Головна » 2016 » October » 26 » «Купала на Волині» – нове видання до 145-ї річниці від народження Лесі Українки
11:15
«Купала на Волині» – нове видання до 145-ї річниці від народження Лесі Українки
«Купала на Волині» – нове видання до 145-ї річниці від народження Лесі Українки

Щойно у видавництві ТОВ «Ковельська міська друкарня» побачила світ збірка фольклорних записів Лесі Українки під назвою «Купала на Волині», яку упорядкували Віра Комзюк і Наталія Пушкар. Видання здійснене до 145-річчя від дня народження Лесі Українки за фінансової підтримки В. Присяжнюка та В. Панчука.

«Купала на Волині» – частина фольклорних зібрань Лесі Українки.

Свідченням і підтвердженням багатогранності таланту Лесі Українки є її зацікавлення народною творчістю і насправді подвижницька праця у царині віднайдення, записування, впорядкування й переписування, підготовки до публікації (у т. ч. нотні записи мелодій). Як завжди й в усьому, і в цій галузі вона була серйозною і ґрунтовною, адже вважала, що «не в тім сила, чи поет молодий, чи старий, хворий чи здоровий, оптиміст чи песиміст у своєму житті», – кожній справі віддавалася з усією повнотою свого поетичного дару і щедрого серця.

Відомо, що літо 1892 року Леся Українка провела в Колодяжному, на рідній Волині. Очевидно, саме тоді й записувала купальські та інші обрядові народні пісні. Тексти могли писатися «з натури» на Івана (переддень Купала) і на Купала:

                             Сьогодні Івана, а завтра Купала,

                             Стороною дощик іде...

або з наспівів сільських дівчат з Колодяжного, Білина. Найбільш відомим і активним респондентом поетеси була дівчина Варка (Варвара Йосипівна Дмитрук), від якої Леся Українка та її молодша сестра Ольга записали велику кількість пісень.

«Записані мною і подані тут волинські купальські пісні – се матеріал настільки цікавий, що варто б їх науково обробити. [...] щоб не лежали даремне, а послужили би для розширення поля при спеціальних студіях над нашими обрядовими піснями», – писала поетеса у післямові до фольклорних студій «Купала на Волині».

«При піснях я записала мотиви, до них належні, бо уважаю, що записати пісню без мотиву – значить зробити тільки половину справи», – зазначає вона далі.

Професійно виконати другу «половину справи» – записати мелодії – допомогли, треба думати, німецькі книжки з теорії музики, які взимку 1892 року надсилав Лесі брат Михайло. «Се трошки тяжкувате читання, але для мене потрібне», – признавалась вона в листі до дядька, М. П. Драгоманова.

Отже, коли восени 1893 року Іван Франко через Олену Пчілку попросив «деяких матеріалів» від Лесі Українки для свого нового журналу, «сировий матеріал етнографічний» редакцією було прийнято і опубліковано, щоправда, без мелодій, в першому номері журналу «Житє і слово» за 1894 рік.

Що не село – то звичай, – кажуть у народі. Звичаєве свято Івана Купала – одне з найдавніших і найшанованіших веселих свят, корені якого сягають дохристиянського життя і язичницьких вірувань. Традиційно у ньому брало участь все населення – від малого до старого, обрядовість пов'язана з двома головними стихіями – водою і вогнем. Купаються у воді і в росі; купання того дня має цілющу силу. Нічні купальські вогнища очищають від усякої скверни, хвороб, напастей. Трави і квіти, зібрані цього дня, мають значно потужніші лікувальні властивості, ніж ті, що зібрані в інший час. На Купала дівчата ворожать, пускають вінки на воду, а найсміливіші йдуть шукати папороті цвіту.

Леся Українка подарувала нащадкам той цвіт папороті – записи народних купальських та інших обрядових пісень. Частина купальських пісень увійшла до збірника «Народні мелодії. З голосу Лесі Українки записав і упорядкував Климент Квітка» (К., 1917).

Фольклорні записи Лесі Українки склали окремий, 9 том у Зібранні творів у дванадцяти томах (Редактор тому Ф. П. Погребенник. Упорядкування та примітки О. І. Дея і С. Й. Грици. К.: «Наукова думка», 1977, 432 с.).

Саме за цим виданням подаються фольклорні записи Лесі Українки «Купала на Волині» і Климента Квітки – з голосу Лесі Українки – «На купала».

В оформленні обкладинки використано фото гобелену «Ой на Івана, ой на Купала», який створили художники Леся Крип'якевич, Наталія Паук у співавторстві зі Світланою Бурак (Львів, 1991 р.) і який експонується в літературному музеї Лесі Українки с. Колодяжне, та орнаментом із зібрань Олени Пчілки.

Наталія Пушкар,
головний хранитель Волинського краєзнавчого музею,
Віра Комзюк,
завідувач Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки

Категорія: Колодяжненський музей Лесі Українки | Переглядів: 894 | Додав: volyn-museum | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]