22 липня 2016 року о 12.00 год. у Волинському краєзнавчому музеї відкривається стаціонарна виставка «Тяжка дорога Модеста Левицького», присвячена 150-річчю від дня народження українського письменника, культурного діяча, педагога, лікаря і дипломата.

Модест Левицький (1866–1932)

25 липня 1866 року в селі Вихилівці на Поділлі в поміщицькій українській демократичній родині у Модести та Пилипа Левицьких народився син, якого нарекли на честь матері Модестом і якому судилося долею стати в майбутньому письменником, лікарем, педагогом, державним і громадським діячем, – а насамперед Людиною.

Отримавши гімназійну освіту у Кам'янець-Подільському, вступив на історико-філологічний факультет Київського університету; 1888-го, після чотирьох курсів, перейшов на медичний, який закінчив 1893 року. Лікарську працю Модест Левицький почав на Волині, в Ковелі, обійнявши посаду земського лікаря. Живучи у Ковелі, не міг не спізнатися близько і не заприятелювати з родиною Косачів, яка жила в Колодяжному. Спілкувався з Оленою Пчілкою, Лесею Українкою, яка потребувала його лікарської допомоги. 1895 року брав участь у практичних заходах по боротьбі з холерою, яка того року спалахнула у Ковельському повіті.

З 1896 до 1927 року жив в Україні – на Поділлі, на Київщині, та за її межами – у Греції, Польщі, Чехії. 1927 року повернувся на Волинь, до Луцька, отримавши посаду вчителя Луцької української гімназії. Викладав українську мову, етику; навчав дітей грі на бандурі; організував музей народної творчості і народного мистецтва; як гімназійний лікар дбайливо лікував гімназистів, купуючи для них ліки.

Будинок колишньої Луцької української гімназії, в якій М. П. Левицький 16 червня 1932 року провів свій останній урок

Писати почав рано, друкувався з 15-ти років. Літературних псевдонімів мав багато, серед них – Макогоненко, М. Пилипович, Виборний. Власним коштом видавав просвітницько-популярні брошури про холеру, сибірку, скарлатину, застерігав від лікування у знахарів і баб-«шептух». Але не лише медична тематика цікавила його. Він писав і видавав популярні книжечки з мовознавства «Українська граматика», «Рідна мова», «Круті слова», «Язык, наречие или говор?», «Паки і паки». 1907 р. вийшла перша збірка М. Левицького «Оповідання». Героями його творів були прості люди – селяни, міська біднота, дрібні службовці: на їх боці завжди було його співчуття. 1928 року в Луцьку написане одне з останніх оповідань – «Тяжка дорога». Тяжка дорога випала Модесту Левицькому в житті. Але він йшов нею чесно, не залишаючи «зерна неправди за собою». Тому вона й привела його до Слави.

Виставка вперше створена за матеріалами фондів Волинського краєзнавчого музею і представляє всі віхи життя Модеста Левицького, його письменницьку, лікарську та громадсько-культурну діяльність, місце і роль в інтелектуальній еліті Волинського краю, внесок в українську культуру.

Виставка буде діяти у приміщенні Волинського краєзнавчого музею з 22 липня ц. р. у дні і години роботи музею.

Головний хранитель ВКМ Н. Ю. Пушкар