони розповідали про любов учнів до Панаса Антоновича, як учителя. Панас Антонович – дуже хороший педагог. Він не прагнув лідерства і не був особливим організатором, але його завжди оточувало багато людей. Вважалося почесним бути його другом. Всі слухали його поради, любили поговорити з ним, молоді навіть звіряли секрети. Його уроки були прекрасні.

   Від райдержадміністрації та районної ради Панасу Антоновичу надано грамоту і пам’ятний подарунок, які голова райдержадміністрації Олександр Григорович Дзядук вручив дружині художника Марії Юріївні.
   Перебуваючи у світі картин Панаса Сушика, відчуваєш ауру доброти і любові. Музика фарб митця промовляє до нас трепетно-ніжним відтворенням краси рідного краю. Зокрема, картини «Озеро при заході сонця» (2005 р. Олія) та «Мелодія Світязя» (1992 р. Олія), «На озері Пісочному» (1996 р. Олія) та «На озері Лісному» (2004 р. Олія), «Жито» (1989 р. Олія) та «Літо у розпалі» (1995 р. Олія) переносять у чарівний світ розкішної поліської природи. Майстерно виконані художником реалістичні натюрморти та яскраво-пишні букети квітів, від яких, здається, вмить злине свіжий аромат бузку, троянд, хризантем, півоній. Приваблюють також зображення зимових пейзажів – «Зимовий ліс» (1983 р. Олія), «Ніч перед Різдвом» (2000 р. Олія), «Мороз і сонце. День чудовий» (1990 р. Пастель). Є і портрети дочки, сина, внучки, а також автопортрет обдарованої і закоханої у мистецтво людини.

   Усі картини, яких на виставці представлено 38, створені за допомогою олійних та акварельних фарб, пастелі, олівців, наповнені незримою присутністю натхненного життєтворення. З’являється неймовірна естетична насолода від споглядання зображених живописцем неповторних та прекрасних митей.  





Ніч перед Різдвом. 2000 р.Олія

Джерело: Любомльський краєзнавчий музей
Категорія: Любомльський краєзнавчий музей | Переглядів: 835 | Додав: volyn-museum | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]