8 серпня 2018 року в Художньому музеї, відділі Волинського краєзнавчого музею відбулося відкриття художньо-меморіальної виставки «Митець і місто. Відкриваємо імена: Леся Каспрук». Виставка присвячена 75-річчю від дня народження української художниці і педагога Лесі Павлівни Каспрук.

Автор ідеї та проекту виставки кандидат історичних наук, заступник директора з наукової роботи Волинського краєзнавчого музею Євгенія Ковальчук.

Проект виставки реалізований за підтримки Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом», в рамках програми «Культура і духовність».

В основу наукової концепції виставки покладена ідея розкриття місця творчої особистості в художньому житті міста, соціуму. Професіонал, людина, яка не отримувала державних нагород, яка майже не брала участі у виставкових проектах і разом з тим знана й помітна в Луцьку. Талановита, розумна, інтелігентна, красива й стильна… Вона цікава, як своїм сучасникам, так і нинішнім лучанам.

Леся Павлівна Каспрук – лучанка. Навчалася у Луцькій середній школі №2. З дитинства у неї виявився хист до малювання. У 1960 році, закінчивши школу, вступила до Львівського училища прикладного мистецтва імені І. Труша на відділення художньої кераміки. У 1965 році Леся Каспрук, успішно закінчивши навчання в училищі та отримавши диплом (спеціальність – художня кераміка, кваліфікація – художник-майстер), повернулася до рідного міста, з яким пов’язане все подальше життя художниці і педагога. У 1966 році вона продовжила навчання у Львівському поліграфічному інституті імені Івана Федорова на факультеті графіки, де у 1972 році здобула вищу освіту з дипломом художника-графіка (спеціалізація оформлення та ілюстрація книги).

Навчаючись у Львові, художниця ввібрала все краще з цієї мистецької столиці України. Демократичність, прогресивні пошуки та відкриття в царині малярства художників європейського рівня (К.Звіринський, Р.Сельський, В.Монастирський, Д.Довбошинський), відвідання музеїв, лекторіїв, публічне обговорення виставок, неформальні дискусії студентів були тим життєдайним кліматом, у якому Леся Каспрук формувалася як особистість. У художньому середовищі Луцька вона стала виразним носієм львівських традицій як у власній творчості, так і в педагогічній практиці.

1960–1970 роки – цікавий період у художньому житті Луцька. У місті активізується виставкова діяльність Художньо-виробничих майстерень Художнього фонду УРСР, функціонують декілька студій. У 1961 році розпочинає свою роботу Луцька дитяча художня школа. У 1973 році відкривається картинна галерея. Луцьк стає одним із центрів художнього життя Західної України.

Від 1965 до 1978 року Л. Каспрук працює у Луцькій дитячій художній школі. Окрім того, у реалізації своїх творчих пошуків вона починає працювати, як театральний художник. У 1978 році Леся Павлівна перейшла на постійну роботу до Волинського обласного музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка на посаду художника-постановника. Протягом десяти років (1977–1988) у її постановці вийшло більше 20 вистав, серед них: «І змовкли птахи» І. Шамякіна (1977 р.); «Наталка Полтавка» І. П. Котляревського (1978 р.); «Езоп» ГільермоФігейредо (1978 р.); «Без вини винні» О. Островського (1979 р.); «Сорочинський ярмарок» М.Старицького за М. Гоголем, муз. В.Штайгера (1979 р.); «Соловейко-сольвейг» І. Драча (1980 р.); «Постріл» Л. Никоненка (1984 р.); «Лікар не по своїй волі» Ж.Б.Мольєра (1985 р.); «Вірність» Миколи Зарудного (1985 р.); ін. Проекти оформлення сцени та ескізи театральних костюмів, створені Лесею Каспрук у техніках пастелі, акварелі, олії вражають високим професійним і художнім рівнем.

Однак, тяга до педагогічної праці, спілкування з дітьми спонукали художницю перейти на викладацьку роботу. З 1989 до 2003 року працювала у Луцькому будинку вчителя викладачем школи мистецтв та студії образотворчого мистецтва та з 1994 по 2002 рік знову викладала у Луцькій дитячій художній школі.

Займаючись роботою із обдарованими дітьми та молоддю, не полишала власної творчості. Натюрморти, пейзажі, портрети в техніці акварелі та олії, свідчать про серйозний фаховий рівень художниці.

