В перших днях нового року до Музею історії Луцького братства завітала цікава краянка – пані Тетяна М., котра волею долі тепер часто перебуває за кордоном, у Швеції. Причиною відвідин став перегляд музейних новин з малої батьківщини; з’ясувалось, що волинянка шукає все, що пов’язано зі старовинними човнами. Така зацікавленість пов’язана з нещодавньою сенсаційною знахідкою на її рідній Маневиччині 12-метрового човна-довбанки, яким заопікувалась. Чим задовольнила свій інтерес пані Тетяна в стінах Музею Братства, поки що залишимо у таємниці. Спілкування з новорічною гостею виявило ще один небуденний аспект – Тетяна Іванівна є володаркою спогадів і фотоматеріалів з історії будівництва краєзнавчого музею в Маневичах, які пообіцяла передати згодом. Такі подарунки вміють цінувати в музеях області, й зокрема у Волинському краєзнавчому музеї, який стояв біля витоків більшості із них.

   Початок нового 2016 року ознаменувався походом до Музею історії Луцького братства і для вихованців та викладачів Волинського обласного Центру туризму, спорту та екскурсій – знаного в області закладу, який наприкінці минулого року святкував своє 75-річчя. Фотозвіт цієї зустрічі подаємо нижче.

   5 січня юні краєзнавці Центру дізнавались в музеї про «інакшу» Галшку з роду Гулевичів – славнозвісну волинянку, фундаторку Києво-Могилянки, – не ту, про яку сповіщає інтернет-простір, і не ту, що мимоволі стає все більш схожою на бронзовий пам’ятник. Дівчинці, яка народилась в останній чверті XVI ст. у головній садибі батька – у Затурцях та провела в оточенні великої волинської родини дитинство, юність і сиву зрілість, присвячено багато новітніх текстів. Не всі доступні про Галшку Гулевичівну інформації здатні показати її як людину, як не всі створені про неї тексти здатні розкрити важливість її благодійного учинку – дарування маєтку для розвитку освітнього закладу.

      Тож особливості минулої епохи, й у тому числі, ролі та місця жіноцтва в тогочасному українському суспільстві, вимогливий сучасник має можливість дізнаватись в музеях. Особливо в тих, які є осередками наукових краєзнавчих студій.

   Викликала закономірний інтерес у краєзнавців Центру і нещодавно відкрита в Музеї Братства виставка про два найдавніші луцькі герби. Такими є різночасові символи – Святий Миколай, патрон Луцька щонайменше з XIII ст. і Найсвятіша Панна, яка стала хранителькою міста у XVIII ст.

   Оскільки Луцьк – місто з добре дослідженою міською геральдикою, то тема витоків гербів українських міст стала предметом цікавої розмови й з іншими нашими екскурсантами – групою представників з різних міст України, що за домовленістю завітали до Музею Братства у перший день Різдва.

   До слова, цими дням в Луцьку гостювали українські «газовики» з різних областей, які тут провели свій новорічний корпоратив! Щороку в різних регіонах України вони в такий спосіб знайомляться не тільки з живописними місцями держави, але й між собою. У нашому місті гості в Музеї волинської ікони милувались творами волинського іконопису, із захопленням зазнайомились з найвидатнішим твором візантійського походження XII ст. – чудотворною іконою Холмської Матері Божої.

   В перший день Різдва екскурсанти з України вдосталь надивувались з могутніх фортифікацій Луцького замку і пройшлися засніженим Старим містом. Того ж дня їх тепло зустрічали в Музеї історії Луцького братства, де багатьом вперше привідкрилась невідома сторінка вітчизняної історії – українські і білоруські братства милосердя, які у XVII ст. вчилися бути центрами національного життя. Завершилась ця екскурсія візитом до крипти – усипальниці луцьких братчиків, яка нещодавно музеєфікована в підземній частині діючої Хрестовозвиженської братської церкви.

Сердечне спілкування з музейними гостями в новорічні свята додало святкового настрою й самим музейникам. Передаємо цей настрій усім прихильникам!

З Різдвом Христовим!

Олена Бірюліна,

завідувач Музею історії Луцького братства

   Фото Івана Слатова

   Адреса музею: Луцьк, вул. Йова Кондзелевича 5.

   Телефон для довідок: 72-33-71