Зрідка Леся Павлівна брала участь у колективних художніх виставках. З її творчістю були добре знайомі близькі їй люди, родичі, друзі, яким вона любила дарувати свої роботи. Вони ж були й персонажами її творів. Не один портрет вона написала зі своєї бабусі по материнській лінії Агнії Антонівни Олекси. Створила портрети своїх подруг – Олени Никорак, Світлани Ромашки та Євгенії Ромащук, колег Галини Хаджиоглової та Володимира Жижеруна, матері Віри Олександрівни, доньки Насті. Кохалася у квітах, особливо в півоніях, композиції з яких знайшли відображення в написаних нею акварелях.

У коло професійних інтересів Л. Каспрук ввійшла також її праця в царині книжкової графіки. Макети оформлення книг, ліногравюри, екслібриси, створені мисткинею, відзначаються цікавим творчим і художнім рішенням.

Леся Каспрук мала ще один талант – поетичний. Вона писала вірші. Окремі з них були опубліковані у місцевій пресі.

Виставка репрезентує малярський і графічний доробок волинської художниці, який зберігає її родина, приватні особи та Волинський краєзнавчий музей. Охоплює період від початку становлення її як митця (середина 1960-х) і до останніх років життя, коли проявилась ще одна грань її обдарування – картини гелевими ручками (цикл «Гармонія», 2003–2010 рр.). Виставка дозволить вперше побачити творчі напрацювання мисткині впродовж півстоліття – творчість Майстра як живописця, графіка, театрального художника та педагога. Представлено біля ста художніх творів. Виставку доповнює фотоілюстративний ряд «Луцьк і лучани. 1960–1980-ті».

Зміст виставки розкривається певними темами в експозиції, що визначаються творчим доробком мисткині:
Р.І. «На старих фотографіях всі молоді…». Творча біографія.
Р.ІІ. «Театр і Майстер». Художник-постановник. Художник-декоратор.
Р.ІІІ. «Художник». Живопис. Графіка. Картини гелевими ручками
Р.ІV. «Вірші – вона ще й поет».

Червоною ниткою через всю виставку проходить теза про високу роль кожного індивідуума в житті суспільства, про те, що його життя і потенціал не мають загубитися, а його творчий спадок врешті дійде до людей і буде затребуваний громадою.

У відкриті виставки взяли участь в. о. Луцького міського голови Григорій Пустовіт; керівник програми «Культура і духовність» Фонду Ігоря Палиці, к. і. н. Дмитро Зінько; директор Луцької дитячої художньої школи Іван Гаврилюк, директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк, завідувач Художнім музеєм Зоя Навроцька (ведуча заходу).

Виставковий проект представила його автор, к.і.н., заступник директора з наукової роботи Волинського краєзнавчого музею Євгенія Ковальчук.

Спогадами про художницю та своїми враженнями про виставку поділилися подруги по навчанню у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. Труша, колеги та учні Лесі Каспрук по її праці у Луцькій дитячій художній школі львів’янки: доктор мистецтвознавства Олена Никорак і художник кераміст Ольга Безпалків; луцький педагог Галина Хаджиоглова, іконописець Максим Шиманський. Високу оцінку творчості митця дав художній критик з Києва Микола Дьомін.

Провідний науковий співробітник Художнього музею Тамара Левицька розповіла про роботу над атрибуцією творчої спадщини Лесі Каспрук та підготовкою каталогу виставки, в який увійшло більше ста художніх творів (виданий до презентації виставки).

Донька художниці Настя Каспрук та внучка Юля поділилися спогадами про Лесю Павлівну та подякували організаторам виставки.

Розробку дизайну запрошення, афіші, обкладинки та кольорової вкладки каталогу виконала Ольга Щерба, яка художніми засобами вдало відобразила ідею проекту.

Виставка може стати частиною великого проекту «…Відкриваємо імена».

Виставка буде працювати впродовж серпня–вересня 2018 року в Художньому музеї за адресою: Луцьк, вул. Кафедральна, 1 а (замок Любарта). Тел.72-30-75.

Фото Л. Максимова

Відео 12 Канал:

Відео ТРК Аверс:

Відео ПАТ НСТУ ВРД